Постанова № 141378604 у справі № 380/20354/25 від 09.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів Справа № 380/20354/25 пров. № А/857/50426/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Калмикової Ю.О.,

суддів: Затолочного В.С.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року у справі №380/20354/25 (головуючий суддя І інстанції Андрусів У.Б.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 27.05.2025 №0355139-2411-1305-UA4606025[телефон приховано] про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 74337,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що є власником об`єкта нежитлової нерухомості - іншої сільськогосподарської будівлі (складу) загальною площею 1047,01 кв.м на АДРЕСА_1 , якій згідно з технічною документацією та відомостями Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва присвоєно код 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Зазначає, що ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1075 для об`єктів із таким кодом установлено нульову ставку податку, тоді як відповідач обчислив податок за ставкою 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, не зазначивши в оскаржуваному рішенні коду будівлі та не обґрунтувавши підстав застосування саме такої ставки. Крім того, вказує, що є суб`єктом малого підприємництва, перебуває на спрощеній системі оподаткування, здійснює торгівлю м`ясною продукцією на території оптового ринку сільськогосподарської продукції «Шувар» на підставі договору про надання послуг, а належний йому склад використовує у цій підприємницькій діяльності, у зв`язку з чим такий об`єкт, на переконання позивача, не є об`єктом оподаткування на підставі підп. «е» підп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України. Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам правової визначеності, обґрунтованості та мотивованості, які ставляться до актів індивідуальної дії, а тому підлягає скасуванню.

19.11.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником нежитлової будівлі (складу) площею 1047,01 кв.м, яка є об`єктом оподаткування у розумінні підп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, а базою оподаткування є її загальна площа. Наголошує, що ставки податку встановлюються залежно від місця розташування та типів об`єктів нерухомості, а тип об`єкта визначається за його кодом згідно з Національним класифікатором будівель і споруд, і що ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1075 установлено ставку податку в розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати. Стверджує, що підп. «е» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України застосовується лише за одночасного дотримання умов щодо нежитлового характеру нерухомості, її використання суб`єктом малого та середнього бізнесу і провадження діяльності у тимчасових спорудах та/або в малих архітектурних формах і на ринках, тоді як спірна будівля є капітальною спорудою з фундаментом, розташована поза межами ринку та не є торговим місцем, а користування торговим місцем площею 46 кв.м на території ринку «Шувар» не поширює звільнення від оподаткування на інший, окремо розташований об`єкт. Зазначає також, що підп. «ж» підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 цього Кодексу не підлягає застосуванню, оскільки позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, здійснює переробку та реалізацію м`ясної продукції, має зареєстровані види діяльності, пов`язані з торгівлею, транспортом та наданням в оренду нерухомого майна, повідомлення за формою №20-ОПП не подавав, а доказів використання об`єкта безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та непередання його в оренду не надав. Указує, що документом, який підтверджує приналежність об`єкта до певного класу будівель, є експертний висновок органу, уповноваженого на ведення класифікатора, який позивач контролюючому органу не надавав, і що позивач не звертався із заявою про проведення звірки даних у порядку підп.266.7.3 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

15.12.2025 позивач подав заперечення на відзив, у яких підтримав позовні вимоги. Додатково зазначив, що ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1075 затверджено окремо додаток зі ставками податку та окремо додатки з переліками пільг і об`єктів, які не є об`єктами оподаткування, а тому встановлення нульової ставки не є наданням пільги. Наголошує, що за додатком зі ставками для всіх об`єктів класу 1271 установлено ставку 0 відсотків, а відповідач не зазначив, за яким саме кодом будівлі застосував ставку 1 відсоток, і не спростував належності належного позивачу об`єкта до коду 1271.9. Стверджує, що склад використовується ним для зберігання товару, тари, інвентарю та обладнання, які використовуються у підприємницькій діяльності, в оренду, лізинг чи позичку не передається, на підтвердження чого надав повідомлення за формою №20-ОПП та копії видаткових накладних, і що відповідно до ст.52 і ст.320 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець вправі використовувати належне їй майно для здійснення підприємницької діяльності.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.05.2025 №0355139-2411-1305-UA4606025[телефон приховано].

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2453 (дві тисячі чотириста п`ятдесят три) гривні 89 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за фізичною особою - ОСОБА_1 обліковуються нежитлова нерухомість - нежитлова будівля (склад) за адресою АДРЕСА_1 ., загальна площа 1047,01 кв.м. Необхідно приділити увагу тому, що ставки податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються в залежності від місця розташування та типів таких об`єктів нерухомості (пп.266.5.1 ПК України), а об`єкт оподаткування визначається залежно від виду діяльності та типу будівель чи споруд за Національним класифікатором НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» (п.266.2 ПК України) Тип об`єктів нерухомості визначається в залежності від його коду за Національним класифікатором будівель та споруд НК 018:2023.

У цій справі відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно безпосередньо підтверджують існування спірного об`єкта, його площу 1047,01 кв. м, адресу, вид - «Інша сільськогосподарська будівля (склад)», а також дату набуття позивачем права власності 15.12.2023. Відтак контролюючий орган при визначенні податкового зобов`язання обґрунтовано виходив із відомостей, отриманих із державного реєстру, які є належним джерелом інформації для цілей обчислення податку відповідно до пункту 266.3 статті 266 ПК України.

В порядку ст. 266 ПК України рішенням Львівської міської ради 08 липня 2021 року №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку» на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки встановлено ставку податку в розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Із врахуванням вище наведеного, та керуючись положеннями ст. 266 ПК України Головним управлінням ДПС у Львівській області нараховано ОСОБА_1 податкове зобов`язання з податку на нежитлову нерухомість за податковий період 2024 рік та сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.05.2025 року №0355139-2411-1305-UA4606025[телефон приховано]

Вказує на те, що для користування пільгою зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач до винесення податкового повідомлення-рішення мав звернутися до податкового органу із заявою та документами, які підтверджують його право на користування зазначеною пільгою. Нереалізація такого права сама по собі не позбавляє платника можливості оскаржити ППР у судовому порядку, однак так само не може створювати презумпцію неправомірності дій контролюючого органу та покладати на нього негативні наслідки лише через те, що платник не скористався наданим йому механізмом уточнення даних.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 05.03.2008 зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування (друга група платників єдиного податку) та здійснює діяльність за видами економічної діяльності 10.13 «Виробництво м`ясних продуктів», 46.32 «Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами», 47.22 «Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах», 47.24, 46.90, 47.99, 49.41 та 68.20.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.12.2023 №359175379 за позивачем 15.12.2023 зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об`єкт - іншу сільськогосподарську будівлю (склад) загальною площею 1047,01 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 285[телефон приховано], за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації права власності був витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

За змістом технічного паспорта на іншу сільськогосподарську будівлю (склад) від 29.11.2023 (інвентаризаційна справа №1458-ЛВ) та витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документа ТІ01:6675-2019-3659-0732) видом будівництва є нове будівництво, видом технічної інвентаризації - будівля сільськогосподарського призначення, найменуванням об`єкта - інша сільськогосподарська будівля (склад), а об`єкту присвоєно код ДКБС 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Загальна площа будівлі становить 1047,01 кв.м, кількість поверхів - 1, дата завершення будівництва - 01.12.2010.

01.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар», яке має статус оптового ринку сільськогосподарської продукції згідно зі свідоцтвом №1 від 15.09.2010, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг №Р-23КС, за умовами якого позивачу надано комплексну послугу з організації та забезпечення комерційної діяльності у вигляді торгівлі на потужностях комплексу оптового ринку сільськогосподарської продукції «Шувар» за адресою: м. Львів, проспект Святого Івана Павла ІІ, 4-Б. За актом приймання-передачі торгового місця в користування від 01.01.2024 позивачу передано частину нежитлового приміщення площею 46 кв.м, позначену на схемі розміщення під номером 23КС, цільовим призначенням якої є торгівля ковбасними виробами та копченостями. За актом приймання-передачі (повернення) приміщення з користування від 31.12.2024 вказане торгове місце повернуто. У цей же період між сторонами діяв ліцензійний договір №Р-23КСт на використання торговельної марки.

27.05.2025 Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0355139-2411-1305-UA4606025[телефон приховано], яким позивачу за податковий (звітний) період 2024 року визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 74337,71 грн. У детальному розрахунку суми податку зазначено адресу об`єкта ( АДРЕСА_1 ), тип об`єкта - «нежитлове приміщення», дату державної реєстрації набуття права власності 15.12.2023, загальну площу об`єкта 1047,01 кв.м, розмір частки у праві власності 1047,01 кв.м, період володіння з 01.01.2024 до 31.12.2024, ставку податку 1,00 відсотка та розмір мінімальної заробітної плати 7100,00 грн. Пільги не застосовано. Код класифікації будівлі, за яким визначено тип об`єкта нерухомості та відповідну йому ставку, в оскаржуваному рішенні не зазначено.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення надіслано позивачу засобами поштового зв`язку згідно зі списком рекомендованих листів від 26.06.2025.

В адміністративному порядку це рішення позивачем не оскаржувалося.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належне позивачу майно є будівлєю класу 1271 та підкласу 1271.9, а тому згідно з підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з підп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування. Зокрема, згідно з підп. «е» цього підпункту не є об`єктом оподаткування об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках. За підп. «ж» цього ж підпункту не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За змістом підп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України).

Абзацом 2 підп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України унормовано, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з абз. 2 підп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Пунктом 10.3 ст.10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради, ради об`єднаних територіальних громад в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно з підп.12.4.1 п.12.4 ст.12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад, рад об`єднаних територіальних громад щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.30.1 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з п.30.2 ст.30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Львівська міська рада ухвалою від 08.07.2021 №1075 затвердила ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Ухвала №1075).

Додатком 1 до Ухвали №1075, ставки за яким уведені в дію з 01.01.2023 та діяли протягом 2024 року, для об`єктів класифікації будівель та споруд з кодом 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», у тому числі з кодом 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші», встановлено ставку податку 0,000 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, причому для фізичних осіб - в усіх трьох зонах розташування.

Додатком 3 до Ухвали №1075 затверджено перелік об`єктів, які не є об`єктами оподаткування відповідно до підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, до якого, зокрема, включено об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках (пункт 7), а також будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (пункт 9).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 побудовано за ієрархічним методом класифікації з використанням послідовної системи кодування. Кожна позиція у ДК БС містить п`ятизначний цифровий код і назву відповідних класифікаційних угруповань. Загальна структура цифрового коду ДК БС відповідає такій схемі: X - розділ; XX - підрозділ; XXX - група; XXXX - клас; XXXX.X - підклас.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 31 січня 2018 року у справі №822/2624/16 та від 23 вересня 2021 року у справі № 640/32550/20) зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

ОСОБА_1 з 05.03.2008 зареєстрований як фізична особа - підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування (друга група платників єдиного податку) та здійснює діяльність за видами економічної діяльності 10.13 «Виробництво м`ясних продуктів», 46.32 «Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами», 47.22 «Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах», 47.24, 46.90, 47.99, 49.41 та 68.20.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.12.2023 №359175379 за позивачем 15.12.2023 зареєстровано право власності на закінчений будівництвом об`єкт - іншу сільськогосподарську будівлю (склад) загальною площею 1047,01 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 285[телефон приховано], за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно тип об`єкта визначено як «Інша сільськогосподарська будівля (склад)», а у витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який був підставою для державної реєстрації права власності, зазначено код ДКБС 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Такі ж відомості містить технічний паспорт на об`єкт. Належність спірної будівлі до класу 1271 та підкласу 1271.9 відповідачем не спростована, доказів віднесення її до іншого класу відповідач не надав.

Виходячи з наведеного, для належного позивачу об`єкта нерухомості з кодом 1271.9 у 2024 році була встановлена ставка податку 0,000 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м бази оподаткування незалежно від зони розташування об`єкта, що підтверджено Додатком 1 до Ухвали №1075.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення не містить коду класифікації будівлі, за яким відповідач визначив тип об`єкта нерухомості; тип об`єкта зазначено узагальнено - «нежитлове приміщення». Отже, висновок суду першої інстанції, що зміст рішення не дає змоги встановити, для якого саме типу об`єкта нерухомості Ухвалою №1075 встановлено застосовану ставку, та не відповідає вимогам абзацу другого підп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, за якими податкове повідомлення-рішення повинно містити інформацію про ставки податку щодо кожного з об`єктів нерухомості. Не усунув цієї невизначеності відповідач і під час судового розгляду: у відзиві на позовну заяву він обмежився твердженням про те, що Ухвалою №1075 встановлено ставку 1 відсоток, не зазначивши коду класифікації будівель, для якого таку ставку встановлено, і не пояснивши, чому до об`єкта з кодом 1271.9 не застосовано визначену для нього нульову ставку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року у справі № 380/20354/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк