Постанова № 141377771 у справі № 120/11676/26 від 10.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11676/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

10 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року закрито провадження в адміністративній справі № 120/11676/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернувся д осуду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії виходячи із шести мінімальних пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01.05.2026 року в розмірі шести мінімальних пенсій за віком визначених Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та п.14 прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01.05.2026 року без урахування Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та п.14 прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду у справі № 120/1958/25.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій органу Пенсійного фонду щодо відмови у перерахунку пенсії виходячи із 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку ст. ст. 382, 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивачки, підтверджених таким рішенням суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №120/1958/25, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025, було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" щомісячно, з урахуванням вже виплачених сум.

Отже, позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови у виплаті його пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком без урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, тому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести йому виплату пенсії без її застосування.

Із наведених вище обставин слідує, що спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі за №120/1958/25, оскільки, як слідує з даного рішення, відповідача зобов`язано виплачувати пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", тобто враховуючи положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" в тому числі.

Суд зазначає, що мінімальна пенсія за віком визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та змінюється у часі. Відтак, виконання рішення суду передбачає визначення розміру пенсії як добутку шести мінімальних пенсій за віком у кожному відповідному періоді, з урахуванням зміни її розміру.

За наявності початкової та відсутності кінцевої дат, виконання рішення суду має тривати з відповідного моменту до зміни встановлених судом у справі фактичних обставин та правового регулювання, якими керувався суд при прийнятті рішення. При його виконанні повинні враховуватись встановлені судом обставини, а також висновки, зазначені у його мотивувальній та резолютивній частинах.

Отже, враховуючи визначення Законами про бюджет розміру прожиткового мінімуму у кожному році, відповідач має обов`язок перераховувати та виплачувати пенсію відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням зміни розміру мінімальної пенсії за віком за увесь час проведення перерахунку.

Крім того, доводи позивача зводяться до того, що відповідач, виконуючи рішення суду, неправильно визначив порядок його реалізації, оскільки застосував Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821, яка, на думку позивача, не підлягала застосуванню або була застосована помилково. Проте така обставина сама по собі не трансформує спір щодо виконання судового рішення у новий публічно-правовий спір.

За таких обставин застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821 не є самостійним юридичним фактом, який породив нові публічно-правові відносини між сторонами. Застосування зазначеної постанови було лише способом, який обрав відповідач для реалізації покладеного на нього судовим рішенням обов`язку. Саме тому предметом незгоди позивача є не самостійна правомірність постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, а правомірність її застосування відповідачем під час виконання судового рішення у справі № 120/1958/25.

Отже, якщо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення у справі № 120/1958/25, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку ст. 383 КАС України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.

Суд зазначає, що питання щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, які виникли у зв`язку з виконанням рішення суду у справі № 120/1958/25, перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом спору у зазначеній справі та стосуються належності виконання покладеного на відповідача судовим рішенням обов`язку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2025 по справі №420/29059/24 зауважив, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення, позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд звертає увагу позивача, що заявлені позовні вимоги, прямо стосуються порядку виконання вже ухваленого судового рішення у справі №120/1958/25.

Суд наголошує, що між сторонами не виникло нового предмета спору та не сформувалися нові правовідносини, оскільки позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву в порядку ст. ст. 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №120/1958/25, а не звертатися до суду з окремим позовом.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22, від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19 та ряду інших.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі №826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов`язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі разі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.