Постанова № 141378599 у справі № 380/2376/26 від 09.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів Справа № 380/2376/26 пров. № А/857/49431/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Запотічного І.І., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі №380/2376/26 (головуючий суддя І інстанції Карп`як О.О.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду його служби в армії з 06.11.2001 до 20.05.2003;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його служби в армії з 06.11.2001 до 20.05.2003;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоди його перебування в антитерористичній операції з 17.08.2015 по 17.01.2016, з 17.03.2016 по 03.04.2016 в потрійному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його перебування в антитерористичній операції з 17.08.2015 по 17.01.2016, з 17.03.2016 по 03.04.2016 в потрійному розмірі;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового та пільгового стажу і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботи з 01.04.2024 до 06.08.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком №1 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» і до розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 період роботи з 01.04.2024 до 06.08.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» та провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з урахуванням збільшеного страхового стажу з 01.09.2025 на підставі абзацу 8 частини другої статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі пенсії за віком, обчисленої з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28, статті 40 Закону №1058-IV та статті 8 Закону №345-VІ, а також виплату перерахованої пенсії провести з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2025 Пенсійним фондом було призначено позивачеві пенсію по інвалідності як особі з інвалідністю III групи внаслідок професійного захворювання. На адвокатський запит від 10.11.2025 відповідач не надав відповіді на запитання щодо зарахування спірних періодів страхового стажу позивача, натомість повідомив, що на даному етапі здійснюється перевірка правильності призначення пенсії позивачеві. Аналогічна відповідь була надана на адвокатський запит від 02.12.2025. При прийнятті рішення про призначення пенсії позивачеві не включено до загального (страхового) та пільгового (підземного) стажу та до розрахунку середньої заробітної плати позивача період роботи з 01.04.2024 до 06.08.2025 через несплату підприємством як страхувальником страхових внесків за вказаний період, а саме несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування Відокремленим підрозділом «Шахти «Лісова» ДП «Львіввугілля». Також відповідач протиправно не врахував до страхового стажу позивача період проходження ним військової служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці, та не зарахував до страхового стажу період служби Позивача в армії з 06.11.2001 до 20.05.2003, що призвело до порушення прав позивача.

Вважає дії відповідача протиправними та просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що період роботи на ВП "Шахта "Лісова" ДП "Львіввугілля" з 01.07.2024 по 31.10.2024 та з 01.12.2024 по 06.08.2025 не враховано до страхового та до розрахунку середньої заробітної плати, оскільки на час призначення пенсії (дата звернення за призначенням пенсії 10.10.2025) підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Щодо позовних вимог позивача про зарахування зарахуванні до страхового стажу періоди його перебування в антитерористичній операції з 17.08.2015 по 17.01.2016, з 17.03.2016 по 03.04.2016 в потрійному розмірі стверджує, що чинним законодавством не передбачено зарахування у трикратному розмірі періодів проходження військової служби, при призначенні пенсії відповідно до Закону №1058. Також зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 зарахований період служби в армії з 06.11.2001 до 20.05.2003, що підтверджується розрахунком стажу.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 17.08.2015 по 17.01.2016, з 17.03.2016 по 03.04.2016

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н,79016) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) періоди його участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 17.08.2015 по 17.01.2016, з 17.03.2016 по 03.04.2016 в календарному обчисленні.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботи з 01.04.2024 до 06.08.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79016) зарахувати до страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком №1 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» і до розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) період роботи з 01.04.2024 до 06.08.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» та провести перерахунок і виплату пенсії по інвалідності з урахуванням збільшеного страхового стажу з 01.09.2025 на підставі абзацу 8 частини другої статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі пенсії за віком, обчисленої з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28, статті 40 Закону №1058-IV та статті 8 Закону №345-VІ, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання з 01.09.2025 по 31.10.2026 розраховану відповідно до ч.1 ст.33 Закону №1058 та ст.8 Закону №345.

Період роботи на ВП "Шахта "Лісова" ДП "Львіввугілля" з 01.07.2024 по 31.10.2024 та з 01.12.2024 по 06.08.2025 не враховано до страхового, пільгового та до розрахунку середньої заробітної плати, оскільки на час призначення пенсії (дата звернення за призначенням пенсії 10.10.2025) підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Щодо позовних вимог позивача про зарахування зарахуванні до страхового стажу періоди його перебування в антитерористичній операції з 17.08.2015 по 17.01.2016, з 17.03.2016 по 03.04.2016 в потрійному розмірі стверджує, що чинним законодавством не передбачено зарахування у трикратному розмірі періодів проходження військової служби, при призначенні пенсії відповідно до Закону №1058.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності, як особі з інвалідністю III групи внаслідок професійного захворювання з 01.09.2025 по 31.10.2026, розраховану відповідно до частини 1 статті 33 Закону №1058 та статті 8 Закону №345.

Суд ухвалою про відкриття провадження у справі витребував у відповідача розрахунок стажу позивача.

Згідно із витягом з електронної пенсійної справи №133950018645, страховий стаж позивача для обчислення пенсії, зарахований по 30.06.2024 : страховий стаж з урахуванням перетину періодів: всього - 20 років 02 місяці 25 днів, крім того додаткові роки за Списком № 1 - 15 років, додатковий стаж - 17 років два місяці, 16 днів, всього для розрахунку - 52 роки 5 місяців, 11 днів.

Відповідач повідомив, що заробітну плату для обчислення пенсії враховано за весь період страхового стажу з 01.08.2001 по 30.06.2024 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (коефіцієнт заробітку - 1,94674). Середньомісячний заробіток із урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2022-2024 роки - 15057,09грн., становить 29312,24грн. (15057,09грн. х 1,94674). Так, як стаж підземної роботи в шахті по видобутку вугілля становить більше 15 років, розмір пенсійної виплати розраховано згідно із статтею 8 Закону №345 та частиною 1 статті 33 Закону №1058. Розмір пенсії позивача з 01.09.2025 становить 12805,15грн., з 01.01.2026 - 12863,65грн.

Позивач стверджує, що йому неправомірно не зарахували до страхового стажу:

- період служби в армії з 06.11.2001 до 20.05.2003;

- періоди перебування в антитерористичній операції з 17.08.2015 по 17.01.2016, з 17.03.2016 по 03.04.2016 в потрійному розмірі;

- період роботи з 01.04.2024 до 06.08.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення викладені у відзиві на позовну заяву.

Колегія суддів доходить наступного висновку.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закон № 1058-IV).

Згідно зі ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. ст. 27 і 28 цього Закону.

Щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботи з 01.04.2024 до 06.08.2025 у Відокремленому підрозділі "Шахта "Лісова" Державного підприємства "Львіввугілля" колегія суддів зазначає наступне.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058).

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону №1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010, № 2464-VI (далі Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч.1 ст.4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з ч.2. ст.25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п. 171.1 ст. 171).

Згідно ч.1 ст.16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.

З аналізу наведених норм законів суд приходить до висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивача, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині зарахування до страхового та пільгового стажу і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботи з 01.04.2024 до 06.08.2025 у Відокремленому підрозділі "Шахта "Лісова" Державного підприємства "Львіввугілля".

Щодо не зарахування позивачу до страхового стажу періодів участі позивача у антитерористичній операції з 17.08.2015 по 17.01.2016, з 17.03.2016 по 03.04.2016 в потрійному розмірі, колегія суддів зазначає наступне.

Повертаючись до доводів позивача, які зводяться до необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 57 Закону № 1788-XII та пункту 2.3 Положення № 530, якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 57 Закону № 1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення № 530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Отже, з огляду на зміст вказаних норм, можна виснувати, що вказані приписи безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, колегія суддів зауважує, що пункт 2.3 Положення № 530, прийнятий на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Отже, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону № 1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Оскільки позивач реалізував право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, відтак спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії.

Положення статті 57 Закону № 1788-ХІІ та Положення № 530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом № 1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі.

За таких обставин відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в період участі у бойових діях у пільговому обчисленні «один місяць служби за три».

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для такого зарахування обґрунтованим та правомірним, оскільки зроблений за правильного застосування норм матеріального права.

Апеляційний Суд також зауважує, що пункт 2.3 Положення № 530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу». Отже, навіть підзаконний нормативний акт, на який покликається позивач, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначені відповідно до Закону № 1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню. Отже, твердження позивача про необхідність застосування пункту 2.3 Положення № 530 до спірних правовідносин є суперечливим та не відповідає буквальному змісту і системному аналізу відповідного нормативного регулювання.

Колегія суддів також зазначає, що є помилковими посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі №346/1454/17, від 02 квітня 2020 року у справі №185/4140/17, від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а, тощо.

У цих справах касаційний суд виходив із положень законодавства, яке регулює зарахування часу проходження військової служби до трудового стажу та вислуги років, а також застосував норми статті 57 Закону № 1788-ХІІ та пункту 2.3 Положення № 530 без урахування спеціальних обмежень, встановлених частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV.

За таких обставин, наведена судова практика не спростовує висновку про те, що правила кратного обчислення строку військової служби, передбачені законодавством для визначення вислуги років, не можуть бути поширені на порядок обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком у межах правового регулювання Закону № 1058-IV.

Апеляційний Суд зауважує, що застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом № 1058-IV.

Фактично це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі). Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.

Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, встановлених Законом № 1058-IV, у їх фактичній тривалості, а також враховуються при визначенні права особи на дострокове призначення пенсії.

