Постанова № 141377489 у справі № 320/28007/24 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/28007/24 суддя першої інстанції: Кочанова П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі № 320/28007/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (далі - позивач, декларант, Товариство) звернулося до суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач, апелянт, митний орган, митниця), у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.12.2023 № UA100100/2023/000043/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/001147;

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2023 № UA100100/2023/000043/1 і картку відмови № UA100100/2023/001147, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 8193,11 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що позивач подав до митного оформлення передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору, тоді як митний орган не довів наявності в цих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а отже, і підстав для визначення митної вартості за іншим, ніж основний, методом.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Київська митниця звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що рахунок на оплату транспортних послуг виданий експедитором ТОВ «ФАЕТОН ФОРВАРДІНГ», тоді як перевізником товару згідно з автотранспортною накладною CMR є інша особа, а документів про транспортні витрати від експедиторів та безпосереднього перевізника, передбачених статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», декларант не надав.

На думку апелянта, за умовами поставки FOB витрати на навантаження товару на борт судна не включені до ціни товару та підлягали додаванню до митної вартості, до рахунку CMA CGM від 16.11.2023 № UFIM0129534 не надано платіжних документів, а декларацію митної вартості заповнено з порушенням Правил її заповнення в частині зазначення валюти витрат на навантаження та географічного пункту, до якого понесено витрати на транспортування.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що загальна сума платіжних доручень (13165,50 доларів США) перевищує вартість товару за інвойсом (12685,50 доларів США), в інвойсах відсутній опис товару, передбачений пунктом 1.2 контракту від 13.06.2023 № 130623_RG-YCD, у товаросупровідних документах продавця зазначено код товару 701337, відмінний від заявленого в митній декларації, а рівень заявленої митної вартості є нижчим від мінімального рівня митної вартості подібних товарів, відомості про які містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи у Київського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, Товариство у відзиві зазначило, що кожна з підстав, з яких митний орган відмовив у визнанні заявленої митної вартості, спростовується поданими до митного оформлення документами, а апеляційна скарга відтворює зміст рішення про коригування митної вартості товарів без аналізу висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Також у відзиві позивач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 19500,00 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2026 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Між компанією KANDIL GLASS (продавець) та ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (покупець) 18.11.2022 укладено контракт № 181122_KG-YCD (далі - Контракт), на виконання якого здійснювалася поставка спірної партії товару.

Пунктом 2.5 Контракту визначено, що ціна товару включає вартість тари, упаковки, маркування, а продавець у проформах-інвойсах та інвойсах зазначає кінцеву вартість товару до оплати. За пунктом 3.1 Контракту умови поставки конкретної партії товару визначаються сторонами у проформі-інвойсі та інвойсі.

Згідно з пунктом 5.2 Контракту оплата здійснюється в розмірі 30 % вартості партії товару, зазначеної у проформі-інвойсі, перед виробництвом та 70 % вартості - після надання драфту (чернетки) коносамента.

11.12.2023 Товариство подало до митного поста «Київ-Західний» Київської митниці митну декларацію ІМ40ДЕ № 23UA10[телефон приховано]U4, за якою задекларовано товар «посуд кухонний, столовий, із безбарвного натрій-кальцій-силікатного скла, крім виготовленого із склокераміки, механічного виготовлення. Чашка (3050 коробок, по 24 шт. в коробці) M-P-G-FRS-0280-PLN-F-K Box 24(YUG) - 73200 шт.», код товару згідно з УКТ ЗЕД [номер приховано], країна виробництва - EG.

У митній декларації зазначено умови поставки FOB Alexandria, загальну суму за рахунком 12685,50 доларів США та курс валюти 36,7424 грн за 1 долар США; митну вартість товару декларант визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Разом з митною декларацією декларант подав, зокрема, пакувальний лист та інвойс від 06.11.2023 № EX-03419, проформу-інвойс від 06.09.2023 № SAL-QTN-2023-05250, коносамент від 13.11.2023 № CFA0632374, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 06.12.2023 № 2862, платіжні інструкції в іноземній валюті від 25.09.2023 № 736 та від 15.11.2023 № 816, рахунок CMA CGM від 16.11.2023 № UFIM0129534, рахунок на оплату ТОВ «ФАЕТОН ФОРВАРДІНГ» від 06.12.2023 № 2826, прайс-лист від 01.01.2023, Контракт з додатковими угодами від 01.03.2023 № 1 та від 05.07.2023 № 1.1, договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 11.05.2021 № 11052021 та митну декларацію країни відправлення від 22.11.2023 № 700334835360706.

11.12.2023 митний орган направив декларанту електронне повідомлення, у якому зазначив, що подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо складових митної вартості, з посиланням на невідповідність особи, яка видала рахунок за перевезення, перевізнику, зазначеному в CMR, перевищення суми платежів над вартістю товару за інвойсом, відсутність опису товару в інвойсах, розбіжність кодів товару, недоліки заповнення граф 20 та 21 декларації митної вартості, а також на невключення до митної вартості витрат на навантаження товару на борт судна за умовами поставки FOB.

Цим же повідомленням декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме: договори з третіми особами, пов`язані з договором про поставку товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг; каталоги, прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; переклад копії митної декларації країни відправлення; транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення.

12.12.2023 декларант додатково подав переклад митної декларації країни відправлення від 22.11.2023 № 700334835360706, договір від 11.02.2022 № 11/02/22, укладений з CMA CGM S.A., договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 11.05.2021 № 11052021, укладений з ТОВ «ФАЕТОН ФОРВАРДІНГ», заявку на транспортно-експедиторські послуги від 20.11.2023 № 23047, договір від 01.10.2022 № 011020/22, укладений між ТОВ «ФАЕТОН ФОРВАРДІНГ» та KATENA TRANS LTD, договір від 12.11.2023 № 1256, укладений між KATENA TRANS LTD та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , а також заяву Товариства від 12.12.2023 № 12/12-01.

За результатами розгляду цих документів, 12.12.2023 Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000043/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/001147.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів підставами для невизнання заявленої митної вартості митний орган зазначив неподання документів, які містять відомості про транспортні витрати від експедитора (експедиторів) та безпосереднього перевізника, наведеного у транспортному документі, неподання платіжних документів щодо оплати рахунку CMA CGM від 16.11.2023 № UFIM0129534, перевищення суми платіжних доручень від 25.09.2023 № 736 та від 15.11.2023 № 816 (13165,50 доларів США) над вартістю товару за інвойсом (12685,50 доларів США), а також неподання додатково витребуваних документів, передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.

Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 13.12.2023 № 23UA10[телефон приховано]U2 із забезпеченням сплати різниці митних платежів, обчислених відповідно до митної вартості, визначеної митним органом, у розмірі 344340,39 грн.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, ТОВ «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» звернулося до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані з визначенням митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, та контролем правильності її визначення, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Пунктом 2 частини другої статті 52 МК України на декларанта покладено обов`язок подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, вичерпний перелік яких наведено в цій частині, зокрема договори з третіми особами, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Водночас частиною шостою статті 53 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з частинами першою та другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а контроль правильності визначення митної вартості за основним методом здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Пунктами 1 та 2 частини другої статті 55 МК України визначено, що таке рішення має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про її коригування.

Статтею 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний (другорядний) метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті; така ціна - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, якщо вони не включалися до такої ціни, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до такого місця.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 виснував, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті, який зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, тоді як витребування митним органом додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути такі сумніви.

При цьому, як виснував Верховний Суд, повноваження митного органу витребовувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків і може бути підставою для коригування митної вартості лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 20.11.2025 у справі № 280/7653/23, у якій також наголошено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Наведене узгоджується з частиною другою статті 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, до митного оформлення декларант подав усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, з урахуванням умов поставки FOB, а саме Контракт з додатковими угодами, проформу-інвойс, інвойс, пакувальний лист, банківські платіжні документи щодо оплати товару, транспортні документи (коносамент та CMR) і документи, що містять відомості про вартість морського та автомобільного перевезення.

Отже, вирішальним для правильного вирішення спору є питання про те, чи містили подані документи розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або чи були в них відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, з огляду на кожну з підстав, наведених митним органом.

Оцінюючи доводи апелянта щодо непідтвердження транспортних витрат через видачу рахунку експедитором, а не перевізником, зазначеним у CMR, колегія суддів враховує, що товар перевозився морським транспортом з порту Александрія до порту Констанца, а надалі автомобільним транспортом до пункту пропуску «Орлівка» на митному кордоні України.

Витрати на автомобільне перевезення та транспортно-експедиторське обслуговування за межами митної території України підтверджено рахунком ТОВ «ФАЕТОН ФОРВАРДІНГ» від 06.12.2023 № 2826, виставленим відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 11.05.2021 № 11052021 та заявки від 20.11.2023 № 23047, вартість послуг у якій збігається із сумою рахунку і становить 119150,85 грн.

Зі змісту цього рахунку вбачається, що він містить окремі позиції щодо транспортно-експедиторського обслуговування за межами митної території України та автотранспортних послуг з перевезення за маршрутом Констанца - пункт пропуску «Орлівка» із зазначенням їх вартості, що давало митному органу можливість перевірити числові значення відповідних складових митної вартості.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України та статтею 9 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - Закон № 1955-IV) за договором транспортного експедирування експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, при цьому договором може бути встановлено обов`язок експедитора укласти від свого імені договір перевезення вантажу.

Підпунктом 2.1.1 договору від 11.05.2021 № 11052021 експедитору надано право для виконання своїх зобов`язань укладати від свого імені договори з транспортними організаціями та автомобільними перевізниками, а тому залучення до перевезення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 через KATENA TRANS LTD відповідає умовам цього договору та не свідчить про розбіжність у документах.

Колегія суддів зауважує, що приписи статті 9 Закону № 1955-IV, за якими підтвердженням витрат експедитора є документи, видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, регулюють відносини між експедитором і клієнтом та визначають порядок підтвердження витрат самого експедитора, однак не встановлюють для декларанта обов`язку подавати такі документи для цілей митної оцінки.

Для цілей визначення митної вартості складовою, що додається до ціни товару відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України, є витрати покупця на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, тобто сума, сплачена або належна до сплати покупцем експедитору, а не розрахунки експедитора із залученими ним особами.

Більше того, у розділі ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (далі - Правила № 599), передбачено, що для підтвердження витрат на транспортування подаються транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення, до яких можуть належати, зокрема, рахунок-фактура від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, тобто саме від експедитора.

Зазначений перелік не є вичерпним, а Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 виснував, що Митний кодекс України не визначає виду доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Митний орган ні в рішенні про коригування митної вартості, ні в апеляційній скарзі не вказав, яка саме сума транспортних витрат є недостовірною або в чому полягає розбіжність між числовими значеннями, зазначеними в рахунку експедитора, заявці, CMR та митній декларації, а тому ця підстава не свідчить про неповноту чи недостовірність заявлених відомостей.

Водночас колегія суддів не бере до уваги як доказ платіжну інструкцію від 14.12.2023 № 3811 про оплату послуг експедитора, на яку послався суд першої інстанції, оскільки вона складена після прийняття оскаржуваного рішення і не могла бути предметом оцінки митного органу, однак це не впливає на правильність висновку суду, адже витрати на перевезення підтверджено поданими до митного оформлення документами.

Надаючи оцінку доводам апелянта щодо невключення до митної вартості витрат на навантаження товару на борт судна, колегія суддів зазначає, що за змістом терміна FOB («Франко борт») Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (як у редакції 2010 року, так і в редакції 2020 року) продавець вважається таким, що здійснив поставку, коли товар розміщено на борту судна в названому порту відвантаження, і до цього моменту несе всі пов`язані з товаром витрати.

Отже, за умовами поставки FOB навантаження товару на борт судна є обов`язком продавця, що визнає і сам апелянт, описуючи в апеляційній скарзі зміст цього терміна, а відповідні витрати охоплюються ціною, яку покупець сплачує продавцю, і не є витратами покупця, що підлягають додаванню до ціни товару відповідно до частини десятої статті 58 МК України.

Пункт 2.5 Контракту, на який посилається апелянт, визначає окремі елементи, що включаються до ціни, та покладає на продавця обов`язок зазначати в інвойсі кінцеву вартість товару до оплати, однак не змінює розподілу витрат між сторонами, встановленого обраним базисом поставки, тоді як в інвойсі від 06.11.2023 № EX-03419, як встановлено судом першої інстанції, окремо враховано вартість доставки продавцем товару до порту відправлення.

Митний орган не навів жодного документа, з якого б вбачалося, що покупець поніс або мав понести додаткові витрати на навантаження товару на борт судна в порту Александрія, а тому висновок про відсутність у митній вартості такої складової ґрунтується на припущенні.

Подібний за змістом підхід щодо розподілу витрат між продавцем і покупцем відповідно до обраного базису поставки за правилами Інкотермс та їх значення для складових митної вартості застосовано Верховним Судом у постанові від 20.11.2025 у справі № 280/7653/23.

З приводу неподання платіжних документів про оплату рахунку CMA CGM від 16.11.2023 № UFIM0129534 колегія суддів зазначає, що з системного аналізу пунктів 3, 4 та 6 частини другої статті 53 МК України вбачається, що банківські платіжні документи законодавець пов`язує з оплатою рахунку-фактури (інвойсу) за оцінюваний товар, тоді як витрати на перевезення підтверджуються транспортними документами та документами, що містять відомості про вартість перевезення.

