Постанова № 141378561 у справі № 260/2018/26 від 09.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів Справа № 260/2018/26 пров. № А/857/46101/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П. І.,

суддів: Димарчук Т.М.,

Москаля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року (суддя Маєцька Н.Д.) про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

27.03.2026 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 або відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 19.05.2023 по 10.12.2024 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати позивачу грошове забезпечення за період з 19.05.2023 по 10.12.2024 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та виплатити на користь позивача недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2023 та 2024 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати позивачу грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2023 та 2024 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та виплатити на користь позивача недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2023 та 2024 роки.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

10.04.2026 представник відповідача подав до суду клопотання про закриття провадження у цій справі, посилаючись на те, що Закарпатський окружний адміністративний суд вже розглянув аналогічну справу № 260/4910/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з таким самим предметом та з тих самих підстав і прийняв рішення про часткове задоволення позову.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 вирішено закрити провадження у справі № 260/2018/26 з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 238 КАС України.

Суд дійшов висновку, що позивач повторно звернувся до суду з позовом за наявності такого, що набрало законної сили рішення суду у справі № 260/4910/25 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивач звертає увагу на відмінність обставин, що передували його зверненню до суду з позовами в адміністративних справ № 260/4910/25 та № 260/2018/26.

Зокрема, як зазначає позивач, 29.05.2025 він звернувся до відповідача з листом щодо нарахування та виплаті йому грошового забезпечення за 2022-2025 роки згідно з вимогами чинного законодавства, з урахуванням виплачених сум. Відповідач відмовив листом від 04.06.2025 року № 11/2/8322, в якому посилався, як у відповіді на заяву від 24.02.2026 (відповідь 10.03.2026 за № 13/2/2582 на постанову КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року, якою була внесена зміна у постанову КМУ № 704 від 30 серпня 2017 року. Відтак позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі № 260/4910/25 такий позов задоволено частково та вирішено зобов?язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у зв?язку із проходженням військової служби із врахуванням раніше виплачених сум, за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, та з 01.01.2023 по 19.05.2023 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

Позивач зазначає, що після ухвалення судом рішення у справі № 260/4910/25, він 24.02.2026 скерував відповідачу заяву про перерахунок грошового забезпечення з 19.05.2023 по 10.12.2024 та розраховував на те, що відповідач, у разі відмови, буде посилатися на постанову КМУ № 481 від 12 травня 2023 року, але натомість у своїй відповіді від 10.03.2026 за № 13/2/2582 відповідач проінформував позивача про те, що він продовжував нараховувати йому грошове забезпечення згідно з вимогами постанови КМУ № 103, підпункт 1 пункту 3 якої було скасовано.

Позивач твердить, що за таких обставин, звертаючись з новим позовом, він був вимушений побудувати свої позовні вимоги, які є схожими за змістом з позовними вимогами, які вирішені судом у за № 260/4910/25. Але разом з тим, підставою позову у справі № 260/4910/25 є відповідь відповідача від 04.06.2025 № 11/2/8322, тоді як підставою позову у справі за № 260/2018/26 є відповідь відповідача від 10.03.2026 за № 13/2/2582, які містять відмінні юридичні факти, тобто обставини звернень до суду є різними, що не враховано судом першої інстанції.

На думку позивача, позови не можуть вважатись тотожними, якщо в них не співпадають обставини, що обґрунтовують звернення до суду і суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що однак не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України.

Враховуючи положення частини другої статті 312 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, зазначеною нормою регламентовано неможливість повторного розгляду справи за умови набрання законної сили рішення у тотожному спорі.

Згідно з практикою Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 30.04.2020 у справі № 813/4138/17, від 26.05.2020 у справі № 805/1963/17-а, від 16.07.2020 у справі № 182/3773/15-а, умовами застосування такої підстави для закриття провадження у справі є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

У свою чергу під підставою позову треба розуміти ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, тоді як предмет позову це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення..

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Відтак, після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.03.2023 справі № 480/4772/20.

Крім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

Як встановлено судом першої інстанції і визнається позивачем, у провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 260/4910/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 25.02.2022 по 10.12.2024 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 25.02.2022 по 10.12.2024 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року (але менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Закон України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та виплатити на користь позивача недоплачену суму одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати позивачу грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та виплатити на користь позивача недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі № 260/4910/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , які полягають у застосуванні у період із 25.02.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року при нарахуванні позивачу грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби із врахуванням раніше виплачених сум, за період:

- з 25.02.2022 по 31.12.2022 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;

- з 01.01.2023 по 19.05.2023 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі № 260/4910/25 набрало законної сили 27.11.2025.

Порівняльний аналіз підстав, предметів та вимог в обох справах свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 заявив у справі № 260/2018/26 тотожні позовні вимоги, які суд уже вирішив у справі № 260/4910/25. Вони випливають з одних і тих самих правовідносин, ґрунтуються на однаковому правовому регулюванні та стосуються перерахунку грошового забезпечення позивача, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року.

Отже вирішення спору по суті у межах справи № 260/2018/26 призведе до наявності двох судових рішень з одного й того ж питання.

Відтак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі в силу положень пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, оскільки є таке, що набрало законної сили судове рішення у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

У постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Тому для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

При зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Відтак той факт, що після рішення суду у справі № 260/4910/25 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою щодо перерахунку його грошового забезпечення за аналогічний період і з аналогічних правових підстав та у відповідь отримав відмову, оформлену листом, не свідчить про виникнення нового спору. Цей спір уже вирішений судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому повторне звернення позивача до суду не допускається.

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що у відмові від 10.03.2026 за № 13/2/2582 відповідач не посилався на постанову КМУ № 481 від 12 травня 2023 року, а знову, як і раніше, повідомив, що він нараховував грошове забезпечення згідно з вимогами скасованої норми постанови КМУ № 103 від 21 лютого 2018 року, що, на думку позивача, дає нові підстави для звернення до суду.

Колегія суддів зауважує, що отримання позивачем аналогічної за змістом відповіді на своє повторне звернення лише додатково підтверджує відсутність інших підстав для ініціювання нового позову.

Крім того, колегія суддів враховує, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі № 260/4910/25, суд виходив, зокрема, з таких мотивів:

"Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності з 20 травня 2023 року, внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", викладено абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, починаючи з 20 травня 2023 року пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що посадовий оклад позивача, його оклад за військовим званням як військовослужбовця, з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не "на 1 січня 2018 року"). З тих самих мотивів відповідачами неправильно нараховувалась грошова допомога на оздоровлення (розмір якої залежав від розміру грошового забезпечення).".

Отже, у справі № 260/4910/25 судом вже надано оцінку правовим наслідкам прийняття постанови КМУ № 481 від 12 травня 2023 року для спірних правовідносин між сторонами.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 238 КАС України підстави для закриття провадження у справі № 260/2018/26, оскільки Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 25.10.2025 у справі № 260/4910/25 вирішив спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Наведені скаржником доводи не змінюють правової природи спірних відносин, які вже були предметом судового розгляду та отримали оцінку у зазначеному судовому рішенні, яке набрало законної сили. Повторне звернення з тотожними вимогами є нічим іншим, як спробою порушити принцип правової визначеності та обійти остаточність судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за результатами розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив з дотриманням норм процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 260/2018/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції (з урахуванням висновків, наведених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 367/252/24).

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль