Постанова № 141379101 у справі № 380/10726/25 від 28.10.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 380/10726/25 пров. № А/857/19483/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П. Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року (головуючий суддя Крутько О.В., м.Львів) по справі за адміністративним позовом «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання дії та бездіяльності протиправними -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Львівського електролампового заводу «Іскра» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 20851/13-01-07-01, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 680,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 20852/13-01-07-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на доходи фізичних осіб на 71 541,38 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 41 198,73 грн, пеня 10 299,69, штраф 20 042,96 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 20853/13-01-07-01, яким визначено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 140 114,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 20855/13-01-07-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 5 961,79 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 3 433,23 грн, пеня 858,31 грн, штраф 1670,25 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 20856/13-01-07-01, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 16 320,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20858/13-01-07-01, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1 020,00 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20859/13-01-07-01, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 10 961,25 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20860/13-01-07-01, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1 524 386,12 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 20862/13-01-07-01, яким здійснено донарахування податку на додану вартість в розмірі 3 483 882,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 870 970,50 грн, а всього на суму 4 354 852,50 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2025 № 20863/13-01-07-01, яким здійснено донарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 797 173,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 84 531,75 грн, а всього на суму 881 704,75 грн.

Рішенням Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 20863/13-01-07-01 від 12.05.2025.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №20853/13-01-07-01 від 12.05.2025.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №20862/13-01-07-01 від 12.05.2025.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №20860/13-01-07-01 від 12.05.2025.

У задоволенні решти позовних вимог - відмолено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати в частині задоволених позовних вимог, і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ», суд фактично відійшов від аналізу реального змісту господарських операцій позивача та обмежився формальним прийняттям його пояснень, не перевіривши їх належність, допустимість та достатність.

Як встановлено актом перевірки, позивач системно відображав операції як такі, що підлягають звільненню від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою, без наявності належних правових підстав. При цьому суд не врахував, що саме на платника податків покладено обов`язок доведення правомірності застосування податкових пільг.

Суд першої інстанції залишив поза увагою, що звільнення від оподаткування або застосування нульової ставки є винятком із загального правила оподаткування і підлягає суворому, а не розширеному тлумаченню. Відповідно, будь-які сумніви щодо правомірності застосування пільги повинні тлумачитись на користь оподаткування, а не звільнення від нього. Натомість позивач не надав належних і беззаперечних доказів того, що його операції повністю відповідають умовам звільнення чи нульової ставки.

Щодо операцій з нерезидентами, суд неправильно оцінив обставини справи, оскільки не врахував, що сам факт укладення зовнішньоекономічного договору не є достатнім для застосування нульової ставки ПДВ. Вирішальним є підтвердження факту експорту шляхом належним чином оформлених митних декларацій, які повинні узгоджуватись із податковими накладними за всіма істотними реквізитами.

Як встановлено перевіркою, у позивача наявні розбіжності між податковими накладними та митними деклараціями, а в окремих випадках податкові накладні взагалі не складались.

Таким чином, відсутній належний документальний зв`язок між господарською операцією та її податковим відображенням, що виключає можливість застосування нульової ставки. За таких умов контролюючий орган обґрунтовано перекваліфікував такі операції у звичайні операції з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою 20 відсотків.

У випадку відсутності податкової накладної або її неналежного оформлення платник податку взагалі втрачає право на відповідне податкове відображення операції. Тобто порушення порядку оформлення податкових накладних не є формальним, а має прямі податкові наслідки, оскільки унеможливлює підтвердження дати виникнення податкових зобов`язань та їх розміру.

Контролюючий орган виходить з того, що нульова ставка є спеціальним режимом оподаткування, який застосовується виключно у випадках, прямо визначених Податковим кодексом України, і лише за умови дотримання всіх встановлених вимог. Ключовою з таких вимог є підтвердження фактичного вивезення товару за межі митної території України, що здійснюється шляхом оформлення митної декларації, яка містить відмітки про завершення митного оформлення та фактичний перетин митного кордону.

З позиції податкового органу, для застосування нульової ставки має бути забезпечена повна відповідність трьох елементів: фактичного руху товару (вивезення за межі України), митного оформлення (належно оформлена митна декларація) та податкового обліку (правильно складена та зареєстрована податкова накладна). Відсутність хоча б одного з цих елементів означає, що операція не відповідає вимогам законодавства щодо нульової ставки.

Окремо контролюючий орган наголошує, що підхід, за яким достатньо лише формального існування контракту з нерезидентом або часткового документального підтвердження, створює ризики зловживань та фактичного уникнення оподаткування. Саме тому законодавець встановлює підвищені вимоги до документального підтвердження експортних операцій. Невиконання цих вимог не може тлумачитися на користь платника податку і не створює для нього права на застосування нульової ставки.

Сам факт здійснення хоча б в одному звітному періоді неоподатковуваних операцій уже породжує обов`язок визначити частку використання товарів/послуг та застосовувати її до кінця календарного року. Суд помилково пов`язав цей обов`язок із «регулярністю» таких операцій, хоча закон прямо цього не вимагає.

За таких умов контролюючий орган правомірно самостійно визначив частку та здійснив донарахування податкових зобов`язань, оскільки інший підхід фактично дозволив би платнику уникати оподаткування шляхом бездіяльності.

Перевіркою встановлено, що підприємство після здійснення звільнених операцій у грудні 2023 року не подало додаток із розрахунком частки використання товарів і послуг, не визначило пропорцію розподілу податкового кредиту та не нарахувало відповідні податкові зобов`язання. Контролюючий орган самостійно провів такий розрахунок і встановив, що частка використання товарів та послуг у неоподатковуваних операціях становила 19,15%. При цьому підприємство задекларувало податковий кредит за товарами та послугами, які неможливо було прямо віднести до конкретних операцій, на суму понад 1,9 млн грн за грудень 2023 року, але не нарахувало відповідні компенсуючі податкові зобов`язання. Унаслідок цього податкова вважає, що за грудень 2023 року занижено податкові зобов`язання на суму 367 449 грн і не складено зведену податкову накладну на відповідну суму.

Оскільки звільнені операції були здійснені у грудні 2023 року, розрахована частка використання активів у неоподатковуваних операціях повинна була застосовуватись протягом усього 2024 року для визначення податкових зобов`язань у рядку 4.1 декларації. Проте підприємство протягом січня-грудня 2024 року продовжувало формувати податковий кредит за спільними витратами без нарахування компенсуючих податкових зобов`язань та без складання зведених податкових накладних. За розрахунками перевірки, податковий кредит за такими активами у 2024 році становив понад 16,2 млн грн, а відповідна частка неоподатковуваного використання - 19,15%. Це, на думку контролюючого органу, призвело до заниження податкових зобов`язань на суму понад 3,1 млн грн із помісячною деталізацією протягом 2024 року.

Суд неправильно оцінив питання щодо застосування штрафних санкцій за нереєстрацію податкових накладних (ППР №20860). Суд фактично ототожнив донарахування податкових зобов`язань із відповідальністю за порушення порядку реєстрації податкових накладних, хоча це є різні правові склади правопорушень.

Донарахування податкових зобов`язань здійснюється у зв`язку з фактом заниження податку, тоді як штраф за статтею 120-1 ПК України застосовується за порушення процедурного обов`язку - своєчасної та належної реєстрації податкових накладних. Таким чином, відсутнє подвійне притягнення до відповідальності, оскільки відповідальність застосована за різні порушення.

Суд також безпідставно відхилив висновки контролюючого органу щодо наявності вини платника податків. Як встановлено перевіркою, порушення носили системний характер, охоплювали значний період часу та значні суми, а також стосувалися базових обов`язків платника податків - ведення обліку, складання податкової звітності та оформлення первинних документів.

Така поведінка не може розцінюватись як випадкова помилка чи технічна неточність, а свідчить про свідоме ігнорування вимог податкового законодавства.

Крім того, суд фактично переклав обов`язок доказування з платника податків на контролюючий орган, тоді як у спорах щодо застосування податкових пільг саме платник повинен довести правомірність їх застосування. Відсутність належних доказів з боку позивача не може тлумачитись на його користь.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державного податкової служби за період діяльності з 01.01.2019 по 16.03.2025, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2019 по 16.03.2025.

За результатами перевірки складено акт від 01.04.2025 № 14540/13-01-07-01/39999745 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ТДЛЕЛЗІ2 (39999745) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2019 по 16.03.2025, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2019 по 16.03.2025 року».

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення № 20863/13-01-07-01 від 12.05.2025, згідно якого за порушення п.10, П(С)БО 11, п.4, п.7, п.8-10 П(С)БО 10, п.7 П(С) БО 15, п.п. 134.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п.137.1 ст.137, п.п.139.2.1 п. 139.2 ст.139, п.п. 140.5.51 п. 140.5 ст. 145 ПК України, на підставі п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.2 ст. 123 ПК України збільшено ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 881704,75 грн., з яких 757173,00 грн. за податковими зобов`язаннями, 84531,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення №20853/13-01-07-01 від 12.05.2025, згідно якого за порушення п.10, П(С)БО 11, п.4, п.7, п.8-10 П(С)БО 10, п.7 П(С)БО 15, п.п. 134.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п.137.1 ст.137, п.п.139.2.1 п. 139.2 ст.139, п.п. 140.5.51 п. 140.5 ст. 145 ПК України, зменшено ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік (4 квартал 2024 року) в сумі 140114,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення №20862/13-01-07-01 від 12.05.2025, згідно якого за порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.199.1, п.199.2 п.1993 ст.199, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, на підставі пп.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.2 ст. 123 ПК України збільшено ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 4354852,50 грн., з яких 3483882,0 грн. податкове зобов`язання, 870970,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення №20860/13-01-07-01 від 12.05.2025 відповідно до якого згідно з п.120-1.2 ст.120-1 ПК України та ст.120 ПК України застосовано до ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» штраф у розмірі 1524386,12 грн.

податкове повідомлення-рішення №20859/13-01-07-01 від 12.05.2025, згідно якого за порушення термінів реєстрації податкових накладних на підставі ст.120-1 ст. 120-1 ПК України застосовано до ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» штраф у розмірі 10961,25 грн;

податкове повідомлення-рішення №20852/13-01-07-01 від 12.05.2025 відповідно до якого за порушення пп. "ґ" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.164.5 ст. 164, пп.168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168, ст. 167, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України згідно п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України та відповідно до і п.п.125-1.2 п.1251 ст.125 ПК України збільшено ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 71541,38 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 41 198.73 грн., штрафні (фінансові санкції) 10 299,69 грн., 20 042,96 грн. сума пені, нарахована відповідно до вимог ПК України (п.129.1.4 п.129.1 ст.129);

податкове повідомлення-рішення №20855/13-01-07-01 від 12.05.2025 відповідно до якого за порушення п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.п.1.5 п.п.1.6 п. 161 підрозділу XX Перехідних положень ПК України згідно з п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України збільшено ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 5961,79 грн., з яких 3433,23 грн. зобов`язання за основним платежем, 858,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 1670,25 грн. сума пені нарахована відповідно до вимог ПК України (п.129.1.4 п.129.1 ст.129);

податкове повідомлення-рішення №20858/13-01-24-10 від 12.05.2025 відповідно до якого за порушення пп.51.1 ст.51, п.119.1 ст.119, «б» п.176.2 ст.176 ПК України, згідно з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України та відповідно до п.119.1 ст.119, п.69 підр.10 розділу ХХ ПК України застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн.

податкове повідомлення-рішення №20851/13-01-07-01 від 12.05.2025, згідно якого за несвоєчасне подання податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки за 2021 та 2022 роки на підставі підпункту 2 пункту 54.5 статті 54 і пункту 49.1 п.49.2 ст.49 ПК України застосовано до ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 680,00 грн;

податкове повідомлення-рішення №20856/13-01-07-01 від 12.05.2025, згідно якого за неподання до органу ДПС повідомлення про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма № 20-ОПП) про об`єкти оподаткування автомобілі 16 шт. на підставі пункту 54.3 ст.54 та п.121.1 ст.121 ПК України застосовано до ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 16320,00 грн.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно матеріалів справи підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №20863/13-01-07-01 від 12.05.2025, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 797 173,00 грн, а також застосовано штрафні санкції у розмірі 84 531,75 грн. зазначено порушення вимог п. 10П(С)БО11, п.4, п.7, п.8-10 П(С)БО10, п.7 П(С)БО15, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 cт. 135, п.137.1 ст. 137, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, п.п. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 ПК України, зазначено, що ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» занижено податок на прибуток всього в сумі 797173 грн - внаслідок заниження доходу, заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат за рахунок не включення протермінованої дебіторської заборгованості та 30 відсотків вартості товарів, придбаних у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №20853/13-01-07-01 від 12.05.2025, яким зменшено суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток в сумі 140 114,00 грн., зазначено порушення п.10. П(С)БО 11, п.4, п.7, п.8-10 П(С)БО 10, п.7 П(с)БО 15, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 cт. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, п.п. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 ПК України, вказано, що ТзОВ «ТД ЛЕЛЗІ» завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2024 рік на суму 140114,00 грн (4 квартал 2024 року - на суму 140 114 грн) (внаслідок заниження доходу, заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат, за рахунок не включеннях протермінованої дебіторської заборгованості та 30 відсотків вартості товарів, придбаних у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу).

Згідно акту перевірки встановлено факт невідображення ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» доходу від дисконтування довгострокової кредиторської заборгованості, що виникла внаслідок видачі в 2017 році 9 простих векселів на суму 2 001 624 грн із строком погашення у 2027 році на користь ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» за отриманий товар. Зазначена заборгованість протягом 2019- 2024 років обліковувалась підприємством як поточна на рахунку 62 без застосування механізму дисконтування, попри те, що її строк погашення перевищує 12 місяців, а отже, за позицією контролюючого органу, відповідно до п. 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання» класифікується як довгострокова і повинна обліковуватись за теперішньою (дисконтованою) вартістю.

