Ухвала № 141377503 у справі № 320/11709/25 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/11709/25

УХВАЛА

"10" листопада 2026 р. м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Воловика С.В., суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д., розглянувши матеріали апеляційних скарг ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач і відповідач подали апеляційні скарги.

До Шостого апеляційного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла вказана адміністративна справа.

Колегією суддів встановлено, що не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, серед іншого, просить призначити судову лінгвістичну експертизу другого речення абзацу третього частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, проведення якої доручити Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Національної академії наук України.

На вирішення експерта апелянт пропонує поставити питання про те, чи є конструкція «за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року» самостійним членом речення у ряду однорідних членів; яку синтаксичну роль відіграє кома перед цією конструкцією і чи вказує вона на те, що зазначений період стосується всіх перелічених умов або є самостійною обставиною; чи підпорядковується ця конструкція безпосередньо присудку «можуть бути виключені»; чи містяться в реченні лінгвістичні маркери, які обмежували б виключення періоду з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року виключно наявністю в цей час служби, навчання чи догляду.

Клопотання мотивоване тим, що для правильного тлумачення спірної норми необхідні спеціальні знання в галузі мовознавства, якими не володіють ні позивач, ні професійні судді; висновку експерта з цього питання жодною стороною не надано; заявити відповідне клопотання в суді першої інстанції позивач не мав можливості, оскільки справа розглядалася в порядку письмового провадження, а сумнівів у правильності тлумачення норми судом у нього до ухвалення рішення не виникало.

Розглянувши клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд призначає експертизу у справі за сукупності двох умов: якщо для вирішення справи необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, та якщо сторонами не надано висновків експертів з цих самих питань або такі висновки викликають сумнів у їх правильності.

Згідно з частиною другою статті 101 КАС України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судову експертизу визначено як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Отже, процесуальний закон пов`язує призначення експертизи виключно з потребою встановлення фактичних обставин справи і прямо виключає з предмета експертного дослідження питання права. Наявність обох умов, визначених частиною першою статті 102 КАС України, є обов`язковою; відсутність першої з них виключає можливість призначення експертизи незалежно від того, чи надано сторонами висновки експертів.

Як убачається зі змісту клопотання, апелянт просить дослідити не обставини справи, а текст норми закону з метою з`ясування її змісту, а саме - обсягу права застрахованої особи на додаткове виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоду з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року. Сам апелянт зазначає, що експертиза необхідна «для вірного тлумачення» спірної норми, а останнє із запропонованих питань безпосередньо стосується того, чи обмежує ця норма право на виключення зазначеного періоду певними видами діяльності особи.

Граматичне (мовне) тлумачення є одним із загальновизнаних способів тлумачення норм права, а висновок про зміст норми, отриманий у результаті такого тлумачення, є питанням права. Формулювання питань у мовознавчих категоріях (однорідні члени речення, розділові знаки, відмінкове керування) не змінює їхньої правової природи, оскільки відповіді на них мають на меті визначити зміст правового припису, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Тлумачення та застосування норм права до встановлених обставин справи становлять виключну компетенцію суду, який відповідно до статей 6, 7 КАС України вирішує справи на підставі Конституції та законів України із застосуванням принципу верховенства права (принцип jura novit curia). Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на який законом покладено забезпечення сталості та єдності судової практики. Висновок експерта, навіть якби він був отриманий, не міг би бути обов`язковим для суду щодо змісту норми права і не був би доказом у розумінні статті 72 КАС України, оскільки не містив би даних про обставини, що обґрунтовують вимоги чи заперечення учасників справи.

Аналогічний підхід закріплено і в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу від 26.12.2012 № 1950/5), відповідно до якої експерту заборонено з`ясовувати питання права. Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.09.2018 у справі № 711/4114/17, згідно з якою висновок лінгвістичного дослідження щодо тлумачення положень закону не може мати значення для вирішення справи, оскільки проведення експертизи для з`ясування питань права не допускається, а зроблене в такому висновку тлумачення не є офіційним.

Доводи апелянта про відсутність у професійних суддів спеціальних знань у галузі мовознавства колегія суддів відхиляє, оскільки з`ясування змісту тексту нормативно-правового акта, викладеного державною мовою, із застосуванням загальновизнаних способів тлумачення, у тому числі граматичного, системного та телеологічного, є складовою професійної діяльності судді та не потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Розгляд справи в порядку письмового провадження не позбавляв позивача права заявити клопотання про призначення експертизи разом із позовною заявою або подати висновок експерта, складений на його замовлення (статті 79, 102, 104 КАС України). Саме позивач у позовній заяві запропонував власне тлумачення абзацу третього частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, тож питання змісту цієї норми було предметом спору від початку розгляду справи. Відсутність у позивача сумнівів щодо результату розгляду справи до ухвалення рішення є суб`єктивною обставиною і не може вважатися причиною, що об`єктивно не залежала від нього.

Колегія суддів також зауважує, що відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних експертиз, до яких Інструкцією № 53/5 віднесено лінгвістичну експертизу мовлення, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами. Запропонована апелянтом науково-дослідна установа до таких не належить.

За таких обставин підстави для призначення судової лінгвістичної експертизи, передбачені статтею 102 КАС України, відсутні, а клопотання апелянта задоволенню не підлягає.

Колегія суддів наголошує, що відмова в задоволенні клопотання не свідчить про наперед визначену оцінку доводів апеляційної скарги щодо змісту абзацу третього частини першої статті 40 Закону № 1058-IV. Правильність застосування та тлумачення цієї норми судом першої інстанції буде перевірена судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги по суті в межах, визначених статтею 308 КАС України.

З доповіді судді-доповідача вбачається, що виконано всі необхідні дії, пов`язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду, передбачені ст. 306 КАС України та є підстави, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України для призначення справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та, з урахуванням особливостей розгляду справи, може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу (ч. 2 ст. 309 КАС України).

Водночас, пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. КРЄС вважає за доречне згадати свій Висновок № 6 (2004), у якому підкреслюється, що "якість" правосуддя не можна ототожнювати з простою "продуктивністю". Якісний підхід повинен також брати до уваги здатність судової системи відповідати вимогам, які до неї висуваються, з урахуванням загальних цілей системи, серед яких швидкість процесу є лише одним з елементів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне для повного та всебічного дослідження всіх доводів апеляційної скарги продовжити строк розгляду справи на розумний термін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 306, 307, 309, 311 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про призначення судової лінгвістичної експертизи - відмовити.

Закінчити підготовку до розгляду адміністративної справи.

Призначити справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Продовжити строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді: О.О. Осіпова

Є.Д. Кравченко