Постанова № 141378911 у справі № 460/22347/25 від 09.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів Справа № 460/22347/25 пров. № А/857/11209/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі №460/22347/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до Дядьковицької сільської територіальної громади про визнання свідоцтва недійсним, скасування актового запису, зобов`язання вчинення певних дій, -

суддя в 1-й інстанції - Друзенко Н. В.,

дата ухвалення рішення - 05 лютого 2026 року,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 05 лютого 2026 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом до відповідача - Дядьковицької сільської територіальної громади, в якому просив визнати недійсним свідоцтво про народження дитини НОМЕР_1 від 11 лютого 2011 року, виданого Верхівською сільською радою Рівненського району Рівненської області; скасувати актовий запис №3 від 11 лютого 2011 року в Книзі реєстрації народжень Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області щодо реєстрації народження; зобов`язати Дядьковицьку сільську територіальну громаду внести зміни до реєстру народження із зазначенням місця народження, а саме: народження - місто Рівне; зобов`язати Дядьковицьку сільську територіальну громаду видати актовий запис цивільного стану (нове) свідоцтво про народження із зміненим місця народження - місто Рівне; зобов`язати Дядьковицьку сільську територіальну громаду відшкодувати грошові кошти у розмірі 784,00 грн за послуги Укрпошти, а саме: поштові відправлення; зобов`язати Дядьковицьку сільську територіальну громаду відшкодувати грошові кошти за судовий збір; зобов`язати Дядьковицьку сільську територіальну громаду відшкодувати грошові кошти у розмірі 3000,00 грн, у якості моральної шкоди.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що метою звернення позивача до відповідача слугувало визнання місця народження ОСОБА_3 2011 року народження у м.Рівне. Однак відповідачем не надано будь-якої відповіді на усі звернення позивача, тому бездіяльність відповідача, порушення останнім Конституції України та законів стали перешкодою для реалізації законних прав та інтересів позивача, а також неможливості реалізації досудового врегулювання спору. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому не погодився з покликаннями відповідача. Крім того, просить збільшити розмір моральної шкоди та розмір відшкодування грошових коштів за поштові відправлення.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу та відповідь на відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (актовий запис №3 від 11 лютого 2011 року в Книзі реєстрації народжень), виданим Верхівською сільською радою Рівненського району Рівненської області 11 лютого 2011 року.

Згідно з вказаним вище свідоцтвом, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Макотерти Рівненського району Рівненської області.

25 червня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 скерував на ім`я голови Дядьковицької громади Рівненського району Рівненської області заяву від 24 червня 2025 року, в якій просив внести зміни до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 11 лютого 2011 року, виданого Верхівською сільською радою ОСОБА_2., а саме: вказати місце народження дитини - місто Рівне Рівненської області.

Вказану вище заяву вручено відповідачу 28 червня 2025 року, що підтверджується листом АТ "Укрпошта" від 05 серпня 2025 року №1853-М-18280615-В.

Докази розгляду відповідачем заяви ОСОБА_1 від 24 червня 2025 року, а також повідомлення останнього про результати такого розгляду в матеріалах судової справи відсутні.

Позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, звернувся у суд з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у спірних правовідносинах не було дотримано встановленого чинним законодавством спеціального порядку реалізації права на внесення змін до актового запису цивільного стану, тому підстави для задоволення позову відсутні і, як наслідок, відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 №2398-VI (далі - Закон №2398-VI) актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

За змістом п.3 ч.1 ст.4 Закону №2398-VI органами державної реєстрації актів цивільного стану є виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.

Відповідно до ч.1-4 ст.6 Закону №2398-VI відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, їх поновлюють та припиняють їхню дію; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, смерті.

Дипломатичні представництва і консульські установи України проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті щодо громадян України, приймають і розглядають заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії.

Державна реєстрація зміни імені та розірвання шлюбу проводиться дипломатичними представництвами і консульськими установами України лише щодо громадян України, які постійно проживають за кордоном.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.

За змістом ч.1-3 ст.9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Відповідно до ст.22 Закону №2398-VIІ внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мотивуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження рішення про відмову в адміністративному та/або в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою, зокрема: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини.

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.

Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

У разі якщо актовий запис цивільного стану, до якого необхідно внести зміни у зв`язку з усиновленням, скасуванням усиновлення, визнанням усиновлення недійсним, визнанням та встановленням факту батьківства, материнства, а також доповненням і виправленням відомостей, що в ньому містяться, було складено компетентним органом іноземної держави, з якою Україною не укладено договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і сімейних справах, або якщо законодавством іноземної держави встановлено інший порядок внесення змін, відмінний від передбаченого законодавством України, актовий запис цивільного стану попередньо поновлюється відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника. Про поновлення актового запису цивільного стану та внесення до нього відповідних змін повідомляється компетентному органу іноземної держави.

Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Згідно з ч.5 ст.9 Закону №2398-VIІ правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії затверджуються Міністерством юстиції України.

За змістом пп.1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (далі - Правила №96/5, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його в адміністративному та/або судовому порядку.

Пунктом 1.5 розділу І Правил №96/5 передбачено, що заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами, шляхом їх формування та реєстрації за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян при пред`явленні паспорта громадянина України (далі - паспорт), паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства (далі - паспортний документ) заявника. Сформована заява про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії роздруковується посадовою особою та за умови відсутності зауважень до відомостей, зазначених у ній, підписується заявником.

При цьому, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, Правила №96/5 не встановлюють жодного альтернативного способу звернення із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану.

З системного аналізу положень статті 9 Закону №2398-VIІ та пункту 1.5 розділу І Правил №96/5 можна дійти висновку про те, що чинне законодавство встановлює єдиний можливий спосіб звернення із заявою про внесення змін до актових записів цивільного стану, а саме: шляхом її формування та реєстрації за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану при пред`явленні паспорта громадянина України, паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства заявника.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що законодавець визначив відповідний порядок вчинення дій зацікавленою особою до визначеного законодавством суб`єкта владних повноважень: заявник зобов`язаний особисто звернутися до відділу державної реєстрації актів цивільного стану та пред`явити документ, що посвідчує особу, після чого посадова особа відділу державної реєстрації актів цивільного стану формує та роздруковує заяву про внесення змін до актового запису цивільного стану, яка, в подальшому, перевіряється та підписується заявником.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направив на ім`я голови Дядьковицької громади Рівненського району Рівненської області заяву від 24 червня 2025 року, в якій просив внести зміни до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 11 лютого 2011 року, виданого Верхівською сільською радою ОСОБА_2., а саме: вказати місце народження дитини - місто Рівне Рівненської області.

При цьому, заява від 24 червня 2025 року про внесення змін до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_2 складена ОСОБА_1 у довільній формі та направлена до відповідача засобами поштового зв`язку, і цей факт позивачем не заперечується (а.с.23).

Колегія суддів зазначає, що вищевказана заява направлена позивачем у порядку передбаченому Законом України "Про звернення громадян", яким не регулюється процедура внесення змін чи виправлень до актових записів цивільного стану.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суб`єктом владних повноважень, який уповноважений приймати рішення щодо внесення змін до актового запису про народження, є відділ державної реєстрації актів цивільного стану, і Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» не передбачено повноважень сільських рад щодо внесення змін, виправлення чи анулювання актових записів цивільного стану.

При цьому, матеріали заяви не містять доказів того, що позивач звертався до уповноваженого органу державної реєстрації актів цивільного стану у порядку, визначеному Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, затвердженими наказом Міністерства юстиції України №96/5 від 12.01.2011 та йому було відмовлено у внесенні змін/скасуванні актового запису про народження, з наданням відповідного висновку.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем у спірних правовідносинах не було дотримано встановленого чинним законодавством спеціального порядку реалізації права на внесення змін до актового запису цивільного стану, тому підстави для задоволення позову відсутні і, як наслідок, відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі №460/22347/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 09 листопада 2026 року.