Постанова № 141378747 у справі № 300/1454/26 від 09.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Львів Справа № 300/1454/26 пров. № А/857/36447/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Кушнір В.О.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року (судді Тимощука О.Л., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківськ) у справі № 300/1454/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якому просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.01.2026 року №092350008525 про відмову у перерахунку пенсії, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії з моменту первинного звернення в частині "доплати за проживання в гірському населеному пункті" відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує доводи апеляційної скарги.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.01.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України і заявою про перерахунок пенсії, в якій просила поновити виплату надбавки за проживання в гірському населеному пункті.

До коментованої заяви позивач долучила довідку від 30.12.2025 №1304 про те що, остання з 10.07.2024 фактично проживає на території с. Заріччя, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, якому надано статус гірського, а також посвідчення особи, яка проживає на території гірського населеного пункту від 11.07.2024 №001937.

Однак, рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області від 08.01.2026 №092350008525 позивачу відмолено перерахунку пенсії "Доплата за проживання в гірському населеному пункті" (а.с.6-7; а.с.38-зворотній бік а.с.38), яке мотивоване тим, що відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, зокрема, частина друга статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 9, ст. 58; 2006 р., № 1, ст. 18). Пунктом 3 частини 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання встановлення доплат, передбачених частиною другою статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", у 2025 році" від 02.07.2025 №793 визначено, що особі, яка є отримувачем доплати до набрання чинності цією постановою, виплата доплати припиняється, якщо особа на дату перевірки сплачує (сплачують на користь неї) ЄСВ в іншому населеному пункті, крім населеного пункту, якому надано статус гірського (крім осіб, які фактично проживають в населеному пункті, якому надано статус гірського), що підтверджується документально особою та/або на підставі інформації, наданої органами Пенсійного фонду України. Згідно з індивідуальними відомостями на застраховану особу, позивач на дату звернення працює в КНП "Центральна міська лікарня м. Борислава" Бориславської міської ради, яке зареєстроване за адресою: 82300, Львівська область, м.Борислав, вул. Куліша, 41, тобто сплата ЄСВ відбувається в населеному пункті, якому не надано статус гірського.

03.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області із скаргою на рішення про відмову у перерахунку пенсії №09235008525 від 08.01.2026, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та здійснити перерахунок пенсії позивача з моменту первинного звернення, зокрема в частині "Доплати за проживання в гірському населеному пункті", враховуючи, фактичне місце проживання останньої у гірському населеному пункті (а.с.8-9).

За результатами розгляду такої скарги, відповідач прийняв рішення від 05.03.2026 №5304-3003/С-03/8-0200/26, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення про відмову в перерахунку пенсії №092350008525 від 08.01.2026 без змін (а.с.11-12).

У відповідності до вищезазначеного рішення ОСОБА_1 є працевлаштованою особою, на користь якої протягом липня 2024 року - січня 2026 року ЄСВ сплачується КНП "Центральна міська лікарня м. Борислава" Бориславської міської ради, за адресою: 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Куліша, 41. Також, відповідач вказав, що при прийнятті рішення останнім взято до уваги, що згідно з даними паспорта місце реєстрації позивача - м. Львів, та досить значну відстань між фактичним місцем проживання та адресою розташування установи, де особа працює.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом частини 2 статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Водночас, критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, визначає основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що у них проживають, працюють або навчаються, визначає Закон України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" від 15.02.1995 №56/95-ВР (далі - Закон №56/95-ВР).

Частиною 1 статті 5 Закону №56/95-ВР визначено, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №56/95-ВР, розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.

Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.6. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (Порядок №22-1) при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються такі документи, зокрема, документи про надання статусу особи, яка проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського (для підвищення пенсії згідно зі статтею 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні").

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.01.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України і заявою про перерахунок пенсії, в якій просила поновити виплату надбавки за проживання в гірському населеному пункті, до якої долучила довідку від 30.12.2025 №1304 про те що, остання з 10.07.2024 фактично проживає на території с. Заріччя, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, якому надано статус гірського, а також посвідчення особи, яка проживає на території гірського населеного пункту від 11.07.2024 №001937.

Однак, рішенням відповідача-апелянта від 08.01.2026 №092350008525 позивачці відмолено в перерахунку пенсії "Доплата за проживання в гірському населеному пункті" з підстав, що відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у 2025 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, зокрема, частина друга статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 9, ст. 58; 2006 р., № 1, ст. 18). Пунктом 3 частини 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання встановлення доплат, передбачених частиною другою статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", у 2025 році" від 02.07.2025 №793 визначено, що особі, яка є отримувачем доплати до набрання чинності цією постановою, виплата доплати припиняється, якщо особа на дату перевірки сплачує (сплачують на користь неї) ЄСВ в іншому населеному пункті, крім населеного пункту, якому надано статус гірського (крім осіб, які фактично проживають в населеному пункті, якому надано статус гірського), що підтверджується документально особою та/або на підставі інформації, наданої органами Пенсійного фонду України. Згідно з індивідуальними відомостями на застраховану особу, позивач на дату звернення працює в КНП "Центральна міська лікарня м. Борислава" Бориславської міської ради, яке зареєстроване за адресою: 82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Куліша, 41, тобто сплата ЄСВ відбувається в населеному пункті, якому не надано статус гірського.

Суд зазначає, що абзацом 9 пункту 6 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік") установлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, зокрема, частина друга статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 9, ст. 58; 2006 р., № 1, ст. 18).

