Постанова № 141377445 у справі № 320/11884/24 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/11884/24 суддя першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Златіна С.В., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 320/11884/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» (далі - позивач, ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС») звернулося з позовною заявою до Київської митниці (далі - апелянт, відповідач, митний орган), у якій просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.02.2024 №/2024/000013/2.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, позовну заяву задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.02.2024 №/2024/000013/2.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що надані позивачем разом з митною декларацією документи підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення, а митний орган не довів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених декларантом відомостей, у зв`язку з чим у нього були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Київська митниця звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам, викладеним у відзиві на позовну заяву, не встановив зміст спірних правовідносин і не навів мотивів відхилення аргументів митного органу, що, на думку апелянта, свідчить про порушення статей 90, 242, 246 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апелянт наголошує, що документи, подані разом з митною декларацією № 24UA10[телефон приховано]U5, містили розбіжності та не підтверджували всіх складових митної вартості, оскільки декларант не надав документів про оплату транспортних послуг, у копії митної декларації країни відправлення відсутня інформація про оплату товару, а зазначений у ній рахунок-проформа не збігається з рахунком-проформою, поданим до митного оформлення.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що стаття 64 Митного кодексу України не вимагає від митного органу наводити у рішенні пояснення щодо обсягу партії чи умов поставки товару, вартість якого взято за основу, допускає гнучкість у застосуванні резервного методу, а позивач не звертався до митниці з вимогою, передбаченою частиною четвертою цієї статті. На думку відповідача, суд першої інстанції фактично втрутився у дискреційні повноваження митного органу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи з Київського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» у відзиві зазначило, що доводи митного органу є формальними, довідка перевізника є допустимим доказом вартості перевезення, а документи про оплату транспортних послуг на момент митного оформлення не існували з огляду на умови договору перевезення, за якими оплата здійснюється після розвантаження товару.

Позивач також звертає увагу на те, що номер рахунку-проформи в експортній декларації є технічним номером, згенерованим митною системою країни відправлення, а митний орган не обґрунтував впливу цієї обставини на митну вартість. Крім того, на думку позивача, резервний метод застосовано без обґрунтування неможливості застосування попередніх методів та без порівняння характеристик товарів, а в апеляційній скарзі митниця посилається на підстави, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2026 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Між ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» (покупець) та компанією BASF SE, Німеччина (продавець) 20.11.2023 укладено контракт №ALLIANCE 2023, за умовами якого асортимент, кількість і ціни товару зазначаються в інвойсах, які виставляються на кожну партію товару та є невід`ємною частиною контракту, а умови поставки визначаються в інвойсах із застосуванням правил Інкотермс 2020.

Пунктами 3.1, 3.2 контракту встановлено, що ціни на товар визначаються в євро, а оплата здійснюється шляхом 100 % попередньої оплати банківським переказом на рахунок продавця.

Для здійснення попередньої оплати продавець виставив позивачу рахунок-проформу від 01.12.2023 № [номер приховано] на товар «methyl acetate crude» вагою 23 тонни за ціною 665 євро за тонну на загальну суму 15 295,00 євро на умовах поставки FCA DE Ludwigshafen, який оплачено позивачем згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті від 20.12.2023 № 49.

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 10.01.2024 № [номер приховано] фактично поставлено товар «methyl acetate crude» вагою 22 840 кг за тією самою ціною 665 євро за тонну на загальну суму 15 188,60 євро на умовах поставки FCA DE Ludwigshafen.

Оскільки за умовами поставки FCA обов`язок щодо транспортування товару покладено на покупця, позивач у межах договору про надання транспортних послуг (вантажоперевезення у міжнародному сполученні) від 05.08.2022 № 0508-22, укладеного з ТОВ «БОДЕКС-Україна», подав заявку від 09.01.2024 № 09012024/01 на перевезення цієї партії товару.

