Постанова № 141377649 у справі № 240/22449/25 від 10.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/22449/25

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

10 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням адміністративного позову від 03.10.2025 року, просив:

- визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова щодо встановлення в період з 01.03.2018 року по 29.08.2025 року відсоткового розміру доплати (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук 5% від посадового окладу, та щодо встановлення в період з 01.03.2018 року по 29.08.2025 року відсоткового розміру доплати (надбавки) за вчене звання старший науковий співробітник 5% від посадового окладу;

- зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова перерахувати та доплатити за період з 01.03.2018 по 29.08.2025 включно доплату (надбавку) за науковий ступінь кандидата наук, визначивши її відсотковий розмір 15% від посадового окладу та за період з 01.03.2018 по 29.08.2025 включно доплату (надбавку) вчене звання старший науковий співробітник визначивши її відсотковий розмір 25% від посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова щодо обчислення грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки без урахування доплати (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15% від посадового окладу та доплати (надбавки) вчене звання старший науковий співробітник у розмірі 25% від посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова перерахувати та доплатити йому за період з 01.03.2018 по 29.08.2025 грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати (надбавки) за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15% від посадового окладу та доплати (надбавки) вчене звання старший науковий співробітник у розмірі 25% від посадового окладу з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.04.2011 року позивачу присуджено науковий ступінь кандидата наук та присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника із спеціальності озброєння і військова техніка. Позивач вважає, що з 22.04.2011 року відповідно до вимог Закону України "Про вищу освіту" набув право на доплату науковий ступінь кандидата наук в розмірі в розмірі 15% від посадового окладу та за вчене звання старшого наукового співробітника 25% від посадового окладу. Проте відповідач, з 01.03.2018 року безпідставно встановив такі надбавки лише в розмірі 5% від посадового окладу. Такі протиправні дії Відповідача призвели до виплати позивачу з 01.03.2018 року по 29.08.2025 року включно грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток, грошової допомоги при звільненні, без врахування права Позивача на визначення місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата наук в розмірі в розмірі 15% та за вчене звання старшого наукового співробітника в розмірі 25% від посадового окладу, що стало підставою звернення з вказаним позовом до суду.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова щодо встановлення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 29.08.2025 року відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 5% від посадового окладу та з 13.12.2018 року по 29.08.2025 року за вчене звання доцент.

Зобов`язано Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 29.08.2025 року включно доплату за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15% від посадового окладу та з 13.12.2018 року по 29.08.2025 року за вчене звання доцент в розмірі 25% від посадового окладу.

Зобов`язано Житомирський військовий інститут імені С.П.Корольова перерахувати та доплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 29.08.2025 року включно грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік, грошову компенсацію за невикористані дні відпусток та грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати за науковий ступінь в розмірі 15% від посадового окладу та з 13.12.2018 року по 29.08.2025 року за вчене звання в розмірі 25% від посадового окладу.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Житомирському військовому інституті імені С.П.Корольова і наказом від 29.08.2025 року №245 звільнений з військової служби у запас.

У вересні 2025 року позивач звернувся до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова із заявою, в якій просив здійснити відповідні перерахунки його грошового забезпечення за спірний період із врахуванням його права на доплати за науковий ступінь кандидата наук в розмірі в розмірі 15% та за вчене звання старшого наукового співробітника в розмірі 25% від посадового окладу.

Станом на день звернення до суду позивач відповіді на таке звернення не отримав.

Позивач, вважаючи протиправними такі дії відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правила визначення доплати за науковий ступінь та вчене звання, установлені підпунктами 2, 3 пункту 6 Постанови №704, поширюються на усіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, у той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах, така доплата має установлюватися з урахуванням гарантій, передбачених статтею 59 Закону України "Про вищу освіту".

Суд дійшов висновку, що порушене право позивача в цій частині позову підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова перерахувати та доплатити за період з 01.03.2018 року по 29.08.2025 року включно доплати за науковий ступінь кандидата наук в розмірі 15% посадового окладу та з 13.12.2018 року по 29.08.2025 року за вчене звання доцента, а не старшого наукового співробітника, в розмірі 25% від посадового окладу.

Також суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова перерахувати та доплатити Позивачу за період з 01.03.2018 року по 29.08.2025 року включно грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу при звільненні та грошову компенсацію за невикористані дні відпусток, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати за науковий ступінь в розмірі 15% від посадового окладу та доплати з 13.12.2018 року по 29.08.2025 року за вчене звання доцент в розмірі 25% від посадового окладу.

При цьому, оскільки позивачем до позову не долучено жодних належних доказів щодо призначення, нарахування та виплати йому відповідачем за спірний період (з 01.03.2018 року по 29.08.2025 року) грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2025 роки, суд дійшов висновку про відмову позову в цій частині.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в цій частині відмовлених вимог та прийняти нове рішення - про задоволення позову в повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд безпідставно поклав на позивача обов`язок доведення обставин щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2025 роки, тоді як відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності дій суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Посилається на практику Верховного Суду щодо необхідності активної ролі суду в збиранні доказів та зазначає, що неподання позивачем доказів, які перебувають у володінні відповідача, не може бути самостійною підставою для відмови в позові. Вважає, що суд мав застосувати механізм витребування доказів, передбачений статтею 80 КАС України.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 2- 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

На виконання зазначених положень Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704).

Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Постанови №704 доплата за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу виплачується в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем.

Відповідно до підпункту 3 пункту 6 Постанови №704 доплата за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які обіймають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю, і мають вчене звання доцента, старшого наукового співробітника або старшого дослідника, виплачується в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.

Аналогічні правові норми містяться в пункті 1 розділу XV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Наказ №260).

Водночас колегія суддів враховує, що правові норми підпункту 3 пункту 6 Постанови №704 не передбачають доплати за вчене звання провідного наукового співробітника військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю.

Разом з тим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про вищу освіту" вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб відповідних державних органів та військових формувань.

Особливістю правового статусу таких закладів є те, що державні органи, до сфери управління яких вони належать, можуть установлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів. Водночас питання матеріального забезпечення науково-педагогічних, наукових та педагогічних працівників регулюється Законом України "Про вищу освіту", яким передбачені відповідні гарантії, у тому числі щодо встановлення доплат за науковий ступінь та вчене звання.

Отже, стосовно науково-педагогічних працівників (військовослужбовців), які проходять військову службу у вищих військових навчальних закладах, підлягають врахуванню гарантії, передбачені статтею 59 Закону України "Про вищу освіту".

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21 червня 2023 року у справі №380/24050/21 та від 21 грудня 2023 року у справі №380/16427/21, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом під час вирішення цієї справи.

З огляду на встановлені обставини справи та наведене правове регулювання колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2025 року та доплати за вчене звання доцента у розмірі 25 відсотків посадового окладу за період з 13 грудня 2018 року по 29 серпня 2025 року.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що станом на 01 березня 2018 року позивач мав вчене звання провідного наукового співробітника, а з 13 грудня 2018 року йому присвоєно вчене звання доцента. Відтак, право на доплату за вчене звання у розмірі 25 відсотків посадового окладу виникло саме з дати присвоєння звання доцента, а не з 01 березня 2018 року, як помилково зазначено у позовних вимогах.

Одночасно позивачем заявлено вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплатити за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2025 року включно грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток, грошову допомогу при звільненні, обчисливши їх розмір із місячного грошового забезпечення з урахуванням доплати за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу та за вчене звання у розмірі 25 відсотків посадового окладу.

Особливості виплати грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби врегульовані приписами розділу XXXI Наказу №260.

Відповідно до пункту 5 розділу XXXI Наказу №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів (пункт 6 розділу XXXI Наказу №260).

Особливості виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби врегульовані приписами розділу XXXII Наказу №260.

Відповідно до пункту 1 розділу XXXII Наказу №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з пунктом 5 розділу XXXII Наказу №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Крім того, відповідно до пункту 6 розділу XXIII Наказу №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, наведені положення нормативно-правових актів передбачають врахування під час обчислення грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні відпусток належних військовослужбовцю щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема доплат за науковий ступінь та вчене звання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наказом відповідача від 29 серпня 2025 року №243 при звільненні позивача зі служби підтверджено його право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, а також грошової компенсації за невикористані 154 дні додаткових відпусток, у тому числі за 2018-2025 роки, та за 38 днів щорічної відпустки за 2022 рік, 15 днів щорічної відпустки за 2023 рік і 15 днів щорічної відпустки за 2024 рік.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що встановлене судом право позивача на отримання доплати за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 01 березня 2018 року по 29 серпня 2025 року та за вчене звання доцента у розмірі 25 відсотків посадового окладу з 13 грудня 2018 року по 29 серпня 2025 року зумовлює необхідність врахування цих складових під час обчислення відповідних виплат, якщо згідно з порядком їх призначення та виплати такі складові входять до розрахункової бази.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги щодо призначення, нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у відповідача витребувано відповідні накази (витяги з наказів) за 2018-2024 роки, а також картку особового рахунку позивача за період з 01 січня 2018 року по 29 серпня 2025 року включно.

На виконання зазначеної ухвали відповідачем надано витребувані документи, зокрема копії наказів про виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також картку його особового рахунку за відповідний період.

Дослідженням наданих доказів колегією суддів установлено факт призначення, нарахування та виплати позивачу зазначених видів грошового забезпечення за спірний період. Відтак, обставини, які суд першої інстанції вважав недоведеними через відсутність відповідних документів у матеріалах справи, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині виключно з мотивів ненадання позивачем доказів призначення, нарахування та виплати відповідних сум.

При цьому наявність у матеріалах справи наказів про призначення та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у сукупності з карткою особового рахунку дає можливість перевірити правильність визначення їх розміру та врахування відповідачем належних позивачу складових грошового забезпечення.

Оскільки доплати за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання доцента є складовими щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які підлягають врахуванню під час обчислення відповідних виплат, відповідач зобов`язаний здійснити їх перерахунок за ті роки, у яких такі виплати були фактично призначені та виплачені позивачу, з урахуванням установлених судом розмірів зазначених доплат та раніше виплачених сум.

Аналогічний підхід підлягає застосуванню і до грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні відпусток, щодо яких судом першої інстанції вже встановлено наявність права позивача на відповідні виплати.

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань колегія суддів зазначає, що її перерахунок можливий за умови підтвердження факту призначення та виплати такої допомоги у відповідному році. Саме тому надані відповідачем накази та картка особового рахунку мають бути враховані під час визначення обсягу зобов`язань відповідача.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2025 роки є передчасним, оскільки ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин справи та не враховує обов`язку суб`єкта владних повноважень довести правомірність визначення розміру відповідних виплат.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зазначених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про їх задоволення.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог слід скасувати з прийняттям в цій частині нового рішення - про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення за 2018-2024 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2024 роки.

У цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Зобов`язати Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2018-2024 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2024 роки, обчисливши їх розмір із урахуванням щомісячної додаткової винагороди за науковий ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу та за вчене звання доцента у розмірі 25 відсотків посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.