Постанова № 141377525 у справі № 580/5543/26 від 10.11.2026

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/5543/26 Суддя першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №232730031383 від 17.04.2026 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років ОСОБА_1 період навчання в Черкаському медичному училищі з 01.09.1988 р. по 03.07.1990 р. та період роботи з 01.08.2001 р. по 01.09.2023 р. в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Медікон» та призначити пенсію вислугою років з 08.04.2026 р. на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідач протиправно не зарахував до стажу, що дає право на пенсію за вислугою років період навчання в Черкаському медичному училищі з 01.09.1988 р. по 03.07.1990 р. та період роботи з 01.08.2001 р. по 01.09.2023 р. в товаристві з обмеженою відповідальністю «Медікон».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №232730031383 від 17.04.2026 про відмову в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років ОСОБА_1 період навчання в Черкаському медичному училищі з 01.09.1988 по 03.07.1990 та період роботи з 01.08.2001 по 01.09.2023 в товаристві з обмеженою відповідальністю «Медікон».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2026 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області судовий збір у розмірі 1000 (одну тисячу) грн 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом норм матеріального і процесуального права та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що страховий стаж позивача становить 30 років 03 місяці 18 днів, а стаж роботи за спеціальністю, передбаченою п «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» станом на 11.10.2017 становить 8 років 10 місяців 22 дні. За результати розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу роботи зараховано всі періоди. До спеціального стажу не зараховано період роботи з 01.08.2001 по 01.09.2023 згідно довідки №14 від 21.04.2025, оскільки місце роботи «стоматкабінет» не передбачене Переліком №909. Щодо зарахування до спеціального стажу період навчання у Черкаському медичному училищі з 01.09.1988 по 03.07.1990 зазначаю, що цей період не був предметом відмови з боку Головного управління, оскільки між Головним управлінням та позивачем спір у цій частині відсутній, а рішенням про відмову з даного приводу не приймалось. За таких обставин суд безпідставно зобов`язав Головне управління зарахувати зазначений період до спеціального стажу. Отже, станом на 11.10.2017 позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки не мав необхідного спеціального стажу роботи тривалість 26 років 6 місяців, передбаченого п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

До вказаної заяви позивачем додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву про призначення/перерахунок пенсії; паспорт; диплом про навчання; довідка про прийняття на роботу (навчання); свідоцтво про народження дитини; свідоцтво про шлюб; трудова книжка.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та винесено рішення від 17.04.2026 № 232730031383 про відмову в призначенні пенсії. В рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 30 років 03 місяці 18 днів. Стаж роботи за спеціальністю, передбаченою пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», станом на 11.10.2017 становить 8 років 10 місяців 22 дні. За наданими документами до страхового стажу роботи зараховано всі періоди; до спеціального стажу не зараховано період роботи з 01.08.2001 по 01.09.2023 згідно довідки №14 від 21.04.2025, оскільки місце роботи «стоматкабінет» ТОВ не передбачене Постановою №909.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону та пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за відсутності необхідно спеціального стажу роботи на 11.10.2017- 26 років 6 місяців. Зазначено про те, що дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - з 08.09.2034 року.

Не погоджуючись із рішенням щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що періоди роботи позивача на займаних посадах згідно записів трудової книжки мають бути зараховані до спеціального трудового стажу. Крім того, з огляду на ту обставину, що позивач закінчила навчання 03.07.1990, а на роботу на посаду «медичної сестри» була зарахована з 01.08.1990, тобто перерва між днем зарахування на роботу за набутою професією та закінченням навчання становить менше місяця, період навчання з 01.09.1988 по 03.07.1990 підлягає зарахуванню до спеціального стажу.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Законами України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XI), постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Постанова № 909).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Як унормовано статтею 2 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) за цим законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно положень статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Проте, Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до яких пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04.06.2019.

Враховуючи викладене, з 04.06.2019 при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Отже, з 05.06.2019 при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Таким чином, на день звернення позивача (08.04.2026) до пенсійного органу із заявою щодо наявності у неї права на призначення їй пенсії за вислугу років, пунктом «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи слідує, що відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначило про те, що страховий стаж особи становить 30 років 03 місяці 18 днів. Стаж роботи за спеціальністю, передбаченою пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» станом на 11.10.2017 становить 8 років 10 місяців 22 дні. За наданими документами до страхового стажу роботи зараховано всі періоди; до спеціального стажу не зараховано період роботи з 01.08.2001 по 01.09.2023 згідно довідки №14 від 21.04.2025, оскільки місце роботи «стоматкабінет» ТОВ не передбачене постановою №909.

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії, посилалося на відсутність необхідного спеціального стажу роботи на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV).

03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1.

Згідно пункту 2-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Враховуючи положення п. 2-1 та п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пенсія за вислугу років згідно положень пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11.10.2017.

