Постанова № 141378606 у справі № 380/4846/26 від 09.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів Справа № 380/4846/26 пров. № А/857/44016/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року у справі № 380/4846/26 (головуючий суддя І інстанції Хоми О.П.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 від 27.05.2025 №388.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Зазначає, що ГУ ПФУ у Львівській області 27.05.2025 протиправно прийняло рішення про утримання з його пенсії за період з 01.05.2020 по 31.05.2025 надміру виплачених сум в розмірі 69 604 грн 50 к., а саме 20% з основного розміру пенсії щомісячно. У зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, відповідно до статті 16 Закону №2262-ХІІ до пенсії за вислугу років особам офіцерського складу нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, яка забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Визначальним критерієм для отримання зазначеної надбавки є наявність статусу непрацюючого пенсіонера. За даними звірки програмного забезпечення ПВП ДКГ/СОПВ/ЄРС Головним управлінням було встановлено, що з 01.02.2019 позивач працевлаштований, що позбавляє його права на отримання надбавки як непрацюючому пенсіонеру, який має на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, відповідно до статті 16 Закону №2262-ХІІ з 01.02.2019 по 31.05.2025. Оскільки з 01.02.2019 року позивач втратив статус непрацюючого пенсіонера (копія довідки про індивідуальні відомості застрахованої особи додаються), Головним управлінням ПФУ у Львівській області 27.05.2025 за № 388 було прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій, яким передбачено, що у разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення, утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.06.2025 до повного погашення. Просить відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що єдиним доходом Апелянта, який передував 01.02.2019, були одноразові виплати за проходження служби резервіста у в/ч НОМЕР_1 , завершеної ще 30.09.2018, - виплачені у вересні 2018 року та у січні 2019 року (в порядку остаточного розрахунку за вже виконані обов`язки). Наступний період документально підтверджених службових правовідносин Апелянта розпочався лише 02.03.2020 - з дня набрання чинності контрактом про проходження військової служби на посадах офіцерського складу від 31.01.2020. Таким чином, у період з 01.02.2019 по 01.03.2020 (понад тринадцять місяців) матеріали справи не містять жодного доказу того, що Апелянт перебував у трудових чи службових відносинах чи отримував систематичний дохід від зайнятості. Разове надходження коштів у січні 2019 року за вже завершену службу резервіста не може вважатися доказом виникнення трудових (службових) відносин саме з 01.02.2019 та тим більше - безперервного статусу «працюючого» протягом наступних понад шести років, включно з періодом, коли Апелянт не мав жодного джерела доходу від зайнятості. Суд першої інстанції не дослідив, на підставі яких первинних документів (наказ про прийняття на роботу, трудовий договір, відомості про нарахування заробітної плати чи грошового забезпечення тощо) сформовано запис «працевлаштований» у системі ПВП ДКГ/СПОВ/ЄРС станом на 01.02.2019, обмежившись відтворенням висновку відповідача без самостійної оцінки первинних доказів. Це є порушенням частини першої статті 90 та частини четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо всебічного, повного й об`єктивного дослідження доказів у їх сукупності. Суд не застосував статтю 1215 Цивільного кодексу України, яка підлягала застосуванню, та неправильно розподілив тягар доказування, Відповідач у справі не надав жодного доказу існування рахункової помилки чи недобросовісності (умисного приховування обставин, подання завідомо неправдивих відомостей) з боку Апелянта, а суд першої інстанції цієї обставини не дослідив та не надав їй оцінки, застосувавши натомість підхід, за яким сам факт зміни облікового статусу є достатньою підставою для утримання переплати. Утримання 20 % пенсії Апелянта щомісячно протягом тривалого часу, до повного погашення суми 69 604,50 грн, за відсутності доведеного зловживання з його боку становить непропорційне втручання в його майнові права, гарантовані статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та покладає на нього індивідуальний і надмірний тягар (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трегубенко проти України», заява № 61333/00, пункт 53). Крім того, Апелянт на момент ухвалення оскаржуваного рішення проходив і продовжує проходити військову службу за контрактом у складі Збройних Сил України в умовах особливого періоду, що додатково підкреслює непропорційність такого втручання за обставин, коли держава декларує підвищений соціальний захист саме для цієї категорії осіб.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення Львівського кружного адміністративного суду від 10.06.2026 без змін.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

У зв`язку із наявністю на утриманні ОСОБА_1 неповнолітньої дитини та дружини з 01.04.2018 відповідно до статті 16 вказаного Закону до пенсії встановлено надбавку як непрацюючому пенсіонеру.

ОСОБА_1 у період з 01.09.2018 по 30.09.2018 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 як резервіст та отримав одноразові виплати: у вересні 2018 року 5109,80 грн та у січні 2019 року - 699,99 грн, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 від 21.05.2019 №186.

Між Міністерством оборони України в особі командувача ЗСУ та ОСОБА_1 31.01.2020 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах офіцерського складу строком на 3 роки.

Головним управлінням ПФУ у Львівській області за даними звірки програмного забезпечення ПВП ДКГ/СПОВ/ЄРС було встановлено, що ОСОБА_1 з 01.02.2019 працевлаштований.

Вказане зумовило прийняття ГУ ПФУ у Львівській області за результатами розгляду пенсійної справи і особового рахунку ХВ-55403 ОСОБА_1 рішення про утримання надміру виплачених сум від 27.05.2025 №388.

Як вказано у рішенні від 27.05.2025 №388, сума переплати в розмірі 69 604 грн 50 к. утворилася за період з 01.02.2019 по 31.05.2025 у зв`язку із працевлаштуванням, підлягає поверненню.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно.

У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 04.06.2025 до повного погашення.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про надання інформації стосовно стягнення з його пенсії 20% від її розміру.

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 31.07.2025 №15213-16372/Б-52/8-1300/25 повідомило, що Відділом з питань призначення та перерахунку пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян проведено перерахунок пенсії як працюючій особі, в результаті якого за період з 01.05.2020 по 31.05.2025 утворилися переплата пенсійних коштів в сумі 69604,50 грн. Стягнення переплати пенсії розпочато з 01 червня 2025 року в розмірі 20 % від пенсійної виплати на підставі рішення від 27.05.2025 № 388.

В червні 2025 року розмір нарахованої пенсії складає 17027,61 грн, з якої відраховано переплату в сумі 3405,52 грн. (17027,61*20%). Розмір пенсії до виплати складає 13622.09 грн (17027,61 - 3405,52).

На думку колегії суддів, вказані висновки відповідають нормам матеріального права та є правильними з огляну на наступне.

За ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

При цьому, не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Президентом України 24.02.2022 видано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до якого у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Вказаний Указ затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022).

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені ст. 46 Конституції України.

Надалі відповідними Указами президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався і такий діє станом на момент ухвалення цієї постанови.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).

Цей Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 2 Закону України № 2262-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 16 Закону України № 2262-ХІІ до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім`ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, зі змісту ст. 16 Закону України № 2262-ХІІ вбачається, що надбавка до пенсії виплачується саме непрацюючим пенсіонерам.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції, чинній станом на 15.03.2019), у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).

Редакція зазначеного пункту змінювалась (з огляду на спірні періоди, встановлені за рішеннями відповідача):

- у разі працевлаштування/звільнення особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів з дня працевлаштування/звільнення надаються органу, що призначає пенсію, документи, які підтверджують, що особа працює/ не працює, зазначені у пункті 2.21 цього розділу (у редакції Постанови Пенсійного фонду № 23-1 від 24.11.2022);

- у разі працевлаштування/звільнення особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів з дня працевлаштування/звільнення надається органу, що призначає пенсію, заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3), та за відсутності в органу, що призначає пенсію, документів, які підтверджують факт працевлаштування / звільнення, документи, які підтверджують, що особа працює/ не працює, зазначені у пункті 2.21 цього розділу (у редакції Постанови Пенсійного фонду № 3-1 від 17.01.2025).

Згідно з пунктом 2.21 зазначеного Порядку у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви згідно з цим Порядком.

При цьому, за відсутності вказаних вище даних у відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб, відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає до органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі копію наказу (розпорядження) про прийняття на роботу або копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору).

Таким чином, на позивача чинним законодавством покладено обов`язок повідомляти пенсійний орган про працевлаштування та звільнення з роботи.

Статтею 60 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року №6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 року за №374/7695, затверджено Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення. Цей Порядок визначає механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 цього Порядку переплата пенсії - сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії (додаток 1).

Наведеними нормами передбачено обов`язок позивача повідомляти пенсійний орган про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, за невиконання якого передбачено відповідальність.

Таким чином, обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у разі призначення її на підставі достовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 25.09.2018 у справі № 340/644/15-а.

Для цілей застосування статті 50 Закону №1058, статті 60 Закону № 2262-ХІІ зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. Тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує.

Відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі неповідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Отже, вказана у спірному рішенні сума не може бути стягнута з позивача у примусовому порядку, таке утримання можливе лише у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких залежало від пенсіонера.

Згідно з частиною 1 статті 1212, частиною 1 статті 1215 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Системний аналіз зазначених вище положень актів законодавства дозволяє стверджувати, що обов`язковою умовою стягнення/утримання за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України надміру виплачених пенсій з пенсіонера є допущення зловживань з його боку.

Позивач ігноруючи положення статті 60 Закону №2262 не повідомив органи Пенсійного фонду про факт працевлаштування в наслідок чого утворилась переплата пенсії за період з 01.02.2019 по 31.05.2025 в сумі 69604,50 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до спірного рішення від 27.05.2025 № 388 про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій, підставою для його прийняття відповідачем стало працевлаштування позивача на військовій службі та неповідомлення про це пенсійного органу.

Отже, відрахування виплаченої надміру суми пенсії (доплати) можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.

З наведених правових норм слідує, що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених сум пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у разі призначення її на підставі достовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі № 686/26486/14-а. Не відступив від нього Верховний Суд і у постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 340/644/15-а.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2024 року у справі №340/1173/23 зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії необхідним є встановлення наявності свідомих, активних та навмисних дій з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Передумовою прийняття рішення про утримання надміру сплачених сум пенсії є встановлення органом, що уповноважений призначати пенсії, факту переплати пенсії, яка мала місце у зв`язку із поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні.

Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №344/6370/14-а.

Матеріалами справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ, пенсія призначена на підставі достовірних відомостей наданих позивачем станом на момент призначення пенсії.

У зв`язку із наявністю на утриманні ОСОБА_1 неповнолітньої дитини та дружини з 01.04.2018 відповідно до статті 16 вказаного Закону до пенсії встановлено надбавку як непрацюючому пенсіонеру за його заявами від 17.12.2006, 13.11.2013 та 28.02.2018.

Частиною 1 ст. 21 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб і персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застраховані особи.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону №1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, до якої заносяться особові дані, страховий стаж, заробітна плата, сума сплачених страхових внесків, виплата пенсій за рахунок коштів пенсійного фонду та ін.

Таким чином, органи Пенсійного фонду повинні вести деталізований облік відомостей про кожну застраховану особу.

Оскільки органи Пенсійного фонду ведуть персоніфікований облік всіх застрахованих, а відтак працевлаштованих осіб, тому у відповідача наявна інформація про факт працевлаштування позивача, що виключає зловживання з боку останнього в частині не повідомлення про своє місце роботи.

Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах викладена Верховним Судом у постанові від 13.11.2019 у справі №639/9467/16-а.

Враховуючи те, що за наслідками судового розгляду жодних зловживань з боку позивача не встановлено, то, відповідно, рішення відповідача про стягнення сум пенсії, виплачених надмірно є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно дост.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99,рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що укладення контракту на проходження військової служби не є «зловживанням» або «поданням свідомо неправдивих відомостей» у розумінні ст.50 Закону №1058. Уклавши контракт, позивач мав правомірні очікування, що відомості про його службу будуть передані пенсійним органам військовими частинами, в яких він проходив службу. Якщо орган Пенсійного фонду України самостійно не здійснив моніторинг чи інформаційний обмін з Реєстром застрахованих осіб, помилка пенсійного органу не може перекладатися на пенсіонера. Покладання на пенсіонера обов`язку повернути кошти за 5 років через бездіяльність органу Пенсійного фонду України щодо своєчасної перевірки статусу застрахованої особи становить невиправданий тягар.

Наведених вище норм законодавства і фактичних обставин справи суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідно до статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року в адміністративній справі №380/4846/26 скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) про утримання надміру виплачених сум пенсій ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 27.05.2025 № 388.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк