Постанова № 141378566 у справі № 461/6635/26 від 02.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Справа № 461/6635/26 пров. № А/857/51442/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., суддів Димарчук Т. М., Сала П. І., розглянув в місті Львові в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 вересня 2026 року у справі №461/6635/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, просить скасувати постанову серії ЕНА № 7708296 від 12.08.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 20400 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зі змісту оскарженої постанови не вбачається, якими доказами посадова особа встановила обізнаність позивача з фактом набрання законної сили судовим рішенням про позбавлення його на рік права керування транспортними засобами, яким чином був перевірений факт доведення до позивача результат судового розгляду, а також які обставини були покладені в основу висновку про наявність вини позивача у вчиненні правопорушення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

14.09.2026 Галицький районний суд м. Львова прийняв рішення у справі №461/6635/26, яким позов задовольнив повністю: - скасував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 7708296 від 12.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП; - провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрив; - стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції врахував те, що позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, а відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування цих його тверджень, зокрема доказів, які фіксують правопорушення. Тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесена інспектором поліції без додержання вимог законності, а тому підлягає скасуванню. Зважаючи на те, що у ході розгляду справи не здобуті належні та допустимі докази вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, суд закрив справу про адміністративне правопорушення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку, неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт наводить такі обставини та аргументи: - працівниками поліції було належним чином виявлено (відомості з інформаційних баз даних поліції та судової влади) та зафіксовано факт керування позивачем транспортним засобом у період дії рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами; - ОСОБА_1 набув статусу «особа, яка позбавлена права керування» безпосередньо після набрання постановою законної сили, 07.07.2026; - висновок суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи відомостей щодо обізнаності ОСОБА_1 про позбавлення його права керування транспортними засобами є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах закону та фактичних обставинах справи; - позивач на відеозаписі надавав поліцейському пояснення, що свідчили про його обізнаність із розглядом судами справи про притягнення його до адміністративної відповідальності по ст. 130 КУпАП на стадії апеляційного перегляду рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи, оскільки суд завчасно (22.10.2026) скерував судові документи та повістки на адресу електронної пошти, вказану в позовній заяві як адреса електронної пошти ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання знаходиться на тимчасово окупованій території України) та його представника адвоката Калашникова Є.В. Позивач та його представник до суду не прибули. Представник апелянта надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин апеляційний суд на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції

майор поліції Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Зинич Андрій Васильович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7708296 від 12.08.2026. В оскаржуваній постанові зазначено, що 12 серпня 2026 року о 14:00:23 за адресою: Львівська область, Стрийський район, селище Славсько, вулиця Архангельського, 17, позивач керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами на підставі постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року у справі № 752/2326/26, яка набрала законної сили 07 липня 2026 року. Дії водія кваліфіковані за частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.

Обставини справи, які встановив апеляційний інстанції

Зміст судових рішень у справі №752/2326/26 свідчить про таке:

- 09.01.2026 приблизно о 00:10 у м. Києві по вул. Заболотного, 15-Д водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Camry, державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на перешкоду, а саме: бордюрний камінь, тобто спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої транспортний засіб отримав механічні ушкодження, що потягло матеріальні збитки та, відповідно, порушив п. "б" п. 2.3, п. 12.1, п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 "Про Правила дорожнього руху", за що передбачена відповідальність за ст. 124КУпАП. При цьому, дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_1 , керуючи вищевказаним транспортним засобом, в указані дату і місці, вчинив, маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законодавством порядку водій відмовився о 00:47, о 00:54 09.01.2026 на тому ж місці, що зафіксовано технічними засобами відеозапису - нагрудною камерою співробітників Національної поліції, які оформили у зв`язку з цим протокол про адміністративне правопорушення. При складанні протоколів від 09.01.2026 особу ОСОБА_1 встановлено на підставі посвідчення водія за допомогою застосунку сервісу надання державних цифрових послуг "Дія", роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Голосіївському районному суді міста Києва. Від підписання протоколів ОСОБА_1 відмовився, про що у бланках протоколів зроблено відповідну відмітку. На місці події Дорохов Д.С. склав письмові пояснення від 09.01.2026, в яких виклав власну версію подій;

- 04.05.2026 Голосіївський районний суд міста Києва за участі за участі ОСОБА_1 та його представника адвоката Шимка А.О. розглянув справу №752/2326/26 та постановив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. у дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік;

- не погоджуючись з цим рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника оскаржив постанову суду в справі №752/2326/26 в апеляційному порядку, просив її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- апеляційний розгляд справи проводився судом за участі ОСОБА_1 та його захисника Шимка А.О., які надавали апеляційному суду пояснення на підтримку поданої ними апеляційної скарги;

- 07.07.2026 Київський апеляційний суд ухвалив постанову, якою постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 04.05.2026 залишив без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, загальний доступ до неї в ЄДРСР забезпечено 27.07.2026.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частиною 10 статті 15 Закону України "Про дорожній рух" встановлено заборону керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Статтею 16 цього Закону передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.10.2025 4 поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 1.5. ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Пунктом 2.1а ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Пунктом 2.4 ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.

Частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позиція суду апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

1. постанова №752/2326/26 від 04.05.2026, якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами на строк один рік, набрала законної сили 07.07.2026.

Отже, станом на 12.08.2026 ОСОБА_1 був особою, що позбавлена права керування транспортними засобами, а поліцейські встановили цю обставину на підставі належних та достатніх доказів (відомості з інформаційних баз даних поліції, а також судової влади, що перебуває у відкритому доступі);

2. оскільки ОСОБА_1 12.08.2026 о 14:00:23 керував транспортним засобом за адресою: Львівська область, Стрийський район, селище Славсько, вулиця Архангельського, 17, то поліцейські правильно кваліфікували його дії (керування транспортним засобом особою, яка позбавлена такого права на рік на підставі постанови суду) як порушення вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», п. 2.1.а ПДР;

3. описані дії ОСОБА_1 , що відбулися 12.08.2026, становлять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 126 КУпАП, тому оскаржена постанова є правомірною, а позовні вимоги - безпідставними;

4. ОСОБА_1 знав або повинен був знати, що суд розглянув справу №752/2326/26 про притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі ст. 130 КУпАП, та постановив позбавити його права керування транспортними засобами на один рік, а також про прийняте судом рішення, оскільки:

- брав участь у складанні поліцейським протоколу по ст. 130 КУпАП, надавав письмові пояснення, надалі брав участь у судовому розгляді справи в суді першої інстанції;

- обізнаний про зміст рішення суду першої інстанції, оскільки оскаржував його в апеляційному порядку;

- брав участь в апеляційному розгляді справи, надавав апеляційному суду пояснення, був забезпечений професійною правничою допомогою;

- постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а постанова апеляційного суду про залишення цього судового рішення без змін оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (до якого особа мала доступ з будь-якої точки світу через мережу Інтернет) задовго до вчиненні ним адміністративного правопорушення, а отже - навіть у випадку, якщо ОСОБА_1 з якихось суб`єктивних причин не брав участь в оголошенні рішення суду апеляційної інстанції чи не отримав його, то він починаючи з 27.07.2026 мав та надалі має реальну можливість ознайомитися з постановою апеляційного суду в ЄДРСР (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138480453).

Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що він не був обізнаний із тим, що він на підставі судового рішення є особою, що позбавлена права керування транспортними засобами, суперечать наведеним вище фактам. Цілком очевидно, що ОСОБА_1 , знав про розгляд справи №752/2326/26 та про його результати. Разом з тим, небажання позивача визнавати результати судового розгляду справи чи ухилення від отримання судового рішення не звільняє його від обов`язку виконання цього рішення та негативних наслідків, що настають у зв`язку із ігноруванням накладеного судом стягнення (позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк).

Отже, аргументи позивача про його необізнаність з результатами розгляду справи та позбавлення права керування транспортними засобами є голослівними та спрямованими на уникнення від адміністративної відповідальності за новий проступок. Суд першої інстанції помилково взяв до уваги такі аргументи та при прийнятті рішення дійшов помилкового висновку про те, що оскаржена постанова винесена інспектором поліції без додержання вимог законності.

Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведені вище мотиви, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення. Враховуючи слушність аргументів апелянта-відповідача, слід прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову позивача.

З огляду на висновок по суті апеляційної скарги суд перерозподіляє судові витрати сторін, понесені в суді першої інстанції. Щодо витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, то з огляду на статус учасників справи (позивач - фізична особа, відповідач - суб`єкт владних повноважень) понесені апелянтом витрати не відшкодовуються; водночас понесені позивачем витрати покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 139,243,272,286,308,310,315,317,321,322,325,328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 вересня 2026 року у справі №461/6635/26 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити повністю.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, покласти на нього. Судові витрати, понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції, не відшкодовуються.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Постанова у повному обсязі буде складена протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 09.11.26