Постанова № 141377500 у справі № 580/13027/24 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/13027/24 суддя першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кобаля М.І., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 580/13027/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Поліфасад» до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Поліфасад» (далі - позивач, Товариство) звернулося з позовною заявою до Черкаської митниці (далі - апелянт, відповідач, митниця), у якій просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.07.2024 № 902020/2024/100022/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 08.07.2024 № UA902020/2024/000067.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано зазначені рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що позивач подав митному органу документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та ціну, що підлягала сплаті, тоді як митниця не довела наявності обґрунтованих підстав для невизнання заявленої митної вартості за основним методом і застосування другорядного методу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Черкаська митниця звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що платіжна інструкція від 16.04.2024 № 284 складена на суму 14 768,83 дол. США, яка не відповідає вартості партії оцінюваного товару в розмірі 11 823,70 дол. США, не містить підписів керівника та бухгалтера, відомостей банку про її виконання, а тому, на думку апелянта, є бухгалтерським, а не банківським платіжним документом у розумінні пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що декларант не подав товарно-транспортну накладну № 278417552, зазначену в експортній декларації країни відправлення, заявку на транспортне експедирування, передбачену пунктом 1.3 договору від 21.11.2022 № DH211122, а також банківські документи про оплату рахунку експедитора від 04.07.2024 № 8345.

Також митниця вказує на те, що за умовами поставки CFR та з огляду на морське перевезення товар підлягав страхуванню, однак декларант не заявив витрат на страхування, пакування, навантаження і вивантаження, а вартість автомобільного перевезення за маршрутом м. Гданськ (Польща) - п/п Ягодин (Україна), яка становить 28,22 грн/км, є нижчою від рівня, наведеного в листі ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 30.11.2021 № 29490/13 та на інтернет-ресурсі Della.com.ua.

Апелянт стверджує, що за результатами консультацій з декларантом митну вартість обґрунтовано визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на рівні 2,22 дол. США/кг з використанням як джерела інформації митної декларації від 07.03.2024 № 24UA50[телефон приховано]U0, а суд першої інстанції не врахував Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної митної служби України від 30.12.2024 № 1390, та правових позицій Верховного Суду України.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Між Товариством (покупець) та компанією «Changzhou Sun Plus laminate Co. Ltd» (Китайська Народна Республіка) (продавець) 01.09.2022 укладено контракт № CZN-012, за умовами якого продавець продає, а покупець купує ламінат високого тиску (HPL) відповідно до інвойсів, що є невід`ємною частиною контракту.

Пунктом 7.2 контракту передбачено оплату товару шляхом 100 % передплати, пунктом 6.2 - поставку товару на умовах CFR Gdansk відповідно до правил Інкотермс 2010, а пунктом 2.3 - те, що сторони не здійснюють страхування вантажу.

Відповідно до інвойсу від 12.04.2024 № ZH-016 вартість чергової партії товару становила 11 823,70 дол. США. Товар доставлено морським транспортом до порту Гданськ згідно з коносаментом від 18.04.2024 № QN24040252 у контейнері MRKU9825290, у якому, крім оцінюваної партії, перевозився товар за іншим інвойсом.

Транспортно-експедиторське обслуговування в порту Гданськ, яке включало навантажувально-розвантажувальні роботи, складські послуги та оформлення транзитного документа Т1, здійснювало ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» на підставі договору від 21.11.2022 № DH211122, про що виставлено рахунок від 04.07.2024 № 8345.

Автомобільне перевезення товару за маршрутом м. Гданськ (Польща) - п/п Ягодин (Україна) - м. Черкаси здійснювала ФОП ОСОБА_1 на підставі договору-заявки від 02.07.2024, що підтверджується рахунком від 04.07.2024 № 110, у якому вартість перевезення розподілено між ділянками маршруту до та після п/п Ягодин, довідкою про транспортні витрати від 04.07.2024 № 01/07 та CMR від 04.07.2024.

