Постанова № 141377470 у справі № 320/17183/25 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/17183/25 суддя першої інстанції: Білоус А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 320/17183/25 за позовом ОСОБА_1 до Васильківського міськрайонного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернулася з позовною заявою до Васильківського міськрайонного суду Київської області (далі - відповідач-1, Васильківський міськрайонний суд), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - відповідач-2, ТУ ДСА України в Київській області), у якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2025 року № 08-к про звільнення ОСОБА_1 з 05 березня 2025 року із займаної посади помічника голови Васильківського міськрайонного суду Київської області згідно з пунктом 12 розділу ІІ Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України, у зв`язку з виданням наказу голови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2025 року № 09-к «Про припинення трудових відносин ОСОБА_2 із Васильківським міськрайонним судом Київської області» з подальшими змінами і доповненнями;

- поновити ОСОБА_1 на посаді помічника голови Васильківського міськрайонного суду Київської області із зарахуванням у штат суду з 05 березня 2025 року;

- зобов`язати ТУ ДСА України в Київській області нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 березня 2025 року по дату поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що помічник судді є працівником патронатної служби, який призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду, у зв`язку з чим припинення трудових відносин судді ОСОБА_2 з Васильківським міськрайонним судом Київської області та відрахування його зі штату суду наказом від 13 лютого 2025 року № 09-к є правовою підставою для звільнення позивача.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вжите у пункті 11 Положення про помічника судді слово «може» не покладає на керівника апарату суду обов`язку з працевлаштування помічника, а ухвалення 19 вересня 2025 року рішення у справі № 320/9955/25 не впливає на результат розгляду цієї справи, оскільки спірні правовідносини оцінюються на момент прийняття оскаржуваного наказу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає про те, що наказ голови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2025 року № 09-к, з виданням якого відповідач-1 пов`язав її звільнення, визнано протиправним та скасовано рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі № 320/9955/25, а повноваження судді Ковбеля М.М. не припинені з підстав, визначених Конституцією України, тому строк трудового договору з нею не закінчився.

На думку апелянта, суд першої інстанції мав зупинити провадження у справі до вирішення справи № 320/9955/25, залишив поза увагою те, що її звільнено не з посади помічника судді, а з посади помічника голови суду, та не перевірив, чи пропонувалося їй переведення на іншу посаду працівника апарату суду або виконання повноважень додаткового помічника іншого судді.

Крім того, ОСОБА_1 зауважує, що відзив ТУ ДСА України в Київській області на позовну заяву їй не направлявся та був поданий з порушенням встановленого судом строку, матеріали справи не містять доказів направлення позовної заяви відповідачу-1 та отримання ним ухвали про відкриття провадження у справі, витребувані судом документи до справи не надійшли, а в тексті оскаржуваного рішення помилково зазначено неіснуючий суд.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, матеріали справи витребувано з Київського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, Васильківський міськрайонний суд у відзиві зазначив, що позивач обіймала посаду помічника голови суду, адміністративні повноваження судді Ковбеля М.М. як голови суду припинилися 17 січня 2025 року, а 13 лютого 2025 року його відраховано зі штату суду, у зв`язку з чим керівник апарату суду мав правові підстави для звільнення позивача.

Відповідач-1 також наголошує на тому, що рішення у справі № 320/9955/25 законної сили не набрало, та просить здійснювати апеляційний розгляд без участі його представника.

ТУ ДСА України в Київській області у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що припинення повноважень судді є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення трудових відносин з його помічником, а переведення помічника на іншу посаду є можливістю, а не обов`язком роботодавця, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2026 апеляційну скаргу позивача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Наказом керівника апарату Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2019 року № 03-к помічника судді ОСОБА_3 за її згодою переведено з 11 січня 2019 року на посаду помічника голови Васильківського міськрайонного суду Київської області за поданням голови суду ОСОБА_2 та на період його повноважень.

Наказом голови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2025 року № 09-к, зі змінами, внесеними наказом від 19 лютого 2025 року № 09/1-к, припинено трудові відносини судді ОСОБА_2 з Васильківським міськрайонним судом Київської області у зв`язку з припиненням повноважень судді та відраховано його зі штату суду 13 лютого 2025 року.

Наказом керівника апарату Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2025 року № 08-к ОСОБА_1 звільнено з 05 березня 2025 року із займаної посади помічника голови Васильківського міськрайонного суду Київської області згідно з пунктом 12 розділу ІІ Положення про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21, та пунктом 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виданням наказу від 13 лютого 2025 року № 09-к.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі № 320/9955/25 визнано протиправним та скасовано наказ від 13 лютого 2025 року № 09-к, поновлено ОСОБА_2 на посаді судді Васильківського міськрайонного суду Київської області із зарахуванням у штат суду з 13 лютого 2025 року та зобов`язано ТУ ДСА України в Київській області нарахувати і виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу. Зазначене рішення є предметом апеляційного перегляду та законної сили не набрало.

Вважаючи звільнення протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду і, за результатами розгляду справи, у задоволенні позову було відмовлено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані з проходженням патронатної служби в судах, регулюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), статтею 92 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII) та Положенням про помічника судді, затвердженим рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 (далі - Положення), у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 92 Закону № 889-VIII до посад патронатної служби належать, зокрема, посади помічників суддів.

Частинами другою - четвертою статті 92 Закону № 889-VIII передбачено, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений, а трудові відносини з ним припиняються в день припинення повноважень такої особи.

Цією ж статтею визначено, що на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41- 43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до частин першої та третьої статті 157 Закону № 1402-VIII кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Частиною другою статті 20 Закону № 1402-VIII встановлено, що голова місцевого суду обирається на посаду зборами суддів шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом.

Пунктом 1 розділу І Положення визначено, що посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім статті 92 цього Закону.

За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І Положення, помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя, а помічник голови суду - це працівник патронатної служби, який забезпечує виконання суддею, обраним у встановленому порядку головою суду, адміністративних повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а також повноважень щодо здійснення правосуддя.

Згідно з абзацом другим пункту 4 розділу І Положення помічник голови суду з питань, які стосуються забезпечення виконання суддею адміністративних повноважень голови суду, підзвітний лише голові суду, який є його безпосереднім керівником.

Абзацом другим пункту 5 розділу І Положення також передбачено, що на помічника судді поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 КЗпП України.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 8 розділу ІІ Положення помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Помічник голови суду, заступника голови суду, судді - члена Ради суддів України призначається на посаду на строк перебування судді на відповідній посаді.

Пунктом 11 розділу ІІ Положення визначено, що з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.

Крім того, у зазначених випадках на такого (таких) помічника (помічників) судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше судове навантаження, про що на підставі подання відповідного судді та особистої заяви помічника судді видається наказ керівника апарату суду.

У разі відсутності згоди помічника (помічників) судді на переведення на іншу посаду працівника апарату суду або виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, або за умови неможливості переведення за його згодою на посаду помічника судді або іншу посаду в апараті суду він (вони) підлягає (підлягають) звільненню з посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

За змістом абзацу першого пункту 12 розділу ІІ Положення трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду. Наказ про звільнення помічника (помічників) судді видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

Верховний Суд у постанові від 15 червня 2023 року у справі № 620/537/20 зазначив, що положення КЗпП України є загальними для правовідносин, пов`язаних з проходженням публічної служби, і їх можна та потрібно застосовувати у тому випадку, коли спеціальні норми не регулюють певних аспектів правовідносин, а проходження патронатної служби в судах урегульовано спеціальними нормами законодавства про судоустрій і статус суддів.

У цій же постанові Верховний Суд, з посиланням на постанову від 11 квітня 2023 року у справі № 640/19047/21, наголосив, що особливість патронатної служби полягає у тому, що діяльність працівників цієї служби спрямована на забезпечення ефективності функціонування визначених законодавством категорій публічних службовців, а не державного органу, чим і обумовлена специфіка їхнього правового статусу.

Аналіз наведених норм у їх системному зв`язку дає підстави для висновку, що строковий характер трудових відносин є визначальною ознакою патронатної служби в суді, оскільки посада помічника існує для забезпечення діяльності конкретного судді, а не суду як органу.

Водночас Положення розмежовує строк перебування на посаді помічника судді та строк перебування на посаді помічника голови суду. Якщо перший пов`язаний зі строком повноважень судді та періодом його перебування у штаті суду, то другий обмежений строком перебування судді на адміністративній посаді голови суду.

Отже, для правильного вирішення спору визначальним є з`ясування того, яку саме посаду обіймала позивач та чи існували на момент видання оскаржуваного наказу обставини, з якими спеціальні норми пов`язують припинення трудових відносин з нею.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, наказом від 11 січня 2019 року № 03-к позивача переведено саме на посаду помічника голови Васильківського міськрайонного суду Київської області за поданням голови суду ОСОБА_2 та на період його повноважень, і саме з цієї посади її звільнено оскаржуваним наказом від 05 березня 2025 року № 08-к.

Відтак безпосереднім керівником позивача в розумінні абзацу другого пункту 4 розділу І Положення був суддя ОСОБА_2 як голова суду, а строк її перебування на посаді в силу абзацу другого пункту 8 розділу ІІ Положення обмежувався строком перебування судді ОСОБА_2 на посаді голови суду, який згідно з частиною другою статті 20 Закону № 1402-VIII не міг перевищувати трьох років з дня обрання.

Васильківський міськрайонний суд у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суддю ОСОБА_2 рішенням зборів суддів від 17 січня 2022 року обрано на посаду голови суду до 16 січня 2025 року включно, а з 17 січня 2025 року його адміністративні повноваження голови суду припинилися.

Позивач зазначених обставин не спростовує. Більше того, вже в позовній заяві вона пов`язувала протиправність наказу від 13 лютого 2025 року № 09-к з діями голови суду, який його видав щодо судді ОСОБА_2 , а в апеляційній скарзі вказує на відсутність на день її звільнення подання голови суду з тих підстав, що такого голови суду не існує.

Відповідно до частини першої статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Колегія суддів не має обґрунтованих сумнівів щодо достовірності тієї обставини, що на момент видання оскаржуваного наказу суддя ОСОБА_2 посади голови Васильківського міськрайонного суду Київської області не обіймав, а строк його перебування на цій адміністративній посаді закінчився.

З огляду на зазначене, строк перебування позивача на посаді помічника голови суду, визначений абзацом другим пункту 8 розділу ІІ Положення, на момент видання наказу від 05 березня 2025 року № 08-к сплинув, що відповідно до пункту 12 розділу ІІ Положення та пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є підставою для припинення трудових відносин з нею.

Поряд з цим, на момент видання оскаржуваного наказу був чинним наказ голови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2025 року № 09-к, яким суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату суду, а тому була наявна і передбачена абзацом першим пункту 8 та абзацом першим пункту 12 розділу ІІ Положення підстава, з якою відповідач-1 безпосередньо пов`язав звільнення позивача.

Колегія суддів враховує, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється з урахуванням фактичних обставин і правового регулювання, які існували на момент його прийняття, тоді як рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі № 320/9955/25 ухвалено після видання оскаржуваного наказу та законної сили не набрало.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України звільняються від доказування лише обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, а тому зазначене рішення не має преюдиційного значення для цієї справи.

Разом з тим, навіть у разі набрання законної сили рішенням у справі № 320/9955/25 поновлення ОСОБА_2 на посаді судді Васильківського міськрайонного суду Київської області не відновлює строку його перебування на адміністративній посаді голови суду, який закінчився незалежно від правомірності наказу від 13 лютого 2025 року № 09-к.

Відтак результат вирішення справи № 320/9955/25 не може вплинути на висновок про закінчення строку перебування позивача на посаді помічника голови суду, а її поновлення на цій посаді за відсутності судді, який обіймає посаду голови суду та вніс би відповідне подання, суперечило б частині третій статті 157 Закону № 1402-VIII та самій природі патронатної служби.

З цих же підстав колегія суддів вважає безпідставними і доводи апелянта про обов`язок суду першої інстанції зупинити провадження у справі до вирішення справи № 320/9955/25.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 зазначив, що об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення, а сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про таку неможливість.

У цій справі зібрані докази дозволяють встановити та оцінити всі обставини, що входять до предмета доказування, а тому підстави для зупинення провадження у справі були відсутні.

Не спростовують висновків колегії суддів і доводи апелянта про те, що після припинення адміністративних повноважень судді ОСОБА_2 вона продовжувала працювати до 05 березня 2025 року.

Положення пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України щодо випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення, застосовуються у взаємозв`язку зі статтею 39-1 цього Кодексу, яка визначає наслідки такого продовження у вигляді визнання трудового договору безстроковим.

Проте дія статті 39-1 КЗпП України на працівників патронатної служби, у тому числі помічників суддів, в силу прямої вказівки статті 92 Закону № 889-VIII та абзацу другого пункту 5 розділу І Положення не поширюється, а спеціальні норми пов`язують припинення трудових відносин з помічником не з волевиявленням сторін, а з настанням визначеного юридичного факту.

Та обставина, що наказ про звільнення позивача видано не в день закінчення строку перебування її безпосереднього керівника на посаді голови суду, а пізніше, не змінює строкового характеру її трудових відносин, не порушує її прав і не може слугувати підставою для поновлення на посаді.

З приводу доводів ОСОБА_1 про ненадання їй пропозицій щодо переведення на іншу посаду працівника апарату суду або виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, колегія суддів зазначає таке.

Абзаци перший та другий пункту 11 розділу ІІ Положення сформульовані як диспозитивні та передбачають можливість, а не обов`язок переведення помічника на іншу посаду чи покладення на нього повноважень додаткового помічника іншого судді. При цьому таке переведення можливе лише за згодою самого помічника, а покладення повноважень додаткового помічника - лише на підставі подання відповідного судді та особистої заяви помічника.

Наведене узгоджується з тим, що дія статті 49-2 КЗпП України, яка покладає на роботодавця обов`язок запропонувати працівнику іншу роботу, на працівників патронатної служби не поширюється.

Водночас за відсутності згоди помічника на переведення або за умови неможливості такого переведення абзац четвертий пункту 11 розділу ІІ Положення прямо передбачає звільнення помічника з посади на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Отже, відсутність у матеріалах справи доказів пропонування позивачу іншої посади не свідчить про протиправність оскаржуваного наказу, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вирішення цього питання законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Посилання апелянта на те, що в оскаржуваному наказі як підставу зазначено «погодження в установленому порядку», колегія суддів також не приймає до уваги, позаяк правовими підставами звільнення в наказі визначено пункт 12 розділу ІІ Положення та пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України, а зазначене формулювання стосується внутрішньої процедури оформлення кадрового рішення та не змінює його правової підстави.

Доводи позивача про те, що 13 лютого 2025 року суддя ОСОБА_2 перебував на лікарняному, а тому наказ від 13 лютого 2025 року № 09-к видано всупереч частині третій статті 40 КЗпП України, стосуються прав самого судді, є предметом розгляду у справі № 320/9955/25 і на правомірність звільнення позивача не впливають.

З приводу тверджень ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 наголосив, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Так, ненаправлення позивачу копії відзиву ТУ ДСА України в Київській області на позовну заяву та подання його з порушенням встановленого судом строку не позбавили позивача можливості ознайомитися з матеріалами справи, що вона і зробила 09 березня 2026 року, та викласти всі свої заперечення в апеляційній скарзі, які розглянуто судом апеляційної інстанції по суті.

Крім того, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд перевіряє правомірність оскаржуваного рішення на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 цього Кодексу, незалежно від наявності чи змісту відзиву.

Доводи апелянта про відсутність доказів направлення позовної заяви відповідачу-1, отримання ним ухвали про відкриття провадження у справі та виконання вимог суду щодо витребування доказів стосуються процесуальних прав іншого учасника справи, який на їх порушення не посилається, і не свідчать про порушення процесуальних прав позивача.

При цьому обставини, що мають значення для вирішення спору, встановлені на підставі наявних у справі доказів та визнаних учасниками справи обставин, а тому відсутність у справі витребуваних документів не призвела до неправильного вирішення справи.

Документи, додані Васильківським міськрайонним судом до відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів в основу цієї постанови не покладає, оскільки відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а обставини, необхідні для вирішення спору, встановлено на підставі наявних у справі доказів та визнаних учасниками справи обставин.

Оскільки вимоги про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 05 березня 2025 року № 08-к, у задоволенні якої відмовлено, підстави для їх задоволення також відсутні.

Посилання апелянта на неточне зазначення в мотивувальній частині оскаржуваного рішення найменування суду та посади, яку вона обіймала, не свідчить про неправильне вирішення спору, оскільки з тексту рішення в цілому, зокрема з наведених у ньому позовних вимог та змісту оскаржуваного наказу, однозначно вбачається, що спір стосується звільнення позивача з посади помічника голови Васильківського міськрайонного суду Київської області, а описки в судовому рішенні можуть бути виправлені в порядку статті 253 КАС України.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 320/17183/25 за позовом ОСОБА_1 до Васильківського міськрайонного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі № 320/17183/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова