Постанова № 141377794 у справі № 240/4486/25 від 10.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4486/25

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

10 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на окрему ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті з 01.01.2025 року ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, доплати за проживання на зазначеній території у розмірі 2361 гривня, передбаченої статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату з 01.01.2025 року ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, доплати за проживання на зазначеній території у розмірі 2361 гривня, передбаченої статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік". В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено повністю. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.06.2026 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення виплати із 01 січня 2025 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області починаючи із 01 січня 2025 року поновити, нарахувати та виплачувати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року.

ОСОБА_1 подав до суду заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиконання постанови Верховного Суду від 05.06.2026 року у справі №240/4486/25 та зобов`язати відповідача привести у відповідність виплату заявнику підвищення до пенсії згідно зі статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі, визначеному вказаним судовим рішенням.

Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 зазначає, що постановою Верховного Суду від 05.06.2026 року у справі №240/4486/25 його позовні вимоги задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, починаючи з 01.01.2025 року, поновити, нарахувати та виплачувати йому як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.

На думку заявника, відповідачем всупереч вказаному рішенню Верховного Суду підвищення до пенсії нараховується і виплачується в розмірі 2595,00грн, що не відповідає двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Житомирським окружним адміністративним судом 19.08.2026 прийнято окрему ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неналежного виконання постанови Верховного Суду від 05.06.2026 року у справі №240/4486/25 в частині поновлення, нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходів щодо повного виконання постанови Верховного Суду від 05.06.2026 року у справі №240/4486/25 шляхом поновлення, нарахування та виплати ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2025 року, підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням фактично виплачених сум.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення відповідачем перерахунку пенсії без забезпечення фактичної виплати підвищення у визначеному постановою Верховного Суду розмірі не може вважатися належним та повним виконанням судового рішення. Посилання відповідача на те, що заборгованість, яка утворилася внаслідок виконання судового рішення, буде виплачуватися в межах відповідного бюджетного фінансування, також не свідчить про належне виконання постанови Верховного Суду, оскільки не змінює обсягу та змісту обов`язку, покладеного на відповідача судовим рішенням.

Суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не забезпечено належного та повного виконання постанови Верховного Суду від 05.06.2026 року у справі №240/4486/25, а тому дії Відповідача щодо її неналежного виконання є протиправними.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з вищезазначеною окремою ухвалою суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати та винести постанову, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що на виконання постанови №240/4486/25 проведено Головним управлінням починаючи із 01 січня 2025 року нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року. В результаті перерахунку на виконання Постанови №240/4486/25 розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 становить 14410,63 грн., З 1 січн. 2025 року згідно із статтею 8 Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на період воєнного стану в Україні розрахункова величина мінімальної заробітної плати для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлено на рівні 1600,00 грн. При здійсненні нарахування виплати за судовим рішенням №240/4486/25 Головне управління було зобов`язане врахувати чинне на відповідний період бюджетне законодавство, у тому числі спеціальне положення статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». З огляду на це Головним управлінням відповідну виплати було визначено виходячи з двох розрахункових величин (мінімальної заробітної плати для обчислення виплат за рішеннями суду) в розмірі 1 600,00 грн.

Крім того, такого з урахуванням відсутності доказів як звернення заявником за примусовим виконанням судового рішення, так й здійснення дій державним виконавцем, що спрямовані на виконання рішення суду, заяву в порядку статті 383 КАС України позивачем подано передчасно.

Головне управління діяло в межах законодавчо визначених повноважень, а тому сам по собі факт іншого тлумачення судом співвідношення положень статті 39 Закону № 796-XII та статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не може свідчити про наявність у діях Головного управління ознак свідомого невиконання судового рішення.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.ст.129, 129-1 Конституції України, обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 372 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України «Про виконавче провадження».

Частина перша статті 373 КАС визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до вимог частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За приписами частини 2 статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Згідно з вимогами частин 3, 4 статті 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Відповідно до вимог частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегії суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021р. у справі №9901/235/20 дійшла висновку, за яким «… визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021р. у справі №9901/235/20 також зазначила, що «…стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України».

Згідно з усталеним у правозастосовній практиці підходом звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень державних виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Слідуючи такому підходу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.01.2021р. у справі № 640/1364/19 дійшов висновку, за яким «… при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку».

Отже стаття 383 КАС передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 383 КАС, позивач повідомив суду про те, що виконавчі листи ним не отримувались.

Тобто примусове виконання судового рішення у даній справі не розпочиналося та не здіснювалося, фактично виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у справі в органах державної виконавчої служби відсутнє. Крім того, минув незначний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

У контексті викладеного можна узагальнити, що звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС, коли останній не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», - є передчасним, а тому відсутні підстави для її задоволення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні відповідної заяви.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим, відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена, оскаржувана ухвала - скасована.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити .

Окрему ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.