Постанова № 141377450 у справі № 580/8906/25 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/8906/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232350004044 від 22 липня 2025 року щодо відмови у проведенні перерахунку його пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення його пенсії, у розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт 1,14 з 01 березня 2022 року, на коефіцієнт 1,197 з 01 березня 2023 року та на коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року, із виплатою недоотриманих сум пенсії починаючи з 01 березня 2022 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232350004044 від 22 липня 2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення його пенсії, у розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти 1,14 з 01 березня 2022 року, 1,197 з 01 березня 2023 року та 1,0796 з 01 березня 2024 року, з виплатою недоотриманих сум пенсії.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення статті 42 Закону України №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 цього Закону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124.

Апелянт стверджує, що індексація пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 01 жовтня 2017 року, послідовно збільшеного на відповідні коефіцієнти, а не шляхом збільшення показника, який застосовувався під час первинного призначення пенсії конкретній особі.

Зазначає, що пенсію позивачу призначено з 22 червня 2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018- 2020 роки в розмірі 9118,81 грн, який перевищує індексований показник, визначений відповідно до Порядку №124.

На думку відповідача, чинним законодавством не передбачено збільшення зазначеного показника на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції фактично перебрав на себе повноваження органу виконавчої влади, втрутився у дискреційні повноваження Пенсійного фонду України та не врахував обов`язковості застосування чинних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.

Також відповідач вказує на порушення судом першої інстанції вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсію позивачу призначено з 22 червня 2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018- 2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення зазначеного показника на коефіцієнти, встановлені постановами Кабінету Міністрів України для проведення індексації пенсій у 2022- 2024 роках.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі №580/5071/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 21 січня 2025 року про проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки суду.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем прийнято рішення №232350004044 від 22 липня 2025 року, яким відмовлено в проведенні відповідного перерахунку пенсії.

Підставою для відмови стало те, що показник середньої заробітної плати, який застосовувався при призначенні пенсії позивача, перевищує показник середньої заробітної плати, збільшений відповідно до Порядку №124.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач протиправно не застосував до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії позивача, коефіцієнти збільшення, встановлені для проведення щорічної індексації пенсій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Правові, економічні та організаційні засади загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій визначаються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Зазначений показник щороку збільшується на коефіцієнт, що визначається з урахуванням показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 5 Порядку №124 перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, на відповідний коефіцієнт.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 установлено, що з 01 березня 2022 року перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 установлено проведення відповідного перерахунку з 01 березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта 1,197.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 установлено проведення перерахунку пенсій з 01 березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта 1,0796.

Отже, предметом спору є не розмір зазначених коефіцієнтів, а визначення показника середньої заробітної плати, до якого вони мають застосовуватися при проведенні індексації пенсії позивача.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідне питання вже було предметом розгляду Верховного Суду.

Так, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24 сформулювала правовий висновок щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV у взаємозв`язку з положеннями Порядку №124.

У зазначеній справі Верховний Суд розглядав питання правомірності відмови органу Пенсійного фонду України у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати за 2018- 2020 роки в розмірі 9118,81 грн.

Верховний Суд зазначив, що положення Порядку №124 не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV у частині визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню на відповідні коефіцієнти.

При цьому Верховний Суд виходив із того, що законом передбачено збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії конкретної особи.

Натомість застосування під час індексації виключно показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком №124, не відповідає змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Верховний Суд наголосив, що підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати або звужувати зміст права на індексацію пенсії, встановленого законом.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі №200/5836/24 та у справі, яка переглядається, є подібними за своїм змістом, оскільки стосуються застосування однакових норм матеріального права, аналогічного механізму індексації пенсій та визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню.

Більше того, в обох справах при призначенні пенсії застосовувався показник середньої заробітної плати за 2018- 2020 роки в розмірі 9118,81 грн, а спір виник у зв`язку з відмовою органу Пенсійного фонду України застосувати до цього показника коефіцієнти збільшення, встановлені для індексації пенсій у 2022- 2024 роках.

Отже, наведений правовий висновок Верховного Суду підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи.

Доводи апелянта про те, що індексація пенсії позивача має проводитися виключно шляхом збільшення показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року, не узгоджуються з положеннями частини другої статті 42 Закону №1058-IV та правовим висновком Верховного Суду.

Посилання відповідача на те, що Порядок №124 та постанови Кабінету Міністрів України №118, №168, №185 є чинними та не визнані неконституційними, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що невизнання підзаконного нормативно-правового акта нечинним або неконституційним не усуває обов`язку суду під час вирішення конкретного спору застосовувати нормативно-правовий акт вищої юридичної сили у разі встановлення суперечності між ними.

При цьому незастосування судом окремого положення підзаконного нормативно-правового акта, яке суперечить закону, не є тотожним визнанню такого акта нечинним чи неконституційним.

Таким чином, суд першої інстанції, застосувавши положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV з урахуванням правового висновку Верховного Суду, діяв у межах повноважень, наданих йому процесуальним законом.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта щодо втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також чи є вони обґрунтованими, добросовісними, розсудливими та пропорційними.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Колегія суддів звертає увагу, що дискреційні повноваження передбачають можливість вибору суб`єктом владних повноважень одного з декількох юридично допустимих варіантів поведінки.

Натомість у спірних правовідносинах питання полягає у правильному застосуванні встановленого законом механізму індексації пенсії.

Пенсійний фонд України не наділений повноваженнями на власний розсуд визначати інший, ніж передбачений законом, показник середньої заробітної плати для проведення індексації пенсії.

Отже, зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із застосуванням належного показника та встановлених коефіцієнтів не становить втручання в його дискреційні повноваження, а є способом відновлення порушеного права позивача.

При цьому суд першої інстанції не здійснив самостійного обчислення остаточного розміру пенсії позивача та не перебрав на себе функції органу Пенсійного фонду України, а визначив правовий механізм, який підлягає застосуванню відповідачем під час проведення відповідного перерахунку.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог статті 242 КАС України.

Із мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції встановив фактичні обставини справи, дослідив підстави прийняття відповідачем рішення про відмову в перерахунку пенсії, визначив норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та навів мотиви, з яких дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення.

Незгода відповідача з правовою оцінкою встановлених обставин сама по собі не свідчить про необґрунтованість судового рішення.

Посилання апелянта на судову практику щодо принципу поділу влади, меж дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень та необхідності застосування чинних нормативно-правових актів не змінюють наведеного висновку, оскільки ці загальні правові положення не спростовують спеціального висновку судової палати Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV до спірних правовідносин.

Колегія суддів враховує, що у цій справі відповідач відмовив у проведенні індексації пенсії позивача саме з підстав перевищення індивідуального показника середньої заробітної плати над індексованим показником, визначеним відповідно до Порядку №124.

Водночас така підстава для відмови не відповідає правовому висновку Верховного Суду у справі №200/5836/24.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232350004044 від 22 липня 2025 року є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача - відновленню шляхом зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок пенсії.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та правильності застосування ним норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильність вирішення спору по суті.

Таким чином, підстави для скасування або зміни рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року відсутні, а апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Т.Р. Вівдиченко

А.Ю. Кучма