Рахунок CMA CGM від 16.11.2023 № UFIM0129534 разом з коносаментом від 13.11.2023 № CFA0632374 і договором від 11.02.2022 № 11/02/22 містить відомості про вартість морського перевезення, а митний орган не ставив під сумнів розмір цих витрат і не витребовував у повідомленні від 11.12.2023 платіжних документів щодо їх оплати.

Крім того, частина десята статті 58 МК України не пов`язує включення витрат на транспортування до митної вартості з фактом їх оплати на момент митного оформлення, а Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі № 809/872/17 виснував, що ненадання декларантом запитуваних митним органом платіжних документів за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості за основним методом без цих документів не є достатнім для застосування іншого методу.

Посилання апелянта на порушення Правил № 599 при заповненні граф 20 та 21 декларації митної вартості колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки ці обставини не зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості як підстави для його прийняття, а за змістом частини третьої статті 53 та частини шостої статті 54 МК України значення мають лише ті недоліки, які впливають на правильність визначення митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, сума 8798,83 грн, зазначена у графі 21 декларації митної вартості, відповідає позиції рахунку ТОВ «ФАЕТОН ФОРВАРДІНГ» від 06.12.2023 № 2826, виставленого в гривнях, а не рахунку CMA CGM, виставленого в доларах США, тоді як місце ввезення товару на митну територію України однозначно визначається з CMR та рахунку експедитора.

Митний орган не довів, що зазначені ним недоліки заповнення декларації митної вартості призвели до невірного розрахунку митної вартості або унеможливили перевірку її числового значення.

Надаючи оцінку доводам апелянта про розбіжність між сумою платіжних доручень і вартістю товару за інвойсом, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 5.2 Контракту попередня оплата становить 30 % вартості, визначеної у проформі-інвойсі від 06.09.2023 № SAL-QTN-2023-05250 (12899,00 доларів США), тобто 3869,70 доларів США.

Як встановлено судом першої інстанції, платіжною інструкцією від 25.09.2023 № 736 сплачено 4349,70 доларів США, з яких 3869,70 доларів США становить 30 % передоплати за спірну партію товару, а 480,00 доларів США - оплата фрахту контейнера APHU7211953 за іншою поставкою згідно з інвойсом від 31.08.2023 № EX-03198, про що зазначено в призначенні платежу.

Платіжною інструкцією від 15.11.2023 № 816 сплачено 8815,80 доларів США, що становить залишок вартості товару за інвойсом від 06.11.2023 № EX-03419, а сума 3869,70 доларів США та 8815,80 доларів США дорівнює 12685,50 доларів США, тобто вартості товару, зазначеній в інвойсі та митній декларації.

Таким чином, перевищення загальної суми платежів над вартістю товару пояснюється змістом самих платіжних документів, поданих до митного оформлення, і не свідчить про розбіжність відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.02.2025 у справі № 300/784/24, відповідно до якої розбіжності щодо умов оплати товару, якщо вони безпосередньо не впливають на його ціну, не можуть бути покладені в основу висновку про наявність розбіжностей у відомостях про митну вартість.

Стосовно неподання декларантом додатково витребуваних документів колегія суддів зазначає, що частина третя статті 53 МК України зобов`язує декларанта надати такі документи лише за їх наявності, а митний орган у повідомленні від 11.12.2023 витребував фактично загальний перелік документів, не пов`язавши кожен із них з конкретною обставиною, яку він мав підтвердити або спростувати.

Декларант у межах наданого строку подав переклад митної декларації країни відправлення, договори з перевізником і експедиторами та заявку на перевезення, тобто договори з третіми особами, пов`язані з поставкою, а прайс-лист від 01.01.2023 був поданий разом з митною декларацією.

Матеріали справи не містять доказів існування платежів третім особам на користь продавця, комісійних чи посередницьких винагород, пов`язаних з виконанням Контракту, а висновок спеціалізованої експертної організації не належить до документів, обов`язок отримання якого покладено на декларанта.

За таких обставин неподання окремих документів, що не існують або не стосуються числових значень складових митної вартості, з урахуванням наведеного висновку Верховного Суду у справі № 300/784/24 не могло бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості.

Доводи апелянта про відсутність в інвойсах опису товару, передбаченого пунктом 1.2 контракту від 13.06.2023 № 130623_RG-YCD, колегія суддів відхиляє, оскільки спірна поставка здійснювалася за Контрактом № 181122_KG-YCD, на який посилається і сам митний орган, а проформа-інвойс та інвойс містять артикул, кількість, ціну товару, реквізити Контракту та умови поставки, що узгоджуються з пакувальним листом, коносаментом, CMR і митною декларацією.

Митний орган не зазначив, яким чином відсутність словесного опису товару в інвойсі за наявності його ідентифікації за артикулом та кількістю вплинула на числові значення складових митної вартості.

Не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості і зазначення в товаросупровідних документах продавця коду товару 701337, оскільки класифікацію товару для митних цілей здійснює декларант відповідно до УКТ ЗЕД, а митний орган може самостійно визначити код товару лише в разі виявлення порушення правил класифікації, як виснував Верховний Суд у постанові від 07.08.2019 у справі № 1340/5824/18.

Рішення про визначення коду товару щодо спірної партії митний орган не приймав, а розбіжність у зазначенні шестизначного коду товарної номенклатури в документах продавця та десятизначного коду УКТ ЗЕД у митній декларації стосується питання класифікації товару, яке не є предметом цього спору, і сама по собі не впливає на ціну, що була фактично сплачена за товар.

Посилання відповідача на нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з відомостями Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби колегія суддів також не бере до уваги, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів не містить передбаченої пунктом 2 частини другої статті 55 МК України інформації щодо митної вартості подібних товарів, яка призвела до виникнення сумнівів.

До того ж відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 та від 20.11.2025 у справі № 280/7653/23, відомості автоматизованої системи мають допоміжний інформаційний характер, а формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару порівняно з іншими митними оформленнями не є самостійною підставою для відмови у визнанні митної вартості за основним методом.

Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду щодо покладення на декларанта обов`язку доведення заявленої митної вартості колегія суддів не вважає такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки цей обов`язок декларант виконав, подавши документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, тоді як митний орган не довів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених відомостей.

Отже, жодна з підстав, наведених у рішенні про коригування митної вартості товарів та в апеляційній скарзі, ні окремо, ні в сукупності не свідчить про наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості, або про відсутність відомостей, що підтверджують числові значення її складових.

За таких обставин у митного органу не було передбачених частиною шостою статті 54 та частиною другою статті 58 МК України підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2023 № UA100100/2023/000043/1 є протиправним і підлягає скасуванню.

Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/001147 оформлена внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості та є похідною від нього, вона також підлягає скасуванню.

Колегія суддів враховує, що в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції допущено окремі неточності, зокрема помилково зазначено найменування перевізника, номер контейнера та вжито вислів «імпортованого транспортного засобу», однак ці неточності мають характер описок, не стосуються обставин, від яких залежить вирішення спору, та не призвели до неправильного вирішення справи.

Також колегія суддів зауважує, що повідомлення митного органу від 11.12.2023 містило перелік конкретних зауважень до поданих документів, однак, як встановлено вище, жодне з них не знайшло свого підтвердження, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних рішень є правильним по суті.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Вирішуючи заявлене у відзиві клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості і має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

За приписами пунктів 1 та 2 частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 у справі № 280/7653/23, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, а при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2024 між Товариством та Адвокатським об`єднанням «СОЛ» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № ЮК-279/01-03/24, до якого 24.07.2026 укладено додаткову угоду № 3, пунктом 1.4 якої погоджено фіксований розмір гонорару за представництво інтересів Товариства в суді апеляційної інстанції у розмірі 19500,00 грн.

Сплату зазначеної суми підтверджено платіжною інструкцією АТ «Райффайзен Банк» від 24.07.2026 № 22950, а до відзиву долучено детальний опис робіт (наданих послуг). Зазначення у тексті відзиву договору № ЮК-266/04-01/24 від 04.01.2024 колегія суддів розцінює як описку, оскільки всі долучені докази стосуються договору № ЮК-279/01-03/24.

Водночас справа є справою незначної складності, розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без участі адвоката в судових засіданнях, правова позиція позивача була сформована під час розгляду справи в суді першої інстанції, а відзив на апеляційну скаргу значною мірою відтворює доводи, вже викладені позивачем і оцінені судом першої інстанції.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не є співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих послуг, а обґрунтованим і пропорційним до предмета спору є їх відшкодування в розмірі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі № 320/28007/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі № 320/28007/24 - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК ДИСТРИБЬЮШН» (код ЄДРПОУ 37502437) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова