Постанова № 141377460 у справі № 320/40750/24 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/40750/24 суддя першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 320/40750/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Індкотех Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індкотех Україна» (далі - позивач, ТОВ «Індкотех Україна») звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - апелянт, відповідач-1, ГУ ДПС у м. Києві) та Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.05.2024 № 11033300/45401402 про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 25.03.2024;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «Індкотех Україна» № 12 від 25.03.2024 датою її фактичного подання на реєстрацію.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано оскаржуване рішення комісії, зобов`язано ДПС України зареєструвати податкову накладну № 12 від 25.03.2024 датою її фактичного подання на реєстрацію, а також стягнуто на користь позивача судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не містила конкретного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про її реєстрацію, а критерії ризиковості здійснення операцій до спірної податкової накладної застосовано безпідставно.

Крім того, суд виходив з того, що контролюючий орган не надав доказів направлення позивачу після отримання його пояснень запитів щодо недостатності документів, у зв`язку з чим оскаржуване рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ДПС у м. Києві звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-1 зазначає про те, що за результатами розгляду поданих позивачем пояснень і копій документів комісія регіонального рівня направила платнику податку повідомлення від 01.05.2024 № 10988508/45401402 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів із конкретизацією їх переліку.

На думку апелянта, оскільки витребувані документи позивач у повному обсязі не подав, комісія відповідно до пунктів 9, 10 Порядку № 520 у редакції, чинній з 08.03.2023, правомірно прийняла рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, чого суд першої інстанції, всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.03.2025 у справі № 140/32696/23 та від 31.03.2025 у справі № 140/20330/23, не врахував.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що суд першої інстанції не дослідив господарську операцію та подані платником первинні документи, тоді як дослідження документів, що не подавалися на розгляд комісії, порушує принцип офіційного з`ясування обставин справи, а зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи з Київського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, позивач у відзиві зазначив, що подав контролюючому органу пояснення та документи, які підтверджують придбання, постачання та оплату товару, і пояснив відсутність товарно-транспортних накладних тим, що поставка за договором здійснюється на складі постачальника, а склади продавця і покупця розташовані на одній території.

Позивач вважає, що комісія не надала оцінки його поясненням і документам, у зв`язку з чим оскаржуване рішення є необґрунтованим, а рішення суду першої інстанції - законним, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2026 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Між ТОВ «Індкотех Україна» (постачальник) та ТОВ «Європроект Україна» (покупець) укладено договір поставки від 21.12.2023 № 01-ІКТ, за умовами якого номенклатура і ціна товару визначаються в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, товар постачається окремими партіями, а оплата здійснюється на умовах 100% передоплати.

Пунктом 4.3 зазначеного договору передбачено, що поставка товару здійснюється на складі постачальника.

25.03.2024 позивач відвантажив, а покупець отримав товар, а саме затверджувач для поліуретанів ТН0720/00 (12,5) у кількості 1200 л та лак TZ9925/BB (19 л) у кількості 684 л, на загальну суму 807 547,68 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 34 від 25.03.2024.

Цей товар у тому ж асортименті та обсязі позивач придбав за договором поставки від 01.02.2024 № 1244/1-ЕП згідно з видатковою накладною № 3134 від 25.03.2024.

За першою подією, якою є дата відвантаження товару, позивач склав податкову накладну № 12 від 25.03.2024 та направив її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Квитанцією від 10.04.2024 реєстрацію податкової накладної зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України з підстав відповідності операції з постачання товару з кодом УКТ ЗЕД 3208 пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій та запропоновано надати пояснення і копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

25.04.2024 позивач подав до контролюючого органу повідомлення № 25 з письмовими поясненнями та копіями документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.

За результатами їх розгляду комісія регіонального рівня направила позивачу повідомлення від 01.05.2024 № 10988508/45401402 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, у графі «Додаткова інформація» якого зазначила про ненадання товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей, розрахункових документів з постачальником та покупцем, відомостей про нарахування заробітної плати застрахованим особам за 2024 рік, а також про необхідність надання загальної оборотно-сальдової відомості в розрізі субрахунків за 2023 та 2024 роки.

