Постанова № 141378565 у справі № 607/17497/26 від 02.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Львів Справа № 607/17497/26 пров. № А/857/53657/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., суддів Димарчук Т. М., Сала П. І. розглянув в місті Львові в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.09.2026 у справі №607/17497/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 , якого представляє адвокат Худа Ірина Романівна, звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА №7642571 від 31.07.2026 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

23.09.2026 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області прийняв рішення, яким відмовив повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА №7642571 від 31.07.2026 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП. Суд першої інстанції встановив, що на відеозаписах з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції зафіксовано обставини зупинки транспортного засобу «Mercedes-Benz A 150», державний номерний знак НОМЕР_1 , а також перебування ОСОБА_1 на місці водія. З відеозаписів також вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції здійснювалася перевірка документів позивача, під час якої встановлено факт позбавлення його права керування транспортними засобами. Крім того, зафіксовано розгляд поліцейським справи про адміністративне правопорушення, роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, а також ознайомлення позивача зі змістом винесеної постанови. Водночас судом встановлено, що на момент виявлення правопорушення ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови Богодухівського районного суду Харківської області від 17.03.2026 у справі №613/1608/25, яка набрала законної сили 27.03.2026. Отже, на момент вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення 31.07.2026 строк позбавлення позивача права керування транспортними засобами вже тривав. Таким чином, встановлені судом обставини у своїй сукупності підтверджують факт керування позивачем транспортним засобом у період позбавлення його права керування, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП. Суд відхилив доводи позивача про відсутність у матеріалах справи належних доказів, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом, оскільки такий факт підтверджується сукупністю досліджених судом доказів. Суд визнав, що посилання позивача на те, що він не знав про постанову Богодухівського районного суду Харківської області від 17.03.2026, не спростовує того, що він був позбавлений права керування. Наявність посвідчення водія у застосунку «Дія» не свідчить про наявність у позивача права керувати транспортними засобами, оскільки на момент вчинення правопорушення він був позбавлений такого права за рішенням суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції в порушення вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, розглянув справу поверхнево, оскільки викладені в рішенні висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах цієї справи та не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_1 не порушував ПДР України, при цьому, інспектором не встановлено та не доведено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відсутні відомості керування ним транспортним засобом, як особою яка позбавлена права керування транспортним засобом. В час складання оскаржуваної постанови позивач спілкувався із працівниками ТЦК та надавав їм усі військові документи, так як є колишнім військовим нещодавно звільненим через встановлення інвалідності. Позивач не керував ТЗ, не був зупинений працівниками поліції та не порушив жодних вимог ПДР України, а тому в розумінні статті не є водієм. Працівники поліції повідомили інформацію з планшету, що нібито є рішення суду яким він позбавлений права керування на 1 рік. Однак позивачу не відомо про таке рішення суду, він не був присутній на судових засіданнях і тільки зараз через свого захисника буде встановлювати що це за рішення та оскаржувати його. Більше того з вересня 2025 року був у Німеччинні на військових навчаннях (що підтверджується відповідним сертифікатом), після того 28 жовтня 2025 року отримав бойове поранення та тривалий час знаходився на лікуванні, тому припускає, що можливо у цей період були прийняті якісь рішення, про які він не обізнаний з поважних причин. Просить скасувати рішення від 23.09.2026 та прийняти нове, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА 7642571 від 31.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн., провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУПАП - закрити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу та навів аргументи на спростування доводів апелянта. Так, судом першої інстанції оглянуто надані відеозаписи із нагрудних камер поліцейських під назвою «ст. З82 ККУ -1.», «ст. 382 ККУ -2.», «ст. 382 ККУ -3.», «ст. 382 ККУ -4.», «export-dlris» та «export-4kmqv», де підтверджено обставини вчинення позивачем порушення вимог пункту 2.1. а) Правил дорожнього руху, що полягало у керуванні ОСОБА_1 31.07.2026 року близько 06 год. 49 хв. по вул. Збаразька у м. Тернополі, Тернопільського р-ну, Тернопільської обл. транспортним засобом марки та моделі «Mercedes - Benz A 150», номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим згідно з рішенням суду права керування транспортними засобами. Щодо твердження представника позивача «що неможливо встановити факту руху та керування ТЗ ОСОБА_1 » стверджує, що така інформація не відповідає дійсності, оскільки на відеозаписі із нагрудного відео реєстратора поліцейського під назвою «ст. З82 ККУ -1.» із 00:00:10 сек. по 00:00:15 сек. чітко зафіксовано момент зупинки транспортного засобу марки Mercedes - Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача. Звертає увагу, що в салоні автомобіля, окрім водія, більше нікого не було, також у підтвердження здійсненого правопорушення із нагрудного відео реєстратора поліцейського під назвою «ст. 382 ККУ-1.» із 00:01:00 сек. по 00:01:35 сек. зафіксовано роботу двигуна автомобіля, в якому перебував ОСОБА_1 . Щодо твердження представника позивача, що ОСОБА_1 не відомо про рішення суду, він не був присутній на судових засіданнях і тільки зараз через свого захисника буде встановлювати, що це за рішення та оскаржувати його, то такі є недостовірними, оскільки ОСОБА_1 оплатив накладений на нього судом штраф.

Представник апелянта, котра завчасно (26.10.2026) отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення розгляду справи в судовому засіданні 02.11.2026 о 13:00, а також повістку-повідомлення про це судове засідання, в судове засідання 02.11.2026 о 13:00 не прибула; заяви чи клопотання в цей строк до суду не надходили. Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу просив суд розглянути справу за його відсутності. За таких обставин апеляційний суд на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції:

Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 17.03.2026 у справі №613/1608/25, яка набрала законної сили 27.03.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

31 липня 2026 року о 06 год. 49 хв. в м. Тернополі по вул. Збаразька, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes Benz А150», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавлений права керування, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху.

На відеозаписах з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції зафіксовано обставини зупинки транспортного засобу «Mercedes-Benz A 150», державний номерний знак НОМЕР_1 , а також перебування ОСОБА_1 на місці водія. Зокрема, відеозаписом зафіксовано транспортний засіб «Mercedes-Benz A 150», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебування позивача на місці водія після зупинки транспортного засобу, а також обставини перевірки його документів працівником поліції. З відеозаписів також вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції здійснювалася перевірка документів позивача, під час якої встановлено факт позбавлення його права керування транспортними засобами. Поліцейським було встановлено, що ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами на підставі постанови Богодухівського районного суду Харківської області від 17.03.2026 у справі №613/1608/25, яка набрала законної сили 27.03.2026. Крім того, зафіксовано розгляд поліцейським справи про адміністративне правопорушення, роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, а також ознайомлення позивача зі змістом винесеної постанови.

31 липня 2026 року поліцейський офіцер громади Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Киянко В.І. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7642571, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн.

Обставини справи, які встановив апеляційний інстанції

в постанові Богодухівського районного суду Харківської області від 17.03.2026 у справі №613/1608/25 встановлено такі обставини:

- суд врахував отримання ОСОБА_1 28.10.2025 поранення в ході бойових дій при захисті Батьківщини, у зв`язку з чим кілька разів відкладав судові засідання на підставі відповідних медичних документів, які підтверджували факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 28.10.2025 по 30.10.2025 та перебування у відпустці для подальшого лікування та реабілітації з 25.12.2025 по 23.02.2026. Крім того, суд взяв до уваги, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не прибув у судові засідання, призначені на 01.09.2026 та 02.10.2026, без повідомлення причин. ОСОБА_1 у судове засідання 17.03.2026 усьоме не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Оскільки вимогами ст. 268 КУпАП адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, не відноситься до правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи є обов`язковою, суд ухвалив розгляд справи 17.03.2026 провести за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;

- вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, в т.ч. протоколом, в якому у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» ОСОБА_1 вказав: «У зв`язку з погіршенням здоров`я по рекомендації доктора випив 200 гр. червоного вина»; - відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, на питання працівника поліції («…скільки сьогодні випили?») ОСОБА_1 відповів: «два стакани вина»; - результатом тестування за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» від 07.08.2025 о 22:14 год, згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено 0,52 проміле алкоголю; -актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. За результатами огляду проба позитивна - 0,52 проміле алкоголю ОСОБА_1 вказав, що з результатами згоден, поставив свій підпис.

В ЄДРСР станом на 02.11.2026:

- наявні відомості про забезпечення 19.03.2026 надання загального доступу до постанови Богодухівського районного суду Харківської області від 17.03.2026 у справі №613/1608/25, а також про набрання цією постановою законної сили 27.03.2026;

- відсутні відомості про оскарження ОСОБА_1 цієї постанови ані у встановлені законом строки, ані до 02.11.2026 (дату розгляду цієї справи апеляційним судом).

На відеозаписі з нагрудного відеореєстратора працівника поліції зафіксовано дослідження відомостей інформаційно-комунікаційних систем («Інформаційний портал Національної поліції України»), котрі свідчать набрання постановою суду від 17.03.2026 у справі №613/1608/25 законної сили, а також про сплату ОСОБА_1 штрафу в сумі 17000грн., котру той ніяк не може прокоментувати.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини:

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частиною 10 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" встановлено заборону керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Статтею 16 цього Закону передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.10.2025 4 поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 1.5. ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Пунктом 2.1а ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Пунктом 2.4 ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.

Частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позиція суду апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

1. постанова суду від 17.03.2026 у справі №613/1608/25, якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік, набрала законної сили 27.03. 2026. Отже, станом на 31.07.2026 ОСОБА_1 був особою, що позбавлена права керування транспортними засобами, а поліцейські встановили цю обставину на підставі належних та достатніх доказів;

2. оскільки ОСОБА_1 31.07.2025 о 06:49 керував транспортним засобом «Mercedes Benz А150», державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Тернополі по вул. Збаразька, то поліцейський правильно кваліфікували його дії (керування транспортним засобом особою, яка позбавлена такого права на рік на підставі постанови суду) як порушення вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», п. 2.1.а ПДР;

3. описані дії ОСОБА_1 , вчинені 31.07.2026, становлять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, тому оскаржена постанова є правомірною, а позовні вимоги - безпідставними;

4. ОСОБА_1 знав або повинен був знати, що суд розглянув справу №613/1608/25 про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі ст. 130 КУпАП, що передбачає позбавлення права керування транспортними засобами на один рік, а також про прийняте судом рішення, оскільки:

- брав участь у складанні поліцейським протоколу по ст. 130 КУпАП, надавав в ньому письмові пояснення, визнавав вживання алкоголю та проходив тестування за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», яким виявлено 0,52 проміле при допустимих 0,2;

- звертався до суду із клопотаннями про відкладення розгляду цієї справи, котрі суд задовольнив;

- суд шість разів відкладав розгляд справи та повідомляв позивача про виклик до суду та розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 лише на сьомому судовому засіданні (право на участь у розгляді справи було забезпечене);

- суд своєчасно (19.03.2026) оприлюднив постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в Єдиному державному реєстрі судових рішень, до якого особа мала доступ з будь-якої точки світу через мережу Інтернет;

- ОСОБА_1 сплатив накладений судом штраф.

Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що він не знав і не міг знати про прийняте судом рішення є голослівними та суперечать наведеним вище фактам. Цілком очевидно, що ОСОБА_1 знав про розгляд справи судом, проте проігнорував кілька судових викликів, що свідчить про невиконання ним своїх процесуальних обов`язків. Разом з тим, небажання позивача брати участь у розгляді справи чи ухилення від отримання судових викликів та/або судового рішення не звільняє його від обов`язку виконання цього рішення та негативних наслідків, що настають у зв`язку із ігноруванням накладеного судом стягнення (позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк). Апелянт також не пояснив суду сплату штрафу за необізнаності з рішенням суду про його накладення.

Отже, аргументи апелянта про його необізнаність з результатами розгляду справи та позбавлення права керування транспортними засобами є голослівними та спрямованими на уникнення від адміністративної відповідальності за новий проступок; ці аргументи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо оцінки зібраних ним у справі доказів, що достеменно доводять вину ОСОБА_1 .

5. твердження представниці Малявського М.Н. про те, що насправді він 31.07.2026 не керував транспортним засобом є голослівними та спростовуються відеозаписами з бодікамери поліцейського, які належно дослідив та оцінив суд першої інстанції;

6. у цій ситуації ОСОБА_1 мав реальну можливість оскаржити судове рішення у справі №613/1608/25 в апеляційному порядку, проте не зробив цього. Суд враховує, що позивач забезпечений професійною правничою допомогою адвоката, тому такий процесуальний хід є цілком очікуваним та очевидним для будь-якого кваліфікованого правника, до яких належать адвокати. Оскільки ОСОБА_1 не оскаржив постанови у встановленому законом порядку за встановлених судом та описаних вище обставин, то апеляційний суд відхиляє твердження його представника про необізнаність з фактом позбавлення права керування транспортними засобами на рік як недостовірні та спрямовані на ухилення від притягнення до відповідальності на підставі ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведені вище мотиви, колегія суддів дійшла висновку про відповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, що є підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін. Враховуючи голослівність аргументів апелянта, його скаргу слід залишити без задоволення.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд покладає понесені апелянтом судові витрати на нього.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2026 року у справі №607/17497/26 - без змін.

Судові витрати, понесені апелянтом у зв`язку із поданням апеляційної скарги, покладаються судом на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її складення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 09.11.26