Постанова № 141377437 у справі № 640/2512/19 від 04.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/2512/19 Суддя (судді) першої інстанції: Віятик Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Тереза Ю.О.

за участі:

секретар с/з Костюк О.В.

пр-к відповідача Волочай О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2019, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій від 21.01.2019,-

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2019 №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано], вимогу про сплату боргу №Ф-019 від 21.01.2019, рішення №[номер приховано] про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки, що не відповідають фактичним обставинам та не доводять вчинення нею порушень встановлених податковим органом. Позивачка вважала, що не правильно було віднесено до складу витрат отримані послуги від ТОВ «Епіцентр-К», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Адвокатська компанія «СІ ЕЛ ГРУП», а також включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, вартість отриманих маркетингових послуг у ТОВ «Епіцентр-К» та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет». Господарські відносини із вказаними контрагентами є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами, які були додані до позовної заяви та пов`язані із господарською діяльністю позивачки. Акт перевірки не містив жодного доводу стосовно недоліків форми або змісту первинних документах, які надані позивачкою для підтвердження господарських відносин між ним та контрагентами.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачкою безпідставно включено до складу витрат вартість бухгалтерських, юридичних та маркетингових послуг, зв`язок яких із господарською діяльністю не підтверджено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року продовжено строк розгляду на розумний та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 листопада 2026 року.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена, про причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не подала.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань як фізична особа - підприємець з 14.06.2005 за №2066000[телефон приховано], перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у м. Києві, є платником податку на додану вартість. Основні види діяльності: роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям; виробництво іншого верхнього одягу, оптова торгівля текстильними товарами.

З 04.12.2018 року по 22.12.2018 року ГУ ДФС у м. Києві проведена планова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.10.2016р. по 31.12.2017 р., дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.

29.12.2018 року за результатами перевірки складено акт № 4959/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 (далі - Акт), яким зафіксовано порушення:

1) п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПКУ - занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 95585,12 грн., в т.ч. за 2016 рік - 47293,86 грн., за 2017 рік - 48391,26 грн.;

2) пп. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ - занижено військовий збір на суму 7965,43 грн., в т.ч. за 2016 рік - 3941,16 грн., за 2017 рік - 4024,27 грн.;

3) абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2016 -2017 рр у розмірі 116826,25 грн., в т.ч. за 2016 рік - 57803,56 грн., за 2017 рік - 59022,69 грн;

4) ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016, визначену Звітом від 07.02.2017 №[номер приховано] в розмірі 3209,30 грн.;

5) ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску з сум заробітної плати за серпень, вересень, жовтень, грудень 2016, січень, лютий 2017 в загальному розмірі 894,90 грн;

6) п. 198.5 ст. 198 ПК України - занижено податкові зобов`язання з ПДВ по операціям з придбання послуг, зв`язок яких з господарською діяльністю не встановлено на загальну суму 130036,00 грн.;

7) п. 51.1 ст. 5 ПКУ - не в повному обсязі відображено в розрахунках за формою 1ДФ інформацію про нараховані та виплачені суми доходів фізичним особам за ознакою « 157» - дохід, виплачений самозайнятій особі.

На підставі вказаного Акту перевірки 22.01.2019 винесені податкові повідомлення - рішення:

- №[номер приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 7 965,43 грн. та штрафними санкціями у розмірі 1991,36 грн., всього на суму 9956,79 грн.;

- №[номер приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 95 585,121 грн. та штрафними санкціями у розмірі 32509,00, всього на суму 119481,40 грн.;

- №[номер приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 130036,00грн. та штрафними санкціями у розмірі 32509,00 грн, всього на суму 162545,00 грн;

- №[номер приховано], яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Також, відповідачем прийнято рішення від 21.01.2019 року №[номер приховано] про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів та зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 17 462,98 грн.

Крім того, надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.01.2019 №ф-019 зі сплати єдиного внеску в сумі 116826,25 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доходи для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично отриманими і підтвердженими належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивачки з суб`єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведеними правовими нормами, в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку податкового кредиту у вартості придбаних у контрагента товарів/робіт/послуг від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом «г» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України встановлено до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, згідно з висновками Верховного Суду в подібній категорії справ, наведеними, зокрема, в постановах від 10.04.2020 року справа №816/4409/15, від 15.05.2020 року справа № 819/2099/15, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та підтверджують відсутність у сторін волевиявлення щодо її реального здійснення.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі підтверджують, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять недостовірну інформацію, платник податків має спростувати відповідні доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть вказувати, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають підтверджувати беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Відповідач стверджує, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно включила до складу витрат витрати з надання послуг від ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Адвокатська компанія «СІ ЕЛ ГРУП», а також включила до податкового кредиту з податку на додану вартість вартість отриманих маркетингових послуг у ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», а саме:

- вартості інформаційних послуг з питань бухгалтерського обліку, отриманих від ФОП ОСОБА_2 у сумі 960 грн., оскільки ведення бухгалтерського обліку фізичними особами - підприємцями не передбачено нормами чинного законодавства, а отже витрати, пов`язані із веденням такого обліку, не пов`язані із господарською діяльністю;

- вартості юридичних послуг, отриманих від ТОВ «Адвокатська компанія «СІ ЕЛ ГРУП» у сумі 6000 грн;

- суми сплаченого податку на доходи фізичних осіб в сумі 15000 грн.

- вартості маркетингових послуг (а саме: послуги по організації просування товарів (торгової марки), послуги зі стимулювання та розширенню ринку збуту товарів Замовника, послуги консолідації замовлень, послуги зі збору інформації про продукцію, послуги із забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу, послуги із внесення загальних даних про товар Замовника та ін.) до складу витрат наданих послуг, відповідно до договорів, укладених з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Епіцентр К» в сумі 509068,45 грн., в т.ч. у 2016 - 247743,67 грн., у 2017 - 261324,78 грн.

Контролюючий орган вважає, що вищезазначені маркетингові послуги надавались після переходу права власності на товар від ФОП ОСОБА_1 до покупця, а тому не підтверджено зв`язок отриманого доходу та використання маркетингових послуг.

Зазначене твердження ГУ ДПС ґрунтується на тому, що послуги з просування товарів, витрати по яким понесла ФОП ОСОБА_1 , спрямовані на просування товару, який вже був реалізований ТОВ «Епіцентр К» та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет».

За умовами типових договорів поставки з вищевказаними контрагентами передбачено, що «право власності на товар і ризик випадкового знищення, або випадкового пошкодження Товару, переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли Товар поставлено Покупцеві, і Сторони підписали накладну, що засвідчує отримання товару Покупцем». Отже позивачка безпідставно не склала, не зареєструвала та не включила до податкових зобов`язань суми ПДВ за згаданими послугами, як за операціями, які не є господарськими операціями позивачки.

Інших доводів на підтвердження висновків акту відповідачем не наведено.

Щодо господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Епіцентр К», колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження господарських відносин позивачкою надано договір №245510 від 05.09.2012 про надання послуг по організації просування товарів, укладений між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Епіцентр К» (Виконавець), додаткові угоди до Договору, договір №132100 від 01.07.2013 надання послуг по організації просування товарів, предметом яких є надання виконавцем послуг щодо просування товару в регіонах України, рахунки, акти виконаних робіт та звіти, виписки банку.

Згідно з п.1.1 договору з метою подальшого просування та збільшення обсягів продажу товарів за договорами поставки між Замовником та Виконавцем, Виконавець надає замовнику інформаційні, маркетингові та інші послуги.

Відповідно п.1.3 договору послуги щодо просування товару (торгової марки) передбачають надання наступної консультаційної інформації:

- розміщення товару на окремих стелажах та площадках виконавця;

- формування виконавцем споживчого кошику покупцю поденно;

- проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються замовником та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенційних;

- інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету;

- надання інформації замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів Виконавця та інформування про зміну попиту на товари, що постачаються Замовником;

- проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції;

- проведення аналізу результатів маркетингових досліджень, формування висновків та рекомендацій.

Також, п.1.4 договору зазначено, що вся консультативна інформація надається Виконавцем Замовнику в усній формі, або в іншій формі, погодженій сторонами.

Надання послуг за цим договором підтверджується актом прийому-передачі послуг та звітом, які оформлюються виконавцем та підписуються сторонами протягом 5 робочих днів від дати оформлення (п.1.6 договору).

Порядок оплати послуг Виконавця за договором передбачений п.4 договору, до якого протягом 2013-2017 років вносились зміни шляхом укладення додаткових угод до договору. Загалом порядок оплати згідно договору та додатків до нього становив відсоткове значення від суми реалізованої ТОВ «Епіцентр К» продукції позивачки.

З аналізу викладеного вбачається, що договірні правовідносини між позивачкою та ТОВ «Епіцентр К» передбачали оплату послуг з просування товару за результатом його реалізації.

Встановлення такого порядку розрахунків перебуває в межах диспозитивного права учасників господарських взаємовідносин та відповідає принципу свободи договору, закріпленого ст. 627 Цивільного кодексу України.

Водночас, колегія суддів зазначає, що розрахунки за результатом здійснених продажів не означає, що позивачкою замовлено в контрагента просування вже реалізованого товару, як безпідставно стверджує ГУ ДПС, а лише означає узгодження між сторонами механізму розрахунку розміру винагороди, яка має бути сплачена виконавцю послуг.

Відповідно до копій рахунків та актів виконання робіт (надання послуг) ТОВ «Епіцентр К» (Виконавець) надав ФОП ОСОБА_1 (Замовник) протягом 2016-2017 років обумовлені договором послуги на загальну суму 738632,33 грн. (з ПДВ), з яких у 2016 році - 340 962,40 грн. та у 2017 році - 397669,93 грн. Згідно виписок з банку позивачка перерахувала на рахунок виконавця послуг грошові кошти в повному обсязі.

На підтвердження факту надання послуг виконавець та позивачка підписували акти наданих послуг та щоквартально підписували звіти про надання ФОП ОСОБА_1 послуг по організації просування товарів (торгової марки).

Контрагент позивачки - ТОВ «Епіцентр К» є юридичною особою, яка може здійснювати надання послуг з просування товарів великій кількості торгових майданчиків гіпермаркету, розташованих в Україні. Відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до видів діяльності зазначеної юридичної особи, окрім іншого, належать: 73.11 Рекламні агентства; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 63.91 Діяльність інформаційних агентств; 63.99 Надання інших інформаційних послуг.

Факт здійснення господарської діяльності позивачкою, а саме поставки товару (одягу) ТОВ «Епіцентр К» контролюючим органом не заперечується.

З наведеного вбачається безумовна господарська цінність маркетингових послуг ТОВ «Епіцентр К» для виробника продукції, яким, в даному випадку, є позивачка по справі та юридична можливість наведеного контрагента надавати такого роду послуги.

Так, придбані у ТОВ «Епіцентр К» послуги замовлялися в рамках договору поставки №245410 від 05.09.2012, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Епіцентр К», додаткових угод від 05.09.2012, від 29.09.2014 до договору поставки за №245410 від 05.09.2012, згідно яких визначений товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях постачався протягом, щонайменше, 2011-2017 років. Просування цих самих товарів та їх постачання до ТОВ «Епіцентр К» здійснювалось протягом всього цього періоду.

З урахуванням наведеного є неспроможними доводи відповідача стосовно того, що ФОП ОСОБА_1 сплачувала за послуги вже реалізованого ТОВ «Епіцентр К» товару, оскільки постачання товару одного виду здійснювалось позивачкою безперервно протягом 2012-2017 років, що об`єктивно зумовлює потребу позивачки як виробника в їх просуванні (рекламуванні).

Також, згідно п.п. 16, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) є витратами на збут, які, в свою чергу, не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Отже, без законодавчо закріпленої прив`язки витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) до конкретної партії вироблених товарів необґрунтованим, за умови неодноразового постачання товару одного виду до ТОВ «Епіцентр К», є будь-яке твердження стосовно того, що позивачка замовляла послугу щодо просування товару, який вже був власністю ТОВ «Епіцентр К».

Згідно з наданими документами бухгалтерського обліку, витрати на просування товарів контрагентом ТОВ «Епіцентр К» проведені позивачкою у періоді, в якому вони були понесені, або в періоді отримання первинних документів щодо наданих контрагентом послуг. Понесені витрати не включались позивачкою до витрат попередніх періодів, що також підтверджує необґрунтованість тверджень ГУ ДПС стосовно замовлення послуги щодо просування товару, який вже був власністю ТОВ «Епіцентр К».

В свою чергу, акти містять вартість послуг, обраховану згідно умов договору, тобто у відсотковому співвідношенні до вартості реалізованої продукції. Зазначення в акті виконаних робіт інформації щодо номенклатури товару, виду товару, його кількості не передбачено ані умовами договору, ані нормами чинного законодавства.

З аналізу викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачкою доведено правомірність включення до складу витрат підприємства витрат на придбання послуг з просування товарів на ринку. Надано належним чином оформлені первинні документи, а також документи, що підтверджують фактичне надання послуг контрагентом позивачки.

Щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», слід врахувати наступне.

01.01.2017 між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» (покупець) було укладено договір поставки № П2316, відповідно до п. п. 1.1., 6.1., 6.4. якого, постачальник зобов`язується поставляти покупцеві в зазначену ним торгову точку та/або на склад покупця продукцію, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати продукцію, перелічену в специфікації та замовлену в обсягах і на умовах, передбачених цим договором; вважається, що постачальник поставив товар, якщо він доставив товари згідно із замовленням, точно в строк на об`єкт покупця, зазначений ним в замовленні, і якщо в результаті прийому товарів була встановлена повна дійсність доставлених товарів умовам замовлення і цього договору; право власності та ризик випадкової втрати або пошкодження товарів переходять до покупця з моменту прийому товарів.

01.01.2017 укладений договір №У 2316 між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» (Виконавець) про торгівельне співробітництво, відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги щодо передпродажної підготовки товарів замовника та маркетингові послуги (внесення загальних даних про товар замовника до автоматизованої інформаційної бази даних виконавця; введення нових номенклатурних позицій товарів замовника до автоматизованої інформаційної бази даних виконавця; адміністрування щодо партії товару замовника; забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості розміщення товару в місцях продажу для стимулювання збуту; надання внутрішнього коду товарам; організацію проведення розпродажу товарів, консолідацію замовлень на поставку товарів), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю належним чином надані послуги; метою надання цих послуг є стимулювання та сприяння реалізації товарів.

У відповідності до пункту 1.3 договору про торговельне співробітництво (надання послуг) від 01.01.2017 №У2316 замовник зобов`язується сплатити виконавцю вартість належно наданих послуг згідно обсягів та умов, зазначених у цьому договорі.

В свою чергу, зміст маркетингових послуг розкритий сторонами в п. 2.2. договору №У2316 від 01.01.2017, згідно із яким виконавець здійснює: організацію руху товарів до покупців та кінцевих споживачів; управління рухом товарів; розміщення товарів у спеціальних зонах; стимулювання та розширення ринку збуту товарів; збір інформації про продукцію; надання звіту про обсяги реалізованого товару

В ході співробітництва за договором № У2316 від 01.01.2017 сторонами було підписано акти виконаних робіт (наданих послуг): №11702091 від 31.03.2017 на суму 18000 грн.; № 11700945 від 31.03.2017 на суму 11369,42 грн.; №11709444 від 31.07.2017 на суму 186,38 грн.; №11711390 від 31.08.2017 на суму 892,80 грн.; № 11713683 від 30.09.2017 на суму 7731,19 грн.; № 11714857 від 17.10.2017 на суму 12000 грн. та здійснена оплата згідно рахунків на оплату №11700945 від 31.03.2017, №11709444 від 31.07.2017, №11711390 від 31.08.2017, №11713683 від 30.09.2017, №11714857 від 17.10.2017 та виписок банку.

Контрагент позивачки - ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» (код ЄДРПОУ 35442481) зареєстрований в Україні як суб`єкт господарювання та має зареєстровані КВЕДи на рекламні послуги і маркетингові. Факт здійснення господарської діяльності позивачкою, а саме поставки товару (одягу) у ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» контролюючим органом не заперечується.

На підставі вищевикладеного, колегією суддів встановлено, що маркетингові послуги, які отримано позивачкою від контрагентів, зокрема, ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» пов`язані з її господарською діяльністю та отриманням доходу, оскільки маркетингові послуги фактично направлені на забезпечення ефективного збуту товарів (одягу) у торгівельній мережі шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивачки.

Колегія суддів враховує, що вказані дії з просування товару мають економічний ефект, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг, адже надані послуги можуть впливати на місце продажу товару у взаємозв`язку з привабливістю місця демонстрації такого товару, кількість проданого товару в мережі/магазині тощо. У свою чергу, доводи податкового органу про те, що операції з просування товарів здійснюються покупцем (торговельною мережею) у відношенні товару, право власності на який перейшло до покупця, не спростовують їх економічну цінність для позивачки, адже податковим законодавством не передбачено поняття економічної доцільності, а у силу принципу свободи економічної діяльності, платник здійснює її на власний ризик та вправі самостійно оцінювати ефективність та доцільність понесених витрат.

Таким чином, висновок контролюючого органу щодо завищення ФОП ОСОБА_1 витрат з надання послуг по організації просування товарів, є необґрунтованим.

Щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Адвокатська компанія «СІ ЕЛ ГРУП».

Відповідно до акту перевірки відповідачем в ході її проведення встановлено завищення позивачкою витрат та заниження загального оподатковуваного доходу за рахунок включення до складу витрат коштів, сплачених за отримані бухгалтерські послуги від ФОП ОСОБА_2 та послуги з надання правової допомоги від ТОВ «Адвокатська компанія «СІЕЛ ГРУП», які, на думку перевіряючих, безпосередньо не пов`язані з господарською діяльністю, зокрема:

- вартості інформаційних послуг з питань бухгалтерського обліку, отриманих від ФОП ОСОБА_2 у сумі 960 грн., оскільки ведення бухгалтерського обліку фізичними особами - підприємцями не передбачено нормами чинного законодавства, а отже витрати, пов`язані із веденням такого обліку, не пов`язані із господарською діяльністю;

- вартості юридичних послуг, отриманих від ТОВ «Адвокатська компанія «СІ ЕЛ ГРУП» у сумі 6000 грн;

Судом першої інстанції встановлено, що Між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір №0107 від 03.11.2016 про надання інформаційних послуг з питань бухгалтерського обліку, за умовами якого виконавець надає замовнику інформаційні послуги з питань бухгалтерського обліку. Згідно з листом виконавця від 02.02.2019 інформаційні послуги з питань бухгалтерського обліку включають у себе консультації з спеціалізованих видань: «Податковий тиждень», «Бухгалтер 911», «Все про податковий облік», «Кадровик», «Оплата труда», «Податки і бухоблік», «Інтерактивна бухгалтерія». Консультації не обмежуються вузькоспеціальною темою бухгалтерського обліку а включають в себе також актуальні питання з податкового законодавства: питання ПДВ, строки оплати; кадрового обліку; відповідна звітність; сплата податків; оформлення первинних документів.

Між ФОП ОСОБА_1 та ФОП « ОСОБА_2 складені та підписані акти здачі - приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0000810 за 1 квартал 2017 року на суму 240 грн., №ОУ-0000845 за 2 квартал 2017 року на суму 240 грн., №ОУ-0000880 за 3 квартал 2017 року на суму 240 грн., №ОУ-0000915 за 4 квартал 2017 року на суму 240 грн.

Згідно з виписками з банку позивачка 29.12.2016 перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_2 кошти в сумі 960 грн., згідно рахунку №100 від 04.01.2017.

Між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ТОВ Адвокатська компанія «СІ ЕЛ ГРУП» (виконавець) укладено договір №12-01/17 від 12.01.2017 про надання юридичних послуг, предметом якого є надання Виконавцем юридичних послуг Замовнику по супроводженню судової справи щодо скасування податкового повідомлення - рішення №27591306 від 21.12.2016, №27561306 від 21.12.2016, №27551306 від 21.12.2016, вимоги про сплату боргу №27571306 від 21.12.2016, рішення №27581306 про застосування штрафних санкцій від 21.12.2016. Згідно п. 3.1, 3.2 рахунок вартості послуг за цим договором складає 12000 грн. Замовник сплачує Виконавцю вартість наданих послуг у два етапи. На першому етапі Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг, пов`язаних із наданням консультацій у сфері податкового законодавства та підготовкою адміністративного позову по судовій справі в розмірі 6000 грн., які замовник протягом 5-ти робочих днів після підписання відповідного акту виконаних робіт перераховує на поточний рахунок Виконавця.

Зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС м. Києва були визначені суми грошового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за результатами документальної планової перевірки. Так, в подальшому рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2018 та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 по справі №826/1200/17 були визнані протиправними та скасовані.

Виконавцем виставлено рахунок №1 від 17.01.2017 на суму 6000 грн. Відповідно до акту №1 прийому - передачі виконаних робіт від 17.01.2017 виконавець надав замовник юридичні послуги надання консультацій в сфері податкового законодавства та підготовкою адміністративного позову по судовій справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень вартістю 6000 грн. Згідно наданих до позовної заяви виписок з АТ «Таскомбанку» позивачка 17.01.2017 перерахувала на рахунок Виконавця послуг грошові кошти в повному обсязі.

Отже, в підтвердження дійсного виконання сторонами умов зазначених угод позивачкою надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур та виписки з банку, проаналізувавши які, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 інформаційні послуги з питань бухгалтерського обліку, а ТОВ Адвокатською компанією «СІ ЕЛ ГРУП» - правова допомога, пов`язані зі здійсненням підприємцем господарської діяльності, при цьому останньою дотримано законодавчі вимоги щодо документального підтвердження сум витрат по операціям з контрагентами.

Що ж до тверджень відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено ведення бухгалтерського обліку фізичними особами-підприємцями (у зв`язку із чим позивачці не потребувалось надання бухгалтерських послуг), то колегія суддів зазначає, що відсутність визначеного в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов`язку фізичних осіб-підприємців вести бухгалтерський облік в обов`язковому порядку не перешкоджає їм за власною ініціативою здійснювати та контролювати виявлення, реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання інформації про свою господарську діяльність та зобов`язує його обліковувати доходи, витрати, подавати податкову звітність та сплачувати податки.

В матеріалах справи наявні всі первинні документи, які підтверджують реальність виконання умов договорів; первинна документація позивачки оформлена належним чином, з огляду на що, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень, яким позивачці збільшено суму зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інші донарахування, здійснені контролюючим органом за результатами перевірки, є похідними від порушень, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому підстави для їх скасування є обґрунтованими.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2019 року № [номер приховано], № [номер приховано], № [номер приховано], № [номер приховано], вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 січня 2019 року № Ф-019 та рішення про застосування штрафних санкцій від 21 січня 2019 року № [номер приховано].

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

Ю.О. Тереза

(повний текст постанови складено 10 листопада 2026 р.)