Постанова № 141378602 у справі № 300/2452/26 від 09.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів Справа № 300/2452/26 пров. № А/857/49464/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Калмикової Ю.О.,

суддів: Запотічного І.І., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року у справі №300/2452/26 (головуючий суддя І інстанції Микитин Н.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії щодо виплати з 31.07.2025 пенсії в неповному розмірі, зобов`язання з 31.07.2025 щомісячно здійснювати виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в повному розмірі з урахуванням здійсненого перерахунку, встановлених надбавок, доплат та індексацій, без застосування вимог Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 в справі № 300/9348/24 відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії, застосувавши Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». Однак, на думку позивача затверджений вищенаведеною постановою Порядок встановлює обмеження щодо способу та строків виконання судових рішень, фактично допускає часткове їх виконання та звужує обсяг гарантій соціального захисту, передбачених Конституцією України та спеціальними законами. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.05.2026. Щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що причиною невиплати заборгованості з пенсії, перерахованої на виконання рішення у цій справі, є відсутність бюджетних асигнувань у відповідача та встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025 механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування). Крім того, вказав на пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом. Відтак, вимоги позивача заявлені у позовній заяві є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо виплати з 31.07.2025 року пенсії ОСОБА_1 із застосуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 31.07.2025 року щомісячно здійснювати виплату пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в повному розмірі з урахуванням здійсненого перерахунку, встановлених надбавок, доплат та індексацій, без застосування вимог Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального, процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що Порядок № 821 визначає механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень. Зазначав, що відповідні виплати здійснюються в межах бюджетних асигнувань одержувачам, яких включено до переліку станом на перше число місяця, що передує місяцю виплати. Сума виплати визначається пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням, але не може перевищувати належну до виплати суму, що обліковується в переліку.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що визнається сторонами.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №300/9348/24, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.12.2024 №10. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на основі розміру грошового забезпечення від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення та з врахуванням його додаткової вислуги років, раніше виплачених сум, встановлених надбавок, доплат та індексацій. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 18.01.2024 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до розміру грошового забезпечення від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення та з урахуванням раніше виплачених сум, встановлених надбавок, доплат та індексацій.

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №300/9348/24, відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії з 31.07.2025, застосувавши Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі по тексту також Постанова №821).

Вважаючи протиправними дії щодо виплати з 31.07.2025 пенсії в неповному розмірі, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення викладені у відзиві на позовну заяву.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Статтями 46 та 92 Конституції України чітко закріплено право громадян на соціальний захист і пенсійне забезпечення, основи та форми якого визначаються виключно законами України. Будь-яке втручання у сферу пенсійних виплат, зокрема встановлення додаткових умов, обмежень асигнувань чи особливих часових параметрів для їх отримання, є прерогативою законодавчої влади і не може здійснюватися актами Кабінету Міністрів України.

За змістом статей 129 та 129-1 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією з фундаментальних засад судочинства. Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню на всій території України, а держава зобов`язана забезпечити його реалізацію у визначеному саме законом порядку. Цей принцип є невід`ємною складовою права на справедливий суд, закріпленого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правові засади виконання судових рішень та державні гарантії їх виконання визначені Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).

Зазначені закони регулюють, зокрема, виконання рішень, боржниками за якими є державні органи.

Пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено здійснення з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду за окремими напрямами за джерелами їх виплати. Кабінету Міністрів України доручено забезпечити визначення порядку виконання цієї норми.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14.07.2025 №821, якою затвердив Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Цим Порядком Уряд визначив механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Пунктами 5 та 6 Порядку № 821 передбачено здійснення виплат нарахованих за минулий час сум пенсій та перерахованих пенсій за рішеннями суду в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

За пунктом 7 Порядку № 821 сума виплати визначається пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням. Пунктом 8 цього Порядку передбачено перенесення невиплачених протягом поточного бюджетного періоду сум на наступний бюджетний період із їх виплатою в межах установлених бюджетних асигнувань.

Частина третя статті 7 КАС України встановлює пріоритет застосування акта вищої юридичної сили в разі невідповідності йому іншого правового акта.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд ураховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Спірним у цій справі є питання правомірності застосування ГУ ПФ України в Івано-Франківській області Порядку № 821 як підстави для обмеження виплати пенсії, перерахованої позивачу на виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Отже, вирішенню підлягає не питання про повторне встановлення права позивача на відповідні перерахунки пенсії, а питання про допустимість запровадження відповідачем додаткових умов реалізації цього права на підставі підзаконного нормативно-правового акта.

Під час вирішення питання про належний спосіб судового захисту колегія суддів апеляційної інстанції ураховує висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, відповідно до якого оскарження дій органу Пенсійного фонду України щодо застосування Порядку № 821 під час виконання судового рішення здійснюється в порядку статті 383 КАС України, а не шляхом пред`явлення нового позову.

Водночас фактичні обставини та предмет спору у справі № 580/490/26 відрізняються від обставин цієї справи. У справі № 580/490/26 оскаржувані дії стосувалися способу виконання одного конкретного судового рішення. У справі, що розглядається апеляційним судом, відповідачем на виконання рішення суду у справі №300/9348/24 нараховано заборгованість у розмірі 121005,48 грн, проте, після набрання законної сили судовим рішенням у справі №300/9348/24 відповідачем зменшено поточний розмір пенсії позивача, а різниця між належних до виплати розмірах і фактично виплачених відповідачем віднесено до «поточної заборгованості» і складає 30661,24 грн.

Таким чином в ГУ ПФ України в Івано-Франківській області обраховано дві заборгованості:/а.с.9/

- Відкладена/ретроспективна (на виконання рішення суду у справі №300/9348/24) - 121005,48 грн;

- Поточна заборгованість з дати набрання законної сили - 30661,24 грн.

За таких конкретних обставин цієї справи предметом оскарження є не спосіб виконання судового рішення у справі №300/9348/24.

Отже, висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, з огляду на наведені істотні відмінності, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.

Вирішуючи питання щодо правомірності застосування Порядку № 821, колегія суддів ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25.

У зазначеній справі предметом судового розгляду була правомірність Постанови № 821. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, Постанову № 821 визнано протиправною та нечинною. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо виходу Кабінету Міністрів України за межі наданих йому повноважень та обмеження права на належне виконання судового рішення.

Зокрема, у пункті 49 зазначеної постанови Верховний Суд сформулював такий висновок: «Приписи Порядку № 821 встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що ставить обов`язковість виконання судового рішення у залежність від обсягів бюджетного фінансування, що суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути змінений підзаконним актом».

Також Верховний Суд зазначив, що доручення Кабінету Міністрів України визначити порядок виконання пункту 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» стосувалося виокремлення відповідних видатків у бюджеті Пенсійного фонду України за джерелами їх виплати.

Ця норма не наділяла Уряд повноваженнями встановлювати інший порядок виконання судових рішень, боржниками за якими є органи Пенсійного фонду України.

У пункті 66 постанови від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 Верховний Суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України не уповноважений розширювати права Пенсійного фонду України, дозволяючи його органам самостійно визначати черговість, частковість чи пропорційність виконання остаточних судових рішень. Постанова № 821 прийнята Урядом поза межами його конституційної компетенції.

Наведені висновки підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи, оскільки стосуються правової природи та допустимості застосування того самого нормативного регулювання, на яке відповідач послався як на підставу для обмеження виплати пенсії позивачу.

Відмінність безпосереднього предмета оскарження - нормативно-правового акта у справі № 320/51895/25 та дій органу Пенсійного фонду України щодо його застосування у справі, що розглядається, не змінює змісту правового питання щодо відповідності встановлених Порядком № 821 обмежень актам вищої юридичної сили.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що Порядок № 821 регулює виключно внутрішній механізм фінансування та не впливає на реалізацію права позивача на пенсійне забезпечення.

Перерахунок пенсії та виплата визначених за його результатами сум є взаємопов`язаними елементами реалізації права на пенсійне забезпечення. Проведення перерахунку не усуває порушення, якщо виплата його результатів обмежується на підставі приписів, які суперечать закону.

Посилання на необхідність здійснення бюджетних платежів у межах відповідних призначень також не є достатнім обґрунтуванням правомірності спірних дій.

Бюджетне планування та визначення джерел фінансування виконання судових рішень належать до організації діяльності держави. Однак ці повноваження не можуть тлумачитися як дозвіл установлювати підзаконним актом додаткові обмеження виконання остаточного судового рішення або змінювати обсяг належної особі виплати. Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду щодо змісту делегованих Уряду повноважень у справі № 320/51895/25.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901-VI передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік».

Цією нормою визначено порядок виконання рішень суду та виконавчих документів, які ухвалені або видані до набрання чинності Законом № 4901-VI, тобто до 01.01.2013.

З метою визначення механізму обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI, інвентаризації та погашення заборгованості за ними, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 було затверджено відповідний Порядок. Пунктом 2 цього порядку передбачено, що вжитий у ньому термін «рішення» означає виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб`єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Пунктом 2 Порядку № 821 визначено, що під вжитим у ньому терміном «судові рішення» слід розуміти рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці).

За таких обставин пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI не застосовний до спірних правовідносин.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 20.10.2026 у справі №520/29667/25.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року у справі №300/2452/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді І. І. Запотічний

Н. М. Судова-Хомюк