Постанова № 141377256 у справі № 644/3286/26 від 10.11.2026

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/3286/26 Головуючий суддя І інстанції Черняк В. Г.

Провадження № 22-ц/818/5430/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 16 червня 2026 року у справі № 644/3286/26 за позовом ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №49615481 від 18.08.2024 у розмірі 40817,39 грн, а також судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 18.08.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» був укладений кредитний договір №49615481, згідно з умовами якого відповідач отримав 7800 грн. Позивач умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну суму, але відповідач не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 12.08.2025 утворилася заборгованість у розмірі 40817,39 грн, яка складається з наступного: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7800 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 29117,39 грн; прострочена заборгованість за штрафами - 3900 грн , що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Індустріального районного суду м.Харкова від 16 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» Усенко М.І. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні таких витрат на користь відповідача. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, а також витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з її поданням.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідності висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, встановленим обставинам справи.

Наголошує, що представник відповідача не надав доказів направлення позивачу копії відзиву, чим порушив вимоги ЦПК України та позбавив представника позивача можливості своєчасно ознайомитися з його змістом і подати відповідні заперечення.

Представник позивача вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи й обсягом наданих послуг, оскільки справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, правнича допомога фактично обмежилася складенням відзиву, судове засідання призначалося лише один раз, а представник відповідача в ньому участі не брав, у тому числі в режимі відеоконференції. З огляду на це, заявлений розмір витрат є необґрунтованим і не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Разом з цим вважає, що витрати на правову допомогу можуть бути зменшені судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Крім того, до суду апеляційної інстанції надійшов відзив, поданий представником відповідача - адвокатом Іванченко А.В., у якому вона просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну та недоведену. Крім того, просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи, у розмірі 10000 грн.

Представник відповідача зазначає, що 01.06.2026 відзив із додатками було направлено позивачу через підсистему «Електронний суд», а 02.06.2026 відповідні документи доставлено до електронного кабінету його представника. Отже, вважає, що позивач був належним чином повідомлений про подання відзиву, а його представник мав достатньо часу (майже два тижні) для ознайомлення з ним, підготовки та подання заперечень до судового засідання, призначеного на 16.06.2026.

Вказує, що позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив чи заперечень та не довів наявності поважних причин, які перешкоджали своєчасному поданню таких документів.

Наголошує, що саме пред`явлення безпідставного позову зумовило необхідність залучення адвоката для захисту інтересів відповідача, у зв`язку з чим останній поніс витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації.

Посилається на правові висновки Верховного Суду щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу та зазначає, що відповідачем надано: договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду з визначеним фіксованим розміром гонорару та акт приймання-передачі послуг, які в сукупності підтверджують факт надання правничої допомоги й обсяг виконаних робіт. При цьому адвокатом було зібрано докази та підготовлено відзив, доводи якого покладено в основу рішення суду про відмову в задоволенні позову.

Також звертає увагу, що позивач у суді першої інстанції не заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, а в апеляційній скарзі не зазначив співмірного розміру таких витрат, не надав контррозрахунку чи доказів їх необґрунтованості.

Вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду та спрямовані на уникнення відшкодування понесених відповідачем витрат.

Разом із тим, відповідач подав до суду заяву, у якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем у зв`язку з апеляційним переглядом справи. Крім того, просить постановити окрему ухвалу та направити її до Львівської обласної КДКА для вирішення питання про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання професійних обов`язків перед клієнтом.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 серпня 2026 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.

Колегія суддів, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, які стосуються лише суми відшкодування витрат на правничу допомогу, а також аргументи, викладені у відзиві, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не зовсім відповідає.

Задовольняючи вимоги представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що такі витрати підтверджені належними доказами, а їх розмір є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Разом з тим колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За правилами, встановленими у ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, представником відповідача надано до суду: копію договору про надання правничої допомоги від 13.09.2025, копію додаткової угоди №3 від 12.05.2026, акт приймання-передавання юридичних послуг (правничої допомоги) у справі №644/3286/26 від 26.05.2026. Також до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої допомоги адвокатом Іванченко А.В. (а.с.77 на зв. - 80 на зв.).

Як вбачається з Акта приймання-передавання юридичних послуг (правничої допомоги), адвокатом Іванченко А.В. надано ОСОБА_1 такі послуги: складання, підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву у справі №644/3286/26, загалом на суму 12000,00 грн, обсягом 8 сторінок.

Стороною відповідача дотримано вимоги ч.8 ст.141 ЦПК України, оскільки докази понесення витрат на правничу допомогу подані до суду до початку розгляду справи по суті.

В апеляційній скарзі позивач просив врахувати, що представник відповідача не надав доказів направлення позивачу копії відзиву, чим порушив вимоги ЦПК України та позбавив представника позивача можливості своєчасно ознайомитися з його змістом і подати відповідні заперечення. Зазначав, що витрати в розмірі 12000,00 грн не відповідають вимогам ч.4 ст.137 ЦПК України, є завищеними та непропорційними, а тому їх розмір може бути зменшено.

Критерії співмірності витрат на професійну правничу допомогу визначені ч.4 ст.137 ЦПК України.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Тобто, у положеннях частин 5 та шостої статті 137 ЦПК України знайшов своє втілення принцип змагальності, згідно з яким на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Вказаний правовий висновок був висловлений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 08.06.2022 у справі №357/380/20.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи. Під критерієм реальності розуміється встановлення дійсності та необхідності таких витрат, а критерій розумності визначається, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, що узгоджується із правовими висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі №367/4910/17-ц, від 02 березня 2020 року у справі №370/27/16-ц, від 07 квітня 2023 у справі №910/11002/21.

Колегія суддів звертає увагу на те, що надані відповідачем докази належним чином підтверджують факт фактичного надання адвокатом правничої допомоги. Разом з тим, у цивільному судочинстві діє принцип пропорційності, ст.11 ЦПК України, який передбачає, що суд при його вирішенні в межах, встановлених цим Кодексом, враховує: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Тому усі процесуальні дії та рішення суду мають відповідати цьому принципу, який суд застосовує самостійно відповідно до правової концепції «суд знає право».

Оскільки справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, представник відповідача - адвокат Іванченко А.В. участі в судових засіданнях не брала, а процесуальні документи, у тому числі відзив, подавала через підсистему «Електронний суд», що не потребувало значного обсягу часу. Крім того, зазначені відповідачем послуги зі складання, підготовки та подання відзиву охоплюються загальним обсягом робіт із підготовки відповідного процесуального документа.

З урахуванням категорії та складності справи, обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, незначних витрат процесуального часу та доводів позивача, - колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву разом із додатками було доставлено до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд» 01.06.2026 о 13:31, що підтверджується відповідною квитанцією №7328887 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (а.с.81). При цьому відсутність у позивача окремої заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, поданої до суду першої інстанції, з огляду на конкретні обставини цієї справи не перешкоджає суду апеляційної інстанції оцінити їх розмір на предмет відповідності критеріям розумності, обґрунтованості та пропорційності.

Таке зменшення відповідає принципу пропорційності цивільного судочинства, закріпленому у ст.11 ЦПК України, та забезпечує справедливий баланс між понесеними відповідачем витратами і результатом розгляду справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та зменшення суми витрат, понесених відповідачем у суді першої інстанції, до 8000,00 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч.2 ст.376 ЦПК України).

Згідно з ч.4 ст.376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи викладені висновки апеляційного суду, апеляційна скарга відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в резолютивній частині шляхом зменшення суми стягнутих з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з 12000,00 грн до 8000,00 грн, що відповідає принципу пропорційності, передбаченому ст.11 ЦПК України.

Оскільки апеляційна скарга стосується виключно оскарження рішення суду в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а вирішення позовних вимог по суті спору не переглядається, підстав для зміни розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду немає. Відтак витрати на професійну правничу допомогу, понесені сторонами в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.

Крім того, апеляційна скарга містить прохання відповідача про постановлення окремої ухвали та направлення її до Львівської обласної КДКА для вирішення питання про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання професійних обов`язків перед клієнтом, проте з огляду на матеріали справи колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ч.ч.2, 4 ст.376, ст.ст.381, 382, 383, 384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 16 червня 2026 року щодо стягнення з ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» на користь ОСОБА_1 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу - змінити, зменшивши суму до 8000,00 грн.

В іншій частині рішення не оскаржувалося та не переглядалося.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 10 листопада 2026 року.

Головуючий -

В.Б. Яцина

Судді -

О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова.