Постанова № 141378757 у справі № 460/18814/25 від 09.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів Справа № 460/18814/25 пров. № А/857/54487/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (головуючий суддя Щербаков В.В., м. Рівне) у справі № 460/18814/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» у розмірі 1 млн. гривень; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 у розмірі 507 500,00 грн. з урахуванням виплачених на його користь 492 500,00 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено всіх обставин, що мають значення для справи.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що незважаючи на те, що наявні у справі докази - форма №100, виписка з медичної картки, довідка ВЛК та судове рішення у справі №460/19956/23 є достатніми для підтвердження права позивача на виплату у повному обсязі. Вважає, що різниця у розмірі 507 500,00 грн. не була виплачена позивачу без законних підстав, що свідчить про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 .

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 30 серпня 2022 року по 09 лютого 2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.02.2025 № 42 ОСОБА_1 зарахований до списків особливого складу військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2025 № 250 старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту.

Відповідно до Довідок про безпосередню участь №2728 від 27.06.2025 та від жовтня 2025 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України сукупно 108 днів.

З метою призначення та отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн на підставі абз.4 п.4 Постанови КМУ №153 від 11.02.2025 позивач подав командиру НОМЕР_1 рапорт з додатками.

Не отримавши одноразову грошову винагороду позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено позивачу грошову винагороду за укладення контракту в розмірі 500 000 грн, що після утримання податків склало до виплати позивачу 492 520 грн.

Суд першої інстанції вказав, що наведене свідчить, що Військовою частиною НОМЕР_1 виконано усі обов`язки щодо реалізації вищевказаного рапорту позивача, правильність обчислення розміру грошової винагороди підтверджено матеріалами справи, відтак дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

На підставі статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема, підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232-XII базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану», якою затверджено однойменний Порядок (далі - Порядок 153). У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 до зазначеного нормативно-правового акта внесено зміни, у зв`язку з чим його назву викладено в такій редакції «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Постанова № 153, у редакції станом на час спірних правовідносин).

У пункті 1 зазначеного нормативно-правового акту Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Як визначено пунктом 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 встановлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Порядком №153 визначено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених вимог у сукупності, а саме:

- вік призову на військову службу до 25 років;

- бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 року у віці до 25 років;

- проходити військову службу;

- брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025 року, або строком менше шести місяців із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни;

- відсутності притягнення до відповідальності два або більше разів за сукупністю дисциплінарних стягнень строку дії яких не закінчився.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 13.02.2025 (дата набрання чинності Постанови №153) позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні старшого солдата.

Станом на дату підписання контракту позивачу не виповнилося 25 років - вік позивача становив 21 рік.

Станом на 13.02.2025 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у зоні бойових дій, зокрема, в період з 19.10.2022 по 08.12.2022, з 15.12.2022 по 14.01.2023, з 09.12.2024 по 11.12.2024, з 20.12.2024 по 22.12.2024, з 31.12.2024 по 12.01.2025, з 15.01.2025 по 17.01.2025, з 21.01.2025по 24.01.2025, 12.02.2025, що підтверджується довідками про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій.

Сукупна тривалість безпосередньої участі в бойових діях - 108 днів.

Відповідачем також визнається, що випадків притягнення до кримінальної/адміністративної відповідальності, накладення дисциплінарних стягнень щодо ОСОБА_1 не обліковано.

Також, як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 04.01.2023 під час безпосередньої участі у бойових діях на захист Батьківщини від збройної агресії рф отримав мінно-вибухову травму (контузію).

Факт поранення підтверджується копією форми №100, оформленою МП 1 аемб. А4350 10.01.2023; випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 274/16; довідкою ВЛК Військової частини НОМЕР_3 від 31.03.2023 № 217, якою встановлено, що позивач отримав травму, пов`язану з проходженням військової служби під час безпосередньої участі у бойових діях.

Крім того, факт отримання ОСОБА_1 поранення під час проходження ним військової служби, пов`язаного з безпосередньою участю у бойових діях встановлено у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 у справі №460/19956/23, який відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

Наведене свідчить про дотримання позивачем встановлених Порядком №153 вимог у сукупності та, як наслідок, про наявність у позивача права на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень.

Виплата позивачу Військової частиною НОМЕР_1 грошової винагороди за укладення контракту в розмірі 492 520 грн., також свідчить про визнання відповідачем права позивача на виплату спірної одноразової грошової винагороди, передбаченої Порядком №153.

Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 недоплачену йому одноразову грошову винагороду на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 у розмірі 507 500,00 грн. з урахуванням виплачених на його користь 492 500,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 460/18814/25 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» у розмірі 1 млн. гривень.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової винагороди на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 у розмірі 507 500,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш