Постанова № 141378499 у справі № 461/2265/26 від 27.10.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 461/2265/26 пров. № А/857/26899/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання - Богачука Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Львові апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду міста Львова від 27 квітня 2026 року, що ухвалила суддя Мисько Х.М. у місті Львові у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, у справі № 461/2265/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ № 01039306 від 24 лютого 2026 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 лютого 2026 року інспектор з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Назаренко Олег Михайлович виніс постанову серії ЛВ № 01039306, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за порушення пп. "ґ" п. 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху.

Позивач вважає оскаржену постанову незаконною, посилаючись на те, що відсутні докази того, що позивач вчинив вказане правопорушення.

Зазначає, що з фотоматеріалів, на яких зображений транспортний засіб марки "Nissan Rogue", д.н.з. НОМЕР_1 було припарковано у паркувальній кишені, відповідно до вимог ПДР України.

Вказує, що відсутні сертифікати відповідності на технічний засіб "ПАК "Інспектор"", відсутня інформація щодо порядку фіксації адреси перебування транспортного засобу та визначення географічних координат розміщення автомобіля, а також відсутня інформація яким чином пристрій фіксує адресу.

У даному випадку, зазначає позивач, пристрій відобразив місце порушення: м. Львів, перехрестя Руфа - Чернігівська - пл. Панчишина, однак перехрестя вул. - Руфа та вул. Чернігівської - відсутнє.

Зважаючи на наявні сумніви у правильній роботі технічних засобів, позивач просить скасувати спірну постанову.

27 квітня 2026 року Галицький районний суд м. Львова прийняв рішення, відповідно до якого вирішив.

Позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасово затриманих транспортних засобів управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Назаренка Олега Михайловича серії ЛВ № 01039306 від 24.02.2026 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення пп. "ґ" п. 15.9 розділу 15 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП - скасувати.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 665,60 грн сплаченого судового збору, та 2000,00 грн правничої допомоги.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що з фотофіксації правопорушення видно розміщення транспортного засобу "Nissan Rogue", д.н.з. НОМЕР_1 , у паркувальній (заїзній) кишені, а в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів того, що цей транспортний засіб створював ускладнення для руху транспортних засобів, заважав пішоходам та створював небезпеку для учасників дорожнього руху.

Суд першої інстанції також виходив з того, що відповідач не довів, що зупинка транспортного засобу "Nissan Rogue", д.н.з. НОМЕР_1 , зробила неможливим рух інших транспортних засобів або створила перешкоду для руху пішоходів.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Таку позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права і неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшовши помилкового висновку про недоведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідач зазначає, що оформлення кишені (місця) для паркування за Правилами дорожнього руху та будівельними нормами має бути чітко розмічене, обладнане знаками та не створювати перешкод для руху, а паркування дозволено тільки у місцях, позначених знаками 5.42.1-5.42.3 з відповідними табличками, знаком 5.43 "Зона стоянки" та знаком 5.44 "Кінець зони стоянки", тоді як на фотофіксації транспортного засобу немає будь-яких знаків, які вказували б на наявність паркувальної кишені та на правомірність стоянки транспортного засобу.

Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради вказує на те, що транспортний засіб NISSAN з державним номерним знаком НОМЕР_2 був розташований безпосередньо на перехресті доріг, оскільки позаду автомобіля видно розгалуження вулиць, а транспортний засіб інспектор з паркування зафіксував з різних ракурсів у межах перехрестя доріг із прив`язкою до розгалуження доріг, які і утворюють перехрестя.

Здійснення зупинки на перехресті, на переконання скаржника, суттєво перешкоджає дорожньому руху шляхом звуження проїзної частини дороги, зменшення її пропускної здатності та створення умов для примусової зміни смуги руху водіями інших транспортних засобів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що постановою головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу контролю за дотриманням правил паркування та тимчасового затримання транспортних засобів управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Назаренка О.М. серії ЛВ № 01039306 від 24.02.2026 р. ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу марки "Nissan Rogue", д.н.з. НОМЕР_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 680 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту оскарженої постанови, встановлено, що 18.02.2026 року об 11:46 год. ОСОБА_1 здійснив зупинку на перехресті за адресою: м. Львів, перехрестя вул. Руфа - Чернігівської - пл. Панчишина, чим порушив вимоги пп. "ґ" п. 15.9 розділу 15 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Окрім цього, на веб-сайті https://inspector.lviv.ua, посилання на який міститься в оскарженій постанові, через ідентифікатори доступу до фото/відеоматеріалів правопорушення - номер повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності та державний номер транспортного засобу, міститься сім фотознімків, виконаних з різних ракурсів. Також вказані фото в роздрукованому вигляді долучені до позовної заяви та відзиву на адміністративний позов.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Відповідно до пункту 15.9 ґ Правил дорожнього руху України, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини першої ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апеляційний суд із фотознімків, які наявні в матеріалах справи, встановив те, що транспортний засіб NISSAN ROGUE, державний номерний знак НОМЕР_1 стоїть в одному ряду з іншими транспортними засобами на майданчику перед будівлею, на фасаді якої розміщена вивіска "AROMA KAVA", а на одному із знімків позаду автомобіля видно вивіску Львівської обласної клінічної лікарні.

Згідно з п. 1.10 ПДР України, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Апеляційний суд встановив, що інспектор з паркування зафіксував автомобіль з протилежних ракурсів та зазначив на зображеннях дату, час, адресу і географічні координати, проте на жодному із знімків немає дорожньої розмітки, дорожніх знаків або інших орієнтирів, за якими можливо визначити початок заокруглень країв проїзної частини та, відповідно, межі перехрестя в розумінні п. 1.10 ПДР України.

При цьому відповідач не надав схеми місця вчинення правопорушення, результатів вимірювання відстані від транспортного засобу до краю перехрещуваної проїзної частини, чи документа, який підтверджує те, що розгалуження, помітне на фотознімках позаду автомобіля, є розгалуженням доріг, а не виїздом з прилеглої території Львівської обласної клінічної лікарні, який за прямою вказівкою п. 1.10 ПДР України не вважається перехрестям.

Тому апеляційний суд вважає, що відповідач не довів факту зупинки транспортного засобу NISSAN ROGUE, державний номерний знак НОМЕР_1 на перехресті, а отже не довів наявності в діях позивача об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Цей висновок є підставою для задоволення позовних вимог про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ № 01039306 від 24 лютого 2026 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі;

10) проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210 - 1 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що відповідач не довів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтовано скасував постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ № 01039306 від 24 лютого 2026 року і закрив справу про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як передбачає ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Апеляційний суд з договору про надання юридичних (адвокатських) послуг № 1/03 від 26 березня 2026 року та акта наданих послуг до цього договору від 26 березня 2026 року встановив те, що сторони погодили фіксовану винагороду в розмірі 2 000,00 грн за попереднє опрацювання матеріалів, надання консультацій, опрацювання законодавчої бази, аналіз судової практики, формування правової позиції та підготовку адміністративного позову з додатками.

Апеляційний суд враховує те, що погоджений сторонами договору розмір гонорару є фіксованим і помірним, охоплює весь обсяг робіт з підготовки та подання позову.

У той же час відповідач обмежився загальними твердженнями про незначну складність справи, не спростувавши ні обсягу фактично наданих адвокатом послуг, ні реальності понесених позивачем витрат.

Тому апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та значенням справи для позивача, а доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2026 року в справі № 461/2265/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Р. М. Шавель