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України 02.07.2025 прийнято постанову №793 "Деякі питання встановлення доплат, передбачених частиною другою статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні, у 2025 році", підпунктом 2 пункту 1 якої установлено, що особі, яка вперше звертається за призначенням пенсії або державної допомоги, доплата встановлюється, якщо особа на дату звернення: фактично проживає не менше шести місяців підряд або працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського; не перебуває за кордоном; не сплачує (не сплачують на користь неї) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в іншому населеному пункті, крім населеного пункту, якому надано статус гірського (крім осіб, які фактично проживають в населеному пункті, якому надано статус гірського), що підтверджується документально особою та/або на підставі інформації, наданої органами Пенсійного фонду України.

Також, абзацом 9 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-IX установлено, що у 2026 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, зокрема, частина друга статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 9, ст. 58; 2006 р., № 1, ст. 18).

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України 18.02.2026 прийнято постанову №225 "Деякі питання встановлення доплат, передбачених частиною другою статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні, у 2026 році"" (далі - Постанова №225), підпунктом 2 пункту 1 якої установлено, що особі, яка вперше звертається за призначенням пенсії або державної допомоги, доплата встановлюється, якщо особа на дату звернення: фактично проживає не менше шести місяців підряд або працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського; не перебуває за кордоном; не сплачує (не сплачують на користь неї) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в іншому населеному пункті, крім населеного пункту, якому надано статус гірського (крім осіб, які фактично проживають в населеному пункті, якому надано статус гірського), що підтверджується документально особою та/або на підставі інформації, наданої органами Пенсійного фонду України.

З такого правового регулювання випливає, що у період воєнного стану у 2025 та 2026 році здійснюється доплата до пенсії особам, які проживають чи працюють на території населених пунктів, віднесених до гірських, якщо вони вперше звертаються за призначенням пенсії, фактично проживають чи перебувають на територіях таких населених пунктів не менше шести місяців, не перебувають за кордоном та не сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в іншому населеному пункті, крім населеного пункту, якому надано статус гірського (крім осіб, які фактично проживають в населеному пункті, якому надано статус гірського), що підтверджується документально особою та/або на підставі інформації, наданої органами Пенсійного фонду України.

Водночас, Конституційний Суд України неодноразово висловлював чітку правову позицію щодо неприпустимості внесення змін до інших законів через Закон про Державний бюджет України.

В Рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 Конституційний Суд України зазначив, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві та може призвести до скасування або обмеження прав і свобод громадян.

Також у Рішенні №10-рп/2008 від 22.05.2008 Конституційний Суд України підкреслив, що внесення змін до законів України через закон про Державний бюджет, зокрема щодо статусу суддів, оплати праці та інших соціальних гарантій, є неконституційним, оскільки це призводить до звуження обсягу раніше встановлених гарантій.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про Державний бюджет України" є актом щорічної дії, який визначає основні показники доходів і видатків державного бюджету, а також напрями бюджетної політики на відповідний рік. Змістовно цей закон має обмежене регулююче призначення й не може використовуватись як засіб для внесення змін до чинного законодавства, тим більше до законів, які встановлюють права, обов`язки та гарантії громадян.

Відповідно до статей 6, 8, 19 та 92 Конституції України, законодавство України має відповідати принципам верховенства права, стабільності та юридичної визначеності. Зокрема, положення статті 92 Основного Закону чітко визначають, що виключно законами України визначаються права і свободи громадян, гарантії цих прав і свобод, а також основи соціального захисту.

Отже, положення пункту 6 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", як і положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" відповідно до яких встановлено, що у 2025 та 2026 році частина 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України фактично змінює зміст вказаної норми спеціального закону, надаючи уряду повноваження визначати порядок і розміри підвищення пенсій громадянам, які проживають у гірських населених пунктах.

Колегія суддів вказує на те, що гарантії, встановлені спеціальними законами, не можуть бути обмежені або скасовані актами тимчасового характеру, яким є закон про державний бюджет.

Верховний Суд у справі № 640/9677/20 від 16.03.2021 зазначив, що право на соціальний захист є комплексним, гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом. Це право має абсолютний характер і не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави. Його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Водночас, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на постанову Кабінету Міністрів України від 02.07.2025 № 793 «Деякі питання доплат, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», у 2025 році», оскільки така була прийнята з метою регулювання питань встановлення доплат, передбачених частиною другою статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні", у 2025 році, в той час як позивач звернулася до відповідача із заявою про встановлення підвищення до пенсії 02.01.2026, а Постанова №225, яка врегульовує питання встановлення доплат, передбачених частиною другою статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" у 2026 році, була прийнята лише 18.02.2026, тобто така не існувала станом на дату виникнення спірних відносин, а тому не може бути застосовна до спірних правовідносин.

При цьому, як вже зазначалося судом позивач до заяви про перерахунок пенсії долучила довідку від 30.12.2025 №1304 та посвідчення особи, яка проживає на території гірського населеного пункту від 11.07.2024 №001937.

У відповідності до довідки Делятинської територіальної громади №1304 від 30.12.2025 ОСОБА_1 фактично проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського - село Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області з 10.07.2024 по час видачі такої довідки (а.с.39).

Окрім цього, згідно з Витягом з реєстру територіальної громади №2026/000054718 від 02.01.2026 ОСОБА_1 з 10.07.2024 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем права позивача на отримання підвищення до пенсії в розмірі 20%, як особі, яка працює на території гірського населеного пункту відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні".

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача слід обрати визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 08.01.2026 року №092350008525 про відмову у перерахунку пенсії та зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в частині "доплати за проживання в гірському населеному пункті" відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" з 01.01.2026, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2026 року у справі №300/1454/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

В.О. Кушнір