Постанова № 141377131 у справі № 529/802/25 від 09.11.2026

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 529/802/25 Номер провадження 22-ц/814/2382/26 Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л. Є. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Данильчука Сергія Григорійовича на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами.

Свій позов обґрунтовує тим, що 04.03.2024 між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 02399-03/2024 Вказаний договір укладено в електронній формі. Кошти надані у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки. При цьому відповідач підписанням кредитного договору підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами та правилами надання кредитних коштів. Відповідач кредитні кошти не повернув.

29.07.2025 між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 29072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар файненс груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату приймає права грошової вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за кредитними договорами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 04.03.2024 № 02399-03/2024 в сумі 23 000 грн. з яких 8 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 500 грн. сума заборгованості за відсотками.

16.03.2024 між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 19189-03/2024 Вказаний договір укладено в електронній формі. Кошти надані у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки. Відповідач підписанням кредитного договору підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами та правилами надання кредитних коштів. Відповідач кредитні кошти не повернув.

24.06.2025 між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 26042024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар файненс груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату приймає права грошової вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за кредитними договорами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 16.03.2024 № 19189-03/2024 в сумі 13 990 грн. з яких 4 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 990 грн. сума заборгованості за відсотками.

Крім того, 05.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03648-02/2024, договір укладено у вигляді електронного документа, із застосуванням електронного підпису. Відповідач кредитні кошти не повернув.

В подальшому, 25.07.2024 ТОВ «Аванс Кредит» ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 25072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату приймає права грошової вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за кредитними договорами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 03648-02/2024 від 05.02.2024 в сумі 10 000 грн. з яких 4 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 000 грн. сума заборгованості за відсотками.

Також 21.12.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4193879. Вказаний кредитний договір також укладено в електронному вигляді. Відповідно до вказаного договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки. Відповідач кредитні кошти не повернув.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права грошової вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за кредитними договорами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 4193879 від 21.12.2023 в сумі 17 680 грн., з яких 4 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 13 680 грн. сума заборгованості за відсотками.

З моменту отримання прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 64 670 грн, яку представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з останнього на його користь, а також понесені судові витрати.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами: № 02399-03/2024 від 04.03.2024 у розмірі 18 320 грн.; № 19189-03/2024 від 16.03.2024 у розмірі 10 260 грн; № 03648-02/2024 від 05.02.2024 у розмірі 8 280 грн.; № 4193879 від 21.12.2023 в розмірі 6 880 грн., а всього стягнути заборгованість за кредитними договорами в сумі 43 740 (сорок три тисячі сімсот сорок) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 2 047 (дві тисячі сорок сім) 83 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що матеріали справи не містять відомостей, що станом на момент укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року до нового кредитора перейшло право грошової вимоги первісного кредитора до Боржника за договором № 4193879 від 21.12.2023 р. на дату відступлення прав вимоги щодо погашення заборгованості по кредиту та процентів за користування кредитом. Договір факторингу № 14/06/21, приєднаний до матеріалів справи, укладений між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» датовано 14.06.2021 року, тобто ще до підписання кредитного договору № 4193879 від 21.12.2023 р. між ТОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідачем.

Окрім того, скаржник не погоджується і з розміром відсотків обрахованим судом першої інстанції , вказуючи , що у разі коли кредитний договір укладено до 24.12.2023 року і строк його дії продовжувався, то кредитодавець зобов`язаний був привести умови кредитного договору до вимог п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», якщо ж кредитний договір укладався 24.12.2023 і пізніше, або строк його дії продовжувався (пролонговувався) 24.12.2023 і пізніше, то максимальний розмір денної процентної ставки в даному кредитному договорів не може перевищувати 1%. Позивач намагається стягнути заборгованість за кредитними договорами, укладеними в березні та лютому 2024 року, тобто, після того, як в Закон України «Про споживче кредитування» було внесено вищезазначені зміни. Таким чином, в кредитних договорах проценти повинні були б нараховуватися за процентною ставкою, що не перевищує 1% в день, але з п.1.4.1 даних кредитних договорів вбачається - процентна ставка по ним нараховувалася в розмірі 2,5% в день, що прямо суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Зважаючи на викладене скаржник вважає , що стягненню з нього підлягає заборгованість : - за Кредитним договором № 02399-03/2024 від 04.03.2024 - 13400 грн, з яких 8000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 7 400 грн. заборгованості за відсотками; - за Кредитним договором № 19189-03/2024 від 16.03.2024 - 7990 грн, з яких 4000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 3 990 грн. заборгованості за відсотками; - за Кредитним договором № 03648-02/2024 від 05.02.2024 -5500 грн, з яких 4000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1 500 грн. заборгованості за відсотками.

У зв`язку із вказаним апелянт просить скасувати рішення Диканського районного суду Полтавської області від 19.02.2026 р. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість: - за Кредитним договором № 02399-03/2024 від 04.03.2024 - 13400 грн, з яких 8000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 7 400 грн. заборгованості за відсотками; - за Кредитним договором № 19189-03/2024 від 16.03.2024 - 7990 грн, з яких 4000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 3 990 грн. заборгованості за відсотками; - за Кредитним договором № 03648-02/2024 від 05.02.2024 -5500 грн, з яких 4000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1 500 грн. заборгованості за відсотками, а всього стягнути заборгованість за кредитними договорами в сумі 26 890 грн. В позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4193879 від 21.12.2023 р. відмовити. Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Звертаючись із апеляційною скаргою ОСОБА_1 наголошував на тому що на час укладення договору факторингу у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було відсутнє право вимоги за договором №4193879 .

Згідно до ч.1ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно дост.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи встановлено , що 14.06.2021 між ТОВ«Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено договір факторингу №14/06/21.

Пунктом 1.1 договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» передбачено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за позикою, процент за порушення грошових зобов`язань , право на одержання яких належить клієнту.

Пунктом 1.2 договору факторингу визначено , що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржника відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписання та скріплення їх печатками Акту прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованосі та є невідємною частиною цього договору.

З матеріалів справи встановлено , що відповідний реєстр боржників №24 щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 4193879 , було підписано та передано фактору 16 травня 2024 року, відтак право вимоги перейшло до фактора у травні 2024 року. Щодо строку дії договору , то згідно додаткової угоди №7 від 13.06.2022 , сторони домовились викласти п.9.1 договору факторингу у наступній редакції: «9.1 Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності , але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором . У випадку, якщо жодна зі сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору , даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.»

Відповідно не заслуговують на увагу аргументи скаржника щодо того, що оскільки договір позики укладено у грудні 2023 року а сам договір факторингу у червні 2021 року, то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням , яке він міг би передати фактору станом на дату укладення договору факторингу.

Як вище зазначалося перехід права вимоги за договором позики №4193879 відбувся за договором факторингу укладеним ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», вказаний договір ніким не оскаржений , визнаний недійсним в цілому чи за окремими пунктами не був , тож в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним договором позики.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч.2ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно правил ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, суд дійшов вірного висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеними договорами не виконував, у передбачені в договорах строки кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основними зобов`язаннями та відсотками.

Скаржник не заперечує факту укладення договорів та отримання коштів , проте заперечує суми відсотків обраховані судом першої інстанції та стягнуті на користь позивача.

Статтями 526 , 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином умови договору не виконав, погашення заборгованості не здійснював, а тому суд першої інстанції правильно констатував, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі тіла кредиту за договорами : № 02399-03/2024 від 04.03.2024 у розмірі 8 000 грн.; № 19189-03/2024 від 16.03.2024 у розмірі 4 000 грн; № 03648-02/2024 від 05.02.2024 у розмірі 4 000 грн.; № 4193879 від 21.12.2023 в розмірі 4 000 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості в частині нарахованих відсотків, суд першої інстанції в повній мірі врахував вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, від 22.11.2023 та визначив розмір заборгованості по процентам відповідно до положень цього Закону.

Договір № 4193879 був укладений між сторонами 21.12.2023. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у справі №552/672/23 в постанові від 07 вересня 2026 року висловив слідуючий висновок «Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %;»

Відповідно , суд першої інстанції здійснюючи свій обрахунок прийшов до обґрунтованих висновків.

Так, за договором № 4193879 від 21.12.2023 , судом вірно встановлено , що стягненню підлгають лише відсотки у сумі 2 880 грн.

За кредитним договором № 03648-02/2024 від 05.02.2024 стягненню підлягають відсотки у сумі 4 280 грн.

За кредитним договором № 02399-03/2024 від 04.03.2024 стягненню підлягають відсотки в сумі 10 320 грн .

За договором про надання фінансового кредиту № 19189-03/2024 від 16.03.2024 стягненню підлягають відсотки 6 260 грн.

Наводячи власний розрахунок , скаржник хибно трактував вищенаведені норми законодавства , та на переконання колегії суддів не спростував висновків суду першої інстанції .

Враховуючи вказане та беручи до уваги те, що відповідач взятих на себе зобов`язань в строки, передбачені кредитними договорами не виконував, тому заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками у розмірі визначеному судом першої інстанції є обґрунтованою.

Таким чином, заборгованість відповідача по вказаних договорах становить 43 740 грн і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено усі обставини справи в частині вирішення спору щодо стягнення заборгованості , правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права при винесенні рішення.

Доводи апеляційної скарги у вказаній частині висновків суду першої інстанції не спростовують, про незаконність чи необґрунтованість рішення - не свідчать, а тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення заборгованості.

Проте , рішення підлягає скасуванню в частині стягнення витрат зі сплати судового збору з відповідача на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" .

Частково задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки не відповідає змісту положень ЗУ «Про судовий збір» та ст. 141 ЦПК України.

Відповідач оскаржуючи вказане рішення в апеляційному порядку зазначив, що він є інвалідом ІІ групи, а отже відповідно до п. 9 ч.1 ст. 45ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а ч. 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону звільнено від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позовної заяви сплачено 3028 грн судового збору.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то за правилом ч. 1 ст. 141 судовий збір пропорційно задоволеним вимогам покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідно до п. 9 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності (т.2 а.с.10-12).

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що відповідач на момент винесення оскаржуваного рішення вже був звільнений від сплати судового збору, ці судові витрати підлягають компенсації позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищенаведене, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про компенсацію Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судового збору, сплаченого за подання позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 047 , 83 грн за рахунок держави у порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу .

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок таких витрат по виконаній роботі, тоді у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із апеляційною скаргою 13.03.2026 через систему «Електронний суд» скаржник просив, зокрема, стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд даної цивільної справи в розмірі 5000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Данильчуком С.Г. надано: ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1334218 від 13.03.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДП №4926 .

Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку - детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відомостей про надання таких доказів в порядку передбаченому ч.8 ст.141 ЦПК апеляційна скарга не містить.

Отже, представником відповідача адвокатом Данильчуком С.Г. не надано суду доказів щодо обсягу наданої правничої допомоги і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті, зокрема акту приймання-передачі наданих послуг. Сам по собі ордер вказує лише на право адвоката представляти інтереси , однак жодним чином не підтверджує обсягу та факту надання послуг з правничої допомоги.

Відтак, оскільки сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі та обсяг наданих послуг і виконаних робіт, тобто фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, міститися у акті приймання-передачі послуг за договором, то колегія суддів приходить до висновку, що підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, немає.

Керуючись ст. ст.367,368,374,375,376,381384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Данильчука Сергія Григорійовича - задовольнити частково.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2026 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судового збору в сумі - 2 047 , 83 грн.

Ухвалити у цій частині нове рішення , яким компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір, сплачений за подання позовної заяви у розмірі 2 047 , 83 грн, за рахунок держави у порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині рішення залишити без змін.

В стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов