Постанова № 141378503 у справі № 500/3387/26 від 09.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів Справа № 500/3387/26 пров. № А/857/33939/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П. І.,

суддів: Димарчук Т.М.,

Москаля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року про повернення позовної заяви (суддя Юзьків М.І.) в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер-ленд" про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

28.05.2026 Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер-ленд" (далі - відповідач) про стягнення з банківських рахунків відповідача та за рахунок належної йому готівки коштів на суму податкового боргу в загальному розмірі 32 019,83 грн, в тому податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 17 007,92 грн, та податок на прибуток підприємств - 15 011,91 грн.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 вказану позовну заяву повернуто позивачу з підстав, передбачених пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, як таку, що подана суб`єктом владних повноважень передчасно та до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Суд виходив з того, що станом на день звернення до суду у суб`єкта владних повноважень право на пред`явлення позовних вимог ще не виникло, оскільки не збіг визначений законом шестимісячний строк на оскарження податкових повідомлень-рішень, якими платнику податків нараховані суми спірних грошових зобов`язань.

У поданій апеляційній скарзі ГУ ДПС у Тернопільській області просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Звертає увагу, що спірна заборгованість з податку на додану вартість в сумі 17 007,92 грн та податку на прибуток підприємств в сумі 15 011,91 грн виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 03.02.2026 № [номер приховано] та № [номер приховано]. Такі рішення відповідач не оскаржив ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а тому визначені ними грошові зобов`язання вважаються узгодженими. Рекомендованим листом на адресу відповідача надсилалась податкова вимога від 19.03.2026 № 0[телефон приховано]-1900. Відтак, оскільки станом на дату звернення до суду сплив 30-денний календарний строк з дня надіслання (вручення) вимоги, контролюючий орган дотримався умов, передбачених законодавством для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що однак не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України.

Враховуючи положення частини другої статті 312 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частинами першою та другою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо таку позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

Питання щодо застосування судами зазначеної норми вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.

Так, згідно з висновками, викладеними у постановах від 19 червня 2020 року у справі № 520/12807/19, від 12 травня 2022 року у справі № 420/9673/20, позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.

Крім того, у постановах від 21 серпня 2025 року у справі № 120/14874/24 та від 30 жовтня 2025 року у справі № 120/14997/24 Верховний Суд дійшов висновку, що фактично пункт 8 частини четвертої статті 169 КАС України встановлює процесуальне обмеження для суб`єкта владних повноважень: він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб`єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що підставою для звернення позивача до суду з цим позовом є несплата відповідачем податкового боргу, який виник в результаті донарахованих ГУ ДПС у Тернопільській області сум грошового зобов`язання на підставі податкових повідомлень-рішень від 03.02.2026 за №№ [номер приховано], [номер приховано].

Водночас позов про стягнення податкового боргу, який ґрунтується на вказаних рішеннях, подано до суду 28.05.2026.

Позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що платник податків безуспішно оскаржив зазначені рішення в досудовому порядку, що, своєю чергою, звужувало б строк для їх оскарження до одного місяця.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що станом на день звернення до суду з цим позовом у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки спірний податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень, для оскарження яких платником податків ще не збіг визначений законом шестимісячний строк на їх оскарження.

Водночас, беручи до уваги дату прийняття податкових повідомлень-рішень (03.02.2026) та дату звернення позивача до суду (28.05.2026), на думку колегії суддів, дата отримання відповідачем цих рішень немає значення, оскільки ця обставина не впливає на обчислення строку звернення до суду, якого очевидно позивач не дотримався.

Колегія суддів звертає увагу, що означений підхід щодо застосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України підтверджується усталеною практикою Верховного Суду.

Наприклад, у справі № 120/14997/24 Верховний Суд врахував, що податкові повідомлення-рішення від 21.06.2024 № [номер приховано] та від 21.06.2024 № [номер приховано] направлялися на адресу платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення та залишились неотриманими адресатом з незалежних від податкового органу причин, про що свідчать копії поштових конвертів долучених до позовної заяви, тоді як позов про стягнення податкового боргу подано до суду 08.11.2024. Відтак колегія суддів КАС ВС погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки у цій справі позов поданий до суду до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України, у суб`єкта владних повноважень право на пред`явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, а тому зазначений позов був правомірно повернутий.

За обставинами згаданої вище справи № 120/14874/24, податкові повідомлення-рішення від 21.05.2024 № [номер приховано], № [номер приховано], № [номер приховано] були отримані відповідачем 24.05.2024, тоді як позов про стягнення податкового боргу подано до суду 06.11.2024. Тому колегія суддів Верховного Суду визнала обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо передчасного (до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України) звернення ГУ ДПС до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Відступу від зазначеної правової позиції у встановлений законом спосіб здійснено не було, що свідчить про її обов`язковість в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

В апеляційній скарзі контролюючий орган наголошує на тому, що відповідачу надсилалась податкова вимога від 19.03.2026 № 0[телефон приховано]-1900, і оскільки така вимога повернулася без вручення платнику податків, то в ГУ ДПС у Тернопільській області виникло право на звернення до суду про стягнення податкового боргу.

Однак колегія суддів з таким доводами скаржника не погоджується та зазначає, що за визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Положеннями пункту 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59 ПК України дає підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до формування та документального визначення податкового боргу. При цьому вони об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу (постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 804/3642/16, від 14 липня 2021 року у справі № 815/2362/17, 21 вересня 2018 року у справі №808/3046/16).

Виникнення податкового боргу не пов`язано з фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов`язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу.

Відтак податкова вимога не є тим рішенням суб`єкта владних повноважень, на підставі якого виник спірний податковий борг, вона лише інформує платника про суму узгодженого грошового зобов`язання. Натомість такими рішеннями є податкові повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2026 року у справі № 160/28799/25 та від 24 липня 2026 року у справі № 120/15658/25.

Суд зазначає, що аргументи апеляційної скарги про неправильність зроблених судом першої інстанції висновків є безпідставними, адже апеляційна скарга не містить відомостей про обставини, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення судом норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими та відповідають нормам процесуального права.

Підсумовуючи наведене у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з наявністю підстав для повернення позовної заяви ГУ ДПС у Тернопільській області, але разом з тим зауважує, що згідно з нормами частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не встановлено, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі № 500/3387/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль