Постанова № 141377851 у справі № 240/19208/24 від 10.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19208/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

10 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування до стажу роботи періодів вочевидь незаконного перебування під вартою з 15 по 18 березня 2002 року, з 30 квітня по 29 липня 2002 року, з 05 серпня 2009 року по 10 серпня 2011 року, а також періоди роботи фізичною особою - підприємцем за весь 2007 рік, за весь 2008 рік та із січня по серпень 2009 року включно;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи періоди вочевидь незаконного перебування під вартою з 15 по 18 березня 2002 року, з 30 квітня по 29 липня 2002 року, з 05 серпня 2009 року по 10 серпня 2011 року (згідно ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в потрійному розмірі), а також періоди роботи фізичною особою - підприємцем за весь 2007 рік, за весь 2008 рік та із січня по серпень 2009 року включно.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсій з додаванням стажу роботи за періоди з 15 по 18 березня 2002 року, з 30 квітня по 29 липня 2002 року, з 05 серпня 2009 року по 10 серпня 2011 року, а також за весь 2007 рік, за весь 2008 рік та із січня по серпень 2009 року включно. Зазначений перерахунок пенсії здійснити з 02 серпня 2021 року.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 позов задоволено частково. Так, суд вирішив:

"Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоди його перебування під вартою з 15 березня 2002 року по 18 березня 2002 року, з 30 квітня 2002 року по 29 липня 2002 року, з 05 серпня 2009 року по 10 серпня 2011 року, а також періоди його роботи фізичною особою - підприємцем за 2007 рік, 2008 рік та із січня по серпень 2009 року включно.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди перебування під вартою з 15 березня 2002 року по 18 березня 2002 року, з 30 квітня 2002 року по 29 липня 2002 року, з 05 серпня 2009 року по 10 серпня 2011 року, а також періоди його роботи фізичною особою - підприємцем за 2007 рік, 2008 рік та із січня по серпень 2009 року включно, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 грн. 20 коп.".

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є реабілітованою особою, виправданою вироком суду, який набрав законної сили. Тому час його тримання під вартою підлягає зарахуванню до стажу на підставі статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 12 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Факт сплати позивачем у спірний період єдиного податку, частина якого спрямовувалася до Пенсійного фонду України, підтверджено належними доказами. Водночас вимогу про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії суд визнав передчасною, оскільки обчислення страхового стажу належить до дискреційних повноважень пенсійного органу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Житомирській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/19208/24 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що рішення ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Скарга обґрунтована тим, що Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачає зарахування до страхового стажу періоду перебування під вартою, а з 01 січня 2004 року всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, а пільгове обчислення стажу за раніше чинним законодавством застосовується виключно для визначення права на пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, страховий стаж з 01 січня 2004 року обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку. Також скаржник зазначає, що період підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, а такі відомості за 2007- 2009 роки в реєстрі застрахованих осіб відсутні.

Апелянт також посилається на статтю 319 КАС України та пункт 8 частини першої статті 240 КАС України щодо залишення позову без розгляду.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо доводів і мотивів такої скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін. Позивач зазначає, що він виправданий вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2018 року у справі № 1-26/12, залишеним без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року та ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року. Довідку про це та про строки тримання під вартою він подав пенсійному органу ще під час призначення пенсії в серпні 2021 року. Водночас позивач наголошує на тому, що статтю 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статтю 7 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не скасовано, а звуження обсягу існуючих прав не допускається в силу частини третьої статті 22 Конституції України. Також за аргументами відзиву позивач у 2007- 2009 роках перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок, 42 відсотки якого спрямовувалися до Пенсійного фонду України. Це підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку, звітами та квитанціями, наданими суду першої інстанції, а відсутність відомостей у реєстрі застрахованих осіб не залежить від нього і не може тлумачитися на його шкоду.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області з 03 серпня 2021 року та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до довідки Житомирського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2021 року № 1-26/12/13111/2021, з 15 березня 2002 року по 18 березня 2002 року позивач був затриманий як підозрюваний. З 30 квітня 2002 року по 29 липня 2002 року та з 05 серпня 2009 року по 10 серпня 2011 року він перебував під вартою.

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2018 року у справі № 1-26/12 ОСОБА_1 визнано невинуватим і виправдано в обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 136 КК України, - за недоведеністю його участі у вчиненні злочину; в обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 135 та частиною першою статті 396 КК України, - за відсутністю події злочину.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року вирок залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року залишено без змін.

Згідно з інформацією про державну реєстрацію позивач здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець з 20 березня 2002 року по 21 грудня 2021 року.

У 2007 році, 2008 році та з січня по серпень 2009 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок. Це підтверджується копіями свідоцтв про сплату єдиного податку на 2007, 2008 та 2009 роки, копіями десяти звітів суб`єкта малого підприємництва за вказаний період і квитанціями про сплату єдиного податку.

30 грудня 2022 року відповідач надав позивачу індивідуальні відомості про застраховану особу. Відповідно до них 2007- 2011 роки до страхового стажу не включено.

У 2023 році позивач подав до ГУ ПФУ в Житомирській області заяви про проведення перевірки для приведення у відповідність даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за 2007 рік, 2008 рік, перше півріччя 2009 року, а також липень-серпень 2009 року. 16 червня 2023 року він звернувся до відповідача із запитом щодо результатів проведення перевірки. Перевірки за зверненнями позивача проведено не було.

25 січня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування спірних періодів до стажу та проведення перерахунку пенсії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі № 240/19064/23 визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії. Відповідача зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 січня 2023 року про перерахунок пенсії та прийняти рішення відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На виконання зазначеного судового рішення ГУ ПФУ в Житомирській області 21 лютого 2024 року прийняло рішення № 063350014480 про відмову у перерахунку пенсії. Відповідач відмовив у зарахуванні до страхового стажу:

періодів перебування під вартою з 15 по 18 березня 2002 року, з 30 квітня по 29 липня 2002 року, з 05 серпня 2009 року по 10 серпня 2011 року;

періоду підприємницької діяльності з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2011 року.

Підставою відмови визначено відсутність у реєстрі застрахованих осіб (форма ОК-5) даних про нарахування та сплату за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2010 року, а також відсутність нарахування та сплати єдиного внеску за 2011 рік.

Згідно з даними пенсійної справи документально підтверджений страховий стаж позивача становить 34 роки 06 місяців 15 днів.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки скаржник апелює рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому апеляційний суд з урахуванням приписів статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядатиме оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з частиною третьою статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено критерії, яким мають відповідати рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень. Зокрема, вони мають бути прийняті (вчинені) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Щодо зарахування до стажу періодів тримання під вартою, слід вказати про наступне.

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Відповідно до статті 58 Закону № 1788-XII громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.

Пунктом 12 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні і на примусовому лікуванні зараховується до стажу роботи за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдувального вироку).

Крім того, Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР (далі - Закон № 266/94-ВР) містить спеціальні гарантії для зазначеної категорії осіб.

Згідно зі статтею 1 Закону № 266/94-ВР відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди виникає, зокрема, у разі постановлення виправдувального вироку суду.

Частиною першою статті 7 Закону № 266/94-ВР визначено, що термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв`язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.

Частиною другою цієї статті встановлено, що обчислений таким чином стаж враховується, зокрема, при призначенні пенсій.

Отже, обов`язок держави зарахувати до стажу реабілітованої особи час її незаконного тримання під вартою є елементом відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів держави. Цей обов`язок прямо закріплений спеціальним законом, який є чинним і змін щодо цього не зазнавав.

Колегія суддів враховує, що спірні періоди 2002 року (з 15 по 18 березня та з 30 квітня по 29 липня) передують набранню чинності Законом № 1058-IV. Тому в силу частини четвертої статті 24 цього Закону вони зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше: статтею 58 Закону № 1788-XII, статтею 7 Закону № 266/94-ВР та пунктом 12 Порядку № 637.

Щодо періоду тримання під вартою з 05 серпня 2009 року по 10 серпня 2011 року колегія суддів зазначає таке.

Закон № 1058-IV не містить норм, які б скасовували або обмежували дію статті 7 Закону № 266/94-ВР. Відсутність у статті 24 Закону № 1058-IV прямої вказівки на цей період не може бути підставою для позбавлення реабілітованої особи гарантії, встановленої спеціальним законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформулювала правовий висновок відповідно до якого, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є реабілітованою особою його виправдано вироком суду, який набрав законної сили. Довідка Житомирського районного суду Житомирської області від 19 серпня 2021 року № 1-26/12/13111/2021 є документом, передбаченим пунктом 12 Порядку № 637, і перебуває в пенсійній справі позивача. Апелянт не заперечує ні факту виправдання позивача, ні достовірності зазначеної довідки.

За таких обставин доводи апелянта про те, що Законом № 1058-IV зарахування до страхового стажу періоду перебування під вартою не передбачено, колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на застосуванні норм цього Закону.

Доводи апелянта про неможливість пільгового (потрійного) обчислення стажу після 01 січня 2004 року не впливають на правильність висновку суду першої інстанції в межах оскаржуваної резолютивної частини. Цією частиною рішення відповідача зобов`язано зарахувати спірні періоди до страхового стажу та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду, а безпосереднє обчислення тривалості стажу покладено на пенсійний орган.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів підприємницької діяльності у 2007 році, 2008 році та з січня по серпень 2009 року.

Указом Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" (далі - Указ № 727/98), який діяв у спірний період, передбачено, що суб`єкт підприємницької діяльності, який перейшов на спрощену систему оподаткування, сплачує єдиний податок, який замінює сплату низки податків і зборів, у тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування; сума єдиного податку підлягає розподілу, зокрема до Пенсійного фонду України спрямовується 42 відсотки.

Таким чином, у спірний період сплата фізичною особою - підприємцем єдиного податку була законодавчо визначеною формою виконання нею обов`язку щодо сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Розподіл і зарахування відповідної частини єдиного податку до Пенсійного фонду України, а також відображення цих відомостей у системі персоніфікованого обліку здійснювалися не платником, а відповідними державними органами.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку. Водночас наповнення цієї системи достовірними відомостями є обов`язком органів Пенсійного фонду України та інших уповноважених органів, а не застрахованої особи. Відсутність у реєстрі застрахованих осіб відомостей, які мали бути внесені за наслідками сплати особою єдиного податку, не може бути підставою для позбавлення такої особи права на зарахування відповідного періоду до страхового стажу.

Аналогічний підхід послідовно застосовується Верховним Судом: неналежне виконання обов`язку щодо обліку чи сплати внесків суб`єктом, на якого цей обов`язок покладено законом, не може бути підставою для неврахування застрахованій особі відповідного періоду до страхового стажу (зокрема, постанова Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а).

Факт здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірний період і факт сплати ним єдиного податку підтверджено свідоцтвами про сплату єдиного податку на 2007, 2008 та 2009 роки, звітами суб`єкта малого підприємництва та квитанціями про сплату. Ці докази досліджено судом першої інстанції. В апеляційній скарзі їх достовірність не спростовано, а сам факт сплати позивачем єдиного податку апелянт не заперечує, обмежуючись посиланням на відсутність відповідних даних у реєстрі застрахованих осіб.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав доказів того, що частина сплаченого позивачем єдиного податку не надходила до Пенсійного фонду України. Він також не довів, що вживав заходів для перевірки та приведення у відповідність даних реєстру застрахованих осіб за заявами позивача, поданими у 2023 році.

Посилання апелянта на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), не спростовує зазначеного. Відомості у реєстрі застрахованих осіб, якими відповідно до цього Порядку підтверджується період підприємницької діяльності, формуються та ведуться саме органами Пенсійного фонду України.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до принципу належного урядування, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб, а державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (пункти 70- 71 рішення у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04). Ризик будь-якої помилки, допущеної органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (пункт 74 рішення у справі "Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, заява № 55555/03).

Доводи апелянта про те, що позивач не звертався із заявою про перерахунок пенсії з додаванням стажу, спростовуються матеріалами справи.

Так, позивач 25 січня 2023 року подав відповідну заяву. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі № 240/19064/23 відповідача зобов`язано її розглянути. На виконання цього рішення відповідач 21 лютого 2024 року прийняв рішення № 063350014480 про відмову у перерахунку пенсії. Ці обставини викладено і в самій апеляційній скарзі.

Посилання апелянта на статтю 319 КАС України та пункт 8 частини першої статті 240 КАС України щодо залишення позову без розгляду колегія суддів відхиляє. В апеляційній скарзі не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про наявність підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України. Відповідна вимога в прохальній частині скарги також не заявлена: апелянт просить ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача щодо незарахування до стажу позивача спірних періодів тримання під вартою та періодів підприємницької діяльності. Колегія також погоджується, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати ці періоди до страхового стажу та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29- 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.