Митним брокером ТОВ «БРОКЕР-УКРАЇНА» 08.07.2024 в інтересах позивача подано митну декларацію № 24UA902020205527U2 для митного оформлення в режимі імпорту товару «листи з пластмас, не самоклейні, не пористі, з аміноальдегідних смол, шаруваті (ламіновані) високого тиску з декоративною поверхнею», митну вартість якого визначено за основним методом - за ціною договору на рівні 1,0312 дол. США/кг.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларант подав, зокрема, контракт з додатковими узгодженнями, інвойс і проформу-інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, коносамент, CMR, транзитний документ Т1, банківський платіжний документ (SWIFT) від 16.04.2024 № 284, договір з ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» і рахунок від 04.07.2024 № 8345, договір-заявку від 02.07.2024, рахунок від 04.07.2024 № 110 і довідку від 04.07.2024 № 01/07, а також копію митної декларації країни відправлення від 14.04.2024 № 22312024[телефон приховано].

Крім того, декларант подав листи Товариства від 05.06.2024 № 0506/24-2, у якому пояснено порядок оплати партій товару платежами від 11.01.2024 № 268 і від 16.04.2024 № 284, та від 05.07.2024 № 0507/2024-2 щодо портових і транспортних витрат, у тому числі про те, що страхування вантажу не здійснювалося.

Платіжним документом від 16.04.2024 № 284 позивач перерахував продавцю 14 768,83 дол. США, при цьому в призначенні платежу зазначено інвойси № ZN-015 та № ZN-016 від 12.04.2024, тобто, зокрема, інвойс, за яким ввезено оцінюваний товар.

Електронними повідомленнями 08.07.2024 митниця повідомила декларанта про виявлені, на її думку, розбіжності у документах і запропонувала протягом 10 календарних днів надати виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару, висновки спеціалізованих експертних організацій про якісні та вартісні характеристики товарів та/або інформацію біржових організацій.

Того ж дня декларант повідомив митницю про відсутність можливості надати додаткові документи, а також інформацію щодо вартості ідентичних або подібних товарів.

У зв`язку з цим 08.07.2024 митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № 902020/2024/100022/2, яким визначила митну вартість товару за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на рівні 2,22 дол. США/кг, тобто 27 630,12 дол. США за партію вагою нетто 12 446 кг, зазначивши джерелом інформації митну декларацію від 07.03.2024 № 24UA50[телефон приховано]U0, а також картку відмови № UA902020/2024/000067.

За заявою позивача товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 09.07.2024 № 24UA902020205585U1 із забезпеченням сплати різниці між сумами митних платежів, обчисленими за заявленою декларантом та за визначеною митницею митною вартістю, у розмірі 156 606,54 грн.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що на виконання частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 3 Митного кодексу України (далі - МК України) при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом.

З огляду на це спірні правовідносини, що виникли 08.07.2024, регулюються МК України в редакції, чинній на цю дату, тобто без урахування змін, внесених Законом України від 22.08.2024 № 3926-IX, яким, зокрема, змінено окремі положення статей 53 і 54 МК України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, а митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, вичерпний перелік яких наведено в цій нормі.

При цьому частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої та третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а за його результатами митний орган визнає заявлену митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Водночас частиною сьомою статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, а також обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування.

Статтею 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За змістом частин другої, четвертої та п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті, а метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною десятою статті 58 МК України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються, якщо вони не включалися до неї, зокрема, понесені покупцем витрати на упаковку, пакувальні матеріали та роботи, пов`язані з пакуванням (підпункт «в» пункту 1), витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5), витрати на навантаження, вивантаження та обробку, пов`язані з таким транспортуванням (пункт 6), а також витрати на страхування цих товарів (пункт 7).

Водночас частинами восьмою та дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що такі додавання і розрахунки робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а пунктом 2 частини одинадцятої цієї статті - що витрати на транспортування після ввезення до митної вартості не включаються.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, визначених статтями 58- 63 цього Кодексу, вона визначається за резервним методом, при цьому митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналізуючи наведені норми, Верховний Суд у постановах від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20 та від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 виснував, що обов`язок довести задекларовану митну вартість лежить на декларанті, однак витребування додаткових документів можливе лише за наявності в митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей, а витребувати слід ті документи, які дають змогу пересвідчитися в правильності чи помилковості заявленої митної вартості, а не всі, передбачені статтею 53 МК України.

У постанові від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 Верховний Суд також наголосив, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих документів і документи, надання яких може усунути такі сумніви, а неподання декларантом документів не тягне безумовних негативних наслідків і може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли таке неподання зумовило неповноту чи недостовірність відомостей про митну вартість.

З огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України, колегія суддів враховує наведені висновки Верховного Суду, а також те, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

З приводу доводів апелянта про неможливість ідентифікувати платіжний документ від 16.04.2024 № 284 як такий, що стосується оплати оцінюваного товару, колегія суддів зазначає, що пункт 4 частини другої статті 53 МК України вимагає подання банківських платіжних документів, які стосуються оцінюваного товару, і не містить вимоги про те, щоб сума окремого платежу збігалася з вартістю окремої партії.

Як установлено, у призначенні цього платежу зазначено, зокрема, інвойс, за яким ввезено оцінюваний товар, а перевищення суми платежу над вартістю партії декларант пояснив листом від 05.06.2024 № 0506/24-2, тоді як митниця не навела жодних обставин, які б спростовували ці пояснення або свідчили про сплату за оцінюваний товар іншої суми, ніж зазначена в інвойсі.

Посилання апелянта на відсутність у платіжному документі підписів посадових осіб і відомостей банку про його виконання колегія суддів не приймає до уваги, оскільки митниця не стверджувала і не довела, що платіж не був виконаний, а наведені нею недоліки оформлення не впливають на числове значення ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980, вказавши, що обставини, які, на думку митного органу, ускладнюють ідентифікацію платіжного документа з конкретною партією товару, не спростовують факту оплати товару, а також у постанові від 27.02.2025 у справі № 300/784/24, у якій зазначено, що умови оплати, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, не можуть бути покладені в основу висновку про розбіжності у відомостях про митну вартість.

Стосовно неподання товарно-транспортної накладної № 278417552, зазначеної в митній декларації країни відправлення, та заявки на транспортне експедирування, передбаченої пунктом 1.3 договору від 21.11.2022 № DH211122, колегія суддів зауважує, що ці документи не належать до переліку, визначеного частинами другою - четвертою статті 53 МК України, а частина п`ята цієї статті прямо забороняє вимагати від декларанта будь-які інші документи.

Крім того, митниця не пояснила, відомості про які саме складові митної вартості могли б міститися в цих документах, з огляду на те, що за умовами поставки CFR Gdansk витрати на доставку товару до порту призначення несе продавець, маршрут морського перевезення підтверджено коносаментом, а вартість послуг експедитора в порту Гданськ - рахунком від 04.07.2024 № 8345.

Неподання банківських документів про оплату рахунку експедитора від 04.07.2024 № 8345 також не свідчить про неповноту відомостей про митну вартість, оскільки пункт 6 частини другої статті 53 МК України щодо витрат на транспортування вимагає транспортних (перевізних) документів і документів, що містять відомості про вартість перевезення, а такі документи декларант подав. При цьому строк оплати послуг експедитора не впливає на розмір витрат, які підлягають додаванню до ціни товару.

Щодо доводів апелянта про незаявлення витрат на страхування колегія суддів зазначає, що пункт 8 частини другої статті 53 МК України пов`язує обов`язок подання страхових документів з фактом здійснення страхування, а пункт 7 частини десятої статті 58 МК України передбачає додавання до ціни лише витрат на страхування самих оцінюваних товарів.

Пунктом 2.3 контракту передбачено, що сторони не здійснюють страхування вантажу, договір з експедитором передбачає страхування вантажу лише за окремим дорученням клієнта, а в довідці про транспортні витрати від 04.07.2024 № 01/07 та листі від 05.07.2024 № 0507/2024-2 зазначено, що страхування не здійснювалося, і митниця доказів протилежного не надала.

Посилання відповідача на обов`язок перевізника чи експедитора страхувати свою відповідальність колегія суддів не враховує, позаяк страхування професійної відповідальності перевізника не є страхуванням оцінюваних товарів, витрати на яке поніс би покупець, а умови поставки CFR не зобов`язують ні продавця, ні покупця страхувати товар.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20 щодо поставки на умовах CFR виснував, що в разі, якщо товар фактично не страхувався, відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою митною вартістю, а в постанові від 08.08.2023 у справі № 810/692/17 зазначив, що страхові документи подаються лише у випадку, якщо страхування здійснювалося.

З приводу витрат на пакування та маркування колегія суддів звертає увагу, що підпункт «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України стосується лише витрат, понесених покупцем, тоді як за умовами контракту пакування і маркування товару є обов`язком продавця, а отже, їх вартість охоплюється ціною товару, зазначеною в інвойсі, і митниця не навела жодного доказу того, що позивач поніс такі витрати окремо.

Аналогічно, за умовами поставки CFR витрати на завантаження товару на судно та фрахт до порту призначення несе продавець, а витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи та обробку контейнера в порту Гданськ відображено в рахунку експедитора від 04.07.2024 № 8345, тому твердження апелянта про незаявлення цих складових митної вартості не відповідає матеріалам справи.

Стосовно доводів про заниження витрат на автомобільне перевезення колегія суддів зазначає, що до митної вартості відповідно до пункту 5 частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 58 МК України включаються лише витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України, тобто за маршрутом м. Гданськ - п/п Ягодин, які позивач підтвердив договором-заявкою, рахунком від 04.07.2024 № 110, довідкою про транспортні витрати та CMR.

Натомість лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 30.11.2021 № 29490/13, складений більш ніж за два з половиною роки до спірного перевезення, та відомості інтернет-ресурсу Della.com.ua містять загальні відомості про ринкову вартість перевезень, а не про фактичні витрати на перевезення оцінюваного товару, тому не є об`єктивними, документально підтвердженими даними в розумінні частин восьмої та дев`ятої статті 58 МК України.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 наголосив, що розбіжність між рівнем заявленої митної вартості та рівнем вартості, відомості про який має митний орган, може бути лише підставою для сумніву, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність заявлених відомостей і коригування митної вартості, оскільки на ціну впливає безліч обставин, зокрема умови й обсяги поставок.

Колегія суддів також ураховує, що для усунення наведених сумнівів митниця витребувала виписку з бухгалтерської документації, каталоги та прайс-листи виробника і висновки експертних організацій щодо вартості товару, тобто документи, які не стосуються ні факту виконання платежу, ні страхування, ні транспортних витрат, а отже, не могли усунути ті сумніви, на які митниця послалася в оскаржуваному рішенні.

Отже, неподання декларантом таких документів не могло бути підставою для висновку про неможливість визначення митної вартості за основним методом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що всупереч пунктам 2 і 4 частини другої статті 55 МК України рішення про коригування митної вартості, крім номера й дати митної декларації, взятої за основу, та ціни за кілограм, не містить відомостей про кількість, комерційний рівень, умови поставки товарів за цією декларацією та про здійснені з цих підстав коригування, а сама митна декларація від 07.03.2024 № 24UA50[телефон приховано]U0 до матеріалів справи не долучена.

Більше того, у межах консультацій митниця дійшла висновку про відсутність інформації щодо митної вартості подібних товарів, яка унеможливлює застосування статті 60 МК України, однак надалі взяла за основу саме митну вартість товарів з подібними характеристиками, не пояснивши, чому відомості, непридатні для застосування методу за ціною договору щодо подібних товарів, є придатними для резервного методу.

Верховний Суд у постановах від 15.02.2024 у справі № 640/29559/20 та від 27.02.2025 у справі № 300/784/24 виснував, що зазначення в рішенні про коригування лише номера й дати митної декларації, яка стала джерелом інформації, без пояснень щодо коригувань на обсяги партії, умови поставки та комерційні умови не відповідає вимогам статті 55 МК України, а в першій із цих постанов наголосив, що такий недолік є самостійною підставою для скасування рішення про коригування.

Посилання апелянта на Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів, затверджені наказом Державної митної служби України від 30.12.2024 № 1390, колегія суддів відхиляє, оскільки вони прийняті після виникнення спірних правовідносин, а отже, з огляду на частину першу статті 3 МК України не могли застосовуватися до митного оформлення 08.07.2024, а за змістом, викладеним самим апелянтом, мають рекомендаційний характер.

Посилання відповідача на ухвали та постанови Вищого адміністративного суду України не враховуються з огляду на частину п`яту статті 242 КАС України, а наведені в апеляційній скарзі правові позиції Верховного Суду України та Верховного Суду, які зводяться до того, що повноваження митного органу щодо контролю митної вартості мають здійснюватися у спосіб, визначений законом, і за наявності обґрунтованих сумнівів, не спростовують, а підтверджують висновки колегії суддів.

Оскільки картку відмови в прийнятті митної декларації видано на підставі висновку про заявлення неповних відомостей про митну вартість, який не знайшов свого підтвердження, вона також є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права мають загальний характер, не містять посилань на конкретні процесуальні порушення, які призвели до неправильного вирішення справи, а обставин, передбачених частиною третьою статті 317 КАС України, колегія суддів не встановила.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 580/13027/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Поліфасад» до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі № 580/13027/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до статей 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді М.І. Кобаль

О.О. Осіпова