У відповідь на зазначене повідомлення позивач подав додаткові пояснення з копіями документів (повідомлення № 28 від 01.05.2024), у яких, зокрема, пояснив, що за умовами пункту 4.3 договору поставка здійснюється на складі постачальника.

При цьому позивач зазначив, що його склад (м. Київ, вул. Пшенична, 8-К) та склад покупця (м. Київ, вул. Пшенична, 8) розташовані на одній території, а переміщення товару здійснюється орендованим автонавантажувачем відповідно до договору оренди від 28.12.2023 № 37-О-ЕПЛ, на підтвердження чого надав акт наданих послуг № 1935 від 29.02.2024.

Як убачається з виписок з рахунку позивача в АТ «ОТП Банк», покупець оплатив товар 24.04.2024 та 01.05.2024, а позивач розрахувався з постачальником 19.04.2024, 26.04.2024 та 03.05.2024.

10.05.2024 комісією регіонального рівня прийнято рішення № 11033300/45401402 про відмову в реєстрації податкової накладної № 12 від 25.03.2024 з підстави ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів при отриманні повідомлення.

У графі «Додаткова інформація» цього рішення зазначено: «Платником не надано товарно транспортні накладні що підтверджують транспортування тмц, розрахункові документи з постачальником та покупцем. Необхідно надати загальну оборотно-сальдову відомість в розрізі субрахунків за 2023, 2024 роки».

Скаргу позивача на зазначене рішення ДПС України рішенням від 21.05.2024 № 31980/45401402/2 залишила без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, ТОВ «Індкотех Україна» звернулося до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зокрема, цим Кодексом визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку або дата відвантаження товарів.

Приписами пункту 201.16 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165; тут і далі - у редакції, чинній на дату зупинення реєстрації спірної податкової накладної).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Згідно з пунктом 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктами 10, 11 Порядку № 1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування контролюючий орган протягом операційного дня надсилає платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації, у якій зазначаються, зокрема, критерій (критерії) ризиковості, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію, з розрахованим показником за кожним критерієм, а також пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі - Порядок № 520; тут і далі - у редакції наказів Міністерства фінансів України від 12.01.2023 № 19 та від 14.07.2023 № 394, чинній на час подання позивачем пояснень і прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 520 рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Пунктом 4 Порядку № 520 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 520 платник податку, який склав податкову накладну/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації таких податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

Пунктом 9 Порядку № 520 встановлено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі - Повідомлення), або приймає рішення про відмову в реєстрації у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку (пункт 12 Порядку № 520).

Отже, зміст наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що з метою вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН встановлено наступний алгоритм взаємодії платника податків та податкового органу.

За наслідками отримання квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН пункт 4 Порядку № 520 надає право платнику податків подати на розгляд комісії регіонального рівня письмові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Загальний перелік таких документів визначений пунктом 5 Порядку № 520.

Якщо платник податків скористався правом подання письмових пояснень та копій документів, то за результатами розгляду останніх комісія регіонального рівня приймає одне із таких трьох рішень:

1) рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН - якщо надані платником податків документи та письмові пояснення підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування;

2) про направлення Повідомлення - якщо наданих платником податків документів та письмових пояснень недостатньо для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування. При цьому зміст форми указаного Повідомлення (додаток 2 до Порядку № 520) свідчить, що у ньому мають бути вказані конкретні документи, які пропонується надати платнику податків;

3) рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН - якщо платник податків надав письмові пояснення та достатній обсяг документів, передбачених пунктом 5 Порядку № 520, але вони не відповідають вимогам законодавства, внаслідок чого не можуть вважатися такими, що підтверджують інформацію, зазначену в податковій накладній/розрахунку коригування.

У випадку направлення платнику податків Повідомлення такий платник має право подати податковому органу додаткові пояснення та копії документів, зазначені у Повідомленні, за результатами розгляду яких комісія регіонального рівня приймає одне з рішень: або про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, або про відмову в її реєстрації.