Умовами заявки визначено вартість фрахту у розмірі 180 євро за тонну за курсом Національного банку України на дату завантаження, а оплату передбачено за сканкопіями рахунків, виставлених після фактичного розвантаження товару. Перевезення товару здійснено ТОВ «БОДЕКС-Україна» згідно з автотранспортною накладною (CMR) від 10.01.2024 А № 753640.

Перевізником видано довідку від 10.01.2024, відповідно до якої вартість транспортування товару до митного кордону України (пункт пропуску «Краківець - Корчова») становить 120 346,95 грн, а вантаж не страхувався.

16.01.2024 позивач через митного брокера подав до митного оформлення електронну митну декларацію № 24UA10[телефон приховано]U5, у якій заявив товар «Розчинник складний органічний на основі метилацетату … торговельна назва продукту Methyl acetate crude», виробник BASF SE, у кількості 22 840 кг, на умовах поставки FCA DE Ludwigshafen, вартістю 15 188,60 євро з додаванням витрат на транспортування до митного кордону України у розмірі 120 346,95 грн.

Митну вартість товару декларант визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, та подав, зокрема, контракт, рахунок-проформу, рахунок-фактуру (інвойс), платіжну інструкцію від 20.12.2023 № 49, автотранспортну накладну, довідку перевізника про транспортні витрати, сертифікат якості (аналізу) від 10.01.2024 № 2962, копію митної декларації країни відправлення від 10.01.2024 № 24DE59[телефон приховано]B5.

01.02.2024 митний орган направив декларанту повідомлення про витребування додаткових документів, зазначивши про виявлені, на його думку, розбіжності у поданих документах та про проведення консультацій.

Листом від 02.02.2024 № 0202/1 декларант надав пояснення щодо кожної із зазначених митним органом обставин і додатково подав договір перевезення від 05.08.2022 № 0508-22, заявку від 09.01.2024 № 09012024/01 та прайс-лист виробника, дійсний для відвантажень з 19.12.2023 по 31.01.2024.

У листі декларант повідомив, що оплата перевезення за умовами договору здійснюється після розвантаження товару, а оскільки транспортний засіб з 16.01.2024 перебуває в зоні митного контролю, рахунки, акти та платіжні документи щодо перевезення ще не складені. Також декларант зазначив, що оплату товару підтверджено платіжною інструкцією від 20.12.2023 № 49, а вказаний в експортній декларації номер [номер приховано] є технічним номером, згенерованим митною системою ATLAS, та внутрішнім номером у системі SAP продавця.

02.02.2024 Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №/2024/000013/2, яким визначила митну вартість товару за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

У графі 33 рішення митний орган зазначив, що документи, подані декларантом, містять розбіжності та не підтверджують усіх числових значень складових митної вартості, оскільки надано довідку про транспортні витрати без підтвердження їх оплати, у копії митної декларації країни відправлення відсутня інформація про оплату товару, а в ній зазначено рахунок-проформу від 10.01.2024 № [номер приховано], тоді як до митного оформлення подано рахунок-проформу від 01.12.2023 № [номер приховано], при цьому декларант додаткових документів у повному обсязі не надав. Джерелом інформації для визначення митної вартості митний орган зазначив митну декларацію від 29.11.2023 № 23UA209230/2023/125471.

Після випуску товару у вільний обіг та його розвантаження ТОВ «БОДЕКС-Україна» склало акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.02.2024 № ОУ-0000061 та рахунок від 03.02.2024 № СФ-0000073, які оплачено позивачем згідно з платіжними інструкціями від 09.02.2024 № 83, від 13.02.2024 № 87, від 15.02.2024 № 3, від 16.02.2024 № 10.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості, ТОВ «СТЕРО АЛЬЯНС» звернулося до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано Митним кодексом України (далі - МК України) у редакції, чинній на момент їх виникнення, тобто станом на січень - лютий 2024 року, до набрання чинності змінами, внесеними до статей 53, 54 та 64 цього Кодексу Законом України від 22 серпня 2024 року № 3926-IX.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 52 МК України декларант зобов`язаний заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, та подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, віднесено зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено, а також транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені цією частиною.

Згідно з частинами першою - третьою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами такого контролю митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено право митного органу упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас за змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі у разі неподання документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що таке рішення має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана, а також обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування.

Статтею 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

При цьому застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, а резервний метод застосовується лише у разі, якщо неможливо застосувати жоден із попередніх методів.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті, а ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця.

Пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України передбачено, що до такої ціни, якщо вони не включалися до неї, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин першої - третьої статті 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, вона визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і не може визначатися, зокрема, на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд у постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 02 липня 2020 року у справі № 803/916/17, від 07 грудня 2023 року у справі № 380/23618/21 та від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24 сформулював сталий висновок, згідно з яким обов`язок довести задекларовану митну вартість лежить на декларанті, однак витребування додаткових документів та вчинення митним органом подальших дій, спрямованих на визначення митної вартості, можливі лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

У зазначених постановах Верховний Суд також наголосив, що митний орган зобов`язаний вказати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих документів, які саме складові митної вартості є непідтвердженими та які документи можуть усунути такі сумніви, а витребуванню підлягають лише ті документи, які дають змогу пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи, передбачені статтею 53 МК України.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17 та від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24, неподання декларантом витребуваних документів не тягне для нього безумовних негативних наслідків і може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої інформації.

Отже, при перевірці рішення про коригування митної вартості суд встановлює, які саме обставини викликали сумнів митного органу, чи впливають вони на числові значення складових митної вартості та чи унеможливлюють вони визначення митної вартості за ціною договору. При цьому з огляду на пункт 1 частини другої статті 55 МК України законність такого рішення оцінюється з тих підстав, які митний орган навів у ньому, а не з підстав, уперше заявлених під час судового розгляду.

Надаючи оцінку першій підставі, наведеній у графі 33 оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує, що товар поставлено на умовах FCA, тому витрати на його транспортування до місця ввезення на митну територію України підлягали додаванню до ціни договору відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України, що декларант і зробив, заявивши такі витрати у розмірі 120 346,95 грн.

Пункт 6 частини другої статті 53 МК України вимагає подання транспортних (перевізних) документів та документів, що містять відомості про вартість перевезення, однак не пов`язує підтвердження цієї складової митної вартості з обов`язковим поданням документів про її оплату. Такі документи декларант подав у вигляді автотранспортної накладної, довідки перевізника, а надалі - договору перевезення та заявки, в якій визначено вартість фрахту.

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 дійшов висновку, що МК України не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження таких витрат.

Крім того, митна вартість ґрунтується не лише на ціні, що фактично сплачена, а й на ціні, що підлягає сплаті. За умовами заявки від 09.01.2024 № 09012024/01 оплата перевезення мала здійснюватися після розвантаження товару, яке об`єктивно не могло відбутися до завершення митного оформлення, а тому на момент прийняття оскаржуваного рішення платіжних документів щодо перевезення не існувало, і їх відсутність не свідчить про недостовірність заявленої складової митної вартості.

Колегія суддів також зауважує, що митний орган ні в оскаржуваному рішенні, ні в апеляційній скарзі не ставив під сумнів розмір заявлених транспортних витрат чи порядок визначення їх частини до місця ввезення на митну територію України, а тому зазначене питання не може бути предметом самостійної оцінки суду як підстава для коригування, яку суб`єкт владних повноважень не використав.

Посилання апелянта на статтю 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» є безпідставним, оскільки ця норма регулює договір транспортного експедирування, тоді як матеріали справи свідчать, що ТОВ «БОДЕКС-Україна» безпосередньо здійснювало перевезення товару як перевізник, що підтверджується автотранспортною накладною.

Відтак доводи апелянта про те, що для підтвердження транспортних витрат декларант мав подати рахунки-фактури, акти виконаних робіт і платіжні документи, не ґрунтуються на вимогах статті 53 МК України та, до того ж, виходять за межі підстави, наведеної в самому рішенні, де митний орган послався лише на відсутність підтвердження оплати перевезення.

Стосовно відсутності в копії митної декларації країни відправлення інформації про оплату товару колегія суддів зазначає, що апелянт не навів норми права, яка вимагала б зазначення таких відомостей в експортній декларації, а сама по собі ця обставина не свідчить про наявність розбіжностей, що впливають на митну вартість.

Факт оплати товару підтверджено платіжною інструкцією від 20.12.2023 № 49, поданою до митного оформлення. Те, що сума попередньої оплати (15 295,00 євро) перевищує вартість фактично поставленого товару (15 188,60 євро), зумовлено меншою фактичною вагою партії (22 840 кг замість 23 000 кг) за незмінної ціни 665 євро за тонну, а отже, не спростовує заявленої ціни та не була зазначена митним органом як підстава для сумніву.

Надаючи оцінку доводам про невідповідність рахунку-проформи, зазначеного в митній декларації країни відправлення, колегія суддів враховує, що за умовами контракту асортимент, кількість, ціна та умови поставки кожної партії визначаються в інвойсі, а рахунок-проформа від 01.12.2023 № [номер приховано] виставлявся для здійснення попередньої оплати.

Інвойс від 10.01.2024 № [номер приховано], на підставі якого заявлено митну вартість, датований тим самим днем, що й експортна декларація, а декларант надав митному органу пояснення продавця про технічний характер номера [номер приховано]. Митний орган цих пояснень не спростував і в рішенні не обґрунтував, яким чином зазначена обставина вплинула на ціну товару чи інші складові митної вартості, тоді як частина третя статті 53 МК України пов`язує право на витребування документів лише з розбіжностями, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Колегія суддів також не погоджується з висновком митного органу про відмову декларанта від надання документів, оскільки листом від 02.02.2024 № 0202/1 декларант надав пояснення щодо кожної обставини, наведеної в повідомленні від 01.02.2024, та додаткові документи, а неподання тих документів, які на момент митного оформлення не існували або не стосувалися виявлених митним органом обставин, з огляду на наведену практику Верховного Суду не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості.

Таким чином, жодна з обставин, зазначених у графі 33 оскаржуваного рішення, як окремо, так і в сукупності, не свідчить про те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно або що відсутня хоча б одна складова митної вартості, обов`язкова при її обчисленні. Отже, умови, передбачені частиною другою статті 58 МК України для відмови у застосуванні основного методу, у спірних правовідносинах відсутні.

З приводу документів про оплату перевезення, складених після випуску товару, колегія суддів зазначає, що законність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється з урахуванням обставин, які існували на момент його прийняття, тому акт від 03.02.2024 № ОУ-0000061, рахунок від 03.02.2024 № СФ-0000073 та платіжні інструкції за лютий 2024 року не є підставою для висновку про протиправність рішення, однак вони узгоджуються з умовами договору перевезення і заявки та підтверджують, що наведені декларантом у листі від 02.02.2024 пояснення відповідали дійсності.

Отже, висновок про протиправність рішення ґрунтується на відсутності у митного органу передбачених законом підстав для відмови у визнанні митної вартості, заявленої за основним методом, що само по собі є достатнім для задоволення позову. Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку й доводам сторін щодо застосування резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 19 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044 зазначив, що митний орган вправі застосувати резервний метод, якщо надані документи не давали можливості застосувати перший метод, а під час консультацій встановлено неможливість застосування методів, передбачених статтями 59 - 63 МК України, з наведенням належного обґрунтування неможливості їх застосування.

У постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24 Верховний Суд також звернув увагу на те, що у рішенні про коригування митної вартості, крім номера та дати митної декларації, взятої за основу, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови та зазначити докладну інформацію і джерела, використані для визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з апелянтом у тому, що частина друга статті 64 МК України допускає визначення митної вартості на основі раніше визначених митними органами митних вартостей, тому сама по собі обставина, що митна вартість за митною декларацією від 29.11.2023 № 23UA209230/2023/125471 була раніше визначена митним органом, не свідчить про порушення закону.

Водночас гнучкість резервного методу не звільняє митний орган від обов`язку, встановленого пунктами 1, 2 та 4 частини другої статті 55 МК України, обґрунтувати неможливість застосування попередніх методів, співставність товару, вартість якого взято за основу, з оцінюваним товаром та числове значення скоригованої митної вартості. Без такого обґрунтування неможливо перевірити, чи не ґрунтується визначена митна вартість на довільній вартості, що заборонено пунктом 7 частини третьої статті 64 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення ухвалено в день отримання відповіді декларанта на повідомлення від 01.02.2024, не містить обґрунтування неможливості застосування методів, передбачених статтями 59 - 63 МК України, порівняння характеристик оцінюваного товару і товару, вартість якого взято за основу, а також пояснень щодо умов поставки, обсягу партії та виробника товару.

Як убачається з відповіді Київської митниці від 22.02.2024 № 7.8/7.8-28.10-01/8.19/3399 на адвокатський запит представника позивача, товар, вартість якого взято за основу, є розчинником польського виробництва, тоді як оцінюваний товар вироблено компанією BASF SE, а відомостей про склад, умови поставки та комерційні умови поставки товару-аналога митний орган не навів ні в рішенні, ні під час розгляду справи в суді.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 820/12061/15, відповідно до якої відсутність у рішенні митного органу інформації щодо митної вартості ідентичних або подібних товарів та обґрунтування скоригованої митної вартості не може бути єдиною підставою для визнання такого рішення протиправним. Проте в цій справі зазначені недоліки не є єдиною підставою для такого висновку, оскільки визначальним є відсутність у митного органу правових підстав для відмови в застосуванні основного методу.

Не спростовують наведених висновків і доводи апелянта про те, що позивач не звертався до митного органу з вимогою, передбаченою частиною четвертою статті 64 МК України. Право декларанта отримати письмову інформацію про визначену митну вартість та використаний метод є додатковою гарантією його прав і не звільняє митний орган від обов`язку зазначити в самому рішенні відомості, перелік яких визначено частиною другою статті 55 МК України.

Безпідставними є й доводи про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження митного органу. Повноваження щодо коригування митної вартості можуть бути реалізовані виключно за наявності обґрунтованих підстав, визначених частиною шостою статті 54 МК України, а перевірка наявності таких підстав є завданням адміністративного суду відповідно до частини другої статті 2 КАС України. Суд не визначав митну вартість товару замість митного органу, а лише перевірив законність прийнятого ним рішення.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18 та від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19 не свідчать про протилежне, оскільки, як зазначає і сам апелянт, викладений у них висновок полягає в тому, що ненадання декларантом витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості лише у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що в сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів митного органу, тоді як у цій справі таких сумнівів не встановлено.

Надаючи оцінку доводам апелянта про порушення судом першої інстанції вимог щодо вмотивованості рішення, колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (пункт 29) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може тлумачитися як вимога детально відповідати на кожен аргумент, а межі цього обов`язку залежать від характеру рішення.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у митного органу підстав для відмови у визнанні митної вартості, заявленої за основним методом, а наведене в цій постанові оцінювання кожної з підстав, зазначених у графі 33 оскаржуваного рішення, та доводів апеляційної скарги лише підтверджує правильність цього висновку.

Доказів упередженості суду першої інстанції апелянт не навів, а незгода сторони з результатом розгляду справи про таку упередженість не свідчить. Водночас право апелянта на справедливий судовий розгляд забезпечено переглядом справи судом апеляційної інстанції, який надав оцінку всім доводам апеляційної скарги.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 320/11884/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СТЕРО АЛЬЯНС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі № 320/11884/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді С.В. Златін

О.О. Осіпова