Постанова № 141377109 у справі № 320/59414/24 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/59414/24 суддя першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кобаля М.І., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 320/59414/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - апелянт, відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації її пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату її пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, визначені пунктами 1 постанов Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127, від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168 та від 23 лютого 2024 року № 185, і виплатити недоотримані суми пенсії, починаючи з 12 червня 2024 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року позовну заяву задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796; зобов`язано відповідача провести перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення зазначеного показника на коефіцієнт 1,11 з 1 березня 2021 року, на коефіцієнт 1,14 з 1 березня 2022 року, на коефіцієнт 1,197 з 1 березня 2023 року та на коефіцієнт 1,0796 з 1 березня 2024 року і у зв`язку з цим виплатити недоотримані суми пенсії, починаючи з 12 червня 2024 року.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що пункт 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124), не узгоджується з приписами закону, а тому під час щорічної індексації збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії позивача, а не показник станом на 1 жовтня 2017 року.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення позивачу щомісячних доплат до пенсії замість застосування коефіцієнтів збільшення не відповідає вимогам частини другої статті 42 зазначеного Закону, а коефіцієнти за 2021- 2024 роки підлягають послідовному застосуванню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ПФУ в м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що пенсію позивачу призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017- 2019 роки в розмірі 7763,17 грн, тоді як перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться шляхом збільшення показника станом на 1 жовтня 2017 року в розмірі 3764,40 грн на коефіцієнти, встановлені Кабінетом Міністрів України.

На думку апелянта, оскільки показник, застосований під час призначення пенсії позивача, перевищував індексований розрахунковий показник, перерахунок її пенсії з 1 березня 2021 року, 1 березня 2022 року та 1 березня 2023 року не проводився, а натомість правомірно встановлено щомісячні доплати до пенсії в розмірі 100,00 грн з 1 липня 2021 року, 135,00 грн з 1 березня 2022 року та 100,00 грн з 1 березня 2023 року.

Крім того, ГУ ПФУ в м. Києві зауважило, що з 1 березня 2024 року за результатами перерахунку основний розмір пенсії позивача збільшився на 186,30 грн та становить 18297,05 грн, а на суму збільшення зменшено раніше встановлені щомісячні доплати, що, на його переконання, свідчить про вчинення відповідачем дій у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в м. Києві призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та з 29 вересня 2020 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Під час обчислення пенсії позивача застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн.

Зазначену обставину відповідач визнає в апеляційній скарзі, а тому відповідно до частини першої статті 78 КАС України вона не потребує доказування.

Під час перерахунків пенсій з 1 березня 2021 року, 1 березня 2022 року та 1 березня 2023 року відповідач не збільшував показник, з якого обчислено пенсію позивача, на коефіцієнти 1,11, 1,14 та 1,197, натомість установив їй щомісячні доплати до пенсії в розмірі 100,00 грн з 1 липня 2021 року, 135,00 грн з 1 березня 2022 року та 100,00 грн з 1 березня 2023 року.

З 1 березня 2024 року, за поясненнями відповідача, проведено перерахунок пенсії позивача, за результатами якого її основний розмір збільшився на 186,30 грн, при цьому на суму збільшення зменшено раніше встановлені щомісячні доплати.

Листом від 28 жовтня 2024 року № 41975-41923/П-02/8-2600/24 відповідач повідомив позивача про те, що встановлені до її пенсії щомісячні доплати не є постійною складовою пенсійної виплати та враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи, що відповідач протиправно не провів індексацію її пенсії шляхом збільшення показника, який враховувався для обчислення пенсії, на встановлені коефіцієнти, позивач звернулася до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у старості.

Водночас відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

При цьому частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України від 15 лютого 2022 року № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» передбачено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом № 1058-IV, преамбулою якого закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його здійснення та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Отже, для пенсії, призначеної за зверненням у 2020 році, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні визначається за 2017- 2019 роки, що у справі, яка розглядається, становить 7763,17 грн.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Зазначений припис у такому формулюванні запроваджено Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», і протягом усього спірного періоду, тобто з 1 березня 2021 року по 1 березня 2024 року, його зміст залишався незмінним, у тому числі після набрання чинності Законом № 2040-IX.

Водночас за абзацом четвертим цієї частини розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Водночас пунктом 4-5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для обчислення пенсій, передбачене частиною другою статті 42 цього Закону, проводиться починаючи з 2021 року.

З метою реалізації частини другої статті 42 Закону № 1058-IV постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» затверджено Порядок № 124.

Згідно з абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 встановлено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

На виконання наведених приписів Кабінет Міністрів України пунктом 1 постанови від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (далі - постанова № 127) установив, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,11.

У подальшому з 1 березня 2022 року такий коефіцієнт установлено в розмірі 1,14 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - постанова № 118).

З 1 березня 2023 року коефіцієнт збільшення становив 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - постанова № 168).

Своєю чергою з 1 березня 2024 року коефіцієнт збільшення встановлено в розмірі 1,0796 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - постанова № 185).

Поряд з цим пунктом 2 постанови № 127, пунктом 4 постанови № 118, пунктом 6 постанови № 168 та відповідними положеннями постанови № 185 для пенсій, які не підвищуються згідно з Порядком № 124, установлено щомісячні доплати до пенсії, що враховуються під час наступних перерахунків пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частина друга статті 42 Закону № 1058-IV визначає об`єктом щорічного збільшення саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Натомість пункт 5 Порядку № 124 як вихідну величину для такого збільшення визначає показник, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року.

Отже, для пенсій, призначених після 1 жовтня 2017 року із застосуванням показника за інший трирічний період, положення Порядку № 124 та припис закону по-різному визначають показник, що підлягає збільшенню на коефіцієнти.

При цьому повноваження Кабінету Міністрів України, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, обмежуються визначенням розміру та порядку збільшення показника і не охоплюють права замінити показник, який відповідно до закону підлягає збільшенню.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка в постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 не знайшла підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд виснував, що абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Верховний Суд також зазначив, що під час перерахунку пенсій, призначених у 2020- 2023 роках згідно із Законом № 1058-IV, у зв`язку зі щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

Крім того, Верховний Суд констатував, що встановлення пенсіонерові щомісячних доплат до пенсії замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховувався для обчислення його пенсії, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Варто зазначити, що в цій справі Верховний Суд надавав оцінку аргументам, аналогічним доводам апелянта, зокрема щодо порівняння показника, застосованого під час призначення пенсії, з індексованим показником станом на 1 жовтня 2017 року, який на 1 березня 2024 року становив 7994,47 грн, а також щодо повноважень Кабінету Міністрів України на визначення механізму індексації, і відхилив їх.

Окрім того, судова палата врахувала, що пунктом 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено застосування у 2023 році частини другої статті 42 Закону № 1058-IV у порядку, на умовах та у строки, визначені Кабінетом Міністрів України, однак і за цих умов дійшла висновку про обов`язок відповідача застосувати коефіцієнт 1,197 до показника, з якого обчислено пенсію.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Водночас згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для іншого правозастосування у цій справі, а відтак доводи апелянта про правомірність застосування до пенсії позивача механізму, визначеного пунктом 5 Порядку № 124, є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про встановлення позивачу щомісячних доплат колегія суддів зазначає, що такі доплати за змістом постанов № 127, № 118 та № 168 є додатковими заходами соціального захисту для пенсій, які не підвищуються згідно з Порядком № 124.

Отже, ці доплати не є формою індексації, передбаченої частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, а тому їх нарахування не може підміняти обов`язкового перерахунку пенсії шляхом збільшення показника, з якого її обчислено.

Разом з тим, оскільки зазначені доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії, питання про їх урахування під час визначення сум, що належать до виплати позивачу, підлягає вирішенню відповідачем на стадії виконання судового рішення і не впливає на висновок про протиправність його дій.

Аналогічно збільшення основного розміру пенсії позивача з 1 березня 2024 року на 186,30 грн, проведене відповідачем із застосуванням механізму, визначеного пунктом 5 Порядку № 124, не свідчить про виконання ним приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки показник 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення не збільшувався.

Щодо послідовності застосування коефіцієнтів колегія суддів враховує, що відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку № 124, який у цій частині узгоджується з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

З огляду на це правильне визначення показника, з якого обчислюється пенсія позивача станом на 1 березня 2024 року, неможливе без послідовного застосування коефіцієнтів 1,11, 1,14 та 1,197, встановлених на 2021-2023 роки.

При цьому визначення періоду виплати недоотриманих сум пенсії з 12 червня 2024 року, тобто в межах позовних вимог, не змінює механізму обчислення показника, а лише встановлює часові межі відновлення порушеного права.

Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, якою зобов`язано пенсійний орган здійснити індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 з виплатою пенсії, починаючи з 1 березня 2024 року.

Оскільки пенсію позивачу призначено з 29 вересня 2020 року, а збільшення показника відповідно до пункту 4-5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV проводиться починаючи з 2021 року, перший перерахунок її пенсії у порядку частини другої статті 42 цього Закону мав бути проведений з 1 березня 2021 року із застосуванням коефіцієнта 1,11.

Посилання апелянта на Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, а також на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, колегія суддів відхиляє.

Такі акти визначають статус територіальних органів Пенсійного фонду України та процедуру звернення за призначенням пенсії, натомість спірні правовідносини виникли у зв`язку з щорічним перерахунком уже призначеної пенсії для забезпечення її індексації.

Так само не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апелянта з посиланням на положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», оскільки, за змістом, наведеним самим апелянтом, вони визначають строк проведення перерахунку пенсій у 2024 році і не змінюють показника, що підлягає збільшенню відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, відповідач, проводячи щорічні перерахунки пенсії позивача у 2021- 2024 роках, замість збільшення показника 7763,17 грн, який враховувався для обчислення її пенсії, на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 застосовував механізм, визначений пунктом 5 Порядку № 124, та встановлював щомісячні доплати.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача та обрав належний спосіб захисту порушеного права позивача, зобов`язавши відповідача провести перерахунок пенсії шляхом послідовного застосування коефіцієнтів збільшення та виплатити недоотримані суми в межах заявленого періоду.

Колегія суддів також зауважує, що питання дотримання апелянтом строку на апеляційне оскарження вирішено під час відкриття апеляційного провадження, а порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 308 КАС України, не встановлено.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 320/59414/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі № 320/59414/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді М.І. Кобаля

О.О. Осіпова