Постанова № 141378820 у справі № 500/2720/25 від 10.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Львів Справа № 500/2720/25 пров. № А/857/36923/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року (головуючий суддя Мартиць О.І., м. Тернопіль) у справі № 500/2720/25 за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Орендно-приватного підприємства "Острівецьке" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и в :

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з позовом до Орендно-приватного підприємства "Острівецьке" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 83674,13 грн та пені на суму 920,48 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

11.08.2025 від представника відповідача надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій відповідач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року заяву відповідача задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Орендно-приватного підприємства "Острівецьке" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Позивач подав апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Враховуючи вимоги статті 262 та статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на межі апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення суду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідачем надано суду копію договору №27/05/2025 про надання правничої (правової) допомоги від 27.05.2025, укладеного між адвокатом Штогрин Миколою Петровичем і Орендно-приватному підприємству "Острівецьке" (а.с.66); ордер на надання правничої допомоги Орендно-приватним підприємством "Острівецьке" на підставі договору №27/05/2025 від 27.05.2025 адвокатом Штогрин Миколою Петровичем від 05.06.2025 (а.с.69); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ТР №000415, видане 24.01.2020 Штогрину Миколі Петровичу (а.с.106); акт приймання наданих послуг до договору про надання правової допомоги №27/05/2025 від 27.05.2025, складений 04.08.2025 на суму 5000,00 грн (а.с.120); платіжну інструкцію №307 від 10.06.2025 (арк.с.120 зворот).

Колегія суддів зауважує, що скаржником в апеляційній скарзі жодним чином не обгрунтовано факту неспівмірності витрат на правову допомогу з наданими адвокатом послугами, та не зазначено, який розмір гонорару адвоката скаржник вважає співмірним з наданою ним правничою допомогою.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що представником відповідача подано належним чином оформлені докази, що підтверджують надану адвокатом професійну правничу допомогу та понесені витрати.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, розгляду її у порядку спрощеного позовного провадження та змісту і обсягу наданих послуг, витраченого адвокатом часу, належним є розмір відшкодування понесених відповідачем судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката у 2000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини застосовують, як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального чи матеріального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2025 року у справі № 500/2720/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш