Постанова № 141377678 у справі № 120/11999/24 від 09.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11999/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДПС від 04.09.2024 № 4441-к «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 ».

1.2 Позовні вимоги обґрунтовано тим, що копію оскаржуваного наказу 09.09.2024 вручено позивачу не посадовою особою контролюючого органу, а старшим детективом підрозділу детективів ТУ БЕБ у Вінницькій області під час допиту позивача як свідка у кримінальному провадженні № 72024021020000001. Направлення на проведення перевірки та службові посвідчення посадових осіб контролюючого органу позивачу не пред`являлися, що, на думку позивача, свідчить про порушення пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України). З огляду на це 11.09.2024 позивач письмово повідомив відповідача про недопуск посадових осіб до проведення перевірки.

Крім того, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для призначення перевірки, передбачені підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки письмового запиту контролюючого органу він не отримував, а надісланий на його електронну поштову скриньку запит від 12.06.2024 № 27687/6/02-32-24-05-10 у форматі PDF не містив печатки контролюючого органу та кваліфікованого електронного підпису посадової особи. Відтак, відповідно до підпункту 73.3.4 пункту 73.3 статті 73 ПК України, позивач був звільнений від обов`язку надання відповіді на такий запит.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 ГУ ДПС проведено аналіз господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, за результатами якого встановлено можливе порушення платником податкового законодавства, а саме перевищення граничного обсягу доходу в період перебування позивача у 2023 році платником єдиного податку другої групи.

2.2 Відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи на період дії воєнного стану за січень, лютий, березень, липень 2023 року та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2023 рік позивачем задекларовано доходи на загальну суму 28 180 494,90 грн.

2.3 На адресу позивача за його податковою адресою ( АДРЕСА_1 ) відповідач направив запит від 12.06.2024 № 27687/6/02-32-24-05-10 про надання пояснень та копій документів, які безпосередньо пов`язані зі здійсненням фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2023 по 31.12.2023. У запиті зазначено, що відповідно до пункту 73.3 статті 73, підпункту 20.1.14 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України ненадання пояснень та їх документальних підтверджень протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту є підставою для проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

Поштове відправлення із запитом позивачу вручено не було та повернуто відповідачу 03.07.2024 з відміткою поштового оператора «за закінченням терміну зберігання». Відповіді на запит позивач не надав.

2.4 20.08.2024 до ГУ ДПС надійшов лист ТУ БЕБ у Вінницькій області від 19.08.2024 №279/23.1/03.3/3.3.032-24, у якому повідомлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що позивачем у податкових деклараціях за 2023 рік задекларовано обсяг доходу на суму 28 180 494,90 грн, водночас на рахунок фізичної особи-підприємця, відкритий в АБ «Укргазбанк», за період з 01.01.2023 по 06.06.2024 надійшли кошти на загальну суму 45 629 901,70 грн. У зв`язку з цим ТУ БЕБ у Вінницькій області просило вжити щодо позивача заходів контрольно-перевірочної роботи.

2.5 04.09.2024 ГУ ДПС видано наказ № 4441-к про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 10.09.2024 тривалістю 5 робочих днів. Наказ видано на підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України, підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, пункту 2 частини першої статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

2.6 Копію наказу позивач отримав 09.09.2024, що підтверджується його власноручним підписом на копії наказу. Копію наказу також направлено ТУ БЕБ у Вінницькій області як ініціатору проведення перевірки. 09.09.2024 відповідачем виписано направлення на проведення перевірки № 6006.

2.7 10.09.2024 відповідачем складено акт № 1553/02-32-24-05/3352815378 про відсутність платника податків за податковою адресою, у якому зазначено, що при виході на документальну позапланову виїзну перевірку головним державним інспектором Боднюк Л.І. встановлено відсутність платника податків за податковою адресою, у зв`язку з чим пред`явити направлення на проведення перевірки та розпочати перевірку неможливо.

2.8 11.09.2024 позивач письмово повідомив відповідача про недопуск посадових осіб ГУ ДПС у Вінницькій області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

2.9 Не погоджуючись із наказом від 04.09.2024 № 4441-к, позивач звернувся до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.01.2026 у задоволенні позову відмовлено.

3.2 Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що запит від 12.06.2024 відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України вважається врученим позивачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, однак залишився без виконання, що зумовило виникнення підстав для призначення документальної позапланової перевірки.

Суд зазначив, що твердження позивача про вручення йому копії наказу неповноважною особою не підтверджені, натомість отримання позивачем копії наказу 09.09.2024 стверджується його власноручним підписом, а відсутність підпису позивача на направленні на перевірку зумовлена його відсутністю за податковою адресою 10.09.2024. Суд врахував правову позицію Верховного Суду щодо обов`язку платника податків добросовісно ставитися до отримання кореспонденції та повідомлень контролюючого органу.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору є законність самого наказу, а не порядок проведення перевірки. Право на захист від безпідставного податкового контролю позивач реалізував шляхом недопуску посадових осіб до перевірки, тому доводи щодо порушення порядку вручення наказу є передчасними та не стосуються предмета оскарження.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на неї.

4.1 Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.01.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4.2 Як на підстави для апеляційного оскарження апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції всупереч частині другій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) поклав обов`язок доказування на позивача та фактично перебрав на себе функцію доказування правомірності дій відповідача. Судом не досліджено, ким, коли та за яких обставин позивачу вручено копію наказу, та чому на направленні на перевірку відсутній підпис позивача, не враховано, що вручення направлення, копії наказу та службового посвідчення має здійснюватися саме контролюючим органом, безпідставно взято до уваги акт від 10.09.2024, який, на думку апелянта, складено після отримання відповідачем повідомлення про недопуск до перевірки.

Апелянт також вказує, що суд розглянув справу в порядку письмового провадження, хоча обставини справи потребували допиту свідка - адвоката Плотиці В.В., який надавав позивачу правничу допомогу під час допиту в ТУ БЕБ у Вінницькій області, що позбавило позивача можливості заявити клопотання про виклик свідка. Вказує, що суд помилково взяв до уваги відзив, який, на думку апелянта, подано з пропуском встановленого строку, всупереч частині шостій статті 162 КАС України.

Крім того, щодо підстав для призначення перевірки апелянт зазначає, що письмового запиту від відповідача він не отримував, надсилання документів на електронну поштову скриньку не є належним способом повідомлення платника податків за статтею 42 ПК України, а надісланий на електронну пошту запит не містив печатки та кваліфікованого електронного підпису, у зв`язку з чим позивач був звільнений від обов`язку надання відповіді, що виключає підстави для призначення перевірки за підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

4.3 Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

1.1 Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.2 Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених ПК України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються такі порушення, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється також у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

1.3 Пунктом 73.3 статті 73 ПК України встановлено право контролюючих органів звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на них функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходженням фактичного місця розташування платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

1.4 Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, запит від 12.06.2024 № 27687/6/02-32-24-05-10 направлено відповідачем за податковою адресою позивача поштовим відправленням, яке повернуто відповідачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання». За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України запит вважається врученим позивачу, а п`ятнадцятиденний строк для надання відповіді на нього сплив задовго до видання оскаржуваного наказу.

Колегія суддів зауважує, що зазначений запит викладено на бланку ГУ ДПС, він має реєстраційний номер і дату, підписаний уповноваженою особою відповідно до наказу ГУ ДПС від 03.05.2024 № 354. У запиті наведено періоди перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у 2023 році, перелічено подані позивачем податкові декларації із зазначенням дат подання, реєстраційних номерів, звітних періодів та задекларованих сум доходу, наведено дані Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (форма № 25ДР) щодо отриманих позивачем доходів, здійснено розрахунок граничного обсягу доходу для платника єдиного податку другої групи з урахуванням кількості місяців перебування на цій групі та зазначено про його перевищення у другому кварталі 2023 року (отримано 9 315 026,33 грн за граничного обсягу 3 725 200 грн), а також визначено перелік документів, які пропонувалося надати.

Отже, у запиті зазначено обставини, які свідчать про можливе порушення позивачем податкового законодавства, конкретні податкові декларації та невідповідність задекларованих у них даних іншій податковій інформації, що відповідає змісту вимог підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Відповіді на запит позивач не надав. За таких обставин у відповідача виникли передбачені законом підстави для призначення документальної позапланової перевірки.

1.5 Щодо доводів апелянта про відсутність на запиті печатки контролюючого органу та кваліфікованого електронного підпису колегія суддів зазначає таке.

Як убачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, зазначені доводи стосуються PDF-копії запиту, надісланої відповідачем на електронну поштову скриньку позивача. Водночас сам апелянт наголошує, що надсилання документів на електронну пошту не є способом вручення документів платнику податків, передбаченим статтею 42 ПК України. Відповідач також не посилається на таке надсилання як на вручення запиту. Отже, вади PDF-копії, надісланої електронною поштою, не впливають на оцінку належності запиту, направленого позивачу поштою за його податковою адресою.

Щодо примірника запиту, направленого поштою, апелянт не наводить доводів і не подає доказів на підтвердження того, що саме цей примірник не відповідав вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України, а лише стверджує про його неотримання. Відсутність відбитка печатки на копії запиту, яка залишилася у справах контролюючого органу та подана ним до суду, сама по собі не свідчить про відсутність печатки на примірнику, надісланому платнику податків. Факт складення запиту відповідачем та його зміст позивач не заперечує.

Крім того, колегія суддів враховує, що правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.02.2019 у справі № 826/9082/15, на який посилається апелянт, сформовано за інших фактичних обставин - коли платник податків отримав запит та повідомив контролюючий орган про неможливість надання інформації з посиланням на недоліки його оформлення. У цій справі позивач запиту не отримав, правом на відмову в наданні інформації з підстав недоліків запиту не скористався та жодної відповіді контролюючому органу не надав.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апелянта про звільнення його від обов`язку надання відповіді на запит відповідно до підпункту 73.3.4 пункту 73.3 статті 73 ПК України.

1.6 Щодо посилання відповідача на лист ТУ БЕБ у Вінницькій області від 19.08.2024 колегія суддів зазначає, що сам по собі лист правоохоронного органу не є самостійною підставою для проведення документальної позапланової перевірки, визначеною статтею 78 ПК України. Водночас правовими підставами для призначення перевірки в оскаржуваному наказі визначено підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, передумови застосування яких, як встановлено вище, були дотримані. Інформація, викладена в листі ТУ БЕБ у Вінницькій області, стосується того самого періоду (2023 рік) та тих самих обставин - невідповідності задекларованого позивачем обсягу доходу фактично отриманим коштам, що були предметом запиту від 12.06.2024, і лише додатково підтверджує наявність у контролюючого органу податкової інформації про можливі порушення. Отже, надходження такого листа не впливає на правомірність оскаржуваного наказу.

1.7 Щодо доводів апелянта про вручення копії наказу неуповноваженою особою, непред`явлення направлення на перевірку та службових посвідчень колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених ПК України, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених ПК України, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні. Непред`явлення або ненадіслання цих документів є підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки (абзац п`ятий пункту 81.1 статті 81 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує наявність підстав для призначення перевірки, які визначають правомірність наказу як індивідуального акта, та дотримання процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Порушення вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України надає платнику податків право не допустити посадових осіб до перевірки, а у разі її проведення - посилатися на такі порушення при оскарженні рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас такі порушення не впливають на правомірність самого наказу, яка оцінюється з огляду на наявність передбачених законом підстав для його видання та дотримання вимог до його форми на момент прийняття.

У цій справі позивач скористався правом, передбаченим абзацом п`ятим пункту 81.1 статті 81 ПК України, та 11.09.2024 письмово повідомив відповідача про недопуск посадових осіб до перевірки. Перевірка розпочата не була. Крім того, копію наказу позивач отримав 09.09.2024, тобто до дати початку перевірки, що засвідчено його власноручним підписом, а отже був обізнаний з наказом, датою початку та тривалістю перевірки. Обставина фізичної передачі копії наказу позивачу в приміщенні ТУ БЕБ у Вінницькій області не змінює змісту наказу та не свідчить про відсутність підстав для його видання.

Тому колегія суддів ваажає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що доводи позивача щодо порядку вручення наказу, відсутності його підпису на направленні № 6006, обставин складення акта від 10.09.2024 та телефонної розмови з посадовою особою відповідача не стосуються предмета спору щодо правомірності наказу від 04.09.2024 № 4441-к.

1.8 Колегія суддів відхиляє клопотання апелянта про поновлення строку на подання заяви про виклик свідка та про виклик і допит як свідка ОСОБА_2 з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 92 КАС України заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі. Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Як убачається з матеріалів справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відбувся за клопотанням самого позивача, викладеним у позовній заяві. Клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін або заяви про виклик свідка позивач, інтереси якого представляв професійний адвокат, до суду першої інстанції не подавав. Посилання у позовній заяві на те, що певні обставини «можуть бути підтверджені» адвокатом, не є заявою про виклик свідка в розумінні статті 92 КАС України. Розгляд справи без проведення судового засідання не позбавляв позивача можливості заявити відповідні клопотання, а тому не є поважною причиною пропуску строку на подання заяви про виклик свідка.

Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у випадку, коли учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Таких доказів апелянт не надав.

Крім того, обставини, для підтвердження яких апелянт просить допитати свідка, а саме обставини вручення копії наказу детективом ТУ БЕБ у Вінницькій області, з огляду на висновки, викладені у пункті 1.7 цієї постанови, не мають значення для вирішення спору про правомірність наказу, а факт направлення копії наказу до ТУ БЕБ у Вінницькій області відповідач не заперечує.

1.9 Доводи апелянта про те, що акт від 10.09.2024 № 1553/02-32-24-05/3352815378 складено після отримання відповідачем повідомлення про недопуск до перевірки, ґрунтуються на припущеннях. Доказів на їх підтвердження, зокрема витягу із системи електронного документообігу відповідача, позивач до суду першої інстанції не подавав і не обґрунтував неможливості їх подання з причин, що об`єктивно від нього не залежали. До того ж обставини складення зазначеного акта стосуються процедури допуску до перевірки, а не правомірності оскаржуваного наказу.

Посилання апелянта на незастосування відповідачем адміністративного арешту майна на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України також не впливають на висновки суду, оскільки застосування такого заходу є правом контролюючого органу, а його незастосування жодним чином не характеризує правомірність наказу про призначення перевірки.

1.10 Колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення перевірки кореспондує обов`язок платника добросовісно ставитися до отримання відповідної кореспонденції, а необізнаність платника через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на його користь (постанови Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 802/549/16-а, від 10.05.2022 у справі № 804/2455/18, від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18).

Доводи апелянта про невиконання відповідачем обов`язку з надсилання документів не знаходять підтвердження, оскільки запит від 12.06.2024 направлено позивачу поштою за його податковою адресою, а копію наказу позивач отримав особисто до початку перевірки.

1.11 Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції правил розподілу обов`язку доказування колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У цій справі відповідач на підтвердження правомірності оскаржуваного наказу подав до суду копії запиту від 12.06.2024, поштового відправлення, повернутого з відміткою про причину невручення, листа ТУ БЕБ у Вінницькій області від 19.08.2024, наказу від 04.09.2024 № 4441-к з відміткою позивача про його отримання, направлення на перевірку та акта від 10.09.2024. Оцінивши ці докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у відповідача підстав для видання оскаржуваного наказу. Висновок суду про непідтвердженість доводів позивача стосується обставин вручення копії наказу, які, як зазначено вище, не впливають на правомірність наказу, а отже не свідчить про покладення на позивача обов`язку доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

1.12 Щодо доводів апелянта про подання відповідачем відзиву з пропуском строку колегія суддів зазначає, що, як встановлено судом першої інстанції, ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача 18.09.2024, а відзив направлено до суду засобами поштового зв`язку 03.10.2024, що підтверджується відтиском календарного штемпеля на конверті.

Відповідно до статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали здано на пошту. Отже, відзив подано у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк, а підстави для застосування наслідків, передбачених частиною шостою статті 162 КАС України, були відсутні.

1.13 Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів та встановлених обставин справи, не спростовують по суті правильних висновків суду, а тому не потребують детального аналізу чи спростування, що узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010, § 58).

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

2.2 Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

2.3 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.

,