Надаючи оцінку вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, сд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до підпунктів 14.1.257 та 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності.

Згідно частини третьої статті 12-1 Закону № 996-XIV підприємства (крім публічних акціонерних товариств, банків, страховиків, а також підприємств, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України), самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Відповідно до пункту 6 П(С)БО 11 «Зобов`язання» зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання»).

Відповідно до абзаців першого та восьмого пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов`язання» довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Пунктом 7 П(С)БО 11 «Зобов`язання» передбачено, що до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Відповідно до пунктів 11, 12 П(С)БО 11 «Зобов`язання» поточні зобов`язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов`язання.

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

За визначенням в абзаці дев`ятому пункту 4 цього ж П(С)БО сума погашення - не дисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 11 «Зобов`язання» довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства (абзац десятий пункту 4 П(С)БО 11 «Зобов`язання»).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» фінансовий актив - це: а) грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента (пункт 10 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).

Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо) (пункт 29 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»).

Відповідно до пункту 31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

З огляду на вказане суд вірно вважав, що правила дисконтування із включенням суми дисконту до інших доходів поширюються на довгострокові зобов`язання. Оцінка зобов`язань за теперішньою вартістю (дисконтованою сумою майбутніх платежів) вимагається лише за наявності наступних умов: зобов`язання повинні бути довгостроковими; на них мають нараховуватися проценти.

Згідно матеріалів справи ТзОВ «ТД ЛЕЛЗІ» 10.02.17 було видано прості векселі в кількості 9 шт. на суму 2001624.00 грн. з терміном погашення 09.02.2027. У подальшому, 20.04.2017 векселедавцем внесено зміни в дату погашення векселів та встановлено дату 10.01.18р., такі зміни були погоджені з векселедержателем - ПрАТ «Львівський електроламповий завод Іскра» (а.с. 80-88 Т.І).

Отже, така заборгованість є протермінованою короткостроковою заборгованістю, яка не підлягає дисконтуванню.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що наявність належно оформлених документів про перенесення строку не змінює суті господарської операції, оскільки фактичне непогашення векселя до цього часу свідчить про відсутність реального виконання зобов`язання, суд вірно врахував, що ТзОВ «ТД ЛЕЛЗІ» для здійснення господарської діяльності використовує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, відтак, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а контролюючий орган не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо методики.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №640/9281/19. Подібні висновки викладені Верховним Судом також у постановах від 04 січня 2023 року по справі № 640/10524/20, від 21 червня 2023 року по справі № 640/9281/19, від 26 липня 2023 року по справі № 640/15028/19, від 06 березня 2024 року по справі № 160/10420/20 та від 10 вересня 2025 року по справі № 160/6256/20, від 19 лютого 2026 року у справі № 580/12767/24.

Контролюючим органом встановлено, що ТзОВ «ТД ЛЕЛЗІ» у IV кварталі 2021 року включено до складу інших операційних витрат суму безнадійної дебіторської заборгованості в розмірі 177 679,20 грн за зобов`язаннями ТОВ «Буд-Експрес Плюс» (код ЄДРПОУ 41174992), проте платником не було сформовано резерв сумнівних боргів та не відображено відповідного коригування фінансового результату до оподаткування у додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток за 2021 рік.

Згідно з підпункту 34.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно до пункту 44.2 статті 42 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пунктом 4 Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 08.10.1999 № 237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за № 725/4018 (далі - П(С)БО №10), безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО №10 поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Згідно з пунктом 4 Положення (Стандарт) Бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» фінансові активи - це, зокрема, грошові кошти та їх еквіваленти, контракти, які дозволяють отримати грошові кошти або інші фінансові активи від іншого підприємства.

Пунктами 10, 11 П(С)БО №10 передбачено, що нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

З огляду на викладене суд першої інстанції слушно зауважив, що величина резерву сумнівної заборгованості визначається виходячи з поточної дебіторської заборгованості. При цьому, сумнівність заборгованості в обов`язковому порядку визначається підприємством по факту закінчення строку виконання зобов`язання. Підприємство самостійно встановлює коефіцієнт сумнівності, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди.

Величина резерву сумнівних боргів за приписами пункту 8 П(С)БО №10 визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.

За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

У даній спірній ситуації судом з`ясовано, що згідно наказу ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» від 01.10.2021 № 011021/1 «Про створення резерву сумнівних боргів» визнано «сумнівною» дебіторську заборгованість ТОВ «Буд-експрес Плюс» в сумі 177 679,20 грн., оскільки з дати останньої операції минуло більше трьох років і жодних подальших дій щодо визнання боргу або його погашення контрагентом не здійснено; вказується, станом на 01.10.2021 створити резерв сумнівних боргів у розмірі 177679 грн; відображати створення (збільшення) резерву за дебетом рахунку 94.4.0 «Сумнівні і безнадійні борги» та кредитом рахунку 38.1.0 «Резерв сумнівних боргів» (а.с. 141 Т.10).

Згідно наказу ТзОВ «ТД ЛЕЛЗІ» від 31.12.2021 № 311221/1 «Про списання безнадійної дебіторської заборгованості» суму безнадійної заборгованості ТОВ «Буд-експрес Плюс» 177679,20 грн. списано з бухгалтерського та податкового обліку за рахунок резерву сумнівних боргів, як таку, що станом на 31.12.2021 відповідає п.п.14.1.11 ПК України у зв`язку з закінченням строків позовної давності (а.140 Т.10)

Отже, підприємством станом на 01.10.2021 року створено резерв сумнівних боргів на суму безнадійної заборгованості ТОВ «Буд-експрес Плюс» в розмірі 177 679,20 грн. (пройшов термін позовної давності 3 роки).

Враховуючи це суд підставно вважав, що відповідачем не доведено належними документальними доказами факт допущення позивачем податкового правопорушення та, як наслідок, правомірність висновків акта перевірки в частині недотримання позивачем вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно акту ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ2 порушено п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135, п.п.140.5.5-1 п.140.5 ст.140 ПК України п.п.135.1,п.п.1405.5(1) та заниження різниць, які виникають відповідно до ПК України на суму 1205190,12 грн. за 2020 рік, 914380,03 грн. за 2021 рік, 176797,80 грн. за 2022 рік на суму 690866,70 грн за 2023 рік по операціях з нерезидентами ТОВ «Аетос-Бордей», ТОВ «Шериф» (Республіка Молдова).

Згідно матеріалів справи ТзОВ «ТД ЛЕЛЗІ» протягом 2020-2023 рр. здійснювало реалізацію ламп розжарення різних типів на експорт підприємствам, що зареєстровані в Республіці Молдова, а саме:

у 2020 році. - ТОВ «Аетос-Бордей» на суму 2103855,71грн., ТОВ «Шериф» на суму 1913444,68 грн.

у 2021 році ТОВ «Аетос-Бордей» на суму 1111439,18грн., ТОВ «Шериф» на суму 1936494,25 грн.

у 2022 році -ТОВ «Шериф» на суму 589325,99 грн.

у 2023 році - ТОВ «Аетос-Бордей» на суму 2302889,01 грн.

Положеннями п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних, поміж інших, у нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Разом з тим, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки".

Відповідно до п. п. 39.1.4. п. 39.1 ст. 39 ПК України встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Підпунктом 39.2.1.1 п. п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України визначено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

- господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

- зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

- господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

- господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1045 від 27.12.2017 затверджено Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (далі - Перелік №1045) і згідно вказаного переліку включено Республіку Молдову.

Підпунктом 39.2.1.7 п. п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяги реалізації по кожному нерезиденту є меншими 10 млн.грн. за звітний рік, тому господарські операції з ТОВ «Аетос-Бордей» та ТОВ «Шериф» є не контрольованими.

Оскільки вимоги підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, то суд підставно зауважив, що обставина відповідності вартості товару цінам, визначеним за принципом «витягнутої руки», становить предмет доказування для цілей вирішення питання про необхідність збільшення фінансового результату до оподаткування звітного податкового періоду на суму 30 відсотків вартості товарів.

Відповідно до приписів пп. 39.1.2 п. 39.1 ст. 39 ПК принцип «витягнутої руки» полягає у тому, що обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних, неконтрольованих операціях.

Якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу «витягнутої руки», прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку платника податку.

Відповідно до п.п. 39.2.1.1 п. 39.1 статті 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

- господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

- зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

- господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

- господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп. 39.1.4 п. 39.1 статті 39 ПК України встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пп.39.3.2.1 п.39.1 статті 39 ПК України відповідність умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який є найбільш доцільним до фактів та обставин здійснення контрольованої операції.

Пунктом 39.3.1 статті 39 ПК України визначені методи встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», а саме: порівняльної неконтрольованої ціни; ціни перепродажу; "витрати плюс"; чистого прибутку; розподілення прибутку.

Згідно п.п. 39.4.3-39.4.5. ст.39 ПК України платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період.

На запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, платники податків протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту подають документацію з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, зазначених у запиті.

Документація з трансфертного ціноутворення подається платником податків до контролюючого органу, зазначеного у запиті.

Запит надсилається не раніше 1 жовтня року, що настає за календарним роком, в якому таку контрольовану операцію (операції) було здійснено.

Судом першої інстанції з`ясовано, що на запит контролюючого органу (лист від 19.03.2025 № 8425/6/13-01-23-01-16) позивачем надано пояснення та документи, що підтверджують суми витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки»( а.с.243-250 Т.10)

Для визначення відповідності цін принципу «витягнутої руки» товариство застосувало метод порівняльної неконтрольованої ціни згідно підпункту 39.3.3 підпункту 39.3 пункту 39 ПК України та надало документацію з трансфертного ціноутворення за період 2020, 2021, 2022, 2023, а саме: накази підприємства, договори, ВМД, накладні, Розрахунок порівняння цін у неконтрольованих операціях по ТОВ «Аетос-Бордей» наведені в Таблицях №1, №2, №3; Розрахунок порівняння цін у неконтрольованих операціях по ТОВ «Шериф» наведені в Таблицях №4, №5, №6.

Для порівняння цін використані господарські операції з контрагентами з якими товариство має давні ділові відносини, подібні умови поставки, ідентичний товар (лампа розжарення, світлодіодна лампа).

Відповідно до Розрахунку порівняння цін у неконтрольованих операціях, ціни згідно яких реалізовано товар ТзОВ «Аетос-Бордей» та ТОВ «Шериф» (Республіка Молдова) відповідають цінам, визначеним згідно принципу «витягнутої руки» і відповідно фінансовий результат податкового (звітного) періоду не підлягає коригуванню.

При цьому суд підставно вказав що контролюючим органом не було здійснено жодного аналізу та розрахунків для доведення тієї обставини, що здійснені позивачем в документації з трансферного ціноутворення розрахунки є некоректними, а ціни за договорами між позивачем та ТОВ «Аетос Бордей», ТОВ «Шериф» (Республіка Молдова) не відповідають рівню ринкових (звичайних) цін.

Враховуючи зазначене вище, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що нарахування податкових різниць відповідно до пп.140.5.5(1) ПК України на суму 1205190,12 грн. за 2020 рік, 914380,03 грн. за 2021 рік, 176797,80 грн. за 2022 рік, 690866,70 грн за 2023 рік по операціях з нерезидентами ТОВ «Аетос Бордей», ТОВ «Шериф» (Республіка Молдова) є помилковим та не відповідає нормам чинного законодавства, відтак, податкові повідомлення-рішення №20863/13-01-07-01 від 12.05.2025 та №20853/13-01-07-01 від 12.05.2025 належить визнати протиправними та скасувати.

Згідно податкового повідомлення-рішення №20862/13-01-07-01 від 12.05.25 здійснено донарахування податку на додану вартість в розмірі 3 483 882,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 870 970,50 грн, а всього на суму 4 354 852,50 грн внаслідок заниження податкових зобов`язань при здійсненні операції з постачання товару, не нарахування податкових зобов`язань на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час придбання або виготовлення товарів/послуг, необоротних активів, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (розділ 3.1.2.1. «Податкові зобов`язання» акту перевірки, а.с.21).

Надаючи оцінку доводам відповідача проте, що платником безпідставно звільнено від оподаткування операції з постачання електротоварів, що підлягали оподаткуванню за основною ставкою 20%, чим порушено вимоги п. 185.1, 187.1, 188.1 ПК України. (розділ 3.1.2.1. «Податкові зобов`язання» акту перевірки, а.с акту - 21), суд вірно врахував, що відповідно до п. 71 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України (у редакції спірного періоду) тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

На виконання цих положень ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. № 224 затверджено Перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита.

11.11.2022 набрала чинності постанова КМУ № 1260 «Про внесення змін до переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита», згідно якої внесено зміни до переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та які звільняються від сплати ввізного мита, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2020 р. № 224, зокрема до підрозділу «Інше» розділу «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Переліку № 224 додано : інші товари, зокрема електротовари (8536 - електрична апаратура для комутації або захисту електричних кіл чи для приєднання до електричних кіл або в електричних колах (наприклад, вимикачі, роз`єднувачі, перемикачі, реле, запобіжники плавкі, пристрої для гасіння стрибків напруги, штепсельні вилки і розетки, патрони для ламп та інші з`єднувачі, коробки з`єднання), для напруги не більш як 1000 В; з`єднувачі для оптичних волокон, волоконно оптичних джгутів або кабелів).

Виходячи з вищевказаного, суд першої інстанції підставно вважав, що донарахування податку на додану вартість контролюючим органом за операціями з продажу електротоварів є неправомірним, зокрема: в лютому 2023р. на суму 729,68 грн., в березні 2023р. на суму 1692,30 грн., в квітні 2023р. на суму 1616,11 грн., в травні 2023р. на суму 454,40 грн., в червні 2023р. на суму 4535,30 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» відображено в рядку 5 та рядку 5 (кол.А) Декларацій з податку на додану вартість за період грудень 2023 року операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу ХХ, міжнародні договори (угоди)) на загальну суму 3 523 939 гривень. Контролюючий орган вказав, що ТОВ „ТД ЛЕЛЗІ" за період з 01.01.2019 по 16.03.2025 складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні без нарахування податку на додану вартість операції, які звільнені від оподаткування, на загальну суму 14 373 760 грн. Згідно акту перевірки ТОВ „ТД ЛЕЛЗІ" не включено в рядок 5.1 (кол А) Декларацій з податку на додану вартість за період січень 2024 року обсяг операцій з постачання земельних ділянок, які звільнені від оподаткування відповідно до п.п.197.1.21 п.197.1 ПК України в сумі 10 849 821 грн.

Відповідач вважав, що позивач не здійснив розрахунку частки використання товарів, послуг та необоротних активів у неоподатковуваних операціях відповідно до ст. 199 ПК України та не склав зведених податкових накладних, що призвело до заниження податкових зобов`язань. За результатами перевірки проведено розрахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях за грудень 2023 року, враховано, що позивач задекларував податковий кредит за грудень 2023 року в сумі 1918794,00 грн. та встановлено заниження податкових зобов`язань за грудень 2023 року - 367449,05 грн. (1918794 грн.х19,15%); враховано, що позивач задекларував податковий кредит за січень-грудень 2024 року по товарах (роботах, послугах), необоротних активах, які неможливо безпосередньо пов`язати з конкретними операціями з постачання (пільговими чи оподатковуваними всього на суму 16265940,00 грн. та встановив заниження податкових зобов`язань на суму 3114927,51 (16265940х19,15%).

Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд правильно врахував, що згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Порядок пропорційного віднесення сум податку до податкового кредиту у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних ПДВ операціях, а частково в неоподатковуваних ПДВ операціях встановлено ст.199 ПК України.

Згідно з п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п.199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Пунктом 199.2 ст. 199 ПК України передбачено, що частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Згідно з п. 199.3 ст. 199 ПК України платники податку, у яких протягом попереднього календарного року були відсутні неоподатковувані операції, а такі неоподатковувані операції почали здійснюватися у звітному періоді, а також новостворені платники податку проводять у поточному календарному році розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях на підставі розрахунку, визначеного за фактичними даними обсягів з постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій першого звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі операції.

Розрахунок частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях подається до контролюючого органу одночасно з податковою декларацією звітного податкового періоду, в якому задекларовані такі оподатковувані та неоподатковувані операції.

Відповідно до п. 199.4 ст. 199 ПК України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.

Згідно з п. 199.5 ст. 199 ПК України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податкових зобов`язань, зазначених у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкових зобов`язань відображаються у податковій декларації за останній податковий період року. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, коригування відображається платником податку у податковій декларації останнього податкового періоду, коли відбулося зняття з обліку.

Враховуючи викладене, вірним є твердження суду першої інстанції про те, що у платника ПДВ виникає обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ згідно з п. 199.1 ст. 199 ПКУ за придбаними з ПДВ товарами/послугами (наприклад послугами із оренди приміщення, зв`язку, комунальними послугами, канцелярським приладдям тощо), що використовуються як в оподатковуваних ПДВ операціях, так і неоподатковуваних ПДВ операціях.

Відповідно до пунктів 201.14 і 201.15 статті 201 розділу ПК України платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з розділом V Кодексу.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 розділу ПК України.

Враховуючи викладене суд вірно вказав, що у платника податків виникає обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та складання зведеної податкової накладної за правилами, встановленими:

пунктом 198.5 статті 198 розділу ПК України - у випадку, якщо платником податків придбавалися з ПДВ товари/послуги призначені виключно для використання у таких звільнених від оподаткування ПДВ операціях;

пунктом 199.1 статті 199 розділу ПК України - у випадку, якщо придбані платником податків з ПДВ товари/послуги (наприклад послуги із оренди приміщення, зв`язку, комунальні послуги тощо) частково використовуються в оподатковуваних ПДВ операціях, а частково у звільнених від оподаткування ПДВ операціях;

відповідно до п.199.3 ст.199 ПК України - у випадку, якщо такі неоподатковувані операції почали частково використовуватися в оподатковуваних ПДВ операціях, а частково у звільнених від оподаткування ПДВ операціях.

Згідно матеріалів справи ТОВ «ТД ЛЕЛЗІ» протягом 2023 року здійснювались господарські операції з продажу товарів та необоротних активів, звільнених від оподаткування, відповідно до п.71 підрозділу 2 розд. ХХ ПК України (електротовари) та пп.197.1.21 ПК України (земельна ділянка) на загальну суму 3 532 966,99 грн.: в лютому 2023р. реалізовано електротовари на суму 729,68 грн.; в березні 2023 р. реалізовано електротовари 1692,30 грн.; в квітні 2023р. реалізовано електротовари 1616,11 грн.; в травні 2023 р. реалізовано електротовари 454,40 грн.; в червні 2023 р. реалізовано електротовари 4535,30 грн.; в грудні 2023 р. реалізовано земельну ділянку на суму 3523939,20 грн.

Протягом 2024 року здійснювались господарські операції з продажу необоротних активів, звільнених від оподаткування, відповідно до п. 64 підрозділу 2 розд. ХХ ПК України (електромобілі) та пп.197.1.21 ПК України (земельні ділянки) на загальну суму 14 441 591,20 грн.: в січні 2024 року реалізовано дві земельні ділянки на суму 10849821,2 грн.; в березні 2024 року реалізовано електромобіль на суму 636770 грн.; в липні 2024 року реалізовано три електромобілі на суму 2955000 грн.

При цьому суд слушно заважив, що відповідач не спростував твердження позивача, що у спірний період товариство не здійснювало придбання товарів/послуг, необоротних активів для одночасного використання в оподатковуваних ПДВ операціях, а частково у звільнених від оподаткування ПДВ операціях.

Акт перевірки не відображає суть та зміст порушень, оскільки не містить аналізу здійснення позивачем окремого обліку операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з розділом V Кодексу.

Відтак, суд підставно вважав, що відповідачем не обґрунтовано, чому усі операції позивача, можуть підпадати під дію п. 199.1 ст. 199 ПК України, що свідчить про передчасність та незаконність висновків, наведених в акті перевірки, адже ПК України не містить жодних вимог щодо застосування пункту 199.1 ПК до всіх операцій платника податку. Норми пунктів 198.5 та 199.1 ПК застосовуються лише до тих операцій, які підпадають під їхню дію.

Також, контролюючий орган при розрахунку частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях у ТОВ „ТД ЛЕЛЗІ" не застосував вимоги п.199.4 п.199 ПК України і розрахунок частки проведено без врахування фактичних обсягів проведених позивачем протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності донарахування позивачем податку на додану вартість в сумі 3 482 377,00 грн., відтак податкове повідомлення рішення №20862/13-01-07-01 від 12.05.25 належить визнати протиправним та скасувати.

Згідно податкового повідомлення-рішення №20860/12-01-07-01 від 12.05.2025 застосовано штрафні санкції в розмірі 1 524 386.12 грн у зв`язку з встановленням відсутності складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних на суму ПДВ 3 483 881,63 грн, розрахунків коригування на зменшення обсягу постачання за операціями, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, на загальну суму 9 027,9 грн, податкових накладних на обсяг постачання за операціями, які оподатковуються за нульовою ставкою, на загальну суму 105 345 757,20 грн, розрахунків коригування на зменшення обсягу постачання на загальну суму 105 580 332,60 грн до податкових накладних за операціями, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Згідно Розрахунку штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН податковим органом нараховано суми штрафів, а саме: 752,35 грн за не реєстрацію заниженого податкового зобов`язання з ПДВ за операціями, які оподатковуються за ставкою 20%, 451,40 грн за не реєстрацію завищеного податкового зобов`язання з ПДВ за операціями, які звільнені від оподаткування, 31160,50 грн за не реєстрацію зведених податкових накладних (заниженого податкового зобов`язання з ПДВ за операціями, які відповідають п. 199.1 ст. 199 ПКУ), 1492021,87 грн за не реєстрацію заниженого податкового зобов`язання з ПДВ за операціями, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Надаючи оцінку вказаному податковому повідомленню-рішенню, суд вірно врахував, що згідно з п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є у тому числі, операції із постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг за правилом п. 188.1 ст. 188 ПК України визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.7 статті 201 цього ж Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

За змістом п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).

На виконання положень ПК України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку №1165 визначено, зокрема, що автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації; критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно із п. 120-1.2. ст.120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування. (Абзац перший пункту 120-1.2 статті 120-1 в редакції Закону № 466-IX від 16.01.2020