Постанова № 141378544 у справі № 598/1487/26 від 27.10.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 598/1487/26 пров. № А/857/46789/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Бруновської Н.В., Валюха В.М.,

з участю секретаря судового засідання - Богачука Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2026 року, що ухвалив суддя Левків А.І. у місті Збаражі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб, у справі № 598/1487/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № R62720 від 14 липня 2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 липня 2026 року позивач, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста подав сформовану електронним сервісом заяву, у якій зазначив, що не оспорює порушення, пов`язаного з непроходженням (відмовою від проходження) військово-лікарської комісії, та погоджується на розгляд справи за відсутності позивача.

Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R62720 від 14 липня 2026 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн за те, що, відповідно до відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК.

Позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки постанова не містить дати, часу, місця та конкретного способу вчинення правопорушення, доказів видачі направлення на ВЛК і доказів відмови від проходження ВЛК.

Також позивач вважає, що відповідач виніс постанову після закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, який необхідно обчислювати з 06 червня 2025 року, оскільки до 05 червня 2025 року громадяни України віком від 25 до 60 років, яких визнали обмежено придатними до військової служби (крім осіб з інвалідністю), були зобов`язані пройти повторний медичний огляд.

13 серпня 2026 року Збаразький районний суд Тернопільської області ухвалив рішення, яким позовну заяву залишив без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач 11 липня 2026 року подав через власний електронний кабінет у застосунку "Резерв+" заяву, у якій зазначив, що не оспорює допущеного порушення, та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності позивача, тому відповідач виніс постанову з дотриманням вимог закону.

Суд першої інстанції також виходив з того, що закінчення встановленого строку для виконання обов`язку не припиняє самого обов`язку, правопорушення має триваючий характер, а днем його виявлення є 11 липня 2026 року, коли позивач подав відповідну заяву. Тому суд першої інстанції вважав, що відповідач наклав штраф у межах строків, передбачених законом.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Таку позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прирівняв подання стандартизованої заяви через застосунок "Резерв+" до безумовного доказу всіх елементів правопорушення і не перевірив спеціального статусу позивача, події, часу та об`єктивної сторони правопорушення.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не оцінив того, що відзив на позовну заяву і додані до нього документи ІНФОРМАЦІЯ_2 стосуються іншого можливого порушення - неявки за повісткою, а також не перевірив повноважень особи, яка винесла та не підписала постанову.

На думку апелянта, суд першої інстанції не застосував абсолютного однорічного строку накладення адміністративного стягнення, а також залишив без належної процесуальної реакції клопотання про витребування доказів, які перебувають виключно у відповідача.

Позиція відповідача зводиться до того, що, оскаржена постанова винесена в порядку та строк визначеному законодавством, а тому є правомірною.

11 липня 2026 року позивач дистанційно, через електронний кабінет військовозобов`язаного повідомив начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 про порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, а також те, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП визнає та надає згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

За таких обставин, керівник ТЦК та СП зобов`язаний протягом 3 днів винести постанову у справі без участі особи, яка притягується до відповідальності, що і було вчинено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 14 липня 2026 року, під час винесення оскарженої постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з таких міркувань.

Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, що підтверджує скріншот із застосунку "Резерв+", та перебував у розшуку.

11 липня 2026 року о 10:59:30 ОСОБА_1 подав на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, в якій повідомив, що допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов (відмовився проходити) ВЛК. Факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), ОСОБА_1 визнав та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 постановою № R62720 від 14 липня 2026 року притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000 грн за те, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист").

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції публічно-правового спору, апеляційний суд виходить з такого.

Сторони не оспорюють того, що позивач є військовозобов`язаним і 11 липня 2026 року подав через власний електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста заяву, у якій не оспорив порушення, пов`язаного з непроходженням (відмовою від проходження) ВЛК, та надав згоду на розгляд справи за відсутності позивача, а також не оспорюють того, що в Україні триває особливий період.

Спірними є питання про те, чи є заява позивача від 11 липня 2026 року доказом вчинення позивачем правопорушення та чи виніс відповідач цю постанову в межах строку накладення адміністративного стягнення.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Частинами 1-3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме:

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ч. 1) -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню (ч. 2), -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період (ч. 3) -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 21 березня 2024 року № 3621-IX (далі - Закон № 3621-IX) встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-9 КУпАП, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Згідно з ч. 2 ст. 279-9 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Частина 3 ст. 279-9 КУпАП визначає, що у постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

Згідно з ч. 7 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Наведені норми дають апеляційному суду підстави для висновку про те, що заява особи, подана через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, у якій особа не оспорює допущеного порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності, є підставою для розгляду справи керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки без складання протоколу і без участі цієї особи. При цьому, керівник зобов`язаний протягом трьох днів перевірити фактичні дані, викладені в заяві, і винести постанову з дотриманням вимог ст. 247, 280, 283 КУпАП, визначивши штраф у мінімальному розмірі санкції.

Заява позивача від 11 липня 2026 року засвідчує, що позивач, через власний електронний кабінет повідомив начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про допущене порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме про те, що не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, визнав факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності позивача.

З постанови № R62720 від 14 липня 2026 року апеляційний суд встановив, що тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс спірну постанову на третій день після отримання заяви позивача, визначив подію правопорушення - непроходження (відмову від проходження) ВЛК, обов`язок щодо проходження якої встановлює п. 2 розділу ІІ Закону № 3621-IX, - на підставі вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і наклав штраф у мінімальному розмірі санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - 17 000,00 грн.

Отже, на думку апеляційного суду, заява позивача від 11 липня 2026 року разом із відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підтверджує подію правопорушення, а відповідач виніс постанову № R62720 від 14 липня 2026 року в порядку, визначеному ст. 279-9 КУпАП.

Враховуючи те, що ст. 279-9 КУпАП пов`язує розгляд справи без участі особи саме з поданням такої заяви, скористатися електронним кабінетом і подати таку заяву може тільки особа, яка пройшла електронну ідентифікацію, інформацію, викладену у заяві відповідач перевірив у Єдиному державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, апеляційний суд вважає безпідставними, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вважав стандартну заяву безумовним доказом усіх елементів складу адмінправопорушення.

Апеляційний суд встановив, що постанову № R62720 від 14 липня 2026 року виніс тимчасово виконуючий обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто особа, яка виконує повноваження керівника.

Враховуючи те, що ст. 235 КУпАП надає право керівникові територіального центру комплектування та соціальної підтримки, розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП, необґрунтованими, на думку апеляційного суду, є доводи апелянта про неперевірені повноваження особи, яка приймала спірну постанову.

Що стосується строку накладення адміністративного стягнення

Частина 9 ст. 38 КУпАП визначає, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Пункт 2 розділу ІІ Закону № 3621-IX зобов`язує громадян, які були визнані обмежено придатними до військової служби, пройти повторний медичний огляд.

При цьому закінчення 05 червня 2025 року строку, встановленого для виконання цього обов`язку, не припиняє самого обов`язку, а тому непроходження повторного медичного огляду після цієї дати є триваючою бездіяльністю.

Апеляційний суд встановив, що відповідач виявив правопорушення 11 липня 2026 року, коли позивач подав заяву про визнання порушення, а постанову № R62720 виніс 14 липня 2026 року, тобто в межах трьох місяців з дня виявлення правопорушення і до спливу одного року з дня його вчинення.

Тому доводи апелянта про те, що строк накладення адміністративного стягнення сплив 06 червня 2026 року, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2026 року у справі № 598/1487/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

В. М. Валюх