Постанова № 141378775 у справі № 460/18903/25 від 09.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів Справа № 460/18903/25 пров. № А/857/29947/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року (головуючий суддя Дорошенко Н.О., м.Рівне) у справі №460/18903/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

14.10.2025 позивачка ( ОСОБА_1 ) звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ГУ ПФУ в Київській області), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.09.2025 №172050007608 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком; зобов`язати відповідача призначити позивачці з 07.07.2025 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позов обґрунтовує тим, що позивачка має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживала в населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія). 07.07.2025 позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте відповідач відмовив у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років проживання (роботи) на території зони гарантованого добровільного відселення. Позивачка зауважила, що проживання в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується довідкою органу місцевого самоврядування від 25.08.2025 №497, за змістом якої період її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає 3 роки 6 місяців 13 днів, а після цієї дати 2 роки 9 місяців, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, зазначила, що хоч вона з 17.07.1989 працювала в смт Володимирець, однак фактично кожного дня після роботи їздила за місцем свого зареєстрованого та фактичного місця проживання в с.Полиці Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області, де і було її місце постійного проживання. Зауважила, що відповідачем не враховано, що смт Володимирець знаходиться на відстані 29-ти км від с.Полиці Володимирецького (нині - Вараського) району Рівненської області, а час у дорозі між цими двома населеними пунктами становить близько 30 хв. Таким чином, позивачка доводить, що загальний період її проживання та роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 3 роки, а станом на час звернення до органу Пенсійного фонду - понад 6 років, при цьому, зарахований органом Пенсійного фонду стаж позивачки становить понад 28 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи". За наведених обставин, позивачка вважає, що відповідач протиправно відмовив їй в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 15.09.2025 №172050007608 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 07.07.2025.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у визначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи у цей період. Вік позивачки 54 років. На підставі розгляду заяви від 07.07.2025 та доданих до неї документів відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, про що винесено рішення від 15.09.2025, у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення. За наданими документами підтверджений період проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 (з 26.04.1986 по 31.08.1988) становить 2 роки 4 місяці 6 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку, загальний підтверджений період проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення (з 26.04.1986 по 31.08.1988, з 27.12.2022 по 25.08.2025) становить 5 років 0 місяців 5 днів. Не зараховано до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення період з 01.09.1988 згідно з довідкою № 497 від 25.08.2025, оскільки згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.07.1989 позивачка навчалася в м. Львів. Необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку, становить 26 років. Відповідач вважає, що при прийнятті спірного рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Полиці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , повторно виданого 11.01.2023 Рівненською обласною державною адміністрацією замість посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

Згідно з довідкою від 25.08.2025 №497, виданою виконавчим комітетом Полицької сільської ради Вараського району Рівненської області, позивачка зареєстрована та проживає в с. Полиці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області у період з 01.01.1986 по вересень 1988 року, з квітня 1989 року по серпень 1990 року та з 27.12.2022 по даний час.

07.07.2025 позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вказану заяву відповідно до вимог п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, після реєстрації та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності передано для розгляду ГУ ПФУ в Київській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Київській області від 15.09.2025 №172050007608 відмовлено у призначенні позивачці пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років проживання (роботи) на території зони гарантованого добровільного відселення. Вік позивачки 54 роки. Страховий стаж позивачки 28 років 8 місяців 8 днів. За наданими документами підтверджений період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 (з 26.04.1986 по 31.08.1988) становить 2 роки 4 місяці 6 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку, загальний підтверджений період проживання позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення (з 26.04.1986 по 31.08.1988, з 27.12.2022 по 25.08.2025) становить 5 років 0 місяців 5 днів. Не зараховано до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення період з 01.09.1988 згідно з довідкою № 497 від 25.08.2025, оскільки згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.07.1989 позивачка навчалася в м. Львів. Необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку становить 26 років. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 14.07.1989, оскільки в трудовій книжці відсутня дата закінчення навчання та дата видачі диплому. Для зарахування періоду навчання до страхового стажу необхідно надати диплом або уточнюючу довідку про період навчання та форму навчання, видану навчальним закладом на підставі первинних документів; період здійснення підприємницької діяльності згідно довідки № 178/130.4-03/25 від 24.06.2025, оскільки відсутня інформація про сплату внесків; період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2025 по 31.08.2025, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відсутня інформація про сплату внесків за вказаний період. Відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки не підтверджено проживання заявниці в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки. Право на пенсійну виплату позивачка набуде 07.07.2034.

Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (Закон №796-XII).

Згідно абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII).

Відтак, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, не може перевищувати 6 років.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (Порядок №22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (п. 2.22 розділу ІІ Порядку №22-1).

Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4).

Позивачкою додано посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 , видане 11.01.2023 Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551, а також частиною третьою статті 65 Закону №796-ХІІ чітко визначено, що саме посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Таким чином, надаючи особі посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що: "…право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Суд апеляційної інстанції наголошує, що видача позивачці посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) надає позивачці право користуватися пільгою на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, передбаченою ст. 55 Закону №796-XII, за умови проживання станом на 01.01.1993 на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років (абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII).

Водночас, вищевказане посвідчення не підтверджує факт проживання позивачки на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.

Відтак, наявність у позивачки посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) від 11.01.2023 серії НОМЕР_2 дає їй право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII, за умови підтвердження факту постійного проживання, постійного працевлаштування чи постійного навчання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.1993.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою від 25.08.2025 №497 позивачка фактично проживала в с. Полиці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області у період з 26.04.1986 по вересень 1988 року, з квітня 1989 року по серпень 1990 року та з 27.12.2022 по 25.08.2025 (дата видачі довідки).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 с. Полиці Володимирецького району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.

Оцінюючи доводи апелянта щодо неможливості врахування до періоду проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення період з квітня 1989 року по серпень 1990 року, апеляційний суд враховує таке.

У постанові від 11.11.2024 у справі № 460/19947/23 Верховний Суд зазначив, що "…виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв`язку із постійним проживанням в такій місцевості, з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини, суди попередніх інстанцій не здійснили перевірку факту постійного проживання позивача за місцем його реєстрації, а також не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи документам, зокрема, копії паспорту і трудової книжки ОСОБА_1, які можуть містити інформацію, що підтверджує або спростовує факт постійного проживання позивача в зоні радіоактивного забруднення".

Таким чином, адміністративний суд при розгляді справ цієї категорії має здійснити перевірку факту постійного проживання позивачки за місцем його реєстрації, а також надати належну оцінку наявним у матеріалах справи документам, зокрема, копії паспорту і трудової книжки, які можуть містити інформацію, що підтверджує або спростовує факт постійного проживання позивачки в зоні радіоактивного забруднення.

Враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд апеляційної інстанції зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Відтак, вагомим у цьому випадку є встановлення факту фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачка у період з 01.09.1988 по 21.06.1989 навчалася на денній формі навчання у Львівському середньому профтехучилищі №48, що підтверджується дипломом від 22.06.1989 серії НОМЕР_4 .

Колегія суддів зазначає, що період перебування особи (навчання, роботи) на території, яка не віднесена до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, не може бути зарахований до періоду проживання (навчання та період роботи) на території забрудненої зони.

Таким чином, період проживання позивачки на території зони гарантованого добровільного відселення с. Полиці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області з 01.09.1988 по 21.06.1989, який охоплюється довідкою органу місцевого самоврядування від 25.08.2025 №497, не узгоджуються з матеріалами судової справи щодо періоду навчання позивачки у Львівському середньому профтехучилищі №48, а тому не підлягає врахуванню для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, оскільки він об`єктивно не підтверджує факту проживання позивачки на території радіоактивного забруднення.

При тому, відсутні підстави для неврахування періоду проживання позивачки на території зони гарантованого добровільного відселення з 22.06.1989 по серпень 1990 року, який охоплюється зазначеною довідкою.

Окрім цього, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_5 (дата заповнення 14.07.1989) №2 - №5, а також відомостями довідки від 21.12.2022 №21/1.1.16-13/06, виданої АТ «Державний ощадний банк України», позивачка у період з 17.07.1989 по 19.02.1990 працювала у Володимирецькому відділенні №6564 Ощадного банку СРСР, а з 19.02.1990 по 03.08.1995 - у філії №026 Володимирецького відділення №6564 Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України. Вказане відділення знаходилося в смт (нині селище) Володимирець Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області, яке розташоване на відстані 30-ти км від с. Полиці.

Таким чином, місце роботи позивачки у період з 17.07.1989 по 03.08.1995 в смт Володимирець не виключає можливості її проживання в с. Полиці з огляду на близьку відстань між цими населеними пунктами.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 16.12.2025 у справі № 460/6098/24.

Трудова книжка серії НОМЕР_5 та довідка від 21.12.2022 №21/1.1.16-13/06 були у розпорядженні відповідача при прийнятті спірного рішення, а тому незарахування періоду з 17.07.1989 по серпень 1990 року, який охоплюється довідкою органу місцевого самоврядування від 25.08.2025 №497, до періоду проживання позивачки на забрудненій території з підстав її навчання у м. Львові є необґрунтованим.

Встановлені обставини у своїй сукупності дають апеляційному суду підстави вважати доведеним належними й допустимими доказами факт фізичного перебування позивачки в с. Полиці Володимирецького (нині Вараського) району Рівненської області у періоди з 26.04.1986 по 31.08.1988 (2 роки 4 місяці 6 днів); з 22.06.1989 по серпень 1990 року (1 рік 1 місяць 11 днів); з 27.12.2022 по 25.08.2025 (2 роки 8 місяців), що в сукупності становить 6 років 1 місяць 17 днів, з яких 3 роки 5 місяців 17 днів проживання - станом на 01.01.1993, та дає позивачці право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за повні 2 роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.

Водночас, проживання позивачки на території 3 зони гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 (незалежно від часу проживання в цей період) дає їй право на зменшення пенсійного віку на 3 роки (початкова величина) при призначенні пенсії за віком.

Враховуючи наявність у позивачки посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідки органу місцевого самоврядування та записів трудової книжки, які підтверджують факт проживання позивачки в період з моменту аварії на ЧАЕС по 25.08.2025 на території зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3) понад 6 років, апеляційний суд констатує, що позивачка має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ (3 роки - початкова величина; 3 роки додатково за повних 6 років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення).

Отже, в досліджуваній ситуації за наданими органу Пенсійного фонду документами підтверджується право позивачки на призначення їй пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

Щодо зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, апеляційний суд виходить з такого.

Частиною третьою статті 55 Закону №796-ХІІ визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 року.

При тому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Враховуючи вимоги Законів №796-XII та №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років позивачка набуває в 54 роки та за наявності страхового стажу (на момент досягнення 54-го віку) 26 років.

За змістом частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (07.07.2025) вона досягла віку 54 роки 2 місяці 3 дні та має страховий стаж понад 28 років.

Отже в досліджуваній ситуації виконано умови для призначення позивачці пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Щодо дати, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивачки, колегія суддів враховує положення частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 07.07.2025.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі № 460/18903/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар