Постанова № 141377403 у справі № 620/8220/25 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/8220/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому за період з 07 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів для обчислення індексу споживчих цін;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за зазначений період із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що під час проходження служби у відповідача йому не в повному обсязі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення внаслідок неправильного визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін.

На переконання позивача, оскільки підвищення посадових окладів відповідної категорії осіб відбулося у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, саме цей місяць повинен застосовуватися для розрахунку індексації грошового забезпечення за спірний період.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів.

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неврахування особливостей правового регулювання індексації грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Апелянт зазначає, що нарахування та виплата індексації здійснюються в межах відповідного фінансового забезпечення, а порядок проведення індексації визначається спеціальними нормативно-правовими актами.

Також відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності застосування січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів, посилаючись на особливості проходження позивачем служби та нарахування йому грошового забезпечення.

Окремо апелянт заперечує проти задоволення вимоги щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, посилаючись на положення податкового законодавства, законодавства про єдиний внесок та особливості виплати грошового забезпечення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, зокрема з 07 липня 2017 року на посаді водія пожежно-рятувального поста Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Чернігівській області.

У період з 07 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року позивачу здійснювалося нарахування індексації грошового забезпечення із застосуванням інших місяців підвищення доходу, ніж січень 2008 року.

Зокрема, відповідно до листа відповідача від 10 липня 2025 року №70 50 2-1180/70 50 01/4 для обчислення індексації грошового забезпечення позивача застосовувалися липень та жовтень 2017 року.

Вважаючи, що зазначений розрахунок суперечить вимогам законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що підставою для зміни місяця підвищення доходу при проведенні індексації є підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не збільшення грошового забезпечення внаслідок зміни інших його складових.

Оскільки підвищення посадових окладів відповідної категорії осіб відбулося у січні 2008 року, а наступне нормативне підвищення - з 01 березня 2018 року, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування січня 2008 року для обчислення індексації за спірний період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який у спірний період становив 103 відсотки.

Згідно зі статтею 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів грошових доходів населення.

Механізм проведення індексації визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та інших визначених законодавством осіб.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Пунктом 5 Порядку №1078 у редакції, чинній у спірний період, визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення відповідних грошових доходів.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір такого підвищення.

Отже, з 01 грудня 2015 року законодавець змінив підхід до визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Визначальним для такого обчислення є місяць підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не будь-яке збільшення загального розміру грошового забезпечення.

При цьому підвищення надбавок, доплат, премій та інших складових грошового забезпечення без одночасного підвищення посадового окладу не змінює місяця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

Зазначений підхід також випливає з пункту 10-2 Порядку №1078, відповідно до якого для працівників, прийнятих на роботу, переведених на іншу роботу, а також в інших визначених цим пунктом випадках обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Таким чином, початок проходження служби, переведення на іншу посаду або зміна розміру окремих складових грошового забезпечення самі по собі не є підставами для визначення нового місяця підвищення доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року, було врегульовано структуру та умови грошового забезпечення відповідних категорій осіб, зокрема встановлено схеми посадових окладів.

Зазначена постанова втратила чинність з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою запроваджено нові розміри посадових окладів.

Отже, у період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року нормативне регулювання посадових окладів відповідних категорій осіб здійснювалося на підставі постанови №1294.

Колегія суддів враховує, що позивач проходив службу в органах і підрозділах цивільного захисту, а тому при вирішенні спору необхідно враховувати особливості правового статусу осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Відповідно до статті 125 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, покликаною забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації та ліквідацію їх наслідків.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є гарантованою державою виплатою, яка здійснюється відповідно до законодавства.

При цьому правове регулювання індексації грошового забезпечення таких осіб здійснюється з урахуванням загальних положень Закону №1282-XII та Порядку №1078.

Отже, спеціальний характер служби цивільного захисту не виключає застосування до грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу передбаченого законодавством механізму індексації.

Верховний Суд у постанові від 30 травня 2023 року у справі №380/3632/21, аналізуючи положення Порядку №1078, зазначив, що з 01 грудня 2015 року визначення місяця підвищення доходу для цілей проведення індексації залежить від підвищення тарифної ставки (посадового окладу), а не від зміни інших складових грошового забезпечення.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постановах від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20 та від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21.

У наведених судових рішеннях Верховний Суд виходив із того, що за відсутності підвищення посадових окладів у період після січня 2008 року до березня 2018 року саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу для обчислення індексації грошового забезпечення відповідних категорій осіб.

Колегія суддів ураховує наведені висновки Верховного Суду при застосуванні положень Порядку №1078 до спірних правовідносин.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 07 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року застосовував липень та жовтень 2017 року як місяці підвищення доходу.

Водночас відповідачем не доведено, що у зазначені місяці відбулося саме нормативне підвищення тарифних ставок (посадових окладів) за посадою позивача, яке відповідно до пункту 5 Порядку №1078 могло бути підставою для зміни місяця підвищення доходу.

Зміна посади, призначення на службу або збільшення грошового забезпечення за рахунок інших його складових не свідчать про підвищення посадового окладу в розумінні зазначеної норми.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування відповідачем липня та жовтня 2017 року для обчислення індексації грошового забезпечення позивача не відповідає вимогам Порядку №1078.

Натомість за спірний період з 07 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року для обчислення індексу споживчих цін підлягає застосуванню січень 2008 року як місяць підвищення посадових окладів.

Колегія суддів також звертає увагу, що визначення місяця підвищення посадового окладу для цілей проведення індексації не належить до дискреційних повноважень відповідача.

Дискреційні повноваження передбачають можливість суб`єкта владних повноважень обирати один із декількох юридично допустимих варіантів поведінки.

Натомість положення Порядку №1078 визначають конкретні умови, за яких змінюється місяць підвищення доходу, а тому відповідач не наділений правом самостійно обирати такий місяць залежно від власного розсуду.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі та зобов`язав здійснити відповідний перерахунок.

Щодо доводів апеляційної скарги про здійснення індексації в межах бюджетного фінансування колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 18 Закону №1282-XII фінансове забезпечення індексації грошових доходів населення здійснюється за рахунок джерел, визначених законодавством.

Водночас обов`язок щодо нарахування та виплати індексації виникає безпосередньо на підставі закону за наявності встановлених ним умов.

Індексація грошового забезпечення має систематичний характер і спрямована на підтримання купівельної спроможності грошових доходів в умовах інфляційних процесів.

Така виплата є складовою державних гарантій щодо оплати праці та грошового забезпечення осіб, які проходять службу.

Відсутність бюджетних асигнувань або недостатність фінансування не може сама по собі бути підставою для невиконання державним органом установленого законом обов`язку щодо нарахування та виплати належних особі сум.

Інше тлумачення призводило б до залежності реалізації гарантованого законом права особи від обсягу фінансування, передбаченого відповідному державному органу, що суперечило б принципу правової визначеності.

При цьому відповідачем не доведено наявності передбачених законом обставин, які звільняли б його від обов`язку здійснити індексацію грошового забезпечення позивача за спірний період.

Таким чином, посилання апелянта на особливості бюджетного фінансування не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на індексацію грошового забезпечення.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо безпідставності зобов`язання відповідача здійснити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4 та 5 Порядку №44 передбачено здійснення відповідної компенсації одночасно з виплатою грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з такого забезпечення.

Отже, правовою підставою для виплати зазначеної компенсації є утримання податку з доходів фізичних осіб із сум грошового забезпечення, право на які особа набула у зв`язку з проходженням служби.

Оскільки індексація грошового забезпечення є складовою належних особі грошових виплат, її нарахування та виплата з утриманням податку з доходів фізичних осіб зумовлює застосування механізму компенсації, передбаченого Порядком №44.

При цьому право на таку компенсацію не залежить від того, чи здійснюється виплата відповідних сум своєчасно, чи на виконання судового рішення про поновлення порушеного права.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування Порядку №44 відображено у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №812/1048/17 та від 27 липня 2023 року у справі №380/813/22.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою належної позивачу індексації грошового забезпечення.

Посилання апелянта на положення податкового законодавства щодо визначення об`єкта оподаткування та порядку утримання податку не спростовують зазначеного висновку, оскільки обов`язок щодо утримання податку та обов`язок щодо компенсації його суми регулюють різні аспекти відповідних правовідносин.

При цьому положення Порядку №44 не звільняють особу від оподаткування отриманих доходів, а встановлюють спеціальний механізм відшкодування утриманих сум податку визначеним категоріям осіб.

Таким чином, доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

Окремо колегія суддів ураховує, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення виникли у період з 07 липня 2017 року по 28 лютого 2018 року.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX до статті 233 КЗпП України внесено зміни, якими змінено правове регулювання строків звернення до суду з вимогами щодо належних працівникові виплат.

Водночас питання застосування зазначених змін до вимог про виплату грошового забезпечення за періоди до 19 липня 2022 року було предметом розгляду Верховного Суду.

У постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо стягнення належної заробітної плати (грошового забезпечення) за період до 19 липня 2022 року підлягають застосуванню положення частини другої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до внесення змін Законом №2352-IX.

Зазначена редакція передбачала право особи на звернення до суду з вимогами про стягнення належних сум оплати праці без обмеження будь-яким строком.

При цьому судова палата відступила від раніше сформованих висновків щодо застосування тримісячного строку звернення до суду до вимог про перерахунок індексації грошового забезпечення за попередні періоди лише з огляду на звернення особи до суду після 19 липня 2022 року.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2025 року у справі №580/7750/24 та від 23 квітня 2025 року у справі №500/1119/24.

У справі, що розглядається, позивачем заявлено вимоги щодо індексації грошового забезпечення за період, який повністю передував 19 липня 2022 року.

За таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 233 КЗпП України у попередній редакції, яка не встановлювала строкового обмеження для звернення до суду з відповідними вимогами.

Отже, звернення позивача до суду у 2025 році не свідчить про пропуск установленого законом строку судового захисту порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідачем не доведено правомірності застосування липня та жовтня 2017 року як місяців підвищення доходу для проведення індексації грошового забезпечення позивача за спірний період.

Також відповідачем не наведено переконливих правових підстав, які б виключали застосування до спірних правовідносин положень Порядку №44 щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції встановив фактичні обставини проходження позивачем служби, визначив характер спірних правовідносин, дослідив порядок нарахування індексації грошового забезпечення та надав оцінку застосуванню відповідачем місяців підвищення доходу.

Наведені в апеляційній скарзі доводи переважно зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення положень законодавства, що регулює порядок проведення індексації грошового забезпечення.

Водночас такі доводи не спростовують установлених судом обставин справи та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин адміністративної справи, підтверджених доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки аргументам учасників справи.

За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, та наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність передбачених статтею 317 КАС України підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Отже, апеляційна скарга Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма