Ухвала № 141377894 у справі № 240/18335/25 від 09.11.2026

У Х В А Л А

Справа № 240/18335/25

09 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення його з військового обліку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із указаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження у даній справі.

23.10.2026 до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій він просить вжити заходів забезпечення позову у справі № 240/18335/25 шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання законної сили судовим рішенням за результатами апеляційного перегляду справи вчиняти будь-які дії, спрямовані на його призов на військову службу під час мобілізації, зокрема приймати рішення про призов, оформлювати відповідні документи, направляти його до військових частин, навчальних центрів та інших військових формувань для проходження військової служби, базової загальновійськової підготовки (БЗВП) або іншої військової підготовки в межах процедури призову на військову службу під час мобілізації.

Розглянувши матеріали справи та доводи вказаної заяви, апеляційний суд зазначає таке.

Частиною першою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що інститут забезпечення позову є тимчасовим засобом процесуального характеру, метою якого є охорона інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та створення умов для реального і ефективного виконання майбутнього судового рішення.

Водночас, застосування заходів забезпечення позову не є автоматичним наслідком звернення особи з відповідною заявою: підстави для їх застосування не є безумовними та підлягають оцінці судом у кожному конкретному випадку з урахуванням фактичних обставин справи, розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог, а також балансу інтересів усіх учасників процесу.

Колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 29.08.2026 у справі № 520/25811/25.

Так, у зазначеній постанові Верховний Суд, узагальнюючи усталену практику, указав, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами; що суд не може вживати заходи забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог; що позивач має довести існування "очевидної небезпеки", тобто того, що невжиття заходів зробить виконання рішення суду неможливим або надмірно складним, і "лише посилання на потенційне порушення прав є недостатнім для вжиття заходів забезпечення позову"; що захід забезпечення має бути співмірним із заявленими вимогами і відповідати принципу пропорційності з дотриманням балансу інтересів як учасників справи, так і суспільного інтересу; а також що існує заборона втручання у дискреційні повноваження, оскільки "суд не може через механізм забезпечення позову зобов`язати орган влади прийняти рішення, які належать до виключної компетенції такого органу".

Крім того, Верховний Суд у цій постанові підсумував, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд у кожній справі має здійснити індивідуальну оцінку обґрунтованості доводів заявника, урахувати баланс інтересів сторін та інших учасників судового процесу, "установити зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову", урахувати ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, а також запобігти порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Окремо Верховний Суд підкреслив необхідність урахування специфіки правовідносин, стосовно яких виник спір, та аналізу їх законодавчого врегулювання.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, із прохальної частини заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на його призов на військову службу під час мобілізації, до набрання законної сили судовим рішенням за результатами апеляційного перегляду справи № 240/18335/25.

При цьому предметом спору у справі № 240/18335/25 є правомірність бездіяльності відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку та зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії.

Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на його призов на військову службу, не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки фактично стосується інших правовідносин та виходить за межі предмета спору.

Крім того, заявником не наведено належних і достатніх доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам або того, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у цій справі.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених статтями 150, 151 КАС України підстав для забезпечення адміністративного позову у заявлений позивачем спосіб, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.150, 154, 243,325, 328, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі №240/18335/25.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.