При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізувала право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом. Проте пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби, оскільки пенсійне законодавство України допускає право особи обрати той вид пенсії, який є для неї найбільш сприятливим, за умови відповідності встановленим законом критеріям. Отже, застосований підхід не звужує обсяг пенсійних прав особи, а забезпечує дотримання законодавчо визначених правил формування страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Вищезазначене повністю відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 200/8094/24.

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на підставі наказів №229 від 17.08.2015, № 17 від 17.01.2016, № 77 від 17.03.2016, № 94 від 03.04.2016, від 17.03.2016 командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », наказів № 181 від 17.08.2015, № 10 від 16.01.2016, № 59 від 17.03.2016, № 71 від 03.04.2016 командира військової частини НОМЕР_2 позивач брав безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької області в період з 17.08.2015 по 17.01.2016, з 17.03.2016 по 03.04.2016.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зарахування до страхового стажу позивача період його участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 17.08.2015 до 17.01.2016 та з 17.03.2016 до 03.04.2016 у календарному обчисленні.

Згідно з преамбулою Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI, який набрав чинності 16 вересня 2008 року (далі - Закон № 345-VI), цей Закон спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Відповідно до ст. 1 цього Закону його дія поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно зі ст. 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону № 1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

За приписами ч. 3 ст. 10 Закону № 345-VI закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 4 ст. 10 Закону № 345-VI внесені зміни до низки законів, в тому числі частину 1 ст. 28 Закону № 1058-IV доповнено абз. 3 такого змісту.

Мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Як вбачається з Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», необхідність прийняття цього Закону була обумовлена тим, що у зв`язку з умовами, що склались в Україні, пов`язаними з падінням престижності шахтарської професії як в плані умов праці, так і в плані соціально-економічних стимулів виникла необхідність на законодавчому рівні закріпити соціальні гарантії, що стосуються забезпечення життєвого рівня шахтарських родин, гідної оплати праці та пенсійного забезпечення шахтарів, створенні мотивації у молодого покоління до одержання шахтарських професій.

Отже, метою прийняття запропонованого Закону було закріплення основних соціальних гарантій, що стосуються забезпечення життєвого рівня шахтарських родин та підвищення престижності шахтарської праці, що дасть змогу залучати до роботи у вугільній галузі необхідні кадри у працездатному віці. За для виконання цієї мети Законом передбачений ряд шляхів підвищення престижності шахтарської праці, відповідно до стажу роботи та роду занять шахтарів, серед яких встановлення мінімального розміру пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років за списком № 1, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати.

Колегія суддів зауважує, що норма, закріплена в першому реченні ст. 8 Закону № 345-VI, а також у абз. 3 ст. 28 Закону № 1058-IV, яка стосується визначення мінімального розміру пенсії шахтарів, не прив`язана до конкретного виду пенсії - на відміну від норми, закріпленої в другому реченні ст. 8 Закону № 345-VI, що стосується обчислення розміру такого виду пенсії, як пенсія за віком.

Суд наголошує, що ст. 8 Закону № 345 не встановлює окремий вид пенсії - нормами цієї статті держава встановила додаткову соціальну гарантію отримання пенсійної виплати особам, на яких поширюється дія Закону № 345-VI.

Зазначений висновок наведений Верховним Судом в постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 200/591/19-а.

В постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 345/4616/16, від 6 лютого 2019 року у справі № 345/4570/16-а, від 5 грудня 2019 року у справі № 345/4462/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 345/3954/16-а від 29 грудня 2021 року у справі № 345/2562/17 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що ст. 1 Закону № 345-VI слід розглядати у нерозривному зв`язку зі Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.

Як встановлено судом, на день набуття права на пенсію по інвалідності, тобто станом на 01.09.2025, позивач набув спеціальний (пільговий) стаж за Списком № 1 з повним робочим днем на підземних роботах 14 років 11 місяців 16 днів (з урахуванням обставин встановлених в рішенні суду першої інстанції, пільговий стаж позивача складає понад 15 років).

Відтак, з дати виникнення права на призначення пенсії по інвалідності, тобто з 01.09.2025, позивач, як особа, на яку поширюється дія Закону № 345-VI і яка відпрацювала повний робочий день на підземних роботах не меш як 15 років, мав право на додаткову соціальну гарантію у вигляді визначення мінімального розміру пенсії із застосуванням ст. 8 Закону № 345-VI та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком №1 відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» і до розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) період роботи з 01.04.2024 до 06.08.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля» та провести перерахунок і виплату пенсії по інвалідності з урахуванням збільшеного страхового стажу з 01.09.2025 на підставі абзацу 8 частини другої статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі пенсії за віком, обчисленої з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28, статті 40 Закону №1058-IV та статті 8 Закону №345-VІ.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.

Згідно із ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, проте помилково виклав окремі мотиви для прийняття такого рішення, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області- залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі № 380/2376/26 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року у справі № 380/2376/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді І. І. Запотічний

Н. М. Судова-Хомюк