Дані висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.08.1990 позивач:

- з 01.09.1988 р. вступила до Черкаського медичного училища на денну форму навчання;

- 03.07.1990 р. - закінчила Черкаське медичне училище зі спеціальності «Сестринська справа» (запис в трудовій книжці перед записом №1);

- з 01.08.1990 р. прийнята операційною медичною сестрою, згідно наказу №57 к від 01.08.1990 р. (запис №1 в трудовій книжці);

- 23.08.1991 р. звільнена за власним бажанням, згідно наказу №68 к від 21.08.1991 р. (запис №2 в трудовій книжці);

- з 20.07.1992 р. прийнята на роботу в поліклініку Черкаського шовкового комбінату на посаду медичної сестри, згідно наказу №58-к від 20.07.1992 р. (запис №3 в трудовій книжці);

- 08.02.1996 р. звільнена у зв`язку з закінченням строку трудового договору, згідно №9-к від 08.02.1996 р. (запис №4 в трудовій книжці);

- з 17.09.1996 р. прийнята в Черкаську обласну стоматологічну поліклініку на посаду медичної сестри, згідно наказу №5273 від 17.09.1996 р. (запис №5 в трудовій книжці);

- з 26.12.2000 р. звільнена з посади медичної сестри за власним бажанням, згідно наказу №289 від 22.12.2000 р. (запис №6 в трудовій книжці);

- з 01.08.2001 р. прийнята на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Медікон» на посаду медичної сестри в стоматологічний кабінет «Дента», згідно наказу №43 від 01.08.2001 р. (запис №7 в трудовій книжці);

- 01.09.2023 р звільнена з посади медичної сестри за власним бажанням, згідно наказу №2-к від 01.09.2023 р. (запис №8 в трудовій книжці).

Як зазначено відповідачем у оскаржуваному рішенні, стаж роботи позивача за спеціальністю, передбаченою пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», станом на 11.10.2017 становить 8 років 10 місяців 22 дні.

При цьому, виходячи з наявного в матеріалах справи розрахунку стажу (форма РС-право) позивача, сформованого відповідачем, вбачається, що до стажу роботи за спеціальність передбаченого пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ зараховано періоди з 01.08.1990 по 23.08.1991, з 20.07.1992 по 08.02.1996, з 17.09.1996 по 26.12.2000.

До спеціального стажу роботи за вислугою років відповідачем не враховано період роботи позивача з 01.08.2001 по 01.09.2023 у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Медікон», оскільки місце роботи «стоматкабінет» ТОВ не передбачене Постановою № 909.

Відповідно до відомостей довідки №14 від 21.04.2025, наявної у матеріалах справи, виданої ТОВ «Медікон», ОСОБА_1 дійсно працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Медікон» з 01.08.2001 (наказ №43 від 01.08.2001) по 01.09.2023 на посаді медичної сестри, з 20.12.2004 на посаді головної медичної сестри (наказ №61 від 20.12.2004). За даний період у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала; у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не перебувала; відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною віком до 6-ти років не надавалася.

Відповідно до абзацу 2 статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закладом охорони здоров`я є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення та/або надання реабілітаційної допомоги на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних і фармацевтичних працівників.

Відповідно до визначень, закріплених у статті 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 року № 2801-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;

медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я, відділень, підрозділів та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням.

Відповідно до Довідки АА№579553 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медікон» (ідентифікаційний код 22795282) має наступні види діяльності за КВЕД-2010, зокрема 86.23. Стоматологічна практика.

Згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2010, Клас 86.23 «Стоматологічна практика» включено до Розділу 86 «Охорона здоров`я» та охоплює стоматологічні послуги загального та спеціального характеру, а також операційну стоматологічну діяльність.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Медікон» з 02.09.2010 року має діючу ліцензію серії АВ № 565863 на здійснення медичної практики, яка видана Міністерством охорони здоров`я України. Зазначена ліцензія є безстроковою відповідно до вимог частини дванадцятої статті 13 та пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» у редакціях, чинних протягом періоду трудових правовідносин позивача.

Аналізуючи положення статті 16 Закону № 2801-XII, колегія суддів зазначає, що у редакції Закону України від 07.07.2011 № 3611-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було чітко закріплено, що залежно від форми власності заклади охорони здоров`я утворюються та функціонують як державні, комунальні, приватні чи засновані на змішаній формі власності. Надалі, у редакції Закону України від 06.04.2017 № 2002-VIII (діючій на момент розгляду заяви про призначення пенсії), вказану статтю доповнено нормою, згідно з якою заклади охорони здоров`я приватної власності не обмежені у виборі організаційно-правової форми.

Таким чином, ТОВ «Медікон» володіє всіма необхідними ознаками закладу охорони здоров`я приватної форми власності, оскільки є юридичною особою, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі безстрокової ліцензії МОЗ України та професійної діяльності медичних працівників за такими лікарськими спеціальностями: організація і управління охороною здоров`я, терапевтична стоматологія, дитяча стоматологія, ортопедична стоматологія, стоматологія; номенклатура спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою: стоматологія, ортопедична стоматологія, сестринська справа).

Суд наголошує, що у примітці до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, імперативно закріплено правило, відповідно до якого робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів та установ.

Розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку № 909 передбачено посади «лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)», а серед відповідних установ визначено, зокрема, «лікарняні заклади» та «амбулаторно-поліклінічні заклади». Оскільки приватна стоматологічна клініка за своїм функціональним призначенням є амбулаторно-поліклінічним закладом, робота в ній на посаді сестри медичної (середній медичний персонал) дає право на призначення пенсії за вислугу років.

За таких обставин, висновок відповідача про те, що період роботи з 01.08.2001 по 01.09.2023 не зараховано до спеціального стажу, з огляду на те, що місце роботи «стоматкабінет» ТОВ не передбачене постановою №909, є протиправним, необґрунтованим та повністю спростовується зібраними у справі письмовими доказами.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладено у постанові від 06.11.2023 у справі № 240/24/21 у подібних правовідносинах, обмеження органами Пенсійного фонду України підрахунку та врахування спеціального стажу роботи медичних працівників датою 11.10.2017 є протиправним. Суд вищої інстанції зазначив, що у разі існування колізії між нормами Закону № 1058-IV та Закону № 1788-XII (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019) органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи, що є реалізацією принципів верховенства права та юридичної визначеності.

Виходячи з наведеного, середній медичний персонал (сестри медичні) приватних закладів охорони здоров`я, які здійснюють медичну практику на підставі безстрокової ліцензії МОЗ України, мають безумовне право на призначення пенсії за вислугу років незалежно від віку, а стаж їхньої роботи підлягає зарахуванню до спеціального стажу як у період до 11.10.2017, так і в повному обсязі після цієї дати.

Таким чином відповідач протиправно не зарахував до спеціального стажу для призначення пенсії період роботи позивача медичною сестрою в ТОВ «Медікон» з 01.08.2001 по 11.10.2017 (тривалістю 16 років 2 місяці 10 днів) та з 11.10.2017 по 31.12.2023 (тривалістю 5 років 10 місяців 21 день.

Щодо зарахування періоду навчання позивача до спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Як обумовлено частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради міністрів срср від 03.08.1972 № 590 період навчання в професійно-технічних училищах зараховується до загального стажу роботи.

Приписами статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР (який був чинний у проміжок часу з 10.02.1998 по 12.09.2025) унормовано, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Разом з тим, 21.08.2025 року було прийнято Закону України «Про професійну освіту» №4574-ІХ, частиною 2 прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 32, ст. 215 із наступними змінами).

Водночас, приписи зазначеного закону не містять норми, яка б обумовлювала зарахування періоду навчання до трудового стажу.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як зазначалося раніше, трудова книжка позивача містить запис про навчання у Черкаському медичному училищі у період з 01.09.1988 по 03.07.1990, що становить 1 рік 10 місяців 3 дні.

Зазначені відомості також підтверджуються дипломом НОМЕР_2 , про те, що ОСОБА_2 у період з 01.09.1988 по 03.07.1990 навчалася в Черкаському медичному училищі за спеціальністю сестринська справа.

Згідно із відомостями довідки від 15.04.205 № 01-27/1264, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», ОСОБА_3 дійсно працювала у Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» з 01.08.1990 (наказ №57-к від 01.08.1990) по 23.08.1991 (наказ № 68-к від 21.08.1991) на посаді медсестри оперблоку.

З огляду на положення наведених норм та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує одного місяця, відтак навчання позивача за спеціальністю «сестринська справа» з 01.09.1988 р. по 03.07.1990 р. підлягає зарахуванню до спеціального стажу.

Таким чином, станом на 11.10.2017 спеціальний стаж для призначення пенсії позивача становив 26 років 11 місяців та 5 днів, то вона набула право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019) та пунктів 2-1 і 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, тому у відповідача не було правових підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.04.2026 № 232730031383.

При цьому, аргументованими є висновки суду першої інстанції щодо необхідності з метою повного та належного захисту прав позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугою років ОСОБА_1 період навчання в Черкаському медичному училищі з 01.09.1988 по 03.07.1990 та період роботи з 01.08.2001 по 01.09.2023 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Медікон».

Оскільки ухвалення остаточного акта про призначення пенсії та безпосередній розрахунок її розміру належить до виключної дискреційної компетенції органів Пенсійного фонду України, суд першої інстанції, діючи в межах заявлених позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2026 про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін