Постанова № 141377157 у справі № 642/3372/26 від 09.11.2026

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 642/3372/26 Головуючий суддя І інстанції Проценко Л. Г.

Провадження № 22-ц/818/5579/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про стягнення аліментів

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Тичкової О.Ю., Маміної О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 23 червня 2026 року у справі № 642/3372/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.

Позовна заява обґрунтована тим, що 25.04.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, від якого вони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 02.03.2023 шлюб розірвано та стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.02.2023 щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. На даний час дитина проживає разом з позивачкою. Аліменти ОСОБА_1 сплачує в примусовому порядку, відповідач ніколи не брав участі у додаткових витратах на утримання дитини.

У позові також зазначено, що позивачка з дитиною звернулася до ФОП « ОСОБА_4 », з якою уклала Договір №14032026-2 про надання платних стоматологічних послуг та відповідно актів прийому-передачі сплатила 31180,00 грн. Також 06.03.2026 позивачкою було сплачено 1000,00 грн за консультацію та рентгенівський знімок і за рекомендацією лікаря в Медичному центрі ТОВ «Медичні технології сучасності» 1075,00 грн за аналізи крові. Загальна сума витрачена на стоматологічне лікування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склала 33255,00 грн, тому позивачка вважала, що відповідач повинен сплатити половину витрачених нею коштів, тобто 16627,50 грн. Просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 додаткові витрати на стоматологічне лікування дитини ОСОБА_3 одноразово у розмірі 16127,50 грн.

Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 23 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 16627,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 1331,20 грн.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з нього на користь держави судового збору у розмірі 1331,20 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким звільнити його від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення в оскаржуваній частині є безпідставним.

Посилається на п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Пояснює, що він є учасником бойових дій з 12 травня 2016 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , а тому належить до кола осіб, які користуються передбаченою законом пільгою щодо звільнення від сплати судового збору.

Наголошує, що суд першої інстанції не врахував зазначені обставини.

Вважає, що у цій справі предметом судового розгляду було вирішення питання щодо покладення на нього майнового обов`язку зі сплати додаткових витрат на дитину, а також судового збору, а тому цим рішенням безпосередньо вирішувалося питання щодо його прав та обов`язків, що свідчить про те, що ця справа пов`язана із захистом та реалізацією його прав як особи, яка бере участь у судовому процесі.

Враховуючи викладене, вважає відсутніми підстави для покладення на нього судових витрат зі сплати судового збору.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивачі при поданні позову про оплату додаткових витрат на дитину звільняються від сплати судового збору, а, оскільки позов задоволено, суд дійшов висновку, що з відповідача, відповідно до ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у травні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.

У позові ОСОБА_2 посилалася на ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Суд врахував вимоги п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого позивачі при поданні позову про оплату додаткових витрат на дитину звільняються від сплати судового збору.

Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 23 червня 2026 року позов задоволено, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 1331,20 грн.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення судами окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 2 частини 5 статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення судового збору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат за рахунок відповідача - ОСОБА_1 , оскільки відшкодування таких витрат передбачено правилами статті 141 ЦПК України.

З наданих матеріалів судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3-ї гр. по загальному захворюванню та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасника бойових дій (а.с.42, 44).

Проте доводи апелянта про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» є необґрунтованими.

Згідно з п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Тобто законодавець чітко обмежив сферу застосування цієї пільги - вона застосовується лише у спорах, що випливають із спеціального статусу, та стосуються порушення прав, гарантованих у зв`язку із цим статусом.

Правовий статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту визначено Законом України №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до ст.12 цього Закону встановлено перелік пільг учасникам бойових дій. Серед цих пільг немає права на звільнення від судового збору у спорах, подібних до цього, тобто не пов`язаних із реалізацією прав та гарантій соціального захисту ветерана війни.

Статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що особи, які мають статус ветеранів війни, звільняються від судових витрат лише у справах, пов`язаних із їх соціальним захистом, та отримують безоплатну правову допомогу в питаннях соціального забезпечення.

Апелянт ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, тобто з вимогами, що стосуються приватноправового сімейного спору, який не зачіпає та не пов`язаний із реалізацією прав або гарантій, що випливають зі статусу учасника бойових дій. Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не підтверджені нормами чинного законодавства та не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава для звільнення апелянта від сплати судового збору.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, де роз`яснено, що звільнення від сплати судового збору за п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» можливе виключно у справах щодо порушення прав, що виникають з особливого статусу, та не застосовується до приватно-правових спорів, зокрема сімейних.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат - без змін.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося.

Оскільки рішення суду оскаржувалося лише в частині розподілу судових витрат, судовий збір за подання апеляційної скарги стягненню та перерозподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.375, ст.ст.381 - 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 23 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 09 листопада 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді О.Ю. Тичкова

О.В. Маміна.