Постанова № 141379364 у справі № 380/522/26 від 29.10.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Справа № 380/522/26 пров. № А/857/24013/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Департамент захисту національної державності Служби безпеки України, про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебувала справа за апеляційною скаргою громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 ) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року (далі - Рішення суду).

17.09.2026 за результатами апеляційного перегляду Рішення суду, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Фатулаєва задоволено. Рішення суду скасовано та ухвалено постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі - Управління) про відкликання дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 24.09.2025 № 261045000001450. Визнаго протиправним та скасовано рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про відкликання посвідки на постійне проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 24.09.2025 № 460122600004105. Визнано протиправним та скасовано рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 24.09.2025 № 460113[телефон приховано]. Визнано протиправним та скасовано рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 24.09.2025 № 460111[телефон приховано].

21.09.2026 позивачем до суду апеляційної інстанції надіслано заяву про ухвалення додаткового судового рішення (далі - Заява), у якій просить стягнути з Управління на користь Фатулаєва витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000 грн.

Відповідач скористався правом подати заперечення на Заяву, просить у задоволенні Заяви відмовити.

Третя особа в судовому засіданні також висловила заперечення з приводу поданої Заяви.

Позивач-заявник в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд заяви без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи, перевіривши доводи Заяви, апеляційний суд приходить до переконання, що Заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом частин першої, п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої та частини третьої статті 252 КАС суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частин третьої-четвертої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частиною третьою статті 134 КАС для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом частини п`ятої статті 134 КАС розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

У контексті наведеного Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 400/478/19, 22 квітня 2020 року у справі № 440/1757/19.

В той же час, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Для вирішення питання про судові витрати, представник позивача подав Договір про надання правової допомоги від 30.12.2025 (далі - Договір) з Додатком № 1 та Додатком № 2 до Договору, Акти прийому передачі наданих послуг до Договору від 01.04.2026 та від 15.09.2026 на загальну суму 45 000 грн.

Відповідно до Акта прийому - передачі наданих послуг від 01.04.2026 Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт прийняв наступні правничі послуги: 1) Аналіз судової практики, визначення правової позиції Клієнта у справі та аргументів на підтвердження правової позиції Клієнта; 2) Підготовка та подання Позовної заяви, Відповіді на відзив, Клопотань про долучення доказів, Клопотання про участь у судовому засіданні з викликом сторін, Клопотання про виклик свідків, Додаткових пояснень, Клопотання про ознайомлення з доказами.

Відповідно до Акта прийому - передачі наданих послуг від 15.09.2026 Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт прийняв наступні правничі послуги: 1) Вивчення практики Верховного Суду, визначення правової позиції Клієнта у справі в суді апеляційної інстанції та аргументів на підтвердження правової позиції Клієнта; 2) Підготовка та подання Апеляційної скарги, Клопотань про долучення доказів, Заяв про виклик свідків. 3) Підготовка до участі в судових засіданнях Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 380/522/26; 4) Участь в судових засіданнях Восьмого апеляційного адміністративного суду 11.06.2026; 17.09.2026.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі №240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у КАС з 15.12.2017, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки належить сплатити.

Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати вбачається також із практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02 липня 2025 року по справі № 380/17067/23.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд бере до уваги специфіку цієї категорії справ, зумовлену предметом спору щодо примусового повернення іноземця до країни походження або третьої країни, а також фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи. Зокрема, надання правничої допомоги у цій справі вимагало збору значної кількості доказів, скерування адвокатських запитів, клопотань, пошуку перекладача з турецької мови на українську, забезпечення виклику свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 45 000 грн не повною мірою відповідає критеріям розумності та співмірності з огляду на складність справи, обсяг наданих послуг, сформовану судову практику у цій категорії справ, а також з огляду на стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в період дії воєнного стану. При цьому суд також враховує заперечення відповідача та третьої особи щодо співмірності розміру таких витрат.

Таким чином, за результатами такої оцінки суд апеляційної інстанції вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню.

Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення Заяви та вважає розумним, співмірним і таким, що відповідає критерію необхідності, стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252, 308, 321, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (код ЄДРПОУ - 45870769) на користь громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 09.11.2026.