Постанова № 141377871 у справі № 240/6802/25 від 09.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6802/25

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII) та зобов`язати здійснити перерахунок і виплату пенсії відповідно до цієї статті у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з 10.09.2024.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із заявою про перехід на пенсію по інвалідності за нормами статті 54 Закону №796-XII не зверталася, а лише просила провести перерахунок основної пенсії та виплачувати пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. З огляду на це суд дійшов висновку, що підстав для перерахунку пенсії у відповідача не було. Суд також зазначив, що позивачка може реалізувати право на пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком після звернення із заявою про перехід на пенсію по інвалідності.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та задовольнити позов.

Скаржниця зазначає, що частина четверта статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №230/96-ВР) встановлює мінімальні розміри пенсій «для інвалідів», а не для осіб, які перебувають саме на пенсії по інвалідності, і що суд першої інстанції цього не врахував. Зокрема, вона посилається на рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та від 13.09.2023, на постанову Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №460/20412/23, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №240/4937/18, на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України».

Також скаржниця вказує, що рішення суду отримала із запізненням, а Рада суддів України рекомендувала продовжувати процесуальні строки на період воєнного стану.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, оскільки в суді першої інстанції вона розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до категорії 1, що підтверджується відповідним посвідченням. Вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 07.05.2010 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Довідкою до акта огляду медико-соціальною комісією від 12.06.2018 серії 12 ААБ №302318 позивачці встановлено другу групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021.

У листі-відповіді відповідач відмовив у перерахунку, мотивуючи тим, що після визнання неконституційною частини третьої статті 54 Закону №796-XII безпосередньо до цієї статті зміни не внесені, а іншого розміру пенсії по інвалідності, ніж передбачений частиною третьою статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України від 29.06.2021 №1584-ІХ (далі Закон №1584-ІХ), законодавство не встановлює.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною четвертою статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по першій групі інвалідності 10 мінімальних пенсій за віком, по другій групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком, по третій групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком, а дітям-інвалідам 3 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28.12.2014 №76-VIII статтю 54 Закону №796-XII було викладено в редакції, за якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії визначав Кабінет Міністрів України.

Рішенням від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав неконституційною частину третю статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII щодо такого уповноваження та зазначив, що в разі неприведення регулювання у відповідність до Конституції України застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Законом №1584-ІХ частину третю статті 54 Закону №796-XII було викладено в новій редакції, за якою розмір пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи не може бути нижчим для другої групи інвалідності 4800 гривень.

Рішенням від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України визнав неконституційною і цю частину третю статті 54, констатувавши, що Верховна Рада України повторно запровадила регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила мінімальні розміри пенсії меншими, ніж гарантовані Законом №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Верховний Суд послідовно виходить із того, що до спірних правовідносин слід застосовувати статтю 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР. У постанові від 17.04.2024 у справі №460/20412/23 Верховний Суд зазначив, що прийняттям Закону №1584-ІХ не досягаються мінімальні гарантії соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а суди не повинні застосовувати положення актів, які не відповідають Конституції України, навіть коли вони є чинними.

У постанові від 26.05.2025 у справі №240/928/24, відповідачем у якій було те саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а позивачкою особа з другою групою інвалідності, Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду, визнав протиправною бездіяльність щодо ненарахування і невиплати доплати відповідно до статті 54 Закону №796-XII та зобов`язав провести перерахунок і виплату у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. У цій постанові Верховний Суд послався також на постанову судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, у якій такий самий висновок сформульований щодо застосування статті 54 Закону №796-XII після ухвалення Закону №1584-ІХ.

Суд першої інстанції у цій справі не заперечував право позивачки на пенсію у розмірі, визначеному статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, проте відмовив у позові з тієї причини, що позивачка отримує пенсію за віком і не подала заяву про перехід на пенсію по інвалідності.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком.

Стаття 49 Закону №796-XII встановлює, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю. Стаття 54 цього Закону, у назві якої йдеться про державну пенсію особам, віднесеним до категорії 1, у редакції Закону №230/96-ВР визначала мінімальні розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, і прямо пов`язувала ці розміри з групою інвалідності.

Зазначена норма не містить умови, що гарантований нею мінімальний розмір належить лише особі, яка раніше була переведена з іншого виду пенсії на пенсію по інвалідності. Такий підхід відповідає позиції Конституційного Суду України, за якою пенсія за інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи є особливою формою відшкодування завданої шкоди, а досягнутий рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути збережений.

Пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що в разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону №796-XII та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи. Закон не встановлює обов`язкової форми такого вибору і не вимагає подання окремої заяви саме про переведення з одного виду пенсії на інший як обов`язкової умови застосування статті 54 Закону №796-XII.

Позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою, у якій просила провести перерахунок пенсії саме відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, тобто чітко виявила волю на отримання пенсії у розмірі, гарантованому цією статтею. Проте, суд першої інстанції зазначеного не врахував.

Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі підстави, з якої відповідач відмовив позивачці.

Із встановлених судом обставин випливає, що відповідач відмовив у перерахунку, посилаючись на те, що розмір пенсії визначений частиною третьою статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №1584-ІХ, а не на відсутність заяви позивачки про перехід на інший вид пенсії.

Відповідач не довів, що позивачка не може отримувати пенсію у розмірі, гарантованому статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Висновок суду першої інстанції про те, що відсутність такої заяви виключає протиправність дій відповідача, не ґрунтується на нормах закону.

Відмова відповідача мотивована застосуванням частини третьої статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №1584-ІХ, яка за висновками Конституційного Суду України та Верховного Суду не може застосовуватися.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача щодо не нарахування та невиплати пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком для особи з другою групою інвалідності є протиправними.

Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 не змінює цього висновку. У тій справі позивачка вже отримувала пенсію по інвалідності, а Верховний Суд визнав застосовною статтю 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР. Вимоги про обов`язкове попереднє подання заяви про переведення на пенсію по інвалідності як умову застосування цієї статті у наведеній постанові не сформульовано.

Посилання на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №460/7549/24 також не змінює висновків колегії, оскільки така умова із закону не випливає.

Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.

Питання про строк апеляційного оскарження вирішено ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 14 липня 2025 року, якою строк поновлено у зв`язку з отриманням рішення суду 04.06.2025. Тому посилання скаржниці на отримання рішення із запізненням та на рекомендації Ради суддів України щодо продовження процесуальних строків у період воєнного стану не потребують додаткової оцінки та не впливають на результат розгляду.

Посилання скаржниці на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №240/4937/18 колегія суддів відхиляє як такі, що не впливають на вирішення спору. Спірні правовідносини повністю врегульовані національним законодавством, практикою Конституційного Суду України та Верховного Суду, а тому підстав для звернення до практики Європейського суду з прав людини немає.

Довід скаржниці про те, що на цей час вона звернулася до відповідача із заявою про перехід на пенсію по інвалідності, що, на її думку, вбачається з розпорядження про призначення пенсії, колегія суддів не оцінює, оскільки для вирішення спору достатньо того, що позивачка звернулася із заявою про перерахунок пенсії за статтею 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, а відповідач безпідставно відмовив.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Пунктом 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 2 частини першої статті 315 цього Кодексу суду апеляційної інстанції надано право скасувати судове рішення і ухвалити нове.

З огляду на викладене рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 10.09.2024 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.