Постанова № 141377741 у справі № 240/16956/24 від 09.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/16956/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду що підлягає виконанню.

1.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі № 240/16956/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 51 сесії VIII скликання Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 13.11.2023 «Про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 року по справі № 240/4440/21». Зобов`язано Березівську сільську раду Житомирського району Житомирської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 2,0000 га, за цільовим призначенням: для ведення селянського господарства, розташованої за межами с. Березівка Житомирського району Житомирської області в межах земельного масиву, який зазначений у графічному матеріалі, долученому до клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 06.11.2020.

1.2 Позивач звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 382 КАС України.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 Березівську сільську раду Житомирського району Житомирської області зобов`язано подати до суду у строк три місяці з дня отримання копії ухвали звіт про виконання рішення суду від 13.01.2025 у справі № 240/16956/24.

2.2 Відповідач подав звіт від 25.02.2026, у якому зазначив, що питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою виносилося на розгляд сесій сільської ради тричі:

- 05.08.2025 (86 позачергова сесія) - рішення не прийнято;

- 23.12.2025 (91 сесія) - рішення не прийнято;

- 20.01.2026 (92 сесія) - прийнято рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки Детальному плану території, затвердженому рішенням 91 сесії Березівської сільської ради від 23.12.2025, відповідно до якого запитувана земельна ділянка знаходиться в межах зони громадської забудови.

Також у звіті зазначено, що сторонами вживаються заходи для врегулювання спору в позасудовому порядку.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 відмовлено у прийнятті звіту Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про виконання судового рішення у справі № 240/16956/24, встановлено новий строк для подання звіту - два місяці з дня отримання ухвали, накладено на керівника Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_2 штраф у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 грн, половину якого стягнуто на користь ОСОБА_1 , іншу половину - до Державного бюджету України.

3.2 Суд першої інстанції виходив з того, що рішенням сільської ради від 20.01.2026 позивачу відмовлено у наданні дозволу, тобто рішення суду не виконано, а відповідач не навів обґрунтованих обставин, які ускладнюють його виконання. Рішення відповідача від 23.12.2025 про затвердження детального плану території прийнято після набрання рішенням суду законної сили та постановлення ухвали від 25.11.2025 про необхідність подання звіту про виконання рішення, а тому суд розцінив його як прийняте з метою виправдати невиконання рішення суду. Посилання на позасудове врегулювання спору суд відхилив, оскільки спір вирішено судом, а доказів таких заходів до звіту не додано.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

4.1 Не погоджуючись з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій останній просить скасувати ухвалу від 03.04.2026 в частині накладення на сільського голову ОСОБА_2 штрафу та стягнення з нього сум на користь позивача і до Державного бюджету України, а в іншій частині ухвалу залишити без змін.

4.2 В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що сільський голова з метою виконання рішення суду тричі вносив на розгляд сесій ради питання про надання позивачу дозволу, однак не може впливати на волевиявлення депутатів і нести відповідальність за результати голосування колегіального органу. Апелянт вважає, що штраф може бути накладено лише за умови встановлення умисного невиконання рішення суду, недобросовісності чи ухилення від його виконання, чого суд першої інстанції не встановив.

4.3 Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення. Зазначає, що сільський голова тривалий час не вчиняв дій для виконання рішення суду, а після постановлення ухвали від 25.11.2025 створив перешкоди для його виконання, винісши на сесію питання про затвердження детального плану території, який до того ж стосується території в межах населеного пункту, тоді як спірна земельна ділянка розташована за межами с. Березівка. Також сільський голова не скористався правом зупинити рішення ради від 20.01.2026 та внести його на повторний розгляд відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

1.1 Ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень. В частині відмови у прийнятті звіту та встановлення нового строку для його подання ухвала не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в цій частині апеляційним судом не переглядається.

1.2 Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 2 ст. 370 КАС України).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з основних принципів місцевого самоврядування є принцип законності, який включає безумовне виконання судових рішень, що набрали законної сили.

1.3 Згідно з ч. 2 ст. 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Згідно з ч. 5 ст. 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

1.4 Аналіз наведених норм свідчить, що накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень є обов`язковим правовим наслідком постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту. Закон не ставить накладення штрафу в залежність від окремого встановлення умислу керівника. Обставини, які характеризують дії керівника щодо виконання судового рішення, враховуються судом при визначенні розміру штрафу в межах, установлених ч. 3 ст. 382-3 КАС України, а також при вирішенні питання про зменшення розміру штрафу або звільнення від його сплати за клопотанням суб`єкта владних повноважень відповідно до ч. 5 цієї статті.

Правові висновки Верховного Суду на які посилається апелянт, сформовані щодо застосування ст. 382 КАС України в редакції, яка передбачала право суду накласти штраф за результатами розгляду звіту. З доповненням КАС України статтями 382-1- 382-3 законодавець змінив правове регулювання судового контролю за виконанням судових рішень, визначивши накладення штрафу обов`язковим наслідком відмови у прийнятті звіту. Тому ці висновки не можуть бути застосовані до спірних правовідносин без урахування чинного правового регулювання.

1.5 Відмова у прийнятті звіту відповідачем не оскаржується, і апелянт не заперечує, що рішення суду від 13.01.2025 не виконане. За таких обставин накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень є правомірним наслідком відмови у прийнятті звіту.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу або звільнення від його сплати, подане до суду першої інстанції відповідно до ч. 5 ст. 382-3 КАС України, а також доказів того, що дії сільського голови, спрямовані на виконання рішення суду, були достатніми і вичерпними.

1.6 Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що сільський голова вжив усіх залежних від нього заходів для виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села. Згідно зі ст. 42 цього Закону сільський голова, зокрема, забезпечує додержання Конституції та законів України, організовує роботу ради та її виконавчого органу, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради, головує на пленарних засіданнях ради, підписує рішення ради.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення сільської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень.

1.7 З матеріалів справи вбачається, що після того, як 05.08.2025 рада не прийняла рішення з питання надання позивачу дозволу, повторно це питання було винесено на розгляд сесії лише 23.12.2025, тобто через понад чотири місяці та вже після постановлення судом ухвали від 25.11.2025 про зобов`язання подати звіт. Доказів вчинення сільським головою у цей період інших дій, спрямованих на виконання рішення суду, матеріали справи не містять.

Крім того, на тій самій сесії 23.12.2025 радою затверджено детальний план території, який надалі став єдиною підставою для відмови позивачу у наданні дозволу рішенням ради від 20.01.2026.

1.8 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняття рішення від 23.12.2025 про затвердження детального плану території не є обставиною, яка ускладнює виконання рішення суду.

Рішенням суду від 13.01.2025, яке набрало законної сили, на відповідача покладено обов`язок надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо конкретно визначеної земельної ділянки. Зміна суб`єктом владних повноважень містобудівної документації після набрання рішенням суду законної сили не змінює змісту обов`язку, покладеного на нього судом, і не звільняє від його виконання. Питання про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення може бути вирішене лише судом у порядку, визначеному ст. 378 КАС України.

1.9 Рішення ради від 20.01.2026 про відмову позивачу у наданні дозволу сільський голова підписав і не скористався наданим йому ч. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» правом зупинити це рішення та внести його на повторний розгляд ради, хоча воно прямо суперечило рішенню суду, яке набрало законної сили.

Колегія суддів також враховує, що відмова у наданні дозволу від 20.01.2026 є третім поспіль рішенням відповідача, яке замість виконання рішень суду щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою фактично перешкоджає такому виконанню. Наведене не дає підстав для висновку про добросовісну поведінку відповідача та його керівника щодо виконання рішення суду.

1.10 Таким чином, сам факт внесення питання на розгляд сесій ради не свідчить про вжиття сільським головою достатніх і вичерпних заходів для виконання рішення суду. Посилання апелянта на те, що сільський голова не може впливати на волевиявлення депутатів, не спростовує висновку суду першої інстанції, оскільки сільський голова не використав наданих йому законом повноважень для забезпечення виконання рішення суду.

1.11 Штраф накладено на керівника відповідача в мінімальному розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 382-3 КАС України, - двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб. З урахуванням тривалості невиконання рішення суду та поведінки відповідача колегія суддів вважає такий розмір штрафу пропорційним і таким, що відповідає меті судового контролю за виконанням судових рішень. Доводи апелянта про надмірність застосованої санкції є безпідставними.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

2.1 Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви позивача, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

2.2 Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Березівської сільської ради Житомирського району Житомирської області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.