Постанова № 141378536 у справі № 308/18806/25 від 27.10.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 308/18806/25 пров. № А/857/27322/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання - Богачука Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2026 року, що ухвалила суддя Шепетко І.О. у місті Ужгороді, у справі № 308/18806/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6239994 від 28 листопада 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 листопада 2025 року поліцейський Управління патрульної поліції в Закарпатській області виніс щодо позивача постанову серії ЕНА № 6239994, якою притягнув позивача до адміністративної відповідальності за зупинку транспортного засобу ближче 10 м від виїзду з прилеглої території. Позивач зазначає, що працівники поліції на місці не проводили замірів, а матеріали справи не містять схеми місця події, фотознімків з прив`язкою до місцевості чи відеофіксації відстані.

Позивач також вказує на те, що на ділянці дороги, де позивач зупинився, відсутні заборонні дорожні знаки. Крім того, працівники поліції не роз`яснили позивачу прав та позбавили позивача можливості скористатися правовою допомогою.

04.05.2026 року Ужгородський міськрайонний суд прийняв рішення, яким вирішив позов задовольнити.

Скасувати постанову ЕНА № 6239994 від 28.11.2025, винесену поліцейським 2 взвода 2 роти УПП Управління патрульної поліції в Закарпатській області сержантом поліції Зоречевим Олексієм Олександровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 680,00 грн.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 122 КУпАП - закрити.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять об`єктивних даних, які б беззаперечно підтверджували факт зупинки транспортного засобу позивача безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території або на відстані менше 10 метрів від нього.

Суд першої інстанції взяв до уваги те, що працівники поліції вимірювань відстані не проводили, а відеозапис не підтверджує наявності реальної перешкоди для руху інших учасників дорожнього руху.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Таку позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, оскільки фактично проігнорував доводи відповідача та неналежно оцінив докази, зокрема відеозапис події.

Апелянт зазначає, що з відеозапису, який надав відповідач, чітко та однозначно видно зупинку транспортного засобу позивача безпосередньо перед виїздом із гаражного приміщення заявника, чим створено перешкоду для виїзду транспортного засобу з прилеглої території.

На думку відповідача, ці обставини очевидні зі змісту відеозапису та не потребують технічних вимірювань чи спеціальних досліджень.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 28.11.2025 поліцейський Управління патрульної поліції в Закарпатській області виніс щодо ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 6239994 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Підставою для винесення оскарженої постанови стало те, що 28.11.2025 о 13 год. 03 хв. в м. Ужгороді, вул. Дмитра Климпуша, 11 водій ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо на виїзді з прилеглої території, чим створив перешкоду для руху іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п. 15.9 "и" ПДР.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як передбачає ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, за змістом ст. 280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною третьою ст. 122 КУпАП передбачено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), визначено, що прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Згідно з підп. "и" п. 15.9 ПДР, зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, як визначає ч. 2 ст. 77 КАС України, покладається на відповідача.

Наведені норми дають апеляційному суду підстави для висновку про те, що для притягнення особи до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП за порушення підп. "и" п. 15.9 ПДР відповідач повинен довести розташування транспортного засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території або ближче 10 м від нього, а також те, що таке розташування створило перешкоду дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Дослідивши відеозапис з нагрудних камер поліцейських, апеляційний суд встановив, що цей відеозапис фіксує автомобіль позивача, проте не містить чіткої фіксації відстані від автомобіля позивача до виїзду з прилеглої території та меж такого виїзду. Вимірювань відстані працівники поліції не проводили.

Відповідач не надав інших доказів того, що 28 листопада 2025 року о 13 год. 03 хв. транспортний засіб позивача перекрив виїзд з прилеглої території чи створив перешкоду дорожньому руху.

Посилання апелянта на те, що зупинка автомобіля позивача безпосередньо в місці виїзду очевидна з відеозапису і не потребує вимірювань, апеляційний суд оцінює як безпідставне, оскільки відеозапис не фіксує меж виїзду з прилеглої території, тому не дає змоги встановити, що автомобіль позивача стояв безпосередньо в місці виїзду, а не поруч із ним, і що таке розташування створило перешкоду дорожньому руху.

Отже, на переконання апеляційного суду, відповідач не довів належними та достатніми доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі;

10) проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними та достатніми доказами факт порушення позивачем 28 листопада 2025 року ч. 3 ст. 122 КУпАП, а тому постанову серії ЕНА № 6239994 від 28 листопада 2025 року необхідно скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 травня 2026 року в справі № 308/18806/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Р. М. Шавель