Ухвала № 141376965 у справі № 712/4637/25 від 04.11.2026

УХВАЛА

04 листопада 2026 року м. Кропивницький

справа № 712/4637/25

провадження № 22-ц/4809/1893/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Оператор Газорозподільної системи «Черкасигаз»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Черкасигаз» у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Фесуном Назаром Володимировичем, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2025 року у складі головуючого судді Троян Т. Є.

УСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Фесун Н. В., залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2025 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Фесун Назар Володимирович, задоволено частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до розпорядження голови Черкаського апеляційного суду Юрія Сіренка від 10 серпня 2026 року утворення складу суду для розгляду цієї справи неможливе, а тому, враховуючи положення статті 31 ЦПК України, справу №712/4637/25 передано до Кропивницького апеляційного суду, як найбільш територіально наближеного суду, для розгляду.

13 серпня 2026 року Кропивницьким апеляційним судом зареєстровано надходження матеріалів справи із Черкаського апеляційного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2026 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у даній справі визначено суддю Єгорову С. М., склад колегії суддів - судді Мурашко С. І., Чельник О. І.

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 17 серпня 2026 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Фесуном Назаром Володимировичем, на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2025 року, призначено до розгляду в приміщенні Кропивницького апеляційного суду на 10 годину 30 хвилин 16 вересня 2026 року.

15 вересня 2026 року через систему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить передати справу №712/4637/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні, для розгляду до Господарського суду Черкаської області в межах справи №925/966/26 про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Черкасигаз". В обґрунтування клопотання зазначено, що пунктом 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Частиною першою статті 29 ГПК України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 13 ст. 30 ГПК України встановлено виключну підсудність справ, передбачених пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі №442/4490/18. Звертає увагу, що процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з грошовими вимогами до боржника. З цими правилами кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення. Таким чином, з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі №925/966/26 про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Черкасигаз", останнє перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Відтак, враховуючи предмет спору у даній справі, відповідач просить суд передати матеріали справи №712/4637/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні до Господарського суду Черкаської області для розгляду в межах справи №925/966/26 про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Черкасигаз" в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства (а.с.86-87 том 3).

15 вересня 2026 року через систему Електронний суд представник позивачки - адвокат Фесун Н. В. подав до Кропивницького апеляційного суду заперечення на клопотання відповідача. В обґрунтування зазначив, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції 16 липня 2025 року провадження у справі про банкрутство щодо АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» не існувало. Провадження у справі про банкрутство №925/966/26 було відкрито Господарським судом Черкаської області лише 02 вересня 2026 року, тобто більш ніж через рік після ухвалення рішення судом першої інстанції та вже після скасування Верховним Судом постанови апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд. Отже, на теперішній момент справа №712/4637/25 перебуває не на стадії розгляду судом першої інстанції, а на стадії нового апеляційного розгляду після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. Саме ця процесуальна обставина виключає можливість застосування передбаченого частиною третьою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства механізму передачі справи в запропонований відповідачем спосіб, а тому вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню (а.с.103-107 том 3).

16 вересня 2026 року за клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 04 листопада 2026 року.

У судовому засіданні 04 листопада 2026 року представник відповідача Бевза М. С. підтримала клопотання про передачу справи для розгляду до Господарського суду Черкаської області, представник позивачки заперечив щодо задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши пояснення представника відповідача та представника позивачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Черкасигаз» про передання справи №712/4637/25 для розгляду до Господарського суду Черкаської області в межах справи №925/966/26 про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Черкасигаз" задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20) зазначила, якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 904/7234/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що з огляду на норми законодавства України, чинного на момент розгляду справи Верховним Судом, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Водночас, у цій самій постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що відсутність порушеного провадження у справі про банкрутство відповідача на момент звернення з позовом (13 серпня 2015 року), судового розгляду справи по суті в суді першої інстанції, який закінчився ухваленням рішення від 29 вересня 2015 року, звернення з апеляційною скаргою, свідчить про об`єктивну неможливість направлення такої справи до господарського суду для розгляду в межах справи про банкрутство, провадження у якій порушено 03 грудня 2015 року.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 921/490/18, зазначивши, що скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту порушення справи про банкрутство (через 8 місяців після ухвалення рішення судом першої інстанції), яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 13 травня 2021 року у справі № 465/5402/16-ц (провадження № 61-17041св20) та від 30 листопада 2022 року у справі № 752/3410/20 (провадження № 61-9243св22).

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 916/470/22, досліджуючи питання про наявність в апеляційного суду повноважень на скасування судового рішення місцевого суду і направлення справи для розгляду до іншого суду, дійшов таких висновків: «Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12 січня 2023 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сат-Агро».

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року в справі № 686/23143/20 (провадження № 61-13878св23)).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, тому і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на час відкриття провадження у справі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі №756/3328/20 зроблено наступні висновки:

юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції, тому і застосуванню підлягає процесуальне законодавство, що було чинним саме на час відкриття провадження;

апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції;

норми статті 7 КУзПБ регулюють питання передачі справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, ще на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та до ухвалення рішення суду по суті заявлених вимог;

передача справи до господарського суду на підставі частини третьої статті 7 КУзПБ можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та до ухвалення рішення судом першої інстанції по суті заявлених вимог. Неможливо передати матеріали справи до суду іншої юрисдикції з ухваленим у ній рішенням по суті заявлених вимог;

не є підставою для скасування рішень при апеляційному/касаційному перегляді з передачею справи до господарського суду відкриття провадження у справі про банкрутство, яке відбулося після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, за винятком якщо судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, оскільки на момент відкриття провадження у справі про банкрутство вказану цивільну справу вже було розглянуто по суті судом першої інстанції, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача та передачі справи на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Саме по собі відкриття провадження у справі про банкрутство після ухвалення рішення судом першої інстанції не є підставою для скасування цього рішення при апеляційному чи касаційному перегляді з передачею справи до господарського суду.

Таким чином, на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, ухваленого до відкриття провадження у справі про банкрутство, підстави для передачі справи №712/4637/25 до Господарського суду Черкаської області в межах справи №925/966/26 про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Черкасигаз" відсутні, а відтак клопотання АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 182, 260, 261, 367, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної системи «Черкасигаз» про передання справи №712/4637/25 для розгляду до Господарського суду Черкаської області в межах справи №925/966/26 про банкрутство Акціонерного товариства "Оператор Газорозподільної системи "Черкасигаз".

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена 09.11.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник