Постанова № 141377464 у справі № 620/707/25 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/707/25 Головуючий у 1-й інстанції: Дубіна М.М.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І.,Терези Ю.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

16.01.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) подав до Чернігівського окружного адміністративного суду позовну заяву, в якій він просив:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) від 04.12.2024 №254150033080 про відмову йому у призначенні пенсії по інвалідності;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ у Чернігівській області) призначити йому з 28.11.2024 (дата звернення за призначенням пенсії) пенсію по інвалідності.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні пенсії по інвалідності із-за відсутності необхідного страхового стажу, через безпідставне не зарахування періодів роботи в колгоспі з 19.08.1985 по 31.12.1991 та періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.10.1996, з 02.10.1996 по 27.09.1999, з 09.11.1999 по 31.12.1999 та з 23.02.2000 по 16.04.2010.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.12.2024 №254150033080 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 з 19.08.1985 по 31.12.1991; періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.10.1996, з 02.10.1996 по 27.09.1999, з 09.11.1999 по 31.12.1999 та з 23.02.2000 по 16.04.2010.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з дня встановлення інвалідності - 07.11.2024.

У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд дійшов висновку, що записи в трудовій книжці позивача про роботу в колгоспі та кількість відпрацьованих вихододнів підтверджують необхідний стаж у зазначений ним період, у тому числі з урахуванням фактичної тривалості роботи в 1985 році, коли позивач не виконав встановленого мінімуму трудової участі. Стосовно періодів роботи на території російської федерації суд зазначив, що денонсація Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992, означає припинення зобов`язань для її сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання. Відтак для належного судового захисту та відновлення порушеного права позивача суд вважав за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, зобов`язання цього відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 заявлені ним періоди роботи в колгоспі і на території російської федерації та призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з дня встановлення інвалідності - 07.11.2024.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ у Чернігівській області просить скасувати рішення суду першої інстанції як ухвалене з порушенням матеріальних та процесуальних норм права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача на дату звернення за призначенням пенсії по інвалідності становив 12 років 09 місяців 04 дні замість необхідних 15 років. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі, оскільки відомості про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі зазначені не належним чином. Не зараховано також періоди роботи в російській федерації з 02.10.1996 р. по 27.09.1999 р., з 09.11.1999 р. по 31.12.1999 р. та з 23.02.2000 р. по 16.04.2010 р., так як з 01.01.2023 р. російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. У зв`язку з цим до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 р.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи з 07.11.2024, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД №045052.

28.11.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Чернігівській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви визначене ГУ ПФУ у Вінницькій області, яким прийнято рішення від 04.12.2024 №254150033080 про відмову в призначенні йому пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу, що становить 12 років 9 місяців 4 дні. Додатково зазначено, що за наданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи в колгоспі згідно із записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 з 19.08.1985 по 31.12.1991, оскільки відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі у колгоспі; періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.10.1996, з 02.10.1996 по 27.09.1999, з 09.11.1999 по 31.12.1999 та з 23.02.2000 по 16.04.2010, оскільки починаючи з 01.01.2023, російська федерація припинила участь у Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.

Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступні норми чинного законодавства та фактичні обставини справи.

Спірним у цій справі є питання зарахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі та на території Російської Федерації після 01.01.1992 для визначення наявності у позивача права на пенсію по інвалідності.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004,.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія по інвалідності.

Частиною першою статті 30 Закону №1058-ІVпередбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до абзацу 28 частини першої статті 32 Закону №1058-ІV особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (абзац перший частини першої статті 26 Закону№1058-ІV).

За приписами статті 1 і статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин першої і другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними).

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі - Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж працівника, є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Як слідує із записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 він у 1985-1991 роках був членом колгоспу і в цей період відпрацював таку кількість вихододнів: у 1995 році - 115 вихододнів, в 1986 році - 284 вихододнів з необхідних 270 вихододнів, в 1987 році 306 вихододні, в 1988 році - 298 вихододнів з 270 необхідних, в 1989 році - 308 вихододнів з 270 необхідних, в 1990 році - 264 вихододнів, в 1991 році 302 вихододнів з 250 необхідних.

Судом встановлено, що трудова книжка містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача у оскаржений період, у ній відсутні виправлення чи підчищення.

Отже періоди роботи за 1986 - 1991 роки підлягають зарахуванню у повному обсязі, оскільки позивач щорічно виконував встановлений у колгоспі мінімум вихододнів.

За період роботи позивача в колгоспі з 19.08.1985 по 31.12.1991 нема доказів невиконання з поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, тому необхідно враховувати фактичну тривалість роботи- 115 вихододнів.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі у 1985 не може позбавляти його права на зарахування до страхового стажу часу роботи за фактичною тривалістю.

Щодо не зарахування відповідачем (ГУ ПФУ у Вінницькій області) до страхового стажу позивача період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 01.10.1996, з 02.10.1996 по 27.09.1999, з 09.11.1999 по 31.12.1999 та з 23.02.2000 по 16.04.2010 з мотивів того, що починаючи з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв`язку з чим до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.

Згідно із статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

13.03.1992 Україна стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (далі - Угода про гарантії прав).

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав передбачено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

За вимогами абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації від 14.01.1993 «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Таким чином наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

За приписами статті 13 Угоди про гарантії прав кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV «Про міжнародні договори України» (далі - Закон № 1906-IV) припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються, зокрема, щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 1906-IV припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» передбачено вихід України з Угоди про гарантії прав.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

З огляду на визначені наслідки припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992, денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди про гарантії прав, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

У зв`язку з цим обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу період роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.10.1996, з 02.10.1996 по 27.09.1999, з 09.11.1999 по 31.12.1999 та з 23.02.2000 по 16.04.2010.

Зарахування спірних періодів роботи позивача в колгоспі та на території РФ до його страхового стажу є достатньою умовою для призначення пенсії по інвалідності з дня її встановлення.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права відповідає повноваженням, визначеним статтею 245 КАС України.

Позов у частині вимог до ГУ ПФУ у Чернігівській області вирішено правильно.

Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.