Постанова № 141377103 у справі № 554/3522/26 від 28.10.2026

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/3522/26 Номер провадження 22-ц/814/4099/26 Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Одринської Т. В.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра»

на рішення Шевченківського районного суду міста Полтава від 13 травня 2026 року, ухваленого в місті Полтава під головуванням судді Черняєвої Т. М.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра», Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра», Моторного (транспортного) страхового бюро України, за участю третьої особи: ОСОБА_2 , у якому просила суд стягнути з ПрАТ СК «Саламандра» на її користь 160 000 грн страхового відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, а також судові витрати та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 05.12.2023 близько 16:15 год у м. Харкові по пр. Ландау, 185/1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю трьох транспортних засобів - автомобіля Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є вона, під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Hyundai i10, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під її керуванням, власником якого є ОСОБА_4 .

Внаслідок вказаної ДТП автомобіль Toyota Camry, скоїв наїзд на автомобіль Peugeot 308 та автомобіль Hyundai i10.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ СК «Саламандра» (поліс № 213878154).

Після ДТП 05.12.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомили ПрАТ СК «Саламандра» про настання події дорожньо-транспортної пригоди через застосунок вайбер та отримали від страхової компанії повідомлення про реєстрацію страхового випадку за № 0049457.12.23.

Після огляду автокомісаром ПрАТ СК «Саламандра» автомобіля Hyundai i10 їй було надіслано представником ПрАТ СК «Саламандра» через застосунок телеграм бланк «Повідомлення про подію, яка має ознаки страхового випадку», який вона заповнила від свого імені та надіслала в ПрАТ СК «Саламандра».

Приблизно 28.12.2023 представником страхової компанії їй було повідомлено про необхідність заповнення «Заяви про страхове відшкодування» власником авто Hyundai i10, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що і було зроблено власником ОСОБА_4 .

07.12.2023 представником ОСОБА_2 - адвокатом Мухітдіновим Р. Д. засобами електронного поштового зв`язку направлено до ПрАТ СК «Саламандра» повідомлення по справі № 0049457.12.23/1 про виклик представника СК «Саламандра» для огляду автомобіля Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було здійснено 26.12.2023 разом із представником ННЦ Інститут судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса.

Згідно висновку експерта ННЦ Інститут судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса від 12.02.2024 вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 521 393,55 грн.

08.02.2024 на її прохання ОСОБА_2 подано заяву до ПрАТ СК «Саламандра» про відшкодування збитків завданих автомобілю Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до висновку інституту Бокаріуса, після чого позивачу в телефонному режимі повідомили, що у зв`язку з тим, що сума збитків є значною та відсутнє рішення суду про винуватість водія Toyota Camry ОСОБА_3 виплати наразі не буде.

Вважала, що оскільки вона вже зверталася до ПрАТ СК «Саламандра» та в усіх документах про ДТП зазначено, що власницею автомобіля Peugeot 308 є вона, то страховій компанії відомо, хто є власником вказаного автомобіля.

Оскільки в результаті ДТП, водію ОСОБА_2 завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості, у межах порушеного кримінального провадження стосовно водія автомобіля Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 , останній повністю визнав свою вину та добровільно відшкодував їй частину збитків, завданих пошкодженням автомобіля Peugeot 308, у розмірі 210 750 грн та шкоду, завдану здоров`ю ОСОБА_2 .

На всі їх звернення до страхової компанії отримували відповідь про необхідність рішення суду щодо встановлення вини водія Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 та тільки після цього буде відшкодовано збитки в повному обсязі.

25.02.2026 Салтівським районним судом м. Харкова закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у зв`язку із примиренням сторін. При цьому у вказаному рішенні суду вказано, що водій Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 є винуватцем ДТП.

Після отримання ухвали суду ПрАТ СК «Саламандра» повідомило позивача, що страхові виплати по належному їй автомобілю не проводитимуться, оскільки заява на виплату страхового відшкодування була подана водієм, а не власником автомобіля на момент ДТП.

Вказувала, що повідомлення про ДТП нею направлялося особисто, а повідомлення про відшкодування за її проханням направлялося ОСОБА_2 , але ніяких заперечень чи зауважень від страхової компанії не надходило та з цього приводу відмови у відшкодуванні не приймалося. Єдиною причиною невиплати страхового відшкодування ПрАТ СК «Саламандра» зазначалося відсутність рішення суду до встановлення вини водія Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вважала, що якщо вона особисто звернулася до ПрАТ СК «Саламандр», адже була учасницею ДТП і їй надіслано бланк заяви на відшкодування для заповнення власником Hyundai i10, та їй не повідомили, що те саме потрібно зробити і стосовно автомобіля Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 , бо бланку заяви на відшкодування шкоди завданої саме цьому автомобілю не надіслали ні їй ні ОСОБА_2 , вона мала підстави вважати, що достатньо заяви від особи, яка користувалась транспортним засобом.

Оскільки невідшкодованою залишається завдана позивачу майнова шкода в розмірі 160 000 грн, а страхова компанія не здійснила виплату страхового відшкодування, вона змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтава від 13 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 160 000 грн.

В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 600 грн.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позов до страховика особи, з вини якої завдано шкоду, поданий у межах строків позовної давності, заявлена до стягнення сума не перевищує ліміту страхового відшкодування, а річний строк, передбачений пунктом 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV пропущений позивачем з незалежних від неї причин.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі .

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «Страхова компанія» «Саламандра» первинно звернулась саме водій пошкодженого транспортного засобу Peugeot 308 р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , яка не є власником вказаного автомобілю. При цьому до поданої заяви не було долучено доказів на підтвердження права ОСОБА_2 на отримання страхового відшкодування, так само як і не долучено документів, що підтверджують право власності заявника на пошкоджений транспортний засіб на день ДТП, як передбачено положеннями статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вказує, що заява неналежної особи без підтверджуючих документів не перериває і не зупиняє перебіг річного строку для безпосереднього власника пошкодженого транспортного засобу. Закон жодним чином не передбачає «делегування» строку від неналежного заявника до власника.

Своєчасність подання заяви ОСОБА_2 як потерпілої внаслідок ДТП особи за шкоду, спричинену здоров`ю, не має жодного юридичного значення для дотримання річного строку фактичним власником пошкодженого транспортного засобу. Водночас, ОСОБА_1 , як фактичний власник пошкодженого транспортного засобу, звернулась із заявою про страхове відшкодування лише 28.02.2026, тобто після закінчення річного строку на подачу заяви про страхове відшкодування з моменту скоєння ДТП.

Відтак, позивачем пропущено строк на звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, при цьому позивачем не наведено жодної поважної причини щодо пропуску такого строку.

Зазначає, що долучена позивачем окрема сторінка висновку експерта без дослідницької частини не може вважатися допустимим, достовірним та достатнім доказом, у розумінні положень процесуального законодавства, оскільки фрагмент висновку у вигляді однієї підсумкової сторінки унеможливлює перевірку методики розрахунку коефіцієнта фізичного зносу та методики визначення ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу. Більше того, врахований судом першої інстанції висновок експерта є методологічно неправильним, та не може бути допустимим доказом розміру страхового відшкодування.

Посилаючись на те, що висновок ННЦ «ІСЕ ім. Бокаріуса» взагалі не містить визначення вартості транспортного засобу у пошкодженому стані (залишків), апелянт вважає, що без з`ясування даної величини суд не може визначати розмір страхового відшкодування за статтею 30 Закону № 1961-IV, а розмір матеріального збитку становить ринкову вартість автомобіля до ДТП, що є прямим і беззаперечним визнанням тотальної загибелі транспортного засобу у розумінні вимог статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Додатково звертає увагу на те, що судом стягнуто з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь МТСБУ витрати на правничу допомогу, хоча у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до МТСБУ судом відмовлено повністю. При цьому, витрати МТСБУ на правничу допомогу зумовлені виключно пред`явленням до нього необґрунтованого позову ОСОБА_1 , а тому підлягали стягненню саме з неї.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 05.12.2023 близько 16:15 год у місті Харкові по просп. Ландау, 185/1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю трьох автомобілів: Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого ОСОБА_5 , під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Hyundai i10, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 , власником якого є ОСОБА_4 .

Внаслідок вказаного ДТП транспортні засоби Peugeot 308 та Hyundai i10 було пошкоджено, а водію автомобіля Peugeot 308 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 25.02.2026 у справі № 643/21408/25, яка набрала законної сили 05.03.2026, звільнено ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України у зв`язку з примиренням із потерпілою. Кримінальне провадження за частиною першою статті 286 КК України закрито.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 була застрахована ПрАТ СК «Саламандра», поліс № 213878154, з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, на одного потерпілого - 160 000 грн, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю - 320 000 грн, сума франшизи - нуль.

07.12.2023 ОСОБА_2 та 19.12.2023 ОСОБА_1 направили до ПрАТ «СК «Саламандра» повідомлення про подію, яка має ознаки страхового випадку.

У вказаних повідомленнях зазначено інформацію щодо учасників ДТП та власників транспортних засобів.

З висновку старшого судового експерта ННЦ «ІСЕ ім. Засл. професора М. С. Бокаріуса» Бочарова С. М. № 26084 від 12.01.2024 вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , 2016 року випуску, пошкодженого внаслідок ДТП 05.12.2023 з урахуванням коефіцієнта зносу та з урахуванням ПДВ становить 352520,55 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_4 , 2016 року випуску, пошкодженого внаслідок ДТП 05.12.2023 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу без урахування ПДВ становить 315 217,67 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , 2016 року випуску, пошкодженого внаслідок ДТП 05.12.2023, приймається такою, що дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент пошкодження та становить 521 393,55 грн.

08.02.2024 ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ СК «Саламандра» із заявою про страхове відшкодування № 0049457.12.23/1, в якій прохала здійснити відшкодування заподіяної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля Peugeot 308 в результаті ДТП в сумі 160 000 грн на її розрахунковий рахунок.

28.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до МТСБУ з проханням повідомити причини невиплати страхового відшкодування ОСЦПВ, підстави звернення із заявою ОСОБА_2 не оскаржувала.

Згідно заяви, посвідченої 21.11.2025 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Прокопенко А. В. та зареєстрованої за № 1796, ОСОБА_1 підтвердила отримання нею від ОСОБА_3 , суми, еквівалентної 5 000 доларів США, у відшкодування завданої їй матеріальної та моральної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , решта суми збитків у розмірі 160 000 грн підлягає стягненню зі страхової компанії.

З листа тимчасового адміністратора ПрАТ «СК «Саламандра» Лукашук В. від 03.03.2026 № 9 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у здійснені страхового відшкодування в межах непокритої частини шкоди в розмірі 310 643,55 грн у зв`язку з ДТП, яка відбулася 05.12.2023 у АДРЕСА_1 на підставі пункту 37.1.4 статті 37 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності».

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач ОСОБА_1 , будучи потерпілою особою під час ДТП 05.12.2023, добросовісно вживала всіх залежних від неї заходів для одержання страхового відшкодування від ПрАТ «СК «Саламандра» та має право на пред`явлення позову до страховика винної у спричиненні шкоди особи в межах ліміту відповідальності страховика протягом трирічного строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Серед способів захисту цивільних прав, відповідно до пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України, передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями частин першої, другої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який діяв на час події ДТП та виникнення деліктного зобов`язання власника забезпеченого ПрАТ «СК «Саламандра» транспортного засобу.

У спорах, пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформовано усталений правовий висновок, згідно якого у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), встановлені статтею 37 Закону № 1961-IV є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Пропуск потерпілим річного строку на подання заяви про страхове відшкодування майнової шкоди, що відповідно до пункту 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV надає страховику право на відмову у виплаті страхового відшкодування (регламентної виплати), не є підставою для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання страхового відшкодування.

Потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 752/11365/21 (провадження № 61-10667св24) з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), які відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом при вирішенні цієї справи.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування (стаття 12 ЦК України), та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

У справі, що переглядається, судом встановлено, що 19.12.2023 у відповідності до вимог статті 33 Закону № 1961-IV позивач ОСОБА_1 повідомила ПрАТ СК «Саламандра» про настання страхового випадку за участю належного їй автомобілю Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням власника автомобілю ОСОБА_3 , вказавши потерпілою особою ОСОБА_1 , особою, винною у ДТП - ОСОБА_3 , а також повідомила про вказану подію як учасник ДТП - водій автомобіля Hyundai i10, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_4 . До повідомлень було додано схему ДТП.

Аналогічне повідомлення про подію, яка має ознаки страхового випадку, подано до ПрАТ СК «Саламандра» третьою особою - ОСОБА_2 07.12.2023 та додано до повідомлення фото з місця події від 05.12.2023, схему місця ДТП, поліс № 213878154, посвідчення водія ОСОБА_2 , її паспорт та РНОКПП, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

08.02.2024 ОСОБА_2 подала до ПрАТ СК «Саламандра» заяву про виплату страхового відшкодування у сумі 160 000 грн за шкоду, завдану пошкодженням автомобіля Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 , до якого додала висновок експерта № 26084 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 12.01.2024.

Стаття 1 Закону № 1961-IV визначає терміни, що вживаються у цьому Законі, зокрема, у визначенні власників транспортних засобів, як юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

За змістом пунктів 1.10, 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами, може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Згідно пункту 36.4 статті 36 Закону № 1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (пункт 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV).

У порушення вимог Закону № 1961-IV відповідач - ПрАТ СК «Саламандра» не виплатило суму страхового відшкодування ані позивачу ОСОБА_1 , як власнику пошкодженого автомобіля Peugeot 308, ані третій особі ОСОБА_2 , яка на відповідній правовій підставі володіла вказаним транспортним засобом на момент ДТП, незважаючи на наявність усіх підстав для відшкодування шкоди у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача.

Заперечуючи доданий до заяви ОСОБА_2 висновок експертного дослідження № 26084 від 12.01.2024, страховик - ПрАТ СК «Саламандра» шкоду, завдану пошкодженням автомобіля Peugeot 308 реєстраційний номер НОМЕР_1 не оцінював, відповідних висновків з цього питання матеріали справи не містять, та клопотання про призначення у справі судової експертизи не заявляв, оцінену стороною позивача шкоду в розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ у сумі 315 217,67 грн не спростував.

Відповідно до статті 106 ЦПК України учасник справи може подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, який підлягає оцінці судом разом з іншими доказами на підставі статті 89 ЦПК України.

По справі не встановлено і суду не доведено неповноти, неясності або необґрунтованості висновку експерта № 26084 від 12.01.2024, складеного на замовлення третьої особи ОСОБА_2 , який відповідає вимогам частини п`ятої статті 106 ЦПК України, містить інформацію щодо предмета доказування, не суперечить іншим наявним у справі доказам, не викликає сумнівів у його правильності та є належним, допустим та достовірним доказом у розумінні вимог статей 77, 78, 79 ЦПК України.

Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача перевищує визначену договором ОСВНТЗ страхову суму за шкоду, заподіяну майну потерпілого, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 160 000 грн страхового відшкодування, що відповідає ліміту відповідальності ПрАТ СК «Саламандра» згідно полісу № 213878154 від 28.03.2023.

Доводи апеляційної скарги представника позивача щодо застосування правил статті 30 Закону № 1961-IV відхиляються апеляційним судом, як безпідставні, оскільки за нормами цієї статті транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Таких обставин по справі не встановлено і суду не доведено, а визначена у висновку експерта № 26084 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 12.01.2024 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Peugeot 308, пошкодженого внаслідок ДТП 05.12.2023, не є тотожною вартості відновлювального ремонту автомобіля, який не перевищує його ринкової вартості на момент пошкодження, а отже, автомобіль не вважається фізично знищеним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права не вказують.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції дано належну правову оцінку доказам та аргументам сторін, при вирішенні справи суд вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а наведені мотиви для задоволення позову ОСОБА_1 містять достатнє обґрунтування ухваленого у справі судового рішення.

Розподіл судових витрат здійснено судом у відповідності до вимог частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України і підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині колегією суддів не вбачається.

Витрати МТСБУ на професійну правничу допомогу були викликані неправомірною відмовою ПрАТ СК «Саламандра» у виплаті страхового відшкодування позивачу, тому покладення обов`язку компенсації таких витрат на потерпілу особу, яка несе невиправданий фінансовий тягар внаслідок тривалої бездіяльності страховика, що відповідає за завдану шкоду, суперечитиме принципам розумності та справедливості, балансу інтересів сторін. Відмова суду у задоволенні позовних вимог до МТСБУ, як субсидіарного відповідача, вимоги до якого заявлені позивачем у разі недостатності або неможливості виплати суми страхового відшкодування страховиком, не змінює порядку розподілу судових витрат, які за результатами розгляду справи покладаються на ПрАТ СК «Саламандра».

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтава від 13 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

Т. В. Одринська