Постанова № 141377845 у справі № 120/11933/25 від 10.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11933/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

10 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову зазначала те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області допустило протиправну бездіяльність, оскільки не розглянуло подану 03.05.2025 заяву про перерахунок пенсії та не прийняло за результатами її розгляду відповідного рішення у встановлений законом строк. Позивач зазначив, що заява була отримана відповідачем 05.05.2025, однак станом на день звернення до суду відповідь або рішення щодо її розгляду відсутні.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2026 адміністративний позов задоволено. Так, суд вирішив:

"Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.05.2025 про перерахунок пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.05.2025 про перерахунок пенсії та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку №22-1 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що лист відповідача від 29.05.2025 № 6925-5486/О-02/8-0200/25 має інформаційний характер. Такий лист не є рішенням про перерахунок пенсії або про відмову в ньому, прийняття якого імперативно передбачено частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV та Порядком № 22-1. Отже, направлення цього листа не свідчить про належне виконання відповідачем покладеного на нього обов`язку.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ у Вінницькій області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права і не надав належної оцінки обставинам, що мають вирішальне значення для справи.

Апелянт наголошує, що відповідно до статей 44, 45 Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 перерахунок пенсії здійснюється за заявою встановленої форми (додаток 1 до Порядку № 22-1). Така заява подається особисто через сервісний центр або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. Позивачка, за твердженням апелянта, із заявою встановленої форми не зверталася. Тому на її звернення від 03.05.2025, яке надійшло 05.05.2025 за № 5486/О-0200-25, було надано лист-роз`яснення щодо нарахованих сум пенсії та механізму індексації. Цей лист, як вважає апелянт, не є індивідуальним актом і не породжує для позивача правових наслідків, а незгода позивача з відповіддю не свідчить про протиправність дій відповідача. Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 25.07.2023 у справі № 640/1873/22, від 24.09.2024 у справі № 620/2027/23 та від 26.09.2024 у справі № 990/167/24. Крім того, апелянт вказує, що прийняття рішення про перерахунок пенсії належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України, а втручання суду в такі повноваження виходить за межі завдань адміністративного судочинства. На підтвердження цього він посилається на постанови Верховного Суду у справах № 754/14898/15-а, № 804/3646/18 та № 663/574/17. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував його доводів і доказів, чим порушив статті 90, 242 КАС України.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 03.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії.

Зазначена заява надійшла до відповідача 05.05.2025 та зареєстрована за № 5486/О-0200-25. Факт отримання заяви відповідачем не заперечується.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області підготувало лист від 29.05.2025 № 6925-5486/О-02/8-0200/25, який 30.05.2025 направлено позивачу поштовим зв`язком за адресою її місця проживання.

У листі від 29.05.2025 відповідач виклав свою правову позицію щодо відсутності підстав для проведення запитуваного перерахунку пенсії з посиланням на норми законодавства, а також надав роз`яснення щодо нарахованих сум пенсії та механізму індексації.

Рішення про перерахунок пенсії або про відмову в перерахунку пенсії за результатами розгляду заяви позивачки від 03.05.2025 відповідач не приймав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду України в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України.

Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Ця ж норма вимагає, щоб рішення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії містило відповідне обґрунтування та порядок його оскарження і було видане або надіслане особі.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець встановив спеціальну процедуру розгляду заяв про перерахунок пенсії. Ця процедура завершується прийняттям територіальним органом Пенсійного фонду України одного з двох визначених законом рішень: про перерахунок пенсії або про відмову в такому перерахунку. Таке рішення є індивідуальним актом, оформлюється у встановленому порядку, має містити обґрунтування у разі відмови та може бути оскаржене особою. Закон № 1058-IV не передбачає можливості замінити рішення про відмову в перерахунку пенсії листом-роз`ясненням.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянт сам посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.07.2023 у справі № 640/1873/22. У цій постанові зазначено, що заява про призначення (перерахунок, поновлення виплати раніше призначеної) пенсії не є зверненням у розумінні Закону № 393/96-ВР, а її подання передбачено статтею 44 Закону № 1058-IV. Отже, якщо заява особи стосується перерахунку пенсії, відповідач не може обмежитися відповіддю в порядку, характерному для розгляду звернень громадян. Така заява підлягає розгляду в спеціальній процедурі, визначеній статтею 45 Закону № 1058-IV та Порядком № 22-1, з прийняттям відповідного рішення.

Доводи апелянта про те, що позивача не зверталася із заявою встановленої форми, колегія суддів оцінює з урахуванням таких обставин.

По-перше, судом першої інстанції встановлено, і сторонами не заперечувалося, що 03.05.2025 позивач звернулася саме із заявою про перерахунок пенсії. У відзиві на позовну заяву відповідач не стверджував, що звернення позивача не стосувалося перерахунку пенсії. Навпаки, він посилався на особливості розгляду заяв про призначення та перерахунок пенсій за принципом екстериторіальності, визначені Порядком № 22-1, тобто фактично розглядав звернення позивача в межах процедури, встановленої цим Порядком.

По-друге, зі змісту листа від 29.05.2025 вбачається, що відповідач розглянув питання по суті та виклав позицію щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії. Таким чином, відповідач фактично відмовив позивачу в перерахунку пенсії, однак не оформив цю відмову рішенням, як того вимагає частина п`ята статті 45 Закону № 1058-IV.

По-третє, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав доказів того, що заява позивачки від 03.05.2025 за своїм змістом не була заявою про перерахунок пенсії. Так само він не довів, що в разі невідповідності заяви встановленим вимогам вчинив дії, передбачені Порядком № 22-1, щодо повідомлення заявника про необхідність усунення недоліків.

Посилання апелянта на те, що лист від 29.05.2025 не є індивідуальним актом і не породжує правових наслідків для позивача, колегія суддів відхиляє. Адже, позовні вимоги стосуються не оскарження змісту листа, а неприйняття відповідачем передбаченого законом рішення за результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії. Відсутність такого рішення позбавляє позивача можливості оскаржити відмову в перерахунку пенсії по суті.

Щодо доводів апелянта про втручання суду в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує відповідача прийняти рішення, яке він має право прийняти, з урахуванням висновків суду.

Суд першої інстанції не вирішував питання про наявність у позивача права на перерахунок пенсії. Також він не зобов`язував відповідача провести такий перерахунок. Суд зазначив, що вирішення цього питання належить до повноважень Пенсійного фонду України, і зобов`язав відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення відповідно до вимог Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1. Такий спосіб захисту відповідає приписам частини четвертої статті 245 КАС України і не підміняє функцій суб`єкта владних повноважень. Він узгоджується і з наведеною апелянтом позицією про недопустимість прийняття судом рішень, віднесених до компетенції органу Пенсійного фонду України.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував його аргументів і доказів, не знайшли підтвердження. В оскаржуваному рішенні суд виклав зміст відзиву на позовну заяву, дослідив лист від 29.05.2025 та обставини його направлення позивачу і надав їм правову оцінку.

Незгода апелянта з наданою оцінкою не свідчить про порушення судом першої інстанції статей 90, 242 КАС України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції задоволення позову ОСОБА_1 .

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29- 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.