Постанова № 141378012 у справі № 120/17179/24 від 10.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17179/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

10 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 23699 грн., який складається з наступних платежів: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, з яких основний платіж - 23699 грн., штрафні санкції - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 15.09.2026 позов задовольнив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що надана копія рекомендованого повідомлення про вручення за формою, яка втратила чинність станом на дату зазначену у повідомленні, не є тим повідомленням про вручення, яке передбачено п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України, оскільки таким повідомленням є лише чинна та затверджена форма відповідного повідомлення, а тому в силу вимог п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документ, а саме податкове повідомлення-рішення №0804257-2411-0212 від 13.10.2023 року не може вважатись врученим належним чином

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області та є платником податків і зборів.

Згідно із інформацією, яка міститься в довідці ГУ ДПС у Вінницькій області б/н про суми податкового боргу платника податків, станом на 24.12.2024 року, за відповідачем рахується податковий борг в загальній сумі 23699 грн., який складається з наступних платежів:

- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації - "18010300") в сумі 23699 грн. (основний платіж), штрафні санкції - 0,00 грн., пеня - 0,00 грн. Дата виникнення податкового боргу - 26.12.2023 року.

Зазначена заборгованість утворилась в результаті несплати самостійно задекларованих сум грошового зобов`язання та підтверджується карткою особового рахунку, податковим повідомленням - рішенням №0804257-2411-0212 від 13.10.2023 року.

З метою погашення грошового зобов`язання на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми "Ф" від 16.01.2024 року №0[телефон приховано]-0232 на суму 23699 грн. та вручено особисто відповідачу 19.01.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення.

До податкової вимоги додано детальний розрахунок суми податкового боргу, по якому виник борг, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 23699 грн., всього на суму 23699 грн.

У добровільному порядку відповідач вказану заборгованість не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

27.01.2025 року відповідач подав до суду заяву, у якій просив долучити наступні документи: акт обстеження стану нежитлової будівлі ферми та підтвердження сусідів про аварійний стан приміщення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, в силу вимог ст. 67 Конституції України, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України відповідач, як платник податків, зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.п. 15.1-15.2 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом, для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 265.1 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю.

Згідно п.п.266.1.1, п.266.1. ст.266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Слід зазначити, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1., п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

Згідно з п.п.266.3.1. та п.п.266.3.2п.266.3. ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.6 статті266 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За приписами п.п.266.7.1, п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку (з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до пп. "а" пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, обчислена контролюючим органом сума податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, повинна бути сплачена останніми протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення рішення №0804257-2411-0212 від 13.10.2023 року на підставі якого у відповідача виник податковий борг, було направлено на податкову адресу відповідача: АДРЕСА_1 , та отримане останнім 15.11.2023 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення.

Однак, визначена у таких податковому повідомленні-рішенні сума грошових зобов`язань у встановлений податковим законодавством України строк сплачена не була.

Також встановлено, що податкове повідомлення-рішення на підставі якого виник податковий борг не оскаржувалось, доказів його оскарження в судовому чи в адміністративному порядку відповідачем не надано. Зокрема, і після відкриття провадження у цій справі, зустрічного позову у справі, що розглядається, відповідач не подав.

Таким чином, на час ухвалення рішення у справі прийняте контролюючим органом податкове повідомлення - рішення є чинним, а визначені у них податкові зобов`язання вважаються узгодженими, а отже визнаються податковим боргом.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, посилання відповідача, що його нежитлова будівля не є об`єктом оподаткування, тому податковим органом помилково нараховано податковий борг є помилковими, оскільки в даній справі предметом позову є саме податковий борг, а не податкове повідомлення- рішення, на підставі якого виник податковий борг та суд не має підстав надавати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг, позаяк це не є предметом такого правового спору.

Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення чи податкової вимоги.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постанові від 25.01.2019 у справі № 810/1760/17 Верховний Суд вказав на те, що "… при вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору. Проте, таку оцінку суд може надати під час розгляду справи про правомірність податкового повідомлення-рішення. Суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки предметом спору за вирішенням якого звернувся позивач не є правомірність податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктами 59.4, 59.5 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено судом першої інстанції, станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується борг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 23699 грн. (за основним платежем).

Грошове зобов`язання на цю суму у встановленому законом порядку узгоджене, а отже визнається податковим боргом.

На виконання вимог ст. 59 ПК України податковим органом надіслано на податкову адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" від 16.01.2024 року №0[телефон приховано]-0232 на суму 23699 грн. та вручено особисто відповідачу 19.01.2024 року.

До податкової вимоги додано детальний розрахунок суми податкового боргу, по якому виник борг, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 23699 грн., всього на суму 23699 грн.

Проте, вказана податкова вимога наразі залишилась без повного виконання. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку існуючої заборгованості в сумі 23699 грн.

Доводи апеляційної скарги, що надана копія рекомендованого повідомлення про вручення за формою, яка втратила чинність станом на дату зазначену у повідомленні, не є тим повідомленням про вручення, яке передбачено п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України, оскільки таким повідомленням є лише чинна та затверджена форма відповідного повідомлення, а тому в силу вимог п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документ, а саме податкове повідомлення-рішення №0804257-2411-0212 від 13.10.2023 року не може вважатись врученим належним чином, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як зазначено вище при вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення на підставі якого виник податковий борг, оскільки це не є предметом такого правового спору.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.