Постанова № 141377466 у справі № 580/5550/26 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/5550/26 Суддя першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в перерахунку пенсії від 21.04.2026 №232730003573 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області починаючи з 15.04.2026 р. здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням заробітної плати за період з січня 1982 року по грудень 1986 року на підставі довідки про заробітну плату б/н від 14.11.2007, виданої ОАО «Риболовецьким колгоспом «Новий світ» виплативши різницю з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області неправомірно відмовило йому у перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за період з січня 1982 року по грудень 1986 року на підставі довідки про заробітну плату б/н від 14.11.2007, виданої ОАО «Риболовецьким колгоспом «Новий світ», оскільки угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу. Отже, на думку позивача надана для перерахунку довідка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.04.2026 №232730003573 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, здійснити перерахунок пенсії з 15.04.2026 р. ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням заробітної плати за період з січня 1982 року по грудень 1986 року на підставі довідки про заробітну плату б/н від 14.11.2007, виданої ОАО «Риболовецьким колгоспом «Новий світ» виплативши різницю з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-2 зазначив про те, що неможливо зарахувати довідку про заробітну плату за період з 01.01.1982 по 31.12.1986 року отриманої на території РФ, оскільки з01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РФ тільки до 31.12.1991. Інші періоди роботи необхідно підтверджувати довідками, які б підтверджували факт роботи і сплати внесків на території, якій працював позивач. Жодних довідок. Які б підтверджували вищевказані періоди роботи в РФ та були належним чином апостильовані позивачем не подавалось до Пенсійного органу.

Також апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що ГУ ПФУ в Закарпатській області було уповноважене лише на розгляд конкретної заяви ОСОБА_1 та прийняття відповідного рішення у відповідності до п. 4.2 Порядку № 22-1, на підставі чого ГУ ПФУ в Закарпатській області не наділене повноваженнями щодо виконання рішення, оскільки позивач проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області. Апелянт наголосив на тому, що він не є уповноваженим органом щодо подальшої виплати пенсії позивачу після здійснення факту її призначення, тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які не мають жодного законодавчого обґрунтування, оскільки принцип екстериторіальності не передбачає подальшої виплати призначеної уповноваженим органом пенсії.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2026 року, справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення - скасуванню в частині.

Як встановлено судом першої інстанції та з матеріалів справи слідує, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, яке набрало законної сили 07.07.2023, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 16.10.1981 по 13.03.1987, занесений до трудової книжки НОМЕР_1 від 20.06.1977 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.12.2022 про призначення пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

Відповідно до відомостей листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01.08.2023 № 9210-9500/Г-03/8-2300/23 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 580/3479/23 позивачу до страхового стажу зараховано період роботи з 16.10.1981 по 13.03.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.06.1977 та призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 06.12.2022.

15.04.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з січня 1982 року по грудень 1986 року на підставі довідки про заробітну плату б/н від 14.11.2007, виданої ОАО «Риболовецьким колгоспом «Новий світ».

Зазначену заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким прийнято рішення від 21.04.2026 №232730003573 про відмову в перерахунку пенсії. Зазначеним рішенням відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з підстави зміни періоду 60 місяців до 01.01.2000, з урахуванням періоду трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу СРСР, оскільки заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах визначених частиною першою статті 40 Закону №1058. Також Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило, що неможливо зарахувати довідку про заробітну плату за період з 01.01.1982-31.12.1986 рр отриманої на території РФ, оскільки відсутні підстави для проведення даного перерахунку.

Позивач вважаючи протиправним вищезазначене рішення відповідача-2, звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача-2 щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача з урахуванням заробітної плати, отриманої на території рф, як таких, що вчинені без урахування усіх обставин та оцінки фактів, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Так, зокрема, суд виснував, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати за період з січня 1982 року по грудень 1986 року на підставі довідки про заробітну плату б/н від 14.11.2007, виданої ОАО «Риболовецьким колгоспом «Новий світ», з підстав того, що така довідка отриманої на території РФ.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.

Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Як встановлено у ході судового розгляду справи, позивачу з 06.12.2022 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 по справі № 580/3479/23 зараховано до страхового стажу період роботи з 16.10.1981 по 13.03.1987 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 20.06.1977.

Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду (частина сьома цієї статті).

Преюдиційність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Так, зокрема рішенні суду від 06.06.2023 по справі № 580/3479/23 судом було зазначено про те, що «… трудова книжка ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 містить записи про те, що він дійсно у період з 16.10.1981 по 13.03.1987 працював у риболовецькому колгоспі «Новый Мир».

Також судом враховано, що позивачем надано копію довідки риболовецького колгоспу «Новый Мир» від 01.11.2007 №204/67, яка уточнює особливий характер роботи та умов праці позивача за спірний період.».

Повертаючись до обставин даної справи, колегія суддів зазначає, що після призначення позивачу пенсії на виконання зазначено рішення суду по справі № 580/3479/23, позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням заробітної плати за період з січня 1982 року по грудень 1986 року на підставі довідки про заробітну плату б/н від 14.11.2007, виданої ОАО «Риболовецьким колгоспом «Новий світ».

Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було відмовлено у здійсненні такого перерахунку з урахуванням зазначеної довідки оскільки заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, відтак неможливо зарахувати довідку про заробітну плату за період з 01.01.1982-31.12.1986 рр отриманої на території РФ.

З наведеного слідує, що спірним у даній справі є можливість врахування отриманої заробітної плати на території РФ після припинення останньою в односторонньому порядку участі в Угоді від 13.03.1992.

Колегія суддів зазначає, що 13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).

Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Згідно із статтею 3 вказаної Угоди, усі витрати, пов`язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до статті 5 вказаної Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно з частинами 2-3 статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Колегія суддів зазначає, що вказаного Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Згідно з положеннями статті 7 вказаної Угоди, розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.

Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно із частиною 2 статті 13 вказаної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З огляду на наведені вище положення, колегія суддів вважає, що вихід РФ, та в подальшому, України, з вказаної угоди жодним чином не повинен тягнути за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще задовго до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, заробітна плата, отримана позивачем на території РФ, не може бути неврахованою під час здійснення перерахунку пенсії саме з таких підстав.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі по тексту - Порядок № 22-1).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами;

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач разом із заявою про перерахунок пенсії надавав довідку б/н від 14 листопада 2007 року, видану ОАО «Риболовецьким колгоспом «Новий світ» (а.с.25), дослідивши зміст якої, колегією суддів встановлено, що з січня 1982 року по грудень 1986 року ОСОБА_1 отримував заробітну плату, з якої здійснювались в повному обсязі відрахування в Пенсійний фонд у відповідності із законодавством. При цьому, зі змісту вказаної довідки вбачається, що вона видана на підставі особових рахунків.

Варто зауважити, що вказані періоди роботи додатково підтверджуються записами трудової книжки позивача.

Вказані обставини є преюдиційними (встановленими рішенням суду від 06.06.2023 у справі № 580/3479/23 та не потребують доказування.

З наведеного слідує, що позивачем для перерахунку пенсії були надані всі необхідні документи, передбачені Порядком № 22-1.

Крім того, згідно рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 по справі № 580/3479/23 позивачу призначено пенсію за віком з урахуванням даних про стаж, набутий ним у ОАО «Риболовецьким колгоспом «Новий світ».

Втім, лише по причині припинення рф з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідач не взяв до уваги заробітну плату за період роботи на території рф, яка зазначена у довідці від 14.11.2007.

Посилання відповідача на припинення з 01.01.2023 РФ участі у Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 колегія суддів відхиляє, оскільки у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож, припинення участі Російської Федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Крім того, надана позивачем довідка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією рф припинено співробітництво з країною-агресором.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

А тому, заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

За таких обставин, що хоча і рф припинила участь у вказаній Угоді, натомість у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати отриманої у рф.

Також колегія суддів зазначає про безпідставність тверджень пенсійного органу стосовно того, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди стажу, набутого на території України, відтак відсутні підстави щодо зарахування довідки про заробітну плату набутої на території РФ, оскільки приписи частини першої статті 40 Закону №1058-ІV не містять обмеження щодо зарахування такого стажу.

Відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.

Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.

Як передбачено частиною 3 статті 44 Закон № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Колегія суддів наголошує, що позивач набув трудовий стаж, звернувся за перерахунком пенсії, зокрема на підставі спірної довідки, яка була отримана ним до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З огляду на вказане, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на перерахунок пенсії лише з тих підстав, що Україною у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та неможливо надати запит на звірку достовірності відомостей зазначених у довідках про розмір виплаченої позивачу заробітної плати за спірний період.

До того ж, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі №520/7125/17 посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до вимог частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи відповідачем жодним чином не доведено факту сумнівності відомостей, зазначених у спірній довідці. Видача останньої органом РФ жодним чином не впливає та не повинно обмежувати право позивача на пенсійне забезпечення. Жодних доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 21.04.2026 №232730003573 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Щодо правомірності зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням спірної довідки, виплативши різницю з урахуванням виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати.

Відповідно до абзацу 14 пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Абзацом 3 пункту 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно з абзацом 1 пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Беручи до уваги обставини даної справи, що за принципом екстериторіальності оскаржуване рішення від 21.04.2026 № 23273003573 про відмову в перерахунку пенсії було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання саме вказаного суб`єкта владних повноважень здійснити перерахунок пенсії з 15.04.2026 р. ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням заробітної плати за період з січня 1982 року по грудень 1986 року на підставі довідки про заробітну плату б/н від 14.11.2007, виданої ОАО «Риболовецьким колгоспом «Новий світ».

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо покладення обов`язку виплатити різницю пенсії з урахуванням раніше виплачених сум на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, оскільки позивач перебуває на обліку як отримувач пенсії згідно Закону № 1058-ІV у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.

За правилами ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку, відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області визначений за принципом екстериторіальності структурний підрозділ органу, що розглядав заяву щодо перерахунку пенсії.

Пунктом 4.8 Порядку № 22-1 передбачено, що заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Відповідно до п.4.10 Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Отже, відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не є тим суб`єктом, на якого в даному випадку покладається обов`язок здійснювати виплату пенсії позивачці.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі обставини справи, частково неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити виплату пенсії позивача та ухвалення нового рішення у цій частині, яким слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити виплату перерахованої пенсії позивача з 15.04.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню та наявні підстави для ухвалення нового рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити позивачу перераховану з 15.04.2026 пенсію з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

За таких підстав апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області підлягає задоволенню частково.

Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» та такі витрати не поніс. Доказів понесення інших витрат пов`язаних із розглядом справи до суду апеляційної інстанції не надано.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року - скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити різницю з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Прийняти у цій частині нове рішення, яким зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити позивачу перераховану з 15.04.2026 пенсію з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін