Постанова № 141378808 у справі № 380/15325/25 від 10.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Львів Справа № 380/15325/25 пров. № А/857/44616/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року (головуючий суддя Хома О.П., м. Львів) у справі № 380/15325/25 за адміністративним позовом Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ" про зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Перший заступник керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області (далі - прокурор) звернувся в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до суду з позовом до ТОВ "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ", в якому просить зобов`язати власника будинку №32 по вул. Т. Шевченка (стара адреса: Леніна, 94) в м. Стрию Львівської області - ТОВ "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ" протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення, розташовану за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Т. Шевченка, 32 (стара адреса: Леніна, 94) (Готель ХІХ-ХХ ст.) на умовах та в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Вважає, що уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини в частині укладення охоронних договорів на об`єкти культурної спадщини (архітектури та містобудування) та належним позивачем у даній справі є Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації. Також зазначає, що коли Товариством набувалося у власність відповідне нерухоме майно, жодних відомостей про його історичну цінність у відповідному Рішенні учасника №2 ТОВ "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ" від 16.01.2024 зазначено не було. Також Акт приймання - передачі майна від 16.01.2024 року не містив жодної інформації щодо відомостей про об`єкт з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, охоронного договору та опису режиму його використання, будь-яких спеціальних умов, які обмежують забудову, висотність та інші аспекти використання тощо. Лише з 09.05.2025 відповідний об`єкт віднесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та присвоєно відповідний охоронний номер, та саме з цього моменту щодо відповідного об`єкта виник обов`язок у Департаменту проінформувати ТОВ "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ" про наявність у нього обов`язку укласти відповідний охоронний договір. Вважає, що з врахуванням наказу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 09.05.2025 №390, а також зобов`язання Львівської обласної військової адміністрації проінформувати Товариство про віднесення належного об`єкта до об`єктів культурної спадщини місцевого значення у Львівській області, якщо навіть презюмувати, що Товариство про це належно повідомлено, то право на звернення до суду у позивача - Департаменту, виникло лише з 06.06.2025.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Прокурор до суду відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 323 від 22.11.1988 "Про взяття під охорону держави споруд Львівської області, що мають наукову, історичну, художню і містобудівельну цінність" готель ХІХ-ХХ ст. по вул. Шевченка, 32 (стара адреса: вул. Леніна, 94) в м. Стрию Львівської області включений до Переліку об`єктів культурної спадщини як пам`ятка архітектури місцевого значення.

Відповідно до наказу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України №390 від 09.05.2025 об`єкт культурної спадщини за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 32 - Готель ХІХ-ХХ ст., занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за видом пам`ятки архітектури та категорією місцевого значення.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №436890579 від 25.07.2025, будинок, що розташований за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 32, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ".

Стрийською окружною прокуратурою Львівської області скеровано на адресу Департаменту лист №14.57/05-42-3536 про надання інформації щодо того, чи зверталось вказане Товариство до Департаменту із заявою про укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини місцевого значення - готель ХІХ-ХХ ст.

Департамент листом №16-2519/0/2-25 від 19.05.2025 повідомив, що станом на 15.05.2025 до Департаменту не надходило звернень щодо укладення охоронного договору на вказану пам`ятку архітектури місцевого значення, у зв`язку з чим Департамент скерував на адресу ТОВ "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ" лист від 15.05.2025 №16-2489/0/2-25 про необхідність укладення охоронного договору на вказану пам`ятку архітектури місцевого значення. Номер поштового відправлення - №790[телефон приховано].

Стрийською окружною прокуратурою 02.06.2025 скеровано на адресу Департаменту запит №14.57/05-42-4258ВИХ-25 щодо надання інформації чи скеровано ТОВ "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ" лист №16-2489/0/2-25 від 15.05.2025, чи отримало товариство вказаний лист, якщо ні, повідомити з якою відміткою повернулось на адресу Департаменту поштове відправлення.

Департамент листом від 04.07.2025 №5623-25 повідомив окружну прокуратуру про те, що лист №16-2489/0/2-25 про необхідність укладення охоронного договору, повернувся на адресу Департаменту з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Станом на день звернення прокурора до Департаменту від власника будинку не надходило звернень щодо укладення охоронного договору на вищезазначену пам`ятку.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 131-1 Конституції України першим заступником керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області листом від 25.07.2025 №14.57/05-42-5630ВИХ-25 повідомлено Департамент про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді в особі Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації до ТзОВ "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ" про зобов`язання укласти охоронний договір на будинок №32 по вул. Т. Шевченка (стара адреса: Леніна, 94) в м. Стрию Львівської області.

Вважаючи, що відповідач не вчиняє жодних дій щодо укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, що викликає сумніви у його збереженні без покладення на відповідача законодавчо встановлених обов`язків, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки жодних доказів на вчинення ТОВ "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ" дій, спрямованих на виконання вимог статті 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" матеріали справи не містять, то суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення, розташовану за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Т. Шевченка, 32 (стара адреса: Леніна, 94) (Готель ХІХ-ХХ ст.).

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Конституції України визначено, що культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Законом України від 20 вересня 2006 року № 165-V "Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи" ратифіковано Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року (далі - Конвенція), відповідно до статті 3 якої кожна Сторона зобов`язується:

- вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини;

- за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон № 1805-ІІІ).

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 3 Закону України № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать зокрема: виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно статті 5 частини 2 Закону України № 1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Відповідно до статті 6 частини 2 Закону України № 1805-III до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини.

Щодо доводів скаржника про відсутність підстав представництва інтересів держави прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.4 ст.5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частиною 4 ст. 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №1805-III та Положення про департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, що затверджене розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 04.09.2020 № 745/0/5-20, до компетенції департаменту належить, зокрема повноваження щодо укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини.

Тобто, у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції, є Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.

З відповіді Департаменту №16-2519/0/2-25 від 19.05.2025 вбачається, що незважаючи на наявну інформацію про встановлені прокурором порушення чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини, позивачем не вживаються заходи, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом, спрямовані на укладання ТОВ «ВЕСОТРА-ЛЬВІВ» охоронного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення належного позивача до суду свідчить про те, що орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави чи територіальної громади, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Враховуючи наведені вище обставини щодо обізнаності Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про неукладення відповідачем охоронного договору щодо пам`ятки архітектури місцевого значення, відтак колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав звернення прокурора з позовом, оскільки відповідний компетентний орган бездіє протягом тривалого часу.

За таких обставин пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону України із збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

Згідно із статтею 13 частиною 1 Закону України № 1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Згідно з підпунктом "б" частини першої статті 14 Закону №1805-ІІІ занесення до Реєстру пам`ятки місцевого значення здійснюється рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Частиною другою вказаної статті закріплено, що об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 23 Закону №1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1805III порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №1768 охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Системний аналіз наведених норм Закону №1805III та Порядку №1768 дає підстави стверджувати, що укладання охоронного договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму.

Судом першої інстанції встановлено, що будинок №32 по вул. Т. Шевченка (стара адреса: Леніна, 94) в м. Стрию Львівської області рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 323 від 22.11.1988 взятий під державну охорону як пам`ятка архітектури місцевого значення.

Відповідно до наказу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України №390 від 09.05.2025 об`єкт культурної спадщини за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 32 - Готель ХІХ-ХХ ст., занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за видом пам`ятки архітектури та категорією місцевого значення.

ТОВ "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ" є власником будинку №32 по вул. Т. Шевченка (стара адреса: Леніна, 94) в м. Стрию Львівської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №436890579 від 25.07.2025 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 553198146112).

Наведене свідчить про те, що саме на ТОВ «ВЕСОТРА-ЛЬВІВ» покладається обов`язок укладення охоронного договору щодо пам`ятки архітектури місцевого значення, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 32 - Готель ХІХ-ХХ ст.

Колегія суддів зауважує, що апелянт не заперечує покладеного на нього обов`язку укладення охоронного договору.

Водночас, до цього часу ТОВ «ВЕСОТРА-ЛЬВІВ» охоронний договір на об`єкт культурної спадщини за вказаною адресою не укладено, жодних дій, спрямованих на його укладення, зокрема, звернення ТОВ «ВЕСОТРА-ЛЬВІВ» до Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації щодо укладення охоронного договору, ним не вчинено.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язати відповідача укласти з Департаментом архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення, розташовану за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Т. Шевченка, 32 (стара адреса: Леніна, 94) (Готель ХІХ-ХХ ст.), та, як наслідок, наявність підстав для задоволення позову.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСОТРА-ЛЬВІВ" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі № 380/15325/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш