Постанова № 141376902 у справі № 196/655/26 від 10.11.2026

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10280/26 Справа № 196/655/26 Суддя у 1-й інстанції - Бабічева Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.,

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє за довіреністю Іщук Сергій Олександрович,

на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

05.05.2026 року до Царичанського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №2043868 від 03.01.2022 року в розмірі 13770,00 грн, яка складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 5000,00 грн; Прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 8770,00 грн, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що 03.01.2022 р. між ТОВ «ФК» «Верона» та відповідачем укладено кредитний договір №2043868. Вказаний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Згідно умов кредитного договору, сума виданого кредиту 5000 грн., дата надання кредиту 03.01.2022 р., строк кредиту 16 днів.

01.12.2023 р. між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» було укладено Договір факторингу №1-01/12/2023 відповідно до якого первісний кредитор ТОВ «ФК «Верона» передало ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників.

Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за Кредитним договором № 2043868 від 03.01.2022 р. у розмірі 13770 грн., судовий збір в розмірі 2662.40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., а всього 18432.40 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять дві грн. 40 коп.).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

29.05.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє за довіреністю Іщук Сергій Олександрович, надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026 року та ухвалення нового, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 6520,00 грн.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що умови наявного між сторонами кредитного договору передбачають нарахування та сплату, тобто розмір процентної ставки за користування тілом кредиту у разі, коли терміни внесення платежів не порушено (знижена процентна ставка); та збільшених процентів (стандартна процентна ставка), які нараховувалися на загальну суму заборгованості за кредитом, яка виникла у зв`язку порушення строків погашення кредиту та процентів. Тобто, у даних спірних правовідносинах збільшена частина процентів за стандартною процентною ставкою на загальну заборгованість за кредитом, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань, є за своєю юридичною природою пенею.

Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення сума боргу в розмірі 6520,00 грн (5000,00 грн. тіло кредиту + 1520,00 проценти за користування за процентною ставкою в межах строку кредитування = 6520,00 грн), проценти нараховані поза межами строку кредитування (зазначені в п. 1,4 Договору) є не що інше як неустойка, тому не підлягає до стягнення.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

23.09.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що позичальник погодився на умови визначені договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 13770,00 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

03.01.2022 р. між ТОВ «ФК «Верона» та відповідачем укладено кредитний договір №2043868 (а.с.15-26).

Загальний розмір наданого кредиту складає 5000 грн. (п.1.2 Договору).

Строк на який надається кредит, складає 16 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування коштів позичальнику, а саме з 03.01.2022 р. по 18.01.2022 р. (п.1.3 Договору).

Процентна ставка за кредитом становить 1,90% в день (п.1.4 Договору).

Строк дії договору складає 16 днів, починає свій перебіг визначений у п.9.1 Договору та закінчується 18.01.2022 р. (9.2 Договору).

Пунктом 9.4.1 Договору передбачено продовження дії строку договору за умови своєчасної сплати позичальником всіх нарахованих процентів за користування кредитом.

Відповідно до п.9.4.2 Договору автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору.

У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник який підписує даний договір надає свою згоду на автопролонгацію - продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання додаткових угод, починаючи з дня наступного за днем запланованої дати повернення кредиту.

Відповідно до п.9.4.3 Договору, сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим, а строк користування кредитом - продовженим на наступних умовах:

Строк автопролонгації та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 календарних днів включно (п.9.4.3.1 Договору);

У період автопролонгації діє підвищена ставка у розмірі 2,9% від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору може застосовуватись неодноразово, але не більше ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації (п.9.4.3.2 Договору).

Пролонгація можлива і після настання дати погашення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом автоматично без підписання додаткових угод у випадку, якщо строк дії Договору закінчився та не відбулася його чергова автопролонгація, термін користування кредитом та строк дії Договору автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в пунктах 9.4.1, 9.4.2. цього Договору, в дату здійснення Позичальником оплати заборгованості за процентами та у разі наявності - неустойки (пені, штрафів), що передбачені Договором та Правилами (п.9.4.5 Договору).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «G4933».

Паспортом споживчого кредиту, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором визначено основні умови кредитування (а.с.27-30).

Довідкою про ідентифікацію клієнта, ОСОБА_1 ідентифікований для укладення договору № 2043868 від 03.01.2022 р. одноразовим ідентифікатором G4933 (а.с.32).

Інформацією ТОВ «Платежі онлайн» від 07.04.2026 р. № 2026/ПО/25 підтверджено переказ коштів на рахунок відповідача НОМЕР_1 (а.с.12-13).

Також згідно листа АТ «Державний ощадний банк України» від 19.06.2026 р. №46/12.4/86060/2026/БТ, в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок до якого емітовано картку НОМЕР_2 та згідно меморіального ордеру №[номер приховано] від 04.01.2022 р. на рахунок відповідача відбулось перерахування коштів в розмірі 5000 грн. (а.с.122-123).

Тому твердження представника відповідача щодо відсутності доказів перерахування коштів в розмірі 5000 грн. на рахунок відповідача суд першої інстанції не взяв до уваги.

01.12.2023 р. між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» було укладено Договір відступлення прав вимоги №1-01/12/2023, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ «ФК «Верона» передало ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.33-36).

Відповідно до п.1.1 згідно умов цього кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор замінює кредитора у кредитному договорі та приймає на себе його права та обов`язки.

Згідно п.1.2 умов договору, в дату підписання цього договору кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків до сторони кредитора.

Згідно витягу із реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № №1-01/12/2023 від 01.12.2023 р. позивач ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 13770 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8770 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.37).

Згідно квитанції про виконання платіжної інструкції №1172 від 30.12.2025 р., підтверджено оплату по договору відступлення прав вимоги № №1-01/12/2023 від 01.12.2023 р. (а.с.44).

З розрахунку заборгованості за договором №2043868 від 03.01.2022 р., вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором у сумі 13770 грн, з яких: 5000.00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8770 грн- сума заборгованості за відсотками (а.с. 54-57).

Кредитний договір № 2043868 від 03.01.2022 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.

Таким чином, за вищевказаних обставин та вимог матеріального закону суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладений кредитний договір № 2043868 від 03.01.2022 р., за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

Оскільки ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» не є банківською установою, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак надану позивачем довідку-розрахунок (а.с.97-100), суд першої інстанції вважав належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що сума боргу нарахована поза межами терміну кредитування. Сума кредиту 5000 грн., строк кредиту 16 днів, процентна ставка 1,9%, тому проценти за користування кредитом в межах строку становить 5000 грн. х1,9% х 16 днів = 1520 грн. - відсотки за користування кредитом, загальна сума заборгованості становить 5000 грн +1520 = 6520 грн.

Щодо вказаного твердження відповідача суд зазначає таке.

Загальний розмір наданого кредиту складає 5000 грн. (п.1.2 Договору).

Строк дії договору складає 16 днів, починає свій пербіг визначений у п.9.1 Договору та закінчується 18.01.2022 р. (9.2 Договору).

Відповідно до п.9.4.3 Договору, сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим, а строк користування кредитом - продовженим на наступних умовах:

Строк автопролонгації та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 календарних днів включно (п.9.4.3.1 Договору);

У період автопролонгації діє підвищена ставка у розмірі 2,9% від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору може застосовуватись неодноразово, але не більше ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації (п.9.4.3.2 Договору).

Згідно п. 9.4.5. кредитного договору, пролонгація можлива і після настання дати погашення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом автоматично без підписання додаткових угод у випадку, якщо строк дії Договору закінчився та не відбулася його чергова автопролонгація, термін користування кредитом та строк дії Договору автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в пунктах 9.4.1, 9.4.2. цього Договору, в дату здійснення Позичальником оплати заборгованості за процентами та у разі наявності - неустойки (пені, штрафів), що передбачені Договором та Правилами.

З розрахунку заборгованості за договором № 2043868 від 03.01.2022 р., вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором у сумі 13770 грн., з яких: 5000.00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8770 грн.- сума заборгованості за відсотками (а.с. 54-57).

Тобто за період з 03.01.2022 р. по 18.01.2022 р. (16 календарних днів) застосовувалась процентна ставка за кредитом 1. 90% в день згідно п.1.4 Договору.

З 19.01.2022 по 09.03.2022 р. (50 календарних днів) - кредитний договір автоматично пролонговано згідно п.9.4.3.2 Договору, та застосовувалась відсоткова ставка 2.9%.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 5000 грн. та відсотків в сумі 8770 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується укладеного договору факторингу, суд першої інстанції зазначив наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, які вказані в кредитному договорі №2043868 від 03.01.2022 р. і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.128) підтверджує, що ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Права вимоги за кредитним договором № 2043868 від 03.01.2022 р. перейшло до ТОВ «ФК «Айкон Дебт Коллекшн».

Всупереч умовам кредитного договору № 2043868 від 03.01.2022 р. відповідач не виконав свого зобов`язання.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 13770,00 грн.

Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком в повному обсязі погодитись не може з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі встановлено, що для підписання кредитного договору №2043868 від 03.01.2022 року ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором «G4933» відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Отже, договір про надання фінансового кредиту підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи та отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Тож, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також, з матеріалів справи вбачається, що факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів на картковий рахунок відповідача у розмірі 5000,00 грн підтверджується меморіальним ордером №[номер приховано] АТ «Державний ощадний банк України» (а.с. 123).

Задовольняючи позов ТОВ «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн`в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення з відповідачем кредитного договору, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону.

Водночас, стягуючи з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за нарахованими процентами, суд першої інстанції не врахував наступне.

Як встановлено, 03.01.2022 року між ТОВ «ФК» «Верона» та відповідачем укладено кредитний договір №2043868, відповідно до умов якого ТОВ «ФК» «Верона» надало позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн (п. 1.2 Договору), строком на 16 днів з 03.01.2022 року по 18.01.2022 року включно(п. 1.3 Договору).

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що строк дії цього договору складає 16 днів, починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього Договору та закінчується 18.01.2022 року.

Процентна ставка за кредитом становить 1,90% від суми кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення - на непогашену частину (п. 1.4 Договору).

Положеннями пункту 3.1 Договору, зокрема, передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом дії договору.

Згідно з п. 3.4 Договору встановлений договором розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.11 Договору неповернення всієї суми або частини кредиту та несплата процентів у визначений у договорі термін (після визначеного строку) є неналежним виконанням Позичальником зобов`язання за цим договором - порушенням грошових зобов`язань.

Разом з тим, з п.9.4.3 Договору вбачається, що сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим, а строк користування кредитом - продовженим на наступних умовах:

Строк автопролонгації та продовження строку користування кредитом складає період часу з дати наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 календарних днів включно (п.9.4.3.1 Договору);

У період автопролонгації діє підвищена ставка у розмірі 2,9% від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору може застосовуватись неодноразово, але не більше ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації (п.9.4.3.2 Договору).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного від 05 грудня 2022 року у справі №753/8945/19).

Як передбачено частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.

При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року в справі №146/1094/21).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Заразом, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловленого у постанові від 07 вересня 2026 року, у справі №552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Отже, тлумачення змісту вищевказаних умов кредитного договору щодо строку на який його укладено, різноманітних способів та розміру нарахування процентів у даній справі дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків та строків їх нарахування.

Тож, за встановлених обставин, підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

З наведеного позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість за відсотками нараховувалась відповідачу протягом строку, на який надавалась позика - 16 днів, а також після закінчення цього строку та за збільшеною відсотковою ставкою, що суперечить пунктам п. 1.3 та 9.2 Договору в частині строку договору та пунктам 3.1 та 3.4 договору щодо незмінності розміру фіксованої відсоткової ставки.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018року в справі №310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Тож, нарахування заборгованості за відсотками поза межами строку дії кредитного договору є незаконним.

Враховуючи, що відповідачем заборгованість за кредитом не була погашена у строк, встановлений договором від 03.01.2022 року, то розрахунок відсотків необхідно здійснювати по стандартній процентній ставці 1,90% у відповідності до положень п.п. 1.4 Договору №2043868.

Відсотки за користування кредитом в межах строку дії договору, тобто за 16 днів, починаючи з 03.01.2022 року складають 1520,00 грн (5000 грн х 1,9%= 95 грн х 16 днів), які і підлягали б стягненню з відповідача.

Колегія суддів, витлумачивши умови кредитного договору, також наголошує, що первісний кредитор скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на двозначних положеннях та на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно, що не є сумісним із принципом верховенства права і не може вважатися таким, що позбавлено свавілля.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, проте помилився при визначенні розміру заборгованості, оскільки стягненню підлягає встановлена кредитним договором №2043868 від 03.01.2022 року сума грошових коштів у розмірі 6520 грн, з яких: тіло кредиту - 5000,00 грн, відсотки - 1520,00 грн.

При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачений судовий збір у розмірі 3993,60 грн (а.с. 147).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції змінено, апеляційна скарга підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє за довіреністю ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2026 року змінити в частині задоволених позовних вимог про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за Кредитним договором №2043868 від 03.01.2022 р. у розмірі 6520 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 1520,00 грн.

В іншій частині залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3993,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: