Постанова № 141377121 у справі № 552/5686/25 від 28.10.2026

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/5686/25 Номер провадження 22-ц/814/1941/26 Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Лобова О.А.,

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2025 року по справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2025 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, в якому просило стягнути в солідарному порядку заборгованість за постачання теплової енергії та гарячої води з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних в сумі 50272 грн та судовий збір - 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідачі не в повному обсязі оплачують отримані послуги в зв`язку з чим за період з 01.01.2023 по 01.06.2025 за вищевказаною адресою утворилась заборгованість в сумі 41608,64 грн.

В зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, з боржників в порядку ст. 625 ЦК України також підлягають нарахуванню інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, застосувавши при цьому строк позовної давності до частини вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Вказує, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки період заборгованості, продовж якого вона утворювалась не був предметом позову.

Звертає увагу, що на підставі отриманих в березні 2023 року від КП ПОР «Полтававодоканал» даних електронного реєстру було змінено облікові дані по рахунку за адресою відповідачів та здійснено нарахування з 01.01.2016 за послугу з гарячого водопостачання, оскільки відповідачами не було проведено повірку лічильника, а отже заявлені вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є споживачами послуг з теплопостачання та гарячої води, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» вказувало на наявність заборгованості за надані послуги, яка виникла за період з 01.01.2023 по 01.06.2025 в сумі 41608,64 грн. внаслідок нарахування послуг з гарячого водопостачання не за показниками лічильника, який не був своєчасно повірений споживачами, а на підставі діючих тарифів.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку, що заборгованість за послуги теплопостачання фактично утворилась за період з 01.01.2016 по 11.03.2017, тобто за межами строку позовної давності, наслідки сплину якого просила застосувати сторона відповідача, тоді як розмір заборгованості за період з 12.03.2017 неможливо встановити з урахування проведених нарахувань та оплат, в зв`язку з чим відмовив в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.

Сторонами не заперечується наявність договірних правовідносин стосовно надання підприємством та відповідно споживання відповідачами послуг з теплопостачання та постачання гарячої води за адресою : АДРЕСА_1 .

За змістом статей 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічні норми містяться в п.5 ч.2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а саме : індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як зазначалося вище, позивач вказував на виниклу заборгованість за надані послуги в період з 01.01.2023 по 01.06.2025 в сумі 41608,64 грн., на підтвердження чого було надано розрахунок заборгованості за адресою : АДРЕСА_1 .

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості остання не виникла в зазначений товариством період, оскільки сума 40473,65 грн була додана позивачем в березні місяці 2023 року до щомісячного платежу як існуюча заборгованість за попередній період.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було з`ясовано, що вказана сума боргу була обрахована ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» за період з 01.01.2016 по 31.12.2019 за діючими тарифами відповідно до кількості зареєстрованих осіб в квартирі, оскільки споживачами не було проведено повірку лічильника.

Факт наявності в квартирі вузла розподільного обліку гарячої води (лічильника) не заперечується сторонами, як і факт не проведення повірки лічильника, термін якої закінчився 28.09.2015 про що споживачі були повідомлені в рахунках на оплату послуги з постачання гарячої води в січні, лютому 2023 року.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

В зв`язку з відсутністю інформації про проведення періодичної повірки лічильника гарячої води, починаючи з 01.01.2016 нарахування за послугу з постачання гарячої води за вищевказаною адресою проводилося виходячи з кількості зареєстрованих у квартирі осіб, з вартості 1 куб. м гарячої води та кількості днів надання послуги у розрахунковому місяці.

Лише у березні 2023 року підприємство, на підставі даних електронного реєстру КП ПОР «Полтававодоканал», внесло зміни в облікові дані по особовому рахунку, відкритому за адресою АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи в місцевому суді відповідачами було подано заяву про застосування строку позовної давності, оскільки підприємство звернулося з вимогами про стягнення заборгованості за період з 2016 року по 2019 рік в 2025 році.

Судом першої інстанції, з урахуванням загальновідомих обставин введення в країні дії карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби з 12 березня 2020 року, який неодноразово продовжувався, а в подальшому продовжує діяти воєнний стан, в зв`язку з чим строк позовної давності продовжувався, було вірно зазначено, що вимоги за період з 01.01.2026 по 11.03.2017 заявлені поза межами строку позовної давності.

Що стосується заборгованості виниклої в період з 12.03.2017 по 31.12.2019 встановити її правову природу не передбачається за можливе, оскільки жодного належного щомісячного розрахунку щодо нарахування оплати за спожиту гарячу воду, з урахуванням кількості споживачів послуг, підприємством надано не було.

В наданих суду розрахунках ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» зазначило загальну суму боргу, який фактично утворився в період з 01.01.2016 по 31.12.2019, лише в платежі за березень 2023 року, не надавши при цьому даних про щомісячне нарахування оплати розрахунків вказаної заборгованості.

Таким чином, визначена позивачем заборгованість за своєю правовою природою не є заборгованістю, яка складається з боргу щомісячних платежів за послуги з гарячого водопостачання впродовж вказаного в позовній заяві періоду, а являється акумульованою заборгованістю за період, з 01.01.2016 по 31.12.2019, коли споживачам товариство перерахувало оплату згідно до діючих тарифів, а не за показниками лічильника, який не пройшов своєчасної повірки.

Окрім цього, матеріали справи свідчать, що відповідачами щомісячно здійснювалася оплата за надані поточні послуги з теплопостачання та гарячої води, сума якої за період з січня 2023 року по травень 2025 року становить 44022,60 грн, що вбачається з наданого стороною позивача розрахунку заборгованості.

За вказаних обставин, суд першої інстанції вірно визначився з правовою природою спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права у вигляді наслідків строку позовної давності щодо виниклої продовж 2016 - 2017 р.р. заборгованості та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем обставин, якими він обґрунтовував заявлені вимоги щодо наявної заборгованості, період утворення якої охоплює 2023-2025 р.р.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять посилань на обставини, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Посилання апелянта на те, що заборгованість виникла в 2023 році, що в свою чергу свідчить про відсутність пропуску строку позовної давності, спростовуються матеріалами справи, якими доводиться її нарахування за період з 2016 по 2019 рік.

При цьому, сам по собі факт внесення товариством виниклої заборгованості до щомісячного платежу за березень 2023 року не виключає його правову природу як боргу за спожиті послуги за період 2016-2019 років.

Фактично твердження апелянта про те, що з отриманих в березні 2023 року від КП ПОР «Полтававодоканал» даних електронного реєстру було змінено облікові дані по рахунку за адресою відповідачів та здійснено нарахування з 01.01.2016 за послугу з гарячого водопостачання, оскільки відповідачами не було проведено повірку лічильника, не спростовують факту виникнення такої заборгованості в період, шодо якого судом було вірно застосовано наслідки пропуску строку позовної давності.

Невчасне проведення відповідачами повірки лічильника не звільняє надавача послуг надати щомісячні розрахунки нарахування наданих послуг, враховуючи при цьому здійснені поточні оплати споживачами.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови суду виготовлено 10 листопада 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко О.А. Лобов