Реалізація такого права має бути здійснена протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення. Неподання платником податків додаткових пояснень та копій документів, зазначених у Повідомленні, або їх неповне подання протягом означеного строку має наслідком прийняття комісією регіонального рівня рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 24.03.2025 у справі № 140/32696/23, на яку посилається апелянт. Водночас у цій же постанові Верховний Суд зазначив, що незгода платника з переліком документів, визначених у Повідомленні, не звільняє його від обов`язку надати такі документи або додаткові пояснення з обґрунтуванням причин неможливості їх надання чи необґрунтованості їх витребування.

При цьому Верховний Суд у зазначеній справі не оцінював обґрунтованість та достатність конкретизації витребуваних у Повідомленнях документів саме з огляду на те, що платник податків у відповідь на Повідомлення не вчинив жодних дій.

Розвиваючи наведений підхід, Верховний Суд у постанові від 23.07.2026 у справі № 200/6694/25 зазначив, що пункт 10 Порядку № 520 пов`язує ненадання або часткове надання додаткових документів саме з підтвердженням інформації, зазначеної у податковій накладній, а тому сам факт зазначення документа у Повідомленні та його подальшого неподання не може оцінюватися відокремлено від змісту господарської операції, підстави складення податкової накладної та сукупності документів, уже наданих платником.

У цій же постанові Верховний Суд виснував, що документ, який пропонується надати платнику, повинен мати об`єктивний зв`язок з інформацією, відображеною у відповідній податковій накладній, а перелік документів, визначений пунктом 5 Порядку № 520, не означає автоматичного обов`язку платника подати кожен із перелічених у ньому документів незалежно від характеру господарської операції.

Верховний Суд також наголосив, що комісія регіонального рівня, приймаючи остаточне рішення про відмову, повинна оцінити первинно подані та додаткові документи, установити, яка саме інформація у податковій накладній залишилася непідтвердженою, та навести мотиви, з яких відсутність конкретного документа перешкоджає її реєстрації.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що Повідомлення є проміжним процедурним документом, направлення якого не звільняє контролюючий орган від обов`язку належно мотивувати остаточне рішення, а обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється насамперед з огляду на мотиви, наведені у самому рішенні на час його прийняття.

Як встановлено під час апеляційного розгляду та підтверджується матеріалами справи, після зупинення реєстрації податкової накладної позивач скористався правом на подання пояснень і копій документів, а комісія регіонального рівня, не знайшовши підстав для реєстрації, направила йому Повідомлення від 01.05.2024 із зазначенням переліку додаткових документів.

Отже, контролюючий орган скористався передбаченою пунктом 9 Порядку № 520 можливістю конкретизувати перелік додаткових документів шляхом направлення Повідомлення.

Разом з тим, на відміну від обставин справи № 140/32696/23, позивач не проігнорував Повідомлення, а в межах встановленого абзацом шостим пункту 9 Порядку № 520 строку подав додаткові пояснення з копіями документів, у яких обґрунтував причини відсутності окремих із витребуваних документів.

За таких обставин оцінці підлягає не лише сам факт неподання частини документів, а й те, чи надала комісія регіонального рівня оцінку додатковим поясненням позивача та чи навела в оскаржуваному рішенні мотиви, з яких ненадані документи були необхідними для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній № 12 від 25.03.2024.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення фактично відтворює зміст Повідомлення та не містить жодної оцінки додаткових пояснень позивача, як і не містить висновку про те, яка саме інформація, зазначена у податковій накладній, залишилася непідтвердженою.

Щодо товарно-транспортних накладних колегія суддів зазначає, що пункт 5 Порядку № 520 передбачає подання первинних документів щодо транспортування продукції з урахуванням галузевої специфіки, тобто такі документи можуть бути витребувані лише за умови, що транспортування в межах відповідної операції фактично здійснювалося.

Позивач у додаткових поясненнях повідомив, що за умовами пункту 4.3 договору поставка здійснюється на складі постачальника, склади продавця і покупця розташовані на одній території, а переміщення товару здійснюється орендованим автонавантажувачем, тобто перевезення вантажу автомобільним транспортом, яке оформлюється товарно-транспортною накладною, не здійснювалося.

Комісія регіонального рівня зазначених пояснень не спростувала та не навела мотивів, з яких, попри умови поставки на складі постачальника, вважала товарно-транспортні накладні необхідними для підтвердження факту відвантаження товару за видатковою накладною № 34 від 25.03.2024.

Аналогічно Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 320/29427/23 зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару, неподання такого документа не може свідчити про відсутність реальної господарської операції.

З приводу розрахункових документів колегія суддів враховує, що податкову накладну № 12 від 25.03.2024 складено за першою подією, якою відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України є дата відвантаження товару, а тому стан розрахунків з покупцем та постачальником не впливає на дату виникнення податкових зобов`язань і сам по собі не спростовує факту постачання.

При цьому оскаржуване рішення не містить конкретизації того, які саме розрахункові документи (за якою датою, сумою та контрагентом) не були подані позивачем, та яким чином їх відсутність перешкоджала підтвердженню факту відвантаження товару покупцю 25.03.2024.

Колегія суддів також враховує, що оскаржуване рішення не містить посилань на розбіжності між умовами договору щодо попередньої оплати та фактичними розрахунками сторін, а суб`єкт владних повноважень, як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.07.2026 у справі № 200/6694/25, не може під час судового розгляду замінювати або доповнювати фактичні підстави прийнятого ним індивідуального акта.

Стосовно загальної оборотно-сальдової відомості в розрізі субрахунків за 2023 та 2024 роки колегія суддів зазначає, що такий документ є зведеним обліковим регістром, а не первинним документом, який фіксує факт здійснення конкретної господарської операції, і пунктом 5 Порядку № 520 не віднесений до обов`язкових документів.

Комісія регіонального рівня не навела мотивів, з яких відомості бухгалтерського обліку позивача за два роки в цілому були необхідними для підтвердження інформації про постачання конкретного товару 25.03.2024, за умови, що придбання та постачання цього товару в тому ж обсязі підтверджено первинними документами.

Водночас вимога про надання відомостей про нарахування заробітної плати застрахованим особам за 2024 рік, яка містилася в Повідомленні, в оскаржуваному рішенні не зазначена, а отже, не була підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.

Таким чином, відповідач-1 відповідно до частини другої статті 77 КАС України не довів, що ненадані документи були необхідними для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, а подані позивачем пояснення та документи такої інформації не підтверджували.

З огляду на викладене оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та без належного урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, у зв`язку з чим є протиправним і підлягає скасуванню.

Доводи апелянта про безпідставне розширення судом предмета доказування колегія суддів відхиляє, оскільки правомірність оскаржуваного рішення оцінюється з урахуванням пояснень і документів, поданих позивачем на розгляд комісії регіонального рівня 25.04.2024 та 01.05.2024, і мотивів, наведених у самому рішенні.

При цьому суд не надає оцінки реальності господарської операції в цілому, оскільки, як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.07.2026 у справі № 200/6694/25, механізм зупинення реєстрації податкових накладних не може застосовуватися як спосіб загальної податкової перевірки діяльності платника податків.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 31.03.2025 у справі № 140/20330/23 не спростовує наведених висновків, оскільки колегія суддів перевірила дотримання контролюючим органом алгоритму, передбаченого Порядком № 520, з`ясувала зміст Повідомлення, перелік витребуваних документів та реакцію на нього позивача, а також належність і достатність поданих доказів з огляду на конкретні вимоги контролюючого органу.

Посилання відповідача на постанови П`ятого, Першого та Восьмого апеляційних адміністративних судів колегія суддів не враховує, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.

Щодо обраного способу захисту колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2026 у справі № 200/6694/25 виснував, що після скасування протиправного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та за відсутності встановлених судом правових підстав для повторної відмови зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в ЄРПН не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу.

Відповідно до пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку, а датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 12 від 25.03.2024 датою її фактичного подання на реєстрацію, а доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 320/40750/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Індкотех Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 320/40750/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова