Постанова № 141377132 у справі № 545/4030/25 від 28.10.2026

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/4030/25 Номер провадження 22-ц/814/3634/26 Головуючий у 1-й інстанції Ткачук Ю. А. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Панченка О. О.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»

на рішення Подільського районного суду міста Полтави від 11 травня 2026 року, ухвалене в місті Полтава під головуванням судді Ткачука Ю. А.

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року представник АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.01.2019 та наявність заборгованості, яка виникла станом на 04.06.2025 і складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у сумі 98 387,09 грн, просив про стягнення з відповідача вказаної заборгованості та 3 028 грн понесених по справі судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що 03.01.2019 відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву від 03.01.2019. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 85 407,86 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 04.06.2025 у сумі 98 387,09 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Полтави від 11 травня 2026 року у задоволенні позову позов АТ «Універсал Банк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись з даним рішенням суду, представник АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту, тому суд дійшов передчасних висновків, що відповідач не був ознайомлений з умовами кредитування.

Підписуючи Анкету-заяву, відповідач погодився що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, а також підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку.

Окрім цього, клієнт беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Повідомлення про зміну дозволеного кредитного ліміту банк надсилає клієнту у мобільний застосунок.

Вказує, що, невиконання боржником умов договору, на які він погодився та ознайомився в Анкеті-заяві та непогашення у повному обсязі заборгованості перед банком матиме наслідком порушення фундаментального положення про обов`язковість договору.

Оскільки прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення п.п. 5.16 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, яке відповідачем виконане не було.

Зауважує, що заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком відповідача.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т. І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги представника позивача та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням по справі нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що 03.01.2019 шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг (monobank) між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого АТ «Універсал Банк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні та надав кредит у вигляді поновлювального кредитного ліміту з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки monobank.

На підтвердження факту укладення кредитного договору та його умов банк надав суду копію Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 03.01.2019, Умови і правила в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank у чинній редакції, затвердженій протоколом Правління № 46 від 24.11.2021, що діє з 27.11.2021, витяг з тарифів за карткою Чорна картка monobank, паспорт споживчого кредиту Чорна картка monobank, довідку про наявність рахунку від 04.06.2025, розрахунок заборгованості.

Згідно довідки про наявність рахунку від 04.06.2025 на виконання умов договору відповідачу було надано платіжну карту Чорна № НОМЕР_3 з терміном дії до 08/30.

З виписки про рух коштів по вказаній картці від 04.06.2025, що відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75, є первинним фінансовим документом, який підтверджує факт надання кредиту та використання кредитних коштів відповідачем, вбачається, що з 03.01.2019 по 30.06.2024 ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами, знімаючи готівку, здійснюючи оплату покупок та послуг, а також вносив кошти у часткове погашення кредиту, проте свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 01.11.2024 виникла заборгованість за наданим кредитом у сумі 98 386,95 грн, у тому числі за рахунок договірного списання процентів за користування кредитним лімітом з 01.07.2024 по 01.11.2024 у сумі 13 993,77 грн, що включені позивачем у загальну заборгованість відповідача за кредитом (тілом кредиту).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції вважав, що надана позивачем Анкета-заява від 03.01.2019 не містить істотних умов договору: суми кредиту, розміру процентів за користування кредитом, строків повернення коштів, розміру неустойки (штрафу, пені) тощо, а Умови та правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, в редакції, чинній з 27.11.2021, не містять підпису відповідача та не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт погодження сторонами усіх істотних умов укладеного договору.

При цьому суд безпідставно не врахував як факт укладення між сторонами спірного кредитного договору, так і факт користування відповідачем кредитними коштами у межах встановленого кредитного ліміту, тому за відсутності доказів погодження сторонами в договорі розміру процентів за кредитом, фактично використані та не повернуті позичальником кредитні кошти підлягають стягненню на користь позивача в силу приписів статей 1046, 1049, 1054 ЦК України.

Отримання грошових коштів за кредитним договором без обов`язку їх повернення суперечить самій суті кредитування та базовим принципам цивільного права.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно вимог статей 1048, 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) має право на одержання від позичальника процентів за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Тому банк вправі вимагати від позичальника сплати щомісячних процентів за користування кредитом у розмірі, встановленому договором, або на рівні облікової ставки НБУ і такому праву кореспондується обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Матеріали справи не містять доказів недійсності укладеного між сторонами договору, а тому згідно із нормами статей 204, 626, 629 ЦК України такий договір встановлює відповідні права та обов`язки, що обумовлені цим договором і є обов`язковими для виконання сторонами.

Черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням визначається у статті 534 ЦК України, згідно з якою у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Можливість застосування статті 534 ЦК України ставиться в залежність від змісту реквізиту «призначення платежу» при здійсненні боржником оплати на виконання грошового зобов`язання.

Якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначенням платежу, черговість, встановлена статтею 534 ЦК України не застосовується, на що вказує Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (пункт 3.8), затверджена постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (пункт 1.2), затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

У випадку, якщо стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту «призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості, розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 ЦК України.

Здійснюючи оплату у часткове погашення заборгованості за кредитним договором, відповідач ОСОБА_1 не вказував цільове призначення відповідних коштів (матеріали справи таких доказів не містять) та дії банку щодо черговості погашення заборгованості та зарахування оплати в першу чергу на погашення процентів за кредитом та їх розміру не оспорював, а у пункті 10 анкети-заяви від 03.01.2019 надав право та доручив АТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у банку, без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов Договору або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає інформації про рух коштів на картковому рахунку ОСОБА_2 та за відсутності відповідних вимог та доказів зі сторони відповідача, суд першої інстанції безпідставно здійснив зарахування сплачених відповідачем коштів у погашення заборгованості, як оплату тіла кредиту, дійшовши безпідставних висновків про відсутність спірної заборгованості.

За правилами статті 526 ЦК України загальні умови виконання зобов`язання полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку кредитодавцю не повернуті, а також беручі до уваги вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, колегія суддів дійшла висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом примусового виконання боржником грошового зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, доказів щодо повернення яких відповідачем по справі не надано, власного розрахунку заборгованості за кредитом не наведено та доводів позивача щодо суми використаного кредиту не спростовано.

Заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (див. постанову Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22)).

Відсутність доказів погодження між сторонами умов кредитного договору щодо розміру та сплати процентів не свідчить про недійсність укладеного між сторонами договору та не звільняє позичальника від обов`язку повернути кредитодавцю фактично надані та використані грошові кошти (кредит) у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, банк вправі вимагати виконання боржником свого зобов`язання за кредитним договором у межах отриманих та фактично використаних кредитних коштів, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув, не врахував усталену судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, що призвело до неправильного вирішення справи.

Висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим фактичним обставинам справи та нормам права, що регулюють спірні правовідносини сторін, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у межах суми отриманого відповідачем на кредитну картку та фактично використаного кредитного ліміту у сумі 85 407,86 грн.

Оскільки з умов укладеного між сторонами договору не вбачається встановлення овердрафту, як форми кредитування банківського рахунку (стаття 1069 ЦК України), колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі овердрафту (мінусу по картці) у розмірі 12 979,23 грн.

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини другої, частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, які покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Полтави від 11 травня 2026 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03.01.2019 станом на 04.06.2025 у розмірі 85 407,86 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 6 571,52 